Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Страхування


Матеріали для написання реферату:
 
1.  Історія розвитку кредитних страхових відносин. Економічний зміст страхування кредиту
2.  Характеристика основних форм страхування кредиту
3.  Особливості страхування фінансових ризиків
4.  Система взаємовідносин страхових компаній із банківськими установами на ринку кредитування
5.  Страхування банківських ризиків



Розвиток світових фінансових ринків, що характеризується посиленням процесів глобалізації, інтернаціоналізації, лібералізації, безпосередньо впливає на всіх учасників світового економічного простору, основними членами якого є великі фінансово-кредитні інститути, виробничі та торговельні корпорації. Всі учасники світового ринку безпосередньо відчувають на собі вплив усіх перера-хованих вище процесів й повинні враховувати у своїй діяльності нові тенденції розвитку фінансових ринків.
  До фінансово-кредитних інститутів відносять: державні, приватні та комерційні організації, уповноважені здійснювати фінансові операції з кредитування, депонування вкладів, ведення поточних рахунків, купівлі та продажу валюти і цінних паперів, надання фінансових послуг. Число ризиків, що виникають у діяльності підприємницьких структур, зокрема фінансових компаній, істотно збільшилося в останні роки. Це пов'язано з появою нових фінансових інструментів, активно використовуваних учасниками ринку. Застосування нових інструментів хоч і дозволяє знизити прийняті на себе ризики, але також пов'язане з певними ризиками для діяльності учасників фінансового ринку. Тому все більшого значення для успішної діяльності компанії набуває в цей час усвідомлення ролі ризику й здатність ризик-менеджера адекватно та вчасно реагувати на сформовану ситуацію, прийняти правильне рішення відносно ризику. Для цього необхідно використати різні інструменти від можливих втрат і збитків, набір яких в останні роки істотно розширився та включає як традиційні прийоми страхування, так і методи факторингу, хеджування з використанням фінансових інструментів.
 
1. Історія розвитку кредитних страхових відносин. Економічний зміст страхування кредиту

Термін «кредит» (точніше кредитні папери) запозичене з французької (credit) або німецької (Kredit) мов. Уперше фіксується в «Листах і паперах Петра Великого» (1702-1703) та трактується як позичка.
Кредитні операції з ранніх часів проводилися в умовах ризику непогашення кредиту. У кінці XIX століття в історії кредитного страхування трапилися зміни. У 1885 році в Англії була заснована страхова компанія «Океан», що спеціалізувалася на страхуванні товарних кредитів, використовуючи власну методику, яка потім перемістилася в Америку. Там був сформований англо-американський тип системи страхування кредитів, який базується на доктрині «страхування як компенсація реального збитку».
На початку XX століття кредитне страхування набуло нових рис: покращилася експортна політика, полегшилося фінансування. Однак світова господарська криза 20-х pp. призвела до банкрутства багато страхових компаній, і вижили тільки ті, хто застосовував перестрахування. Центр страхування кредиту перемістився в Європу.

2. Характеристика основних форм страхування кредиту

У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржником (позичальником) предмет їхнього спільного інтересу — кредит — створює різні економіко-правові ситуації: для боржника — зобов'язання повернути позику, а для кредитора — право вимагати її повернення за попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих домовленостей загрожує кредиторові фінансовими збитками, яких він намагається уникнути за допомогою різних доступних заходів правового та матеріального характеру. При цьому правове забезпечення передбачає, що належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами.
Основний ризик кредитноїопераціїматеріально виявляється у непогашенні боргу, а в юридичному аспекті - у невиконанні зобов'язань.
Суть страхування кредитних ризиків полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Розрізняють:
1. Комерційні кредити.
2. Товарні кредити.
3. Довготермінові інвестиції.
4. Банківські позички постачальникові або покупцеві.
5. Застава при кредитуванні.
Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин.
Страхування ризику непогашення кредитів (страховиком виступає страхова компанія, що має ліцензію на здійснення такого виду діяльності; страхувальник — банк) і страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів [страховик — страхова компанія; страхувальник — підприємства, установи, організації) почали проводити з 1990 року.
Страхова сума встановлюється, виходячи з усієї суми заборгованості, включаючи відсотки за користування кредитом.
Тарифна ставка залежить від ряду факторів, наприклад:
1. сума кредиту і величина відсоткової ставки.
2. термін користування кредитом.
3. застава як вид забезпечення.
4. рівень ризику.
Відповідно до висновку експерта з визначення ступеня ризику можливе застосування знижених або підвищених коефіцієнтів.
Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник:
— повідомив недостовірні відомості про обставини, що мають істотне значення для визначення страхового ризику.
— не виконав обов'язків, покладених на нього умовами страхування.

