Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Педагогіка


Матеріали для написання реферату:
 
                                   Диcтанційна освіта


   Сучасний світ сприймає постіндустріальне суспільство не просто як інформаційне, а як суспільство знань, яке потребує не стільки теоретичної підготовки, скільки технологічного уміння застосовувати інтелект, його гнучкість, креативність. Більш того, із поширенням у світі нових інформаційних і технічних засобів транспортування навчального матеріалу, насамперед із появою Інтернету, у навчальних закладах різних типів склалися передумови для виникнення й розвитку нового напряму в освіті — дистанційного навчання, що ґрунтується на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях. «Інформаційна революція», згадана у вислові Г. Драйдена і Дж. Воса, була зумовлена логічними чинниками розвитку суспільства кінця XX — початку XXI ст., а саме: глобалізацією, підвищенням динаміки соціально-економічного розвитку суспільства, появою нових потреб тих, хто навчається, і розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, їх всебічним упровадженням практично в усі сфери життєдіяльності людини, необхідністю широкого застосування в освітній практиці як засобу навчання й предмета вивчення. Дистанційне навчання є синтезом нового бачення й презентації матеріалу, роботи із підлітками XXI ст., практика його застосування набуває поширення по всьому світі.



Хмурова В., Гращенко І. Дистанційна освіта в період пандемії COVID-19 // Вісник КНТЕУ. - 2020. - №3. - С. 135-146
Анотація:Розглянуто сучасний стан дистанційної освіти в Україні та тенденцій її розвитку, особливості її використання у вітчизняній системі освіти в контексті сучасних загроз життю людей в період пандемії. Проаналізовано наявні інструменти для дистанційного навчання в Україні, означено їх переваги, узагальнено іноземний досвід використання системи дистанційної освіти. Сформульовано ключові тенденції розвитку дистанційного навчання в Україні.

   Поточні тенденції розвитку освіти вказують на необхідність підготовки фахівців, які здатні до інноваційної професійної діяльності, постійного оновлення власних знань, вміння проєктувати особистісне та професійне зростання. Дистанційне навчання – педагогічна технологія, в основу якої покладено сучасні досягнення у галузі інформаційних, цифрових та телекомунікаційних технологій. Запровадження дистанційного навчання забезпечить реалізацію принципів навчання впродовж життя, а тим самим і безперервність освіти в цілому . Дистанційне навчання, "відкрита освіта", "електронна освіта", "віртуальне навчання" – це можливість отримання знань з використанням комп’ютерних та сучасних інформаційних технологій. При цьому здобувачі вищої освіти отримують можливість навчатися без відриву від роботи тощо. Це спосіб отримання знань у комфортній та зручній для кожного здобувача обстановці з можливістю адаптування розкладу. Дистанційну форму навчання інколи ототожнюють із заочною формою освіти, проте перша передбачає постійну самоосвіту та роботу із засвоєння знань, постійний контакт з викладачами та іншими здобувачами вищої освіти, а інша – спілкування з викладачем лише декілька разів на рік. 
   Популярність та важливість дистанційної освіти в системі вищої освіти стрімко зростає, що пов’язано з розширенням можливостей та доступністю інтернет-технологій, можливістю отримати освіту без відриву від роботи, економією часу та інших ресурсів тощо. З огляду на світові тенденції, роль дистанційної освіти зростає. Цей процес суттєво впливає на реорганізацію процесу надання освітніх послуг загалом та забезпечення національних інтересів. Враховуючи ці та багато інших факторів, дійдемо висновків, що класична освіта втрачає свої позиції, у той час як дистанційна її форма набуває популярності. При ДН забезпечується систематична і ефективна інтерактивність, що є основною відмінністю від заочної форми навчання. ДН, що є новою, проте не автономною формою навчання, ґрунтується на тих же цілях та змісті, що й очне навчання, але форми подання матеріалу та взаємодії суб’єктів освітнього процесу суттєво відрізняються, хоча перелік її переваг, доведений дослідженнями, досить великий.



Козлакова Г., Сусь Б., Коваленко О., Іванова Ю., Ставицька І. Дистанційна вища технічна освіта в умовах карантину // Вища освіта України. - 2020. - №2. - С. 167-172

Анотація:Особливості організації навчального процесу в умовах карантину досліджує колектив авторів даної статті, кожен з яких працює в різних технічних університетах (НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Національний університет біоресурсів і природо-користування та інших).

