Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Педагогіка


Матеріали для написання реферату:
 
Це має бути школа для життя у ХХІ столітті. Ви бачите, як змінюються технології, як розвивається суспільство, зараз ми не можемо точно знати, що потрібно буде, і з якими викликами зустрінуться діти, які зараз навчаються у школі. Тому ми хочемо перейти від школи, яка напихає дітей знаннями, які дуже швидко застарівають, до школи компетентностей (поінформованість, обізнаність. Сompetentia – у перекладі з латинської означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід – ред.) 
   Це не тільки знання, це вміння їх використовувати для власних індивідуальних і професійних завдань. А ще – це ставлення і цінності, а також вміння з позиції тих цінностей критично переосмислити інформацію, вал якої зараз падає на дітей, і ми не можемо захистити їх під якийсь ковпак від цієї інформації.
   Діти повинні вміти її критично осмислити з точки зору як це відіб’ється на їхньому житті, на їхньому здоров’ї.
Щоб здобути таку школу, потрібно перепідготувати вчителів, запропонувати новий стандарт і зміст освіти, підготувати мережу наших навчальних закладів. І така школа з 12-ти річним навчанням розпочнеться у 2018 — 2019 роках.




1.Панасюк, Тамара Дошкілля на порозі нового навчального року // Дошкільне виховання. -2017. -N 9. - С. 2-3

Анотація: Розповідається про актуальні завдання і перспективи, що очікують педагогів дошкілля у 2017/2018 навчальному році.

Розвиток дошкільної освіти залишається одним з пріоритетних напрямів державної політики в галузі освіти. Про це свідчать і селекторна нарада під головуванням прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, і колегія Міністерства освіти і науки України, і засідання уряду (доповідь міністра освіти і науки України Лілії Гриневич), де розглядалися питання дошкілля. Насамперед ішлося про усунення черг та забезпечення місцями в дитячих садках усіх малят відповідного віку.
Ключові завдання, що стоять цього року перед педагогами, визначено в інструктивно-методичних рекомендаціях "Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році" (ЛИСТ МОНУ ВІД 13.06.2017 № 1/9-322).

Основні завдання
• Створити належні умови для здобуття дітьми дошкільної освіти.
• Забезпечити дієвість особистісно орієнтованої освітньої системи, інтегративність освітнього процесу в дошкільних закладах.
• Реалізувати принципи демократизації, гуманізації та індивідуалізації.
При цьому кожен дошкільний заклад має самостійно, з урахуванням минулорічних проблем і актуальних потреб, визначити пріоритетні змістові напрями та завдання освітньої роботи на 2017/2018 н.р. Багато залежить від кількості груп, режиму роботи тощо. Аби своєчасно виявляти, підтримувати й розвивати природні нахили та здібності вихованців, освітній процес можна організувати за одним чи кількома пріоритетними напрямами: художньо-естетичним, фізкультурно-оздоровчим, музичним, гуманітарним.
Украй важливим завданням залишається забезпечення наступності освіти й налагодження тісної співпраці між дитсадком і школою, що набуває особливого значення в умовах освітньої реформи "Нова українська школа", здійснюваної Міністерством освіти і науки. Проблема не нова, і зрозуміло, що вступ до школи – особливий момент у житті не тільки дітей, а й їхніх батьків.
Лише тісна співпраця дошкільного закладу, школи та батьків майбутніх першокласників може забезпечити впевнений шкільний старт для кожної дитини.
  На це спрямована й оновлена освітня програма для дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт". її попередня редакція втратила чинність наприкінці 2016/2017 н.р., і з 1 вересня цього року педагоги працюватимуть за новим варіантом.
Розмаїття сучасного обладнання для дитсадків та початкової школи, зокрема для дітей з особливими освітніми потребами, продемонструвала виставка "Нове освітнє середовище", представлена для ознайомлення у приміщенні міністерства.
У вересні в рамках Всеукраїнського дня дошкілля відбудеться освітній форум з головними спеціалістами та методистами регіональних органів управління освітою, обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, на якому обговорюватимуться актуальні питання й перспективи дошкільної освіти, розроблятиметься план заходів на 2018 рік.
  Також запрошуємо освітян до участі у Всеукраїнському огляді-конкурсі на кращий стан фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах, що проводитиметься протягом 2017/2018 н.р. (наказ Міністерства освіти і науки України від 08.08.2017 № 1125).