2.1. Страхування товарних кредитів

Предметом цієї галузі є відшкодування за результатами короткотермінових кредитних вимог за товарним постачанням і наданням послуг.
У торгово-економічних відносинах зростає ризик не повернення заборгованості дебіторами-банкрутами. Ймовірність настання такої ситуації є високою, тому що тільки в країнах ЄС щорічно реєструється до 80 тисяч банкрутств.
При страхуванні товарних кредитів із врахуванням їх багатофакторності і складності ризику тарифи попередньо не встановлюються. Вони визначаються в індивідуальному порядку у залежності від різних факторів.
1. Галузі.
2. Виду і способів розрахунку.
3. Характеру договору.
4. Обсягу відповідальності і збитковості у минулому.
Страхові платежі встановлюються у відсотках від суми дебіторської заборгованості або від обсягу господарської операції.

2.2. Страхування інвестиційних кредитів

На відміну від товарного кредиту, інвестиційний оцінюється як такий, що страхується через високу непевність у його поверненні. Саме за допомогою страхування інвестиційних ризиків забезпечується реалізація інвестиційного проекту на всіх етапах його впровадження в повному обсязі.
Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майновихта інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підпри-ємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
— кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
— рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
— майнові права інтелектуальної власності;
— сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
— права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та інші цінності.
Інвестиційною діяльністю визнаються практичні дії громадян, юридичних осіб і держави, які спрямовані на реалізацію інвестицій.
Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування, спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій із нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безвідсоткових (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється зметаю впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:
— випуск і пошірення принципово нових видів техніки і технології;
— прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
— реалізацію довготермінових науково-технічних програм з великими термінами окупності витрат;
— фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
— розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища. У сучасних умовах розвитку економічних відносин сектор високих технологій демонструє найшвидші темпи зростання. Разом із тим все більшою стає і конкурентна боротьба як серед виробників висо-котехнологічної продукції, так і серед підприємств, що розробляють технологічні інновації. Звернення суб'єктів традиційної індустріальної економіки до послуг страхових компаній є звичайною практикою, однак компанії, що працюють у високотехнологічних секторах, і зокрема у секторі інформаційних технологій, мають особливі потреби щодо страхового забезпечення власної господарської діяльності.
Велика кількість подій, які б могли бути визнаними страховими випадками при реалізації інноваційних проектів у сфері високих технологій, стандартними страховими полісами не охоплюються, наприклад, унаслідок отримання фінансових збитків, що викликані низьким рівнем якості розробленого та впровадженого програмного забезпечення. Стандартні страхові поліси також не покривають збитків, викликаних затримками виведення на ринок нового продукту. Нарешті, високотехнологічні компанії, що здійснюють дослідження і розробки, мають потребу у страхуванні ризиків порушення прав інтелектуальної власності.
Оскільки стандартні страхові поліси зазвичай покривають лише фізичні збитки, а застереження у договорах між замовником та розробником щодо виникнення додаткових зобов'язань можуть і не бути визнані у суді, запровадження для високотехнологічного сектора адаптованих страхових послуг покликане заповнити таку нішу на страховому ринку. При реалізації інноваційних високотехнологічних проектів особливу увагу слід звернути на використання таких видів страхування:
страхування від неможливості реалізації проекта загалом (Project Loss coverage);
страхування від помилок та недоглядів (Errors and Omission coverage);
страхування від порушення патентних прав (Patent Infringement insurance/ Patent Enforcement Litigation insurance).
Страхування від неможливості реалізації проекту загалом спрямоване на захист від збитків, що виникли внаслідок викликаної неочікуваними подіями затримки при розробці та виведенні нового продукту на ринок. Страхування від помилок та недоглядів забезпечує захист від збитків, що виникли внаслідок пред'явлення гарантійних претензій та неналежного виконання зобов'язань за договорами. Страхування від порушення патентних прав може спрямовуватись як на захист прав власника патента, так і на захист від збитків, пов'язаних із порушенням страхувальником патентних прав третіх осіб.
Окреслимо загальні риси страхування від неможливості реалізації проекта загалом. Хоча при реалізації інноваційного проекта одним із основних ризиків є ризик неможливості технологічної реалізації проекту, страхування саме цих ризиків не набуло широкого поширення, оскільки вірогідність настання страхової події та фактори, що впливають на результативність проекта, визначити практично неможливо.
Разом із тим в умовах постійного зменшення тривалості інноваційного циклу — часу між початком розробки нового продукта та його виведенням на ринок — вагомою умовою досягнення комерційної успішності інноваційного проекту є випередження конкурентів у виведенні нового продукту на ринок. У цьому випадку страховою подією буде навіть виведення нового продукту на ринок, але з перевищенням установлених термінів.
