Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Педагогіка

Матеріали для написання реферату:
 

Адаптація першокласників до навчання у школі - одна з найактуальніших проблем дитячої психології, яка вирішує її разом із педагогікою, психогігієною, біологією, соціологією. Процес адаптації - вузловий момент становлення дитини в якості суб'єкта навчальної діяльності. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.




Федченко, Лариса (практичний психолог; Ровеньківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6).

Успішна адаптація першокласників: створення оптимальних умов
Психолог. (Шкільний світ): психолого-педагогічна газета. - 2014. - № 6(електр). - С. 18-25. - Бібліогр. в кінці ст.

Анотація: Початок навчання у школі - один із найбільш складних і відповідальних моментів у житті дитини. Це дуже напружений період, бо з перших днів школа висуває перед учнем цілу низку завдань, що не пов'язані з його досвідом, вимагають максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних можливостей.

Адаптація — це пристосування дитини як особистості до існування у школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами, освоєння норм і цінностей шкільного колективу, здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, ставитися до людей, подій, вчинків, спілкуватися, учитися, працювати, відпочивати, регулювати поведінку відповідно до сподівань інших.
Метою діяльності психологічної служби школи в цей період є:
• психологічний супровід, орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня;

• повноцінний розвиток потенціалу дитини не залежно від індивідуально-психологічних особливостей, інтересів та схильностей, рівня розвитку в цілому;
• допомога кожному учневі у соціалізації й адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.
Адаптаційний період в 1-му класі — це створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є, з усіма почуттями, думками, знаннями, проблемами, великими і малими подіями в особистому житті.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З АДМІНІСТРАЦІЄЮ, ПЕДАГОГАМИ ШКОЛИ ТА БАТЬКАМИ УЧНІВ

1.Психолого-педагогічна діагностика рівня і змісту шкільної адаптації першокласників.
2.Проведення психолого-педагогічного консиліуму за підсумками діагностики.
3.Просвітницька і консультативна робота з батьками, індивідуальне консультування найбільш важких випадків.
4.Організація педагогічної допомоги школяру, який зазнає труднощів у адаптації.
5.Організація соціально-психологічної допомоги дітям, які зазнають труднощів в адаптації.
Для реалізації психологічного супроводу першокласників у Ровеньківській загальноосвітній школі№6 І—III ст. створена система роботи практичного психолога з адміністрацією, педагогічним колективом школи та батьками учнів.
Психологічний супровід проводиться у п'ять етапів:
ЕТАП 1. Профілактика дезадаптації першокласників до школи
ЕТАП 2. Контроль за процесом адаптації першокласників до школи
ЕТАП 3. Консультування батьків за результатами дослідження та надання рекомендацій
ЕТАП 4. Консультування вчителів за результатами дослідження та надання рекомендацій
ЕТАП 5. Розвивальна робота з першокласниками, у яких виникли труднощі у процесі адаптації.




Бабич, Світлана (практичний психолог; ЗОШ № 8; Житомир).

Адаптація першокласників: психокорекційний комплекс
Психолог. (Шкільний світ) : психолого-педагогічна газета. - 2014. - № 18(електр). - С. 17-22 : рис., а-ил. - Бібліогр. в кінці ст.

Анотація: Вивчення процесу адаптації першокласників до навчання у шкільних умовах є одним із пріоритетних напрямів роботи психолога у школі. Необхідність у дослідженні та супроводі адаптаційного процесу зумовлена ще й тим, що вступ до школи є переломним моментом у житті дитини. Він пов'язаний із новим типом відносин із дорослими, ровесниками, а також із новими формами діяльності.

Підчас написання психокорекційного комплексу мали на меті: вивчити особливості розвитку дитини, перебігу адаптаційного періоду у школі, особливості сформованості навчальної мотивації; визначити спосіб пізнання першокласників, рівень розвитку емоційно-вольової зрілості, психологічного клімату, соціального статусу учня та рівня задоволеності цим статусом.