2.Інтегроване навчання: теаматичний і діяльнісний підходи // Початкове навчання та виховання, 2017. -№ 28/29. - С. 12-25

Анотація: Розглянуто інтеграцію в освіті: тематичний і діяльнісний підходи та інтегровані технології навчання.

У Великому тлумачному словнику інтеграція – це «доцільне об'єднання та координація лій різних частин цілісної системно.
За системного підходу інтеграція визначається як процес взаємодії двох або більше систем з метою створення нової, що набуває нових властивостей завдяки зміні властивостей та зв’язків її елементів.
Американський педагог Джеймс Гіббонс висловлював думку, що інтегрувати – це поєднувати частини систем таким чином, щоб результат об'єднання в сумі перевершував їхнє значення до взаємодії.
Деякі вчені, зокрема Н. С. Антонов, розглядають поняття «інтеграція» в загальнонауковому аспекті, визначаючи його природне протиставлення поняттю «диверсифікація» то наголошуючи на високому рівні системності: «це процес взаємопроникнення, ущільнення, уніфікації знання, який проявляється через єдність з протилежним йому процесом розчленування, розмежування, диференціації. 
Інтеграція – це процес взаємодії елементів із заданими властивостями, що супроводжується встановленням і ускладненням і зміцненням істотних зв'язків між цими елементами на основі достатньої підстави, в результаті якої формується інтегрований об’єкт (цілісна система) з якісно новими властивостями, у структурі якого зберігаються індивідуальні властивості вихідних елементів.
На процесуальності та результативності інтеграції наголошує І. М. Козловська: «Інтеграція – це процес і результат створення нерозривно зв'язаного, єдиного».
  Таким чином, інтеграція – це процес взаємодії, об'єднання, взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозближення, відновлення ЄДНОСТІ ... двох або більше систем, результатом якого є утворення нової цілісної системи, що набуває нових властивостей та взаємозв’язків між оновленими елементами системній
   Ця концепція сприйняття інтеграції в межах системного підходу відображається і при її проекції на сферу освіти.
Інтегроване навчання – це навчання, що грунтується на комплексному підході. Освіта розглядається через призму загальної картини, а не ділиться на окремі дисципліни.
Предметні межі (роздільники) зникають, коли вчителі заохочують учнів робити зв'язок між дисциплінами й зважати па знання і навички з кількох предметних областей.
Учням потрібні відкриті можливості для інтеграції знань і навичок з різних дисциплін і критичного оцінювання того, як ці частини взаємодіють.
На думку авторів методичної системи «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» Дж. Стіл, Курта Мередіта, Марльза Темпла: «Критичне мислення – це складний ментальний процес, що починається із залучення Інформації та закінчується ухваленням рішення».




3. Попович А. І. Роль сім’ї та школи у формуванні особистості школяра за умов Нової української школи // Управління школою, 2017. -№ 25/27. - С. 40-43

Анотація: Розглянуто роль сім’ї та школи у формуванні особистості школяра за умов Нової української школи.

