Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Сільське господарство


Матеріали для написання реферату:
 

Наявний ресурсний потенціал аграрного сектору дозволяє не тільки закріпити отримані останніми роками результати, а й значно наростити виробництво якісної й безпечної сільськогосподарської продукції, підвищити експортний потенціал галузі. Водночас недосконалість інституційного забезпечення розвитку вітчизняного АПК не дає змоги максимально повно розкрити його наявні конкурентні переваги.
Системна та комплексна державна аграрна політика в Україні має бути спрямована на підвищення ефективності використання задіяного в сільськогосподарському виробництві потенціалу, що дозволить аграрному сектору бути «точкою зростання» й фундаментом подальших модернізаційних перетворень економіки країни.
З огляду на це, основними пріоритетними напрямами інституційного забезпечення розвитку аграрного сектору в Україні мають бути такі.

1. Формування ефективних взаємовідносин у системі «держава- бізнес», цілями яких мають бути як забезпечення продовольчої безпеки, нарощування експортного потенціалу, наповнення державного бюджету країни, збереження та створення нових робочих місць, так і впровадження підприємницьких ініціатив аграріїв. Із цією метою доцільно вжити таких заходів.
Щодо розвитку державно-приватного партнерства:
• забезпечити розроблення типового договору про державно-приватне партнерство з механізмами його виконання за встановленими законодавчими процедурами;
• передбачити механізми захисту прав інвесторів при вирішенні спорів, що виникають під час виконання договорів, укладених у межах державно-приватного партнерства з підприємствами з іноземними інвестиціями, за рахунок поширення практики міжнародного арбітражу та розгляду справ у міжнародних, третейських судах;
• забезпечити упровадження на місцевому рівні процедур видачі дозволів за принципом «єдиного вікна» під час реалізації проектів державно-приватного партнерства, що пришвидшить проходження дозвільних процедур (насамперед у сфері будівництва та землевідведення);
• сприяти наданню інформаційної та методичної підтримки підприємцям у процесі реалізації проектів державно-приватного партнерства.
Щодо розвитку аграрних кластерів:
• забезпечити закріплення на рівні господарського законодавства правового режиму функціонування кластерів в Україні через введення правової категорії «кластер»;
• сприяти диверсифікації місцевого попиту завдяки розміщенню в місцевому аграрному кластері державного замовлення з більш високими вимогами щодо якості продукції;
• сприяти створенню єдиної систематизованої інформаційної бази про існуючі та потенційні кластери, що сприятиме формуванню в суспільстві позитивного іміджу агрокластерів, а досвід уже існуючих дозволить уникнути проблем початкового етапу створення нових аграрних кластерів.
Щодо розвитку технопарків:
• розробити й затвердити концепцію створення технопарків, яка визначатиме особливості участі наукового сектору, підприємців, інвесторів і держави у впровадженні наукової продукції у виробництво, у т.ч. в аграрному секторі. Концепція має передбачати механізм відбору інноваційних проектів на різних рівнях; механізм і правову базу співфінансування інноваційних проектів; механізм взаємовідносин між учасниками (пайова участь у наукових розробках, оформлення та реєстрація інтелектуальної власності, впровадження наукових продуктів, участь у доходах від інноваційної діяльності, відповідальність за результати); створення інституту «бізнес-агентів» (агентів ринку, які беруть на себе відповідальність і ризики з розроблення, впровадження та фінансування нових ідей)100;
• розробити законодавчий акт щодо регламентації венчурної діяльності в Україні, який регулюватиме відносини, пов’язані зі здійсненням венчурного фінансування інноваційної діяльності й інноваційних проектів, а також створенням і забезпеченням функціонування венчурних компаній і фондів, агентів, брокерів.
Щодо розвитку взаємовідносин у системі «держава - бізнес - сільська громада» на місцевому рівні:
• розробити й забезпечити прийняття Концепції розвитку сільських територій, у якій має бути визначено та законодавчо закріплено статус сільських територій, сформовано інституційне середовище їх розвитку, а також визначено інструменти підтримки місцевих ініціатив (громад села) щодо розвитку сільських населених пунктів;
• сприяти формуванню бренда регіону у спосіб розміщення на сайтах держадміністрацій і в місцевих ЗМІ матеріалів інформаційного й рекламно-просвітницького характеру про соціально-культурний спадок регіону, існуючі й перспективні інвестиційні проекти, а також досвід реалізації спільних проектів громадою, державою й бізнесом;
• розміщувати державне замовлення на постачання продуктів харчування для забезпечення об’єктів соціального, освітнього, оборонного значення у сільгосппідприємств, що беруть активну участь у вирішенні соціально-побутових проблем сіл, на території яких вони здійснюють підприємницьку діяльність.