Складові психокорекційнаго комплексу

1.Діагностичний блок.
2.Установчий блок.
3.Профілактичний блок.
4.Корекційний блок.
5.Просвітницький блок.
6.Блок оцінки ефективності профілактичного та корекційного блоків.

У дослідженні процесу адаптації було використано рівні адаптації дітей до школи за Г.М. Гуткіною.
Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя.
Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає в нього негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно; засвоює основний зміст навчальних програм, самостійно розв'язує типові завдання; зосереджений та уважний під час виконання завдань, доручень, указівок дорослого, але під його контролем; буває зосереджений лише тоді, якщо зайнятий чимось для нього цікавим; готується до уроків і виконує домашні завдання майже завжди; громадські доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи; нерідкі скарги на нездоров'я; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником утруднена; під час виконання самостійних навчальних завдань не виявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно, для нього важливий постійний контроль, систематичні нагадування і спонукання з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність та увагу за подовжених пауз під час відпочинку; для розуміння нового і розв'язання задач за зразком вимагає значної навчальної допомоги вчителя і батьків; громадські доручення виконує під контролем, без особливого бажання, пасивний; близьких друзів не має, знає ім'я і прізвища лише деяких однокласників.
   Дезадаптація — це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у вигляді порушення в навчанні й поведінці, конфліктних відносин, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.
   Учень несвідомо прагне до відчуження, не приймає норми та правила соціуму. Першокласник не пристосований до предметної сторони навчальної діяльності, не здатний довільно керувати своєю поведінкою, не може прийняти темп шкільного життя. Іноді трапляються шкільні неврози або фобії школи.




Лісновська, Л. (науковий кореспондент Інституту психології ім. Г. С. Костюка)

Формування самооцінки шестирічних першокласників як засіб ефективного оволодіння ними навчальною діяльністю
Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний освітньо-методичний журнал. Засн.: компанія "Соціс". - 2011. - № 8. - С. 10-18

Результати досліджень стосуються, переважно, проблеми навчання й розвитку семирічних школярів — дітей, які жили в інший історичний час. Ці вагомі вітчизняні психологічні традиції, фундаментальні розробки збагатили світову психологічну науку в XX ст. Але специфіка соціокультурної ситуації, в якій перебуває дитина, змінилася, що безпосередньо загострює психологічні проблеми початкової школи. Тому, ці наукові надбання не можна застосувати автоматично, без урахування принципово нових реалій психічного розвитку дитини й її особистісного становлення.
  Варто зазначити, що питання адаптаційних труднощів у пристосуванні першокласників шестирічного віку до шкільного життя, є актуальним і сьогодні. За різними джерелами учнів з легкими поведінковими і мотиваційними порушеннями (реакції явного або прихованого протесту) та з наявністю відмови відвідувати школу налічується від 20%.
Важливим аспектом цієї проблеми є мотиваційне значення подолання труднощів учіння першокласниками. За О.М. Леонтьєвим ми відрізняємо мотиви «усвідомлені» від «реально діючих». Лише за певних умов одні мотиви можуть перетворюватися в інші: іноді результат дії виявляється більш значущим, ніж мотив, що реально збуджує дію.
   Є певна розбіжність між бажанням дитини стати школярем та виконанням обов'язку працювати над засвоєнням навчального матеріалу.
За результатами досліджень інтерес до нових навчальних завдань у молодших школярів зумовлюється, зокрема, їхньою складністю, що поступово зростає. Проте зустрічі з неподоланими труднощами значно послаблюють дитяче бажання вчитися: учні менш добросовісно ставляться до виконання завдань, не проявляють ініціативності. Таким чином, труднощі, що виникають у першокласника в оволодінні учнівською діяльністю, є фактором, який не лише сприяє формуванню інтересу до вирішення навчальних завдань, але й, за певних умов, може руйнувати його. Психологи пов'язують ефективність адаптації дітей до шкільного буття з рівнем сформованості у них самооцінки. Учні з об'єктивною, диференційованою та обґрунтованою самооцінкою активніші на уроках, підготовці домашніх завдань, у них швидше формуються навчальні вміння, успішніше складаються взаємини з однокласниками.
   У період оволодіння школярами новою роллю відбуваються зміни в їхній самооцінці, які пов'язані зі збільшенням спектру знань про себе, досягненнями у новій діяльності. Для більш детального розуміння психологічних механізмів функціонування самооцінки учнів-початківців було зафіксовано множинність їхніх самооцінок у період адаптації до систематичного учіння за допомогою методу «семантичного диференціалу» (СД). Використаний метод дав можливість суттєво дослідити семантичний простір свідомості дитини, зокрема, зафіксувати множинності її самооцінок у контексті «Я для себе», «Я — учень», «Я — очима   вчителя».