Школа і сім’я – два суспільних інститути, на які покладено обов'язок виховувати особистість. Серед шляхів оптимізації взаємодії двох провідних інституцій виховання є підвищення провідної ролі сучасної української школи в розвитку особистості молодшого школяра. Це сприяє озброєнню учнів ґрунтовним багажем знань, виробленню практичних навичок і вмінь. Із визнанням школи провідною ланкою в розвитку особистості треба зазначити, що без єдності зусиль із сім’єю ефективність цього процесу буде низькою. Адже саме сім'я найбільше впливає на її всебічний розвиток, саме в сім'ї дитина засвоює такі загальнолюдські поняття, як добро і зло, корисне і шкідливе, тобто її морально-етичні принципи, на яких споконвіку грунтується педагогічний досвід народу.
Діти здобувають освіту, виховуються й навчаються не лише в школі. їх розвиток продовжується і поза стінами школи і насамперед – у сім’ї. 
Сім'я – головний виховний інститут, значення якого для формування особистості дитини складно переоцінити. Лише в сім'ї, під керівництвом і за допомогою батьків, дитина пізнає навколишній світ у всіх його складнощах і багатогранних проявах, туч проходить її громадське становлення, формується світогляд та естетичні смаки.
  Зі здійсненням родинного виховання батьки створюють умови для повноцінного становлення та розвитку особистості, забезпечують дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формують активне, зацікавлене ставлення до оточення. З сім'ї починається дорога і до школи. У шкільному віці основою родинного виховання є формування в дітей гуманістичної моралі, естетичної культури, готовності до праці, до захисту рідної землі, патріотичних почуттів. 
  Єдність сім'ї і школи відіграє важливу роль для вирішення завдань усебічного розвитку та виховання школяра. Як відомо, здоровою і щасливою дитина може вирости лише в дружній і щасливій сім'ї, де панує любов і взаєморозуміння. Провідна роль у родинному вихованні належить, звісно, батькам і рідній мові. Родина відіграє у вихованні дітей колосальну роль. У сім'ї відбувається формування характеру кожної людини, її особистісних рис і національної свідомості. Саме тут із молоком матері закладаються основи становлення особистості. Залучення батьків та інших членів сім'ї до освітньо-виховного процесу є необхідним передусім для дітей. І не лише тому, що діти більше дізнаються про своїх батьків. Успіх співробітництва вирішальною мірою залежить від взаємних установок сім'ї та школи. Найсприятливіше вони складаються за умов, коли обидві сторони усвідомлюють необхідність цілеспрямованого вплину на дитину та довіряють одне одному, батьки мають бути упевненими, що їхня участь у житті школи важлива не тому, що цього хоче вчитель, а тому, що це важливо для розвитку їхньої дитини.
Присутність батьків у школі дозволить суттєво змінити життя дітей, створити домашню атмосферу, допомогти вчителю й батькам об'єктивно оцінити переваги і недоліки у вихованні дитини. Вчитель отримує чимало додаткових відомостей про індивідуальні особливості кожної дитини, про емоційний характер спілкування в сім'ї, про формування різних трудових навичок і звичок, для яких сім'я має більші можливості. Відкриті, зацікавлені контакти з сім'єю допоможуть виявити кращий досвід сімейного виховання, зацікавити інших. І батьки, і вчителі зможуть краще зрозуміти дитину, врахувати її бажання, інтереси, потреби.
   Співпраця родини і школи має ґрунтуватись на взаємоповазі, рівноправному партнерстві. Педагогічний колектив і колектив батьків – це має бути єдиний живий організм, об'єднаний спільною метою, гуманними відносинами і високою відповідальністю.




4. Таранік-Ткачук, Катерина Формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти в умовах Нової української школи // Рідна школа, 2017. -№ 5/6. - С. 53-56

Анотація: Розглянуто досвід роботи школи І-ІІІ ступенів №36 імені С. П. Корольова м. Києва, на базі якої здійснюють дослідно-експериментальну роботу за темою "Формування національно-патриотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти в умовах загальноосвітнього навчального закладу". Обгрунтовано актуальність упровадження компетентнісного та особистісно орієнтованого підходів до навчання в умовах Нової української школи, а також зміну освітніх орієнтирів, запровадження аерокосмічної освіти як одного з чинників національно-патріотичного виховання молоді.