2. Розвиток системи сільськогосподарського дорадництва як інформаційної та консультаційної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам і сільському населенню, що сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності, насамперед дрібних і середніх сільгосппідприємств. Для цього необхідно вжити таких заходів:
• забезпечити виконання Плану заходів щодо реалізації Концепції формування державної системи сільськогосподарського дорадництва на період до 2015 року 101 стосовно забезпечення надання соціально спрямованих дорадчих послуг не менш ніж 90 % суб’єктів господарювання на селі та сільського населення на період до 2015 р.;
• забезпечити виконання норм ст. 8 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» передусім у напрямі фінансування дорадчої діяльності в розмірі не менше ніж 5 % коштів, передбачених державними цільовими програмами, спрямованими на розвиток сільського господарства та сільської місцевості;
• забезпечити виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014-2017 роки 102 в напрямі утворення консультаційних служб для сільських громад (положення 362 Угоди);
• переглянути вартість надання соціально спрямованих дорадчих послуг, затверджену спільним Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства і Міністерства економіки України «Про затвердження вартості соціально спрямованих дорадчих послуг» від 21 листопада 2007 р. № 816/394, у спосіб встановлення економічно обґрунтованих розцінок, що покриватимуть витрати дорадчих служб;
• забезпечити оприлюднення у місячний строк після закінчення бюджетного року на сайті Мінагрополітики звіту про використання бюджетних коштів, спрямованих на фінансування сільськогосподарського дорадництва, підготовку якого передбачено п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки сільськогосподарської дорадчої служби»103 від 19 вересня 2007 р. № 1131;
• сприяти залученню до співпраці із сільськогосподарськими дорадчими службами закладів аграрної науки та освіти, установ Національної академії аграрних наук України з метою дослідження можливостей упровадження світового досвіду вирішення питань інформаційно-консультаційного забезпечення функціонування сільськогосподарської діяльності в Україні;
• розглянути можливість формування дорадчих служб на кооперативних засадах, а також на засадах державно-приватного партнерства із залученням бізнесових, професійних і громадських організацій;
• забезпечити інформування через засоби масової інформації сільгоспвиробників і сільського населення щодо видів та можливостей отримання послуг служб сільськогосподарського дорадництва;
• сприяти залученню міжнародної технічної допомоги для створення та розвитку сільськогосподарських дорадчих служб за участю органів місцевого самоврядування.

3. Розвиток дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва, що дасть змогу наростити виробництво високоякісної трудомісткої сільськогосподарської продукції, забезпечити інтеграцію особистих господарств населення в ринкові механізми функціонування аграрного сектору, для чого необхідно:
• забезпечити особистим селянським господарствам, які виявили бажання здійснити трансформацію у фермерське господарство сімейного типу, можливість реєстрації такого господарства за принципом «єдиного вікна»;
• внести зміни до податкового законодавства України в частині звільнення фермерських господарств від сплати податків (за винятком земельного податку та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування) в разі, якщо їхній річний дохід не перевищує суму, еквівалентну 100 тис. євро 104, визначену за середньорічним курсом НБУ;
• переорієнтувати фінансову допомогу у вигляді дотації господарствам населення за утримання та збереження молодняка великої рогатої худоби на збільшення видатків за бюджетним напрямом «Надання кредитів фермерським господарствам» за підтримки дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва з метою нарощування якісних показників виробництва замість кількісних;
• розробити програму інформаційно-просвітнього характеру з постійним висвітленням у засобах масової інформації на загальнодержавному та місцевому рівнях щодо особливостей і переваг трансформування особистих селянських господарств у фермерські господарства сімейного типу;
• сприяти відродженню кооперативного руху на селі у спосіб підвищення рівня обізнаності голів сільських і селищних рад, сільського населення в питаннях організації й діяльності сільськогосподарських кооперативів, реалізації заходів державної підтримки розвитку сільськогосподарської кооперації;
• запровадити на постійній основі проведення тренінгів, семінарів і курсів для керівників та працівників сільськогосподарських підприємств, фермерів, селян задля підвищення рівня їхніх кваліфікаційних знань про сільськогосподарську кооперацію, зміни нормативно-правового поля, що регулює їх діяльність, особливості ведення бухгалтерського обліку, оподаткування кооперативу та його членів, механізми державної підтримки тощо.





Література: 

Стратегічні напрями інституційного забезпечення розвитку аграрного сектору України [Текст] : аналітітична доповідь / О. В. Собкевич [та ін.] ; Нац. ін-т стратег. дослідж. - Київ: НІСД, 2014. - 64 с. 

Скачати повніше