Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Педагогіка

Матеріали для написання реферату:
 

З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей в мережі Інтернет.
Інтернет-ризики для дітей:
- ''дорослий'' контент: еротика, азартні ігри, реклама тютюну та алкоголю;
- незаконний контент: порнографія;
- он-лайн насильство: заклики до асоціальної поведінки, жорстокості, насильства, суїцидальної поведінки, сексуальної експлуатації тощо;
- розголошення приватної інформації, яка може бути використана проти дітей та їхніх родин;
- контент, що може задати фінансових збитків - короткі номери й платні сервіси, що тарифікуються окремо, різного роду лотереї, тощо;
- інтернет-залежність.



Косик, Вікторія Миколаївна. Проблеми безпечної роботи дітей в інтернеті. Фільтрація несумісного з навчально-виховним процесом контенту // Комп'ютер у школі та сім'ї, 2012. -№ 2. -  С. 33-35

Розглядається питання реалізації Державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року щодо використання програмно-технічних засобів, які забезпечують централізовану фільтрацію несумісного з навчально-виховним процесом контенту і мережевої безпеки. Наведено перелік деяких безкоштовних фільтрів, які можна використовувати в закладах освіти.
  Одним з основних питань інформатизації освіти є використання інформаційних технологій у викладанні освітніх дисциплін, що створює унікальну можливість для учнів не тільки отримати додаткову інформацію, а й перевірити свої знання, уміння та навички.
Всесвітня мережа Інтернет дає змогу збільшити кількість джерел пошуку навчального матеріалу, розвивати в учнів навички й уміння інформаційно-пошукової діяльності, об'єктивно оцінювати знання й уміння в стислі терміни.
  Водночас інформація, представлена в Інтернеті, повинна оцінюватися, виходячи з принципів доступності її представлення і необхідності її використання на конкретному етапі уроку, а також соціальній, практичній і особистій значущості для учнів.
Але розвиток глобального процесу інформатизації суспільства і освіти, зокрема використання ними інтернет-ресурсів, виявили нову глобальну проблему - проблему інтернет-безпеки.




Новік, Марина. Небезпека в Інтернеті // Сучасна школа України, 2015. -№ 10. -  С. 40-44

Бурхливий розвиток комп'ютерних технологій і широке поширення мережі Інтернет відкриває перед людьми значні можливості для спілкування і саморозвитку.
Інтернет — це не лише джерело можливостей, а й джерело загроз. Нині кількість користувачів мережі становить десятки мільйонів людей, чимала частина з них - діти, які можуть не знати про небезпеки світової павутини. Значну увагу під час роботи з Інтернетом слід приділяти питанням безпеки. Тож відповісти на запитання «Які небезпеки підстерігають нас в Інтернеті?» та «Як їх уникнути?» допоможе заняття. 
   В Україні налічується вже понад 10 млн користувачів Інтернету, понад третина з них має широкосмуговий доступ, що значно збільшує онлайнову небезпеку, особливо для дітей. Нині понад 60 % дітей та підлітків щодня розмовляють в Інтернет-чатах. Троє із чотирьох дітей, які працюють у режимі онлайн, готові поділитися приватною інформацією про себе і свою сім'ю в обмін на товари чи послуги. А кожна п'ята дитина щорічно стає жертвою Інтернет-зловмисників.
Інтернет може бути корисним засобом для навчання, відпочинку або спілкування з друзями. Але, як і реальний світ, мережа теж може бути небезпечна!
Мається на увазі обмін маленькими, але дуже емоційними репліками. Зазвичай беруть участь у цьому двоє людей, хоче не виключено і присутність кількох людей. Розгортається ця перепалка в «публічних» місцях Інтернету. Може завершитися швидко і без наслідків, а може перерости у тривалий конфлікт. З одного боку, це протистояння рівних учасників, з іншого - за певних умов може перетворитися далеко не на рівноправний психологічний пресинг, що спричиняє сильні емоційні переживання жертви.


Руденко, Юлія. Інтернет - глобальне добро чи зло? // Шкільний світ. (Шкільний світ), 2015. -№ 17. -  С. 12-16

Питання про те, чого більше в мережі Інтернет - позитиву чи негативу-актуальне з моменту його появи. Відповідь на це запитання кожен має знайти для себе сам. А компетентні спеціалісти допоможуть прийняти правильне рішення.
Сьогодні масове застосування персональних комп'ютерів, на жаль, виявилося пов'язаним із появою про грам-вірусів, що самовідтворюються, перешкоджаючи нормальній роботі комп'ютера, руйнують файлову структуру дисків і пошкоджують інформацію.
Незважаючи на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп'ютерними злочинами й розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно збільшується. Це вимагає від користувача персонального комп'ютера знань про природу вірусів, способи зараження вірусами й захист від них.
Нині персональні комп'ютери мають вільний доступ до всіх мереж. Саме це стало причиною небезпеки, що отримала назву комп'ютерного вірусу.
Комп'ютерний вірус - це програма. Шкідливі дії вірусів мають значний негативний вплив на комп'ютер, зокрема:
• звукові і візуальні ефекти;
• імітація збоїв ОС та апаратури;
• перезавантаження комп'ютера;
• пошкодження файлової системи;
• знищення інформації;
• крадіжка секретних даних;
• масові атаки на сайти Інтернету.
Віруси небезпечні на рівні безпеки країни, а не лише окремого користувача. Кількість програмних вірусів із кожним днем збільшується, а причина - глобальна мережа Інтернет.



Черних, Олена. Захист прав дитини в інтернеті // Соціальний педагог (шкільний світ), 2015. -№ 8. -  С. 35-38

Про вплив Інтернету як віртуального середовища нині знають усі. Проте не завжди усвідомлюють, що в ньому можуть як реалізуватися, так і порушуватися права і свободи людини, адже стрімко збільшується кількість користувачів Інтернету, зокрема дітей і молоді. Соціальний педагог може і повинен відігравати важливу роль у захисті прав дитини в Інтернеті.
  На основі аналізу наукової педагогічної літератури проблему захисту прав людини в Інтернеті в діяльності соціального педагога можна розглядати у двох аспектах: по-перше, це вивчення захисту прав дитини як соціально-педагогічної проблеми, по-друге, це формування безпечної поведінки дітей та молоді в Інтернеті як реалізації права на освіту та захисту своїх прав у мережі. 
Соціальному педагогові важливо розуміти й застосовувати певні механізми щодо захисту прав дитини, які можуть бути порушені як в реальному житті, так і в Інтернеті.
  У роботі як з учнями, так і з учителями та батьками соціальний педагог може використовувати інструменти, представлені Радою Європи у 2014 році: «Керівництво із прав людини для Інтернет-користувача» та «Букмаркс: керівництво по боротьбі з мовою ненависті в Інтернеті за допомогою освіти в галузі прав людини».
Мова ворожнечі, мова ненависті - це всі форми вираження, які  розпалюють, підтримують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, гисемітизм та інші форми ненависті, що базуються на нетерпимості, що виявляється у формі агресивного націоналізму та етноцентризму, дискримінації і ворожого ставлення до меншин, іммігрантів та осіб іноземного походження. Нині поняття «мова ворожнечі» не має однозначного визначення ані в нормативно-правових актах, ані у вітчизняній чи зарубіжній науці. Вона тісно пов'язана з основним правом на свободу поглядів, що декларується у Європейській конвенції з прав людини, але одночасно суперечить забороні дискримінації та праву на повагу до приватного й сімейного життя.






Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою 
  
електронної доставки документів  ЕДД