Підручна, Ірина (практичний психолог; Красноградський багатопрофільний ліцей; Харківська область).

Я - першокласник!: авторська програма
Психолог. (Шкільний світ):психолого-педагогічна газета. - 2014. - № 15/16(електр). - С. 29-48

Анотація:Запропоновано програму, спрямовану на адаптацію першокласників до нового середовища, а також на розвиток таких психічних процесів, як пам'ять, увага, мислення, довільність дій. Може бути використана вчителями початкової школи і практичними психологами під час проведення позакласних виховних заходів із дітьми, що сприятиме розвитку емпатії, довіри, почуття безпеки в групі, вихованню доброзичливості, формуванню навичок безконфліктного спілкування.

Процес адаптації першокласників відбувається на таких рівнях:

• біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);
• психологічному (долучення до нової системи вимог, пов'язаних із виконанням навчальної діяльності);
• соціальному (долучення до учнівського колективу).
  Усе це спричиняє суттєву перебудову життя, фізіологічних і психічних станів першокласників, що супроводжується  неприємними  відчуттями дискомфорту (пов'язаними насамперед із втратою звичних і улюблених занять, зміною соціального оточення), швидким накопиченням нової інформації й особистісними змінами. Виявами таких станів можуть бути тривожність, фрустрація, депресія, недостатня впевненість у собі, невротичні збудження.
Психологічна адаптація — це процес мотивації адаптивної поведінки людини, взаємодії особистості із середовищем, адже дитина повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих зв'язків. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті й любові, у визнанні й повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Таким чином закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
  Соціальна адаптація — це процес, за допомогою якого дитина або дитяча група досягають стану соціальної рівноваги, коли не переживають конфлікт із іншими людьми. Соціальну адаптацію розглядають як підсумковий етап адаптації загалом. Першокласник пристосовується до вимог соціальних груп, що його оточують (школа, клас, родина).




Терещук, Тетяна.
 
Шляхи впровадження державного стандарту початкової загальної освіти
Завуч (Шкільний світ) : газета для заступників директорів середніх навчальних закладів. - 2014. - № 12(електр). - С. 2-7.
Анотація: Аби навчальна діяльність була радістю, треба так організувати навчання, щоб дитина стала активним учасником процесу засвоєння знань, тоді задоволення від процесу й результату навчання зумовлює моральний, психологічний комфорт, розуміння особистого успіху. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 року № 462 було затверджено новий Державний стандарт початкової загальної освіти.

Молодший шкільний вік — час, коли закладаються й розвиваються підвалини багатьох психічних рис, формується творча особистість, здатна самостійно мислити. Тому стратегія педагогічної діяльності в початковій школі передусім передбачає:

• спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості;
• прищеплення загальнолюдських цінностей;
• розкриття потенційних можливостей і здібностей дитини.
Із цією метою Міністерством освіти і науки України здійснено модернізацію змісту навчання в початковій школі.
Зміст стандарту максимально розвантажений, логічно вибудований, доступний для вчителів і учнів.
У новій редакції документа є ціла низка позитивних змін.





Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою
 
електронної доставки документів  ЕДД