Крилова С. Краса вчинків та відносин як критерій "акме" в процесі соціалізації: методологія соціальної метаантропології // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія Психологія педагогіка соціальна робота, 2013. -№ 1. -  С. 28-32

На основі філософії персоналізму та метаантропології розвивається авторський методологічний підхід до аналізу краси в соціальному бутті людини, який визначається як соціальна метаантропологія і дає можливість сформулювати критерій вищіх досягнень особистості в процесі соціалізації. Даний критерій трактується як внутрішня краса людини - краса вчинків та відносин.

Яким може бути критерій "акме" - вищих досягнень особистості - в процесі соціалізації, що буде одночасно і виразом смислу соціалізації? Вважається, що таким критерієм може бути названа внутрішня краса людини - краса вчинків та відносин. У даному своєму вимірі краса постає екзистенціальною, більше того, онтологічною основою цілісності соціального буття людини.

  Проте у сучасному суспільстві феномен краси часто-густо розглядають лише як зовнішній феномен, а тому плутають з гламуром та гламурністю. Красу тлумачать як товар, за допомогою якого можна досягти успіху в житті, нав'язуючи певні стереотипи поведінки в соціумі, що призводить до нереалізованності, логофрустрації, маргіналізації людини в суспільстві. Проте в данному випадку мова іде не про красу, а про гламур -соціальне явище, що означає установку на домінанту зовнішньої краси, яка відповідає стереотипам свого часу. Гламур як соціальне явище існує у будь-якому часі та в будь-якій культурі, але воно стає сутнісною ознакою соціуму і починає свідомо формуватися цілою індустрією лише в суспільстві масового споживання ХХ ст. На відміну від гламуру, "гламурність є не стільки соціальне, скільки екзистенціальне явище. Гламурність - це якість особистості, міра засвоєння нею гламуру, індивідуальний вектор гламуру". Проте і гламур, і гламурність при всіх своїх відмінностях однаково протилежні красі; зацикленість на них часто-густо породжує викривлену, деперсоналізовану соціалізацію, тоді як орієнтація на красу, в її зовнішніх і внутрішніх проявах означають персоналістичну соціалізацію - таку соціалізацію, яка не придушує особистісне начало, а навпаки актуалізує його. А такі внутрішні виміри краси, як краса вчинків та відносин, означають найвищі сплески соціалізації, коли персональне та суспільне поєднується, більше того, персональне стає розвитком суспільного. У контексті креативної діяльності мова може йти про розвиток нобелівського потенціалу особистості. Ця когнітивна метафора є цілком доречною щодо людини, яка в своїй креативності виходить на світовий рівень і починає змінювати буття людства.

  Отже, екзистенціально-естетичний підхід в аналізі соціальних систем наголошує на вирішальній ролі екзистенціального вибору та особистісної відповідальності у формуванні проекту спрвжньої соціалізації, суть якого можна й потрібно оцінювати за допомогою концепту "краса".

Це дозволяє зрозуміти, що гламурність, на відміну від краси, означає деформацію цілісності в бутті особистості та суспільства; виявляючи себе у естетичній, моральній, інтелектуальній, політичній формах, вона призводить до формалізації і дегуманізації процесу соціалізації. В межах підходу соціальної метаантропології як теорії буденного, граничного й метаграничного буття людини та соціуму гламурність є феноменом буденного буття людини в соціумі, краса вчинків та відносин - граничного й метаграничного вимірів буття. В цих вимірах особистість набуває "акме" як процес неповторної творчої актуалізації, що стимулює актуалізацію всього суспільства.

Банькова, Світлана Формування конкурентоспроможної особистості // Сучасна школа України, 2015. -№ 8. -  С. 49-65

Акмеологічний підхід до змісту освіти, технологій навчання й виховання учнів дає змогу перевести школу із режиму функціонування у режим розвитку. При цьому значно підвищується і якість освіти, тому що навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним. Необхідність акмеологічного підходу в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи очевидна, оскільки суспільство очікує від школи, що її випускники будуть комунікабельними, креативними, мислячими особистостями, які прагнуть до успіху й уміють самостійно будувати індивідуальну траєкторію розвитку.

Акмеологічні прийоми і технології пропонують практичне вирішення питання особистісного та професійного успіху. Пошук оптимальних, найбільш ефективних способів, що впливають на якість освіти, в останні роки лише розширюється.

Створюються нові педагогічні технології, актуалізуються уже відомі, оскільки усе більш явною стає неспроможність традиційної освітньої системи відповідати новим соціокультурним та економічним вимогам. 