Система української вищої освіти навесні 2020 р. опинилася у надзвичайній ситуації, коли було необхідно витримувати умови карантину внаслідок вірусної епідемії та шукати можливості не втратити навчальний рік в університетах і загальноосвітніх школах. Більшість університетів обрали он-лайн навчання, отже, на основі вітчизняних та світових інформаційних платформ забезпечили дистанційне спілкування викладачів і студентів та електронний контроль за рівнем знань. Особливості організації навчального процесу в умовах карантину в різних технічних університетах України досліджує колектив авторів даної статті. Дистанційне навчання - це навчальний процес, організований за необхідною тематикою або конкретними дисциплінами, який передбачає постійний активний обмін інформацією між студентами та викладачем з максимальним використанням усіх можливих форм і засобів інформаційно-комунікаційних технологій.
   Перевагами дистанційного навчання є можливість виконання цікавих он-лайн завдань студентами, ознайомлення з новими ресурсами, зручність навчання тощо. Зазначимо основні недоліки: оскільки більшість завдань студенти виконують дистанційно, то викладачеві складно зрозуміти, які саме складнощі в них виникають, тому для он-лайн занять з іноземної мови основним недоліком стає відсутність постійної практики усного іншомовного мовлення. Важливо, що весь багаж навчальних програм і використання освітніх платформ активно використовується для підготовки студентів заочної форми навчання, що набуває більш професійного рівня і наближення до рівня якості стаціонарної вищої освіти в університеті.



Яценко Т., Міщенко О. Дистанційне навчання у шкільному літературному курсі: переваги та особливості реалізації // Українська мова і література в школі. -2020. -№4. - С. 20-29

Анотація: На основі проведеного дослідження з використанням ресурсів Google-диску окреслено основні закономірності ставлення до дистанційного навчання школярів і педагогів. Визначено провідні тенденції, розвитку інформаційно-освітнього простору, форми організації освітнього процесу із застосуванням дистанційних педагогічних технологій. Проаналізовано освітній потенціал окремих інформаційних ресурсів для організації ефективного шкільного вивчення української літератури.

   В умовах світової інтеграції та стрімкого розвитку глобальних інформаційних технологій формується універсальне комунікативне середовище. Основне завдання освіти при цьому полягає у розвитку адаптаційних якостей особистості в умовах глобалізації суспільного життя, різноманіття інформаційних потоків, інтеграції науки і культури. Сучасні технології забезпечують можливість учням і вчителям працювати у різних форматах, реалізовувати нові форми навчання, сприйнятні учнями XXI століття. За наявності відповідного технічного забезпечення та певного рівня володіння інформаційно-комунікаційними засобами всіма суб'єктами освітнього процесу можлива організація ефективного дистанційного навчання. «Український педагогічний словник» (1997) дистанційне навчання визначає як форму навчання, за якої «спілкування між викладачем і студентом або вчителем і учнем відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп’ютерних мереж, кабельного та супутникового телебачення, телефону чи телефаксу тощо» . 
Однак у сучасній педагогіці дистанційне навчання пов’язується переважно із використанням цифрових технологій, оскільки такі поняття як магнітофонні, аудіо- та відеокасети за незначний проміжок часу після створення словника просто вийшли зі вжитку.
   Дистанційне навчання — це демократична проста і зручна система, яка є рівноцінною з очною, екстернатною тощо. Незаперечними перевагами дистанційного навчання є його масовість, доступність, відкритість, інтерактивність, комфортність, оперативність, економічність тощо. Дистанційне навчання міцно увійшло навіть у повсякденне життя, практично неможливо знайти людину, яка б не користувалася ним у тій чи іншій мірі. 
   Важливим є розуміння того, яким чином має здійснюватися організація дистанційного навчання, щоб забезпечити ефективний творчий діалогічний освітній процес у школі.



Коломієць Л., Семенова А. Дистанційне навчання та якість освіти: парадигмальна криза людоцентризму освітньої політики, або про роль особистості педагога // Вища школа. – 2020. - № 11-12. – С. 7-29

Анотація: У статті обґрунтовано, що наразі у системах освіти, починаючи з найрозвинутіших країн світу, виявилися всі ознаки парадигмальної кризи і з 'явилися реальні конфігурації початку становлення нової компетентнісної парадигми дистанційного навчання. Аргументується теза про те, що складний і суперечливий світ вимагає формування людини свободи, духовності, глибокої гуманності, яка усвідомлює свою відповідальність за кожний крок власного вибору, а викладач-майстер є головним суб'єктом педагогічної дії. Пояснюється, що принцип інтенсивної комунікації забезпечується активністю педагогів у взаємодії як в аудиторії, так й і у віртуальному просторі. Доведено, що дистанційна освіта розширює й оновлює роль педагога, робить його наставником-консультантом, який координує пізнавальний процес.

