Громадянська освіта і патріотичне виховання є важливими чинниками інтеграції сучасного суспільства в контексті пошуку адекватних засобів для розв'язання проблеми суспільного порозуміння та примирення, забезпечення сталості демократичних перетворень в Україні. Зростання наукового інтересу до питань громадянського виховання молоді зумовлено сучасними суспільно-політичними змінами й трансформаціями в Україні. Надзвичайно гостро проблема громадянської відповідальності, позитивної ідентичності постає перед нашою державою, що перебуває в просторі суперечливих суспільних та соціокультурних тенденцій та викликів. Існування спільнот, субкультур із різноспрямованістю настанов значно ускладнює внутрішньонаціональний діалог, зумовлює проблему свідомого вибору. Важливим чинником демократичного суспільства, громадянської участі особистості як складової політичної культури суспільства е культура громадянськості. Молодь - це стратегічний ресурс демократичного розвитку України. За роки незалежності сформувалося покоління, для якого свобода, гідність та інші демократичні цінності є невід'ємною складовою власного життєвого простору. 

Вербицька П. В. Виховання громадянина і патріота України як суспільно-педагогічний виклик // Педагогіка і психологія, 2015. -3. -  С. 58-63

Громадянське виховання як цілеспрямований процес підготовки молодого покоління до життя в системі суспільних відносин, соціальної взаємодії та активної відповідальної участі в суспільних процесах передбачає створення стійкої мотивації особистості до активної участі в суспільних справах шляхом формування цінностей, виховання потреби в усвідомленому засвоєнні знань і набутті досвіду громадянської дії.

  Такий педагогічний процес має на меті формування громадянської компетентності учнівської молоді, що забезпечує її активну громадянську позицію в суспільстві, здатність відповідально реалізовувати свої права та обов'язки, налагоджувати соціальне партнерство у процесі розв'язання суспільних проблем. У результаті ефективної реалізації змісту і методики ми визначили формування позитивних ставлень молоді, її громадянської ідентичності, які базуються на ціннісній основі.

Відповідно, навчальний заклад як суспільна інституція і відкрита соціально- педагогічна система у процесі впровадження громадянського виховання реалізує суспільні запити щодо підготовки молодого покоління до успішного виконання соціальних ролей та ефективної громадянської участі в суспільстві» В цьому контексті можна зазначити, що зміни у процесі навчання, виховання і розвитку особистості з метою формування громадянських компетентностей мають відбуватися у взаємозв'язку із відповідними процесами в навчально-виховному середовищі навчального закладу. Це передбачає застосування системного підходу до громадянського виховання, що наскрізно проходить через усе шкільне життя.

  У цьому контексті особливої ваги набуває практика громадянського виховання в позакласній виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу. Активне залучення учнівської молоді до дослідження проблем місцевої громади, ініціювання соціальних ініціатив є ефективною виховною технологією громадянського виховання в рамках позакласної виховної роботи. За таких умов особистість отримує можливість виявити ініціативу та відчути суспільне значення реалізованого проекту.

Гаврилюк О. Концептуальне осмислення змісту військово-патріотичного виховання // Відкритий урок, 2015. -№ 6. -  С. 18-25

У Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності, у законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти України як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов'язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина — патріота України як світоглядного чинника.

Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини; суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови не олігархічної, а народної демократії, правової України, виступає, з одного боку, джерелом опозиції державній владі, а з іншого — взаємодоповнює її, реалізуючи свої розвивальну і контролюючу функції.

Виходячи з цього, патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, й особистості, яка своєю діяльнісною любов'ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку та збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювались на моральній основі.

  Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах полі етнічної держави воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об'єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови та вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалося саме на базі демократичних цінностей, які у свою чергу повинні лежати в основі патріотичного виховання

Гайченко О. В. Плекаємо серця і душі - виховуємо патріотів // Зарубіжна література в школах України, 2015. -4. -  С. 2-3

Патріотизм — прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини.

  Національна самосвідомість - це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в її духовні сили та майбутнє; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; система вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією.