Пріоритетними напрямами діяльності навчального закладу, зазначеними у Концепції, є:
• створення інформаційно-пізнавального виховного простору навчального закладу для формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти;
• формування в учнів планетарного мислення, наукового світосприйняття, світорозуміння, ґрунтовних основ аерокосмічних знань, практично орієнтованих умінь та навичок;
• розвиток творчої активності, професійної компетентності, морально-духовних, особистісних якостей, відповідальності за результат своєї роботи.
Визначено складники національно-патріотичної самосвідомості учнів:
• усвідомлення себе як представника певної нації;
• виховання позитивних рис, властивих національному характеру;
• обізнаність щодо основних досягнень (зокрема й у аерокосмічній сфері) представників своєї нації та відчуття співпричетності до них;
• прагнення до успіху та позитивна мотивація діяльності; бажання зробити власний внесок у скарбницю національної культурної та наукової спадщини;
• можливість створювати гідний образ представника конкретної нації в баченні міжнародної спільноти у постійній неперервній діяльності;
• дотримання загальнолюдських принципів і норм як фундаментальних засад будь-якого національного характеру;
• розуміння того, що невпинний саморозвиток у духовному, інтелектуальному і культурному аспектах є основною умовою формування гідного громадянина та справжньої Людини;
• шанобливе ставлення до представників інших культур і національностей; щира повага до людей, чия поведінка, звичаї і традиції відрізняються від власних.
Основні завдання, визначені у межах дослідно-експериментальної роботи на базі школи І-ІІІ ступенів №36 імені С. П. Корольова міста Києва, узгоджуються зі стратегічними напрямами Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 грудня 2017 року №988-р.
Метою Концепції «Нова українська школа» є забезпечення проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти за такими напрямами: урахування компетентнісного підходу до формування змісту навчальних програм з усіх шкільних предметів; запровадження нового принципу педагогіки партнерства, що ґрунтується на співпраці учня, вчителя і батьків; підвищення мотивації вчителя, надання академічної свободи та стимулювання до професійного зростання; удосконалення виховання; децентралізація та ефективне управління загальною середньою освітою, що сприятиме реальній автономії школи; створення сучасного освітнього середовища, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, вчителів і батьків. У межах експериментальної роботи на базі школи № 36 міста Києва, аналізуючи аерокосмічну складову сучасної освіти, зосереджуємо особливу увагу педагогів, учнів і батьків на сприйнятті свого життя на основі історії Всесвіту, людства і країни.
  Звичайно, питанням появи Всесвіту і людини, розвитку світу на рівні аерокосмічному найбільше займаються фізики. Але у межах завдань, поставлених перед учасниками науково-дослідної роботи за темою «Формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти в умовах загальноосвітнього навчального закладу», необхідно було інтегрувати знання про Всесвіт, людину і закони навколишнього світу в усі навчальні програми інваріантної і варіативної складових Типового навчального плану.
Насамперед враховували, що зміни освітньої парадигми відбуваються не кілька років, а кілька десятиліть. Наприкінці XX століття доктор філософських наук, професор Петро Саух так означив філософську складову освітньої парадигми: «Смисловим стрижнем нового світорозуміння стає нелінійне мислення - таке бачення світу, яке означає відмову мислити усе існуюче за логікою прямої, не порушуваної причинно-наслідкової послідовності... Це обумовлює можливість усвідомлення загальнопланетарної єдності, яка, очевидно, стане основною парадигмою нинішнього сторіччя».




5. Бевз І. І. Освіта в авангарді змін: процеси розвитку, виховання та соціалізації в Новій українській школі // Управління школою, 2017. -№ 25/27. - С. 33-37

Анотація: Розглянуто процеси розвитку, виховання та соціалізації в Новій українській школі.

Школа залежить від розвитку суспільства – безперечний факт, як і суспільство, школи змінюються, можливо, не так рішуче. І ось двигуном прискорення змін в освіті є Концепція нової української школи, схвалена рішенням колегії МОН України від 27.10.2016 р., не чекаючи допоки Верховна Рада держави відважиться на прийняття оновленого Закону України «Про освіту».
Проголошена модернізація оновлення змісту середньої загальної освіти зумовлена багатьма чинниками. Україна входить у європейський сніговий освітній простір, тому середня освіта як центральна ланка освіти будь-якої країни стає підґрунтям для успішного здобуття наступних рівнів освіти, а також самоосвіти протягом життя. Чимало молодих українців бажають здобувати якісну освіту саме в Європі, тому розробники оновленої Концепції наголошують, що керувалися європейськими рекомендаціями, затвердженими Європарламентом і Радою ЄС щодо ключових компетенцій, необхідних для навчання впродовж життя.
   Розпочато модернізацію початкової освіти, яка має реалізовувати компетентнісний підхід у навчанні школярів. МОН України висуває вимоги у рекомендаціях до ведення навчально-виховного процесу: «За умов постійного збільшення обсягів навчального матеріалу дитині дедалі складніше зібрати їх у цілісну картину. Тож на зміну урокам, на яких традиційні) переважає вивчення теоретичного матеріалу, мають прийти компетентнісно-орієнтовані, що сприяють цілісному сприйняттю навчального матеріалу формуванню системного мислення, позитивного емоційного ставлення до пізнання. Серед ефективних шляхів їх конструювання Із урахуванням окреслених завдань є встановлення міжпредметних зв'язків – окремі короткочасні моменти вміщення в урок запитань і завдань із матеріалу інших навчальних предметів, що мають допоміжне значення для вивчення теми та сприяють ґрунтовному сприйняттю й осмисленню певного поняття». Отже, саме з початком виховних класів має закладатись і динамічна комбінація знань, умінь і цінностей, які визначають здатність особи успішно розв'язувати в майбутньому життєві проблеми, провадити професійну і подальшу навчальну діяльність на підставі набутих компетентностей.
Питання автономії шкіл, особливо базових, нагальне. Керівник школи, як ніхто, розуміє, як і па що витрачати виділені кошти, як поповнити бюджет навчального закладу, залучити позабюджетні надходження за умов роботи ніколи.