Страхування від неможливості реалізації проекта у заданий проміжок часу може поширюватися на фінансові збитки, що виникли внаслідок затримок, ви-кликаних непередбачуваним псуванням наукового обладнання, обчислювальної техніки, програмного забезпечення, які є необхідними для завершення досліджень і розробок, що здійснюються у межах інноваційного проекта.
  Зазначений вид страхування також може поширюватися і на збитки від збільшення терміну виведення продукту на ринок, у тому числі і затримки із отримання дозвільних документів. При цьому страховими виплатами можуть покриватись, як фактично понесені збитки, так і витрати на додаткове залучення ресурсів для прискорення виконання проекта і його повернення у заплановані часові межі.
Страхування від помилок та недоглядів спрямоване на покриття витрат, пов'язаних із задоволенням претензій до розробника у разі, коли його продукт не відповідає встановленим у договорі умовам. По-друге, цей вид страхування також поширюється і на випадки нанесення збитків замовнику внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань. Для інноваційних проектів у висо-котехнологічній сфері, де використання комп'ютерної техніки є обов'язковою нормою, особливістю цього виду страхування є можливість покриття збитків, які пов'язані не з фізичними пошкодженнями, а з нанесенням збитків шляхом псування або знищення нематеріальних активів, зокрема програмного забезпечення, електронних баз даних, технічної документації тощо.
На практиці страхування розробникам своєї відповідальності від власних помилок та недоглядів у високотехнологічній сфері доцільно розглядати не лише як інструмент захисту від фінансових втрат, але й підтвердженням його високого професійного рівня страховою компанією, оскільки остання перед тим, як надати страхувальнику такий вид страхування, безумовно, має проаналізувати історію виконання договірних зобов'язань та рівень компетенції розробника.
  Страхування від порушення патентних прав є найбільш нагочним і характеризує сучасний стан розвитку загальносвітової інноваційної конкурентної боротьби.
Конкуренція у високотехнологічних секторах, зміщуючись з цінової площини у площину інноваційного лідерства, відповідно обумовлює підвищення агресивності щодо захисту своїх прав на інтелектуальну власність яктранснаціональних компаній, так і індивідуальних розробників. Лише за останні 5 років загальна кількість поданих до Міжнародного патентного бюро заявок на отримання патентів зросла у 2 рази.
Результатом постійного зростання обсягів витрат на дослідження і розробки та кількості виданих патентів з одного боку, а також скорочення тривалості інноваційного циклу та зростання швидкості розроблення нових технологічних рішень — з іншого є поширення ризику виникнення збитків або втрати прибутковості внаслідок порушення прав інтелектуальної власності.
  Страхування цих ризиків може покривати збитки страхувальника, що викликані його діями, спрямованими на захист власних патентних прав. Це можуть бути і витрати на участь у судових справах. У високотехнологічній сфері, де для розробки певної технології створюється окрема мала венчурна компанія, іноді більш доцільним є придбання компанії-конкурента. Ці випадки також можуть бути передбачені у страховій угоді. Не менш важливим є страхування і ризиків виникнення збитків, коли у результаті виконання інноваційного проекту порушуються права інтелектуальної власності третіх осіб.
Однак обов'язковою умовою визнання як першого, так і другого виду порушень страховими випадками є їх випадковість, тобто страхування від пору¬шення патентних прав не поширюється на витрати внаслідок виплати штрафних санкцій у випадках доведення у судовому порядку корисливих намірів цього порушення.
  З метою врахування окреслених вище особливостей страхування ризиків у високотехнологічній сфері при нарахуванні страхової премії страховики повинні враховувати значну кількість додаткових факторів, оцінка яких обумовлюється високим рівнем суб'єктивізму. Це передбачає вивчення історії виконання зо-бов'язань не лише компанії, але і її засновників та виконавчого керівництва, оцінювання політики та інструментарію управління нематеріальними активами і зокрема контролю якості та підтримки діючих патентів тощо. Однією з важливих складових цього аналізу є визначення вірогідності того, що компанія буде ініціатором претензій по порушенням патентних прав, чи того, що вона стане відповідачем по таких претензіях. На розмір страхової премії також впливає і розмір ринку, на якому оперує страхувальник: чим більший розмір ринку—тим менше відносний розмір страхової премії.
  З огляду очевидність більш високої ризикованості і більш складної процедури нарахування та передбачення ризиків при реалізації інноваційних проектів, ніж при звичайних видах страхування, надання страховими компаніями послуг у цій сфері обумовлюється перш за все їх пошуком вільної ринкової ніші на страховому ринку. Окреслений процес є більшою мірою результатом еволюції пропозиції страхових послуг на перенасиченому ринку розвинених країн.
  За даними Держкомстату, загальний обсяг інноваційних витрат промислових підприємств у 2005 році склав близько 5,8 млрд. грн., із них понад 3,1 млрд. грн. — витрати на придбання нових машин, обладнання та установок та інших основних засобів. Зазначені обсяги цільового ринку є незначними для розробки та запровадження страховиками стандартизованих програм страхування у цьому секторі. Таким чином, активізація діяльності вітчизняних страхових компаній щодо розробки та впровадження в Україні послуг зі страхування специфічних ризиків при реалізації інноваційних проектів є поки що малоочікуваною.
З огляду на визначені вище особливості страхування ризиків реалізації інно-ваційних проектів часткова компенсація страхових премій може розглядатися як інструмент стимулювання якісного розвитку інноваційної діяльності, тобто підтримки розробників з високим рівнем професійної репутації, адже компенсація страхувальнику страхової премії не передбачає компенсації страховику здійснених страхових виплат.