   Першочергове завдання вчителя - працювати над розвитком життєвих компетентностей учнів, розвивати їх практичний характер та практичну життєву значущість.

Зрозуміло, що лише за умови достатньої сформованості різноманітних інтересів, знань, умінь, життєвого досвіду особистості, мотивів на успішність учень з інтересом долучається до навчання, праці та моделює наслідки власної майбутньої життєдіяльності. Отже, життєва компетентність дитини -це основа розвитку особистості.Безперечно, вплив особистості вчителя на формування життєвої компетентності учня особливий. Тому вчитель повинен ефективно працювати, професійно вдосконалюватися та творчо зростати, адже педагог не лише той, хто вчить, а й той, хто вчиться.

Однією з акмеологічних умов професійного росту вчителя є самоосвіта. 

Сучасна школа повинна давати якісну освіту. Акмеологічний підхід дає змогу вирішити цю проблему не лише ефективно, а й досить оперативно.

Якість освіти може розглядатись у контексті акмеології. У розвитку життєвих компетентностей особистості, формуванні її ціннісних орієнтацій і ставлень важливою є «самостійність», зокрема: самоосвіта, саморозвиток, самореалізація, самопізнання, самовдосконалення тощо. Враховуючи це, провідним завданням практичної діяльності є прагнення навчити учнів переносити способи вирішення навчальних ситуацій на життєві, використовуючи при цьому універсальні навички моделювання, аналізу, синтезу, узагальнення, вміння швидко адаптуватись у сучасному самостійному житті, цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізаци у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави.

Ковганич, Галина Концептуальні засади розвитку акмеологічного навчального закладу // Завуч (Шкільний світ), 2015. -№ 12. -  С. вкладка

Акмеологічний навчальний заклад - це заклад високої якості освіти, високих досягнень та успіхів кожного педагога й учня. Освіта в акмеологічному навчальному закладі має закласти, з одного боку, основу для майбутньої успішної суспільної реалізації особистості, а з іншого - вести дитину протягом навчання й виховання як успішну, створюючи зовнішні й передбачаючи внутрішньоособистісні механізми успіху.

Мета діяльності акмеологічного закладу - розвивати життєво компетентну особистість, здатну успішно інтегруватися в систему соціальних відносин шляхом інтеріоризації нормативних уявлень про успіх і реалізацію активної позиції у визначенні власних життєвих орієнтирів.

Основні завдання акмеологічного закладу:

• різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування духовно-моральних цінностей;

• створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), забезпечення психологічного супроводу успішного розвитку й саморозвитку особистості;

• упровадження перспективних технологій життєтворчості, моделей досягнення життєвого й соціального успіху;

• упровадження комплексної акмеологічної діагностики навчально-виховного процесу, спрямованої на досягнення успіху, виховання учня як творця і проектувальника власного життя;

• підвищення акмеологічної культури педагогів, стимулювання їх на досягнення високих професійних результатів;

• інтеграція зусиль батьківської громади, представників державної влади, громадських і благодійних організацій.

Цілісний розвиток особистості й поетапне формування соціальної успішності можливе за таких психолого-педагогічних умов:

• спрямування навчально-виховного процесу на формування життєвої стратегії, вирішення життєвих проблем учня під час його взаємодії з педагогами;

• застосування педагогічних технологій якісно нового, акмеологічного рівня, який забезпечує успіх і високі досягнення у навчанні кожного учня;

• створення в закладі акмеологічного освітнього простору;

• інтеграція виховних впливів акмеологічного освітнього простору;

• підготовка педагога, який повинен знати технології розвитку творчості й обдарованості;

• упровадження акмеологічного моніторингу.

Акмеологічний освітній простір - це простір спільного буття, перетворений усіма суб'єктами науково-виховного процесу у чинник інтегративного впливу на процес розвитку й самореалізацію особистості. Простір передбачає партнерство, взаємодію всіх зацікавлених суб'єктів, координацію зусиль у вирішенні проблем розвитку й саморозвитку учня. Це система взаємодій, впливів та умов становлення особистості, а також можливостей для її розвитку.

Акмеологічні освітні технології - це технології, спрямовані на саморозвиток учнів відповідно до їхніх природних задатків (здібностей, обдарувань) в умовах реалізації освітніх програм; на досягнення кожним учнем своїх найвищих результатів за умови поєднання зусиль партнерів навчально-виховного процесу, що забезпечують педагогічний супровід вихованців (керівники гуртків, практичний психолог, соціальний педагог, методисти).