Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Сімейне право


Матеріали для написання реферату:
 
1.Поняття та загальна характеристика особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.
2.Види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя.



1. Поняття та загальна характеристика особистих немайнових прав та обов’язків подружжя

Особисті немайнові правовідносини подружжя - це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Особисті немайнові права подружжя мають певні особливості.
По-перше, особисті немайнові права подружжя виникають не від народження, а в зв'язку із взяттям шлюбу, зареєстрованого в установленому порядку. Таким чином, вони діють лише в сімейних відносинах.
По-друге, особисті немайнові права подружжя не є абсолютними, бо вони можуть бути порушені не будь-ким, а лише іншим з подружжя. Тому особистим правам одного з подружжя протистоїть обов’язок іншого з подружжя не перешкоджати їх здійсненню, не порушувати їх.
По-третє, особисті немайнові права подружжя є визначальними в сімейних правовідносинах. Саме з них як похідні виникають усі інші права подружжя.
По-четверте, здійснення особистих немайнових прав одним із подружжя можливе не тільки за умови погодження своїх дій з іншим із подружжя, а й з урахуванням інтересів сім'ї в цілому.
По-п’яте, немайнові особисті права подружжя можуть припинятися з волі учасників шлюбних відносин - шляхом розірвання шлюбу, оскільки їх припинення відбувається разом із припиненням шлюбу.
 
2. Види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя

1. Право на материнство (cm. 49 СК).
Право на материнство с одним з найважливіших особистих немайнових прав матері. Материнство - це забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію - народжувати дітей, утримувати та виховувати їх.
СК передбачено відповідальність за позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції). Позбавлення можливості народити дитину може виражатися у таких формах:
- неправомірна заборона народжувати дитину під загрозою звільнення із служби чи місця роботи;
- протиправна поведінка щодо жінки, що мала наслідком позбавлення її можливості народити дитину. 
Закріплення права на материнство СК дозволяє жінці користуватися всіма способами захисту свого права. При цьому законодавець допускає ще й специфічні наслідки, якщо жінці чиняться перешкоди в можливості народження дитини. Так, відповідно до ч. 2 ст. 49 СК небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
Право на материнство включає в себе певні обов’язки подружжя. Так, вагітній дружині мають бути створені в сім’ї умови для збереження її здоров’я та народження здорової дитини (ч. 4 ст. 49 СК). Дружині-матері мають бути створені умови для поєднання материнства зі здійсненням нею інших прав та обов’язків (ч. 5 ст. 49 СК).
2. Право на батьківство (ст. 50 СК).
Батьківство в праві визначається як факт походження дитини від певного чоловіка, юридично посвідчений записом у державних органах РАЦС про народження. Відповідно до ч. З ст. 51 Конституції України право на батьківство охороняється законом.
Згідно з ч. 2 ст. 50 СК відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
Коли репродуктивна функція чоловіка припиняється не з його волі, він має право вимагати відшкодування завданої йому моральної шкоди (ч. З ст. 50 СК). Підставами такої вимоги є обставини, що пов’язані з виконанням ними конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього.
3. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності (cm. 51 СК).
Це право е. продовження конституційного положення, згідно з яким кожній людини гарантується право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (ст. 23 Конституції України).
Індивідуальність особи — сукупність психічних властивостей, характерних рис, досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідів.
Право на індивідуальність полягає в можливості особи:
1) володіти певною індивідуальністю, тобто бути визнаним носієм цього особистого немайнового блага;
2) використовувати свою індивідуальність, тобто обирати будь-яку з можливих форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства;
3) створювати та зміцнювати свою індивідуальність, тобто можливість самостійно визначати її обсяг та зміст. Це здійснюється шляхом зміни як природних (пластичні операції, нарощування волосяного покрову тощо), так і набутих (зміна іміджу, відмова від паління чи інших шкідливих звичок тощо) особливостей особи;
4) вимагати захисту в разі будь-якого порушення права на індивідуальність (М. Стефанчук).
4. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток (ст. 52 СК).
Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток випливає із загальних положень про право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (ст. 23 Конституції України), рівності прав жінки і чоловіка (ст. 24 Конституції України), права на працю та відпочинок (ст. 43, 45 Конституції України), свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 53, 54 Конституції України).
Відповідно до ст. 52 СК дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.
 
5.Право чоловіка та дружини на зміну прізвища {cm 35, 53 С К).
При реєстрації шлюбу кожний з майбутнього подружжя має право:
1) залишити своє дошлюбне прізвище, тобто нареченим надається право надалі іменуватися своїми дошлюбними прізвищами;
2) дружина - взяти прізвище чоловіка. За взаємною згодою наречені можуть обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя. При цьому присвоєння якого-небудь іншого прізвища не дозволяється;
3) чоловік - взяти прізвище дружини;
4) до прізвища чоловіка дружина може приєднати своє дошлюбне прізвище та йменуватися подвійним прізвищем;
5) чоловік може взяти прізвище дружини та до нього приєднати своє дошлюбне.
Таким чином, при реєстрації шлюбу один із наречених має право прийняти об'єднане прізвище, а другий — залишити своє дошлюбне прізвище.
Якщо при виборі прізвища між нареченими виникнуть непорозуміння, то працівник державного органу РАДС залишає подружжю їхні дошлюбні прізвища.
Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхнім бажанням визначається, з якою прізвища воно буде починатися. Приєднувати до подвійного прізвища ще одне прізвище не дозволяється, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать наречена та (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого (ст. 35 СК).
Право на зміну прізвища згідно зі ст. 53 СК може реалізувати подружжя тільки за взаємною згодою, зміна прізвища одним із подружжя без згоди іншого неможлива. У разі зміни прізвища державний орган РАЦС видає нове Свідоцтво про шлюб. Одержане при реєстрації шлюбу або в результаті зміни за взаємною згодою прізвище подружжя зберігає протягом усього життя. Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим не створює для іншого обов'язку змінити прізвище.
 
6.Право дружини та чоловіка на розподіл обоє’язків та спільне розв’язання питань життя сім "і (cm. 54 СК).
Для нормального існування будь-якої сім’ї необхідне належне задоволення її основних потреб: матеріальних, моральних, культурних, ВИХОВНИХ, ЄСТЄТИЧНИХ тощо. Зрозуміло, що обов’язки із забезпечення сім’ї матеріальними і духовними благами мають бути відповідним чином розподілені в сім’ї. При цьому варто зазначити, шо обов'язки в сім’ї можуть бути розподілені повністю, частково та взагалі не розподілені і виконуватися ситуаційно залежно від можливостей.
7.Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність (cm. 56 СК). Згідно зі змістом ст. 56 СК під правом на особисту свободу закон розуміє:
- право на вільний вибір кожним із подружжя місця свого проживання;
- право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин;
- право на припинення шлюбних відносин.
Кожний із подружжя однаково вільний у розв’язанні питань, що стосуються його особисто.
Аналогічні за змістом і їхні обов’язки немайнового характеру. Вони полягають у тому, що кожний з подружжя зобов’язаний не заважати іншому з подружжя здійснювати права на материнство, батьківство, повагу до своєї індивідуальності, здобуття освіти, прояв своїх здібностей, вибір місця проживання тощо. Те саме можна сказати і про спільне розв’язання подружжям питань життя сім’ї, де праву одного відповідає обов’язок іншого з подружжя.






Література:

Оніщенко Ольга Вікторівна. Сімейне право [Текст] : навч. посібник / О.В. Оніщенко. - К.: НАУ-друк, 2009. - 112 с.

Скачати повніше