2.3. Страхування споживчих кредитів

Цей вид страхового захисту пропонується страховиками у випадку неплато-спроможності фізичних осіб, що взяли кредит на споживчі цілі.
Причиною виникнення неплатоспроможності може бути смерть або повна чи часткова непрацездатність позичальника. Тому до складу ризику неплато-спроможності може бути прийнятий ризик безробіття.
Споживчий кредит є умовним поняттям. Його особливість полягає в тому, що він надається фізичним особам з метою придбання ними товарів тривалого користування, головним чином, споживчого призначення. Існує декілька форм споживчих кредитів, проте незалежно від форми кредитування кожну кредитну операцію супроводжує ризик непогашення кредиту. На випадок непередбаченої неплатоспроможності позичальників застосовують страховий захист інтересів кредиторів страховиками. Такий вид страхування є класичним прикладом синтезу страхової і банківської співпраці.
  Причинами виникнення неплатоспроможності у споживачів споживчих кредитів довгий час була смерть або часткова втрата працездатності позичальника. При настанні іншої ситуації, наприклад, втрати місця роботи, позичальник позбавляється можливості регулярно заробляти або одержувати прибуток. Таким чином, основним ризиком для домашнього бюджету боржника всетаки вважається випадок його смерті, а додатковим — випадок непрацездатності. До складу акумульованого ризику непрацездатності можна також зарахувати ризик безробіття, що у більшості життєвих випадків теж може привести до втрати прибутку і неможливість повернути боргу встановлений термін. Окремим ризиком може виступати непередбачена втрата прибутку або його нерегулярне одержання боржником.
  При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є фізична особа — одержувач кредиту, що безпосередньо вступає у відносини зі страховиком. Зовнішньо ця операція є страхуванням життя. Саме тому професіонали вважають її особливим проявом однієї з функцій, хоч і додатковою, особливого страхування — функції забезпечення кредитів. Історично склалося так, що страхування життя з цією метою здійснювалося у двох основних формах.




Література:

Страхування: теорія та практика: навч. посібник / Н. М. Внукова, Л. В. Временко, В. І. Успаленко: за заг. ред. Н.М.Внукової. - 2-ге вид. - Харків: Бурун Книга, 2009. - 656 с.

Скачати повніше