   Кожна мить людського життя — це елементарна, зрозуміло, віртуальна одиниця вічності. Далеко не кожна мить життя "олюднена". Бувають "нелюдські" часи. Вони зм'якшуються уявою, мріями, які, звичайно, містять не тільки часову, але й предметно-просторову складову. Освіта — це майбутнє! Питання її природи, цілей, шляхів, засобів і методів здійснення та розвитку обговорювалися з давніх часів. Так само як і об'єктивні цивілізаційні процеси, мінливі інтереси суспільства, держави й особистості знову і знову привертають до них увагу дослідників у пошуках новочасних рішень традиційних питань. 
   Світ ніколи вже не буде таким, як за часів до пандемії... Ситуація вимушеного негайного переходу на    дистанційні форми навчання, що склалася у цілому світі, і в Україні зокрема, як лакмусовий папір продемонструвала не тільки освітянській спільноті, а й усьому суспільству проблеми у цій галузі. Щойно з новою силою привернута увага до впливу економіко-соціально-технічних аспектів на якість освіти, організаційно-методичних і психологічних чинників, що мають ураховуватися у нових реаліях... Усе це соборує дії
вчених і педагогів-практиків у напрямі методології впровадження новітніх, міждисциплінарних, поліпарадигмальних досліджень у галузі освіти.
   Позитивом є те, що і на законодавчому рівні, і на рівні рефлексій науковців та пересічних викладачів, багатьох освітянських громадських організацій акценти в освіті змінилися — від гностичного підходу (знаннєвої парадигми) до компетентнісного підходу (компетентнісної парадигми). Механізми підвищення якості вищої освіти, стандартизації спеціальностей і акредитації освітніх програм наразі є актуальними для керівництва кожного освітнього закладу. Серед основних трендів модернізації вищої освіти в Україні постає розуміння її діяльнісної спрямованості, якісної і кількісної діагностики фактичних та прогнозованих результатів навчання, освітніх вимірювань. Закономірності трансформацій освіти в загальному контексті історичного розвитку нині розглядаються як серія парадигмальних змін, що детермінуються комплексом об'єктивних чинників економіко-політичного та суспільного порядку, формами соціальності й типами особистості, які, у свою чергу, обумовлені конкретно-історичними особливостями цивілізаційних процесів.



Школова Ю. Хоумскулінг, анскулінг, дескулінг // Завуч. -  2021. – № 1-2. – С. 22-25

Анотація: На домашньому навчанні учень зберігає всі права та привілеї звичайного школяра: може користуватися шкільними підручниками; оформлювати учнівський квиток; брати участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах; нагороджується похвальними листами, золотою та срібною медалями.

Нова українська школа рухається в напрямі більш гнучкої освіти, яка підлаштовується під потреби кожного здобувача освіти та сповідує дитиноцентризм. Батьки мають спрощений доступ до трьох видів індивідуального навчання: сімейна (домашня) освіта, екстернат та педагогічний патронаж. Більшість батьків вважають, що дітям краще здобувати освіту у звичайних школах. Адже саме там вирує справжнє життя і відбувається становлення особистості. Школярі вчаться жити в колективі, прислуховуватись до чужих думок, спілкуватись, брати участь у дискусіях, знаходити компроміси. Саме роки навчання в школі готують дітей до дорослого самостійного життя. Але існують і батьки, які надають перевагу хоумскулінгу.
Якщо раніше на домашню форму навчання дітей переводили у зв’язку з деякими захворюваннями, то зараз – це свідомий вибір сімей, які прагнуть вчитися по-іншому. І щорічно кількість здобувачів освіти, які обирають домашню форму навчання, збільшується на декілька тисяч. За кожним хоумскулером – своя історія. Деякі обирають хоумскулінг, бо вважають, що в освітньому закладі дітям дають недостатній рівень знань. А репетитор може пояснити річну програму за менш короткий час – було б лише бажання її вчити. Інколи це родина, яка бореться з вітряками застарілої системи освіти і має своє бачення навчання. Буває й так, що дитина вже травмована певними ситуаціями у школі, і батькам просто не залишається нічого іншого, ніж узяти все в свої руки.

Домашня освіта – не панацея, це важкий шлях для тих, хто обрав його. Звичайно ж, у хоумскулінгу є свої переваги та недоліки, не кожній дитині це підійде. Тому, обираючи форму освіти для дитини, варто врахувати багато факторів, оцінити всі «за» і «проти».