Постернак Н. В. вважає, що в цьому процесі морального й естетичного виховання художня література має виняткове значення, зокрема виховує молоде покоління в дусі гуманізму, патріотизму, громадянського обов'язку; сприяє особистісному становленню учня як громадянина, зорієнтованого на високі національні та загальнолюдські ідеали, який має активну життєву позицію, що виявляється в любові до України, свого народу, рідної мови; розвиває людину - гуманіста, яка буде здатна здійснити свій, духовно-світоглядний вибір. В останніх документах МОН України визначено, що відродження втрачених критеріїв моральності можливе лише в процесі утвердження вічних загальнолюдських уявлень про совість і честь, добро і зло, правду і кривду. Тому мета літературної освіти звучить так: «...ввести учнів у світ прекрасного, залучити їх до національного і світового мистецтва слова у його взаємозв'язках з мовою, історією, живописом, музикою; до духовних пошуків людства; сформувати на цій основі правильне розуміння загальнолюдських цінностей і цим сприяти вихованню духовно багатої, національно свідомої особистості, патріота і громадянина».

Гавриш, Наталія Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою : змінюємо підходи // Дошкільне виховання. -2015. -N 8. -  С. 2-7

Проблема національно-патріотичного виховання в загальному контексті соціального неспокою в Україні справді є нині однією з найгостріших. На відміну від соціальних мереж, де протистояння різних поглядів на зміст українського патріотизму сягнуло піку, в освітянському просторі цю тему, на жаль, намагаються обходити.

Страшні події, що відбуваються в країні вже понад рік, торкнулися майже кожного, сколихнули і піднесли на небувалу висоту волонтерський рух, пробудили національно-патріотичні почуття мільйонів громадян, виявили здатність українців жертвувати власним життям заради свободи Батьківщини, її щасливого майбутнього. Водночас суперечливість поглядів, розбіжності у визначенні поняття "патріотизм", жорстке відстоювання окремими групами дорослого населення своєї позиції як єдино можливої засвідчують серйозні прогалини в системі національно-патріотичного виховання (адже чимало виявилося і таких, для кого поняття Батьківщина, Україна, українець так і не наповнилися особистісним смислом)

  У структурі патріотичного виховання невід'ємними є дві складові, причому одна створює платформу для іншої. Моральне виховання передбачає засвоєння дитиною загальнолюдських цінностей, моральних норм життя в суспільстві, формування позитивного ставлення до Людини (незалежно від її національності, кольору шкіри тощо), націленості на добротворення не лише в межах своєї країни, а й у Світі загалом. Це закладає основу для націо¬нального виховання, що має на меті формування почуття любові до Батьківщини, ціннісного ставлення особистості до своєї землі, українського народу, його історії, культури, традицій.

Кузьмук, Лідія Плекаємо патріотів: Досвід організації роботи з педагогами і батьками // Дошкільне виховання. -2015. -N 8. -  С. 14-17

Плекати патріотів - справа непроста. Це потребує від дорослих - і педагогів, і батьків - великої праці над собою, усвідомлення високих цінностей та відповідної поведінки, розуміння виховних завдань та вибору оптимальних методів і форм роботи з дітьми. Саме тому кожен керівник дошкільного закладу має насамперед подбати про підготовку педагогічного колективу до здійснення патріотичного виховання по-новому. 

  Завдання громадянського гарту дошкільнят визначено в кожній освітній лінії Базового компонента дошкільної освіти. На виховання патріотизму орієнтують і чинні програми дошкільної освіти. Так, у розділі "Дитина в соціумі" Програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" 

у блоці "Об'єднання людей" окреслено завдання щодо формування патріотизму з поглибленням знань та уявлень дітей в кожній наступній віковій групі: від знань про рідний дім, місто до уявлень про Батьківщину.

Бойко, Світлана Роль українознавства у формуванні світогляду підростаючого покоління // Українознавство, 2015. -№ 2. -  С. 174-1823

Незважаючи на достатньо потужний масив наукових досліджень з проблем формування світоглядної культури особистості, роль українознавства у формуванні світогляду підростаючого покоління є ще недостатньо висвітленою. Тому наукова розвідка спрямована на розв'язання поставленої проблеми, що обумовило мету статті - визначити роль українознавства у формуванні світогляду підростаючого покоління в умовах активізації антиукраїнських акцій, спрямованих на руйнацію державності України та нівелювання духовних цінностей українського народу.

  Нині світоглядні уявлення і переконання особистості, особливо підростаючого покоління, формуються в контексті переоцінки нашого історичного минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні питання суспільного життя. Щоб не блукати у лабіринтах нових суспільних процесів, правильно зорієнтуватися, збагнути сенс свого існування, молодому поколінню потрібен духовний стрижень, яким, на думку автора, може бути українознавство.

Українознавство як наука і навчальна дисципліна має два напрями: дисциплінарний (або галузевий) та міждисциплінарний (або інтеграційно-системний). Звернено увагу на те, що в обох випадках українознавство втілює дві функції - науково-дослідну та виховну. Першу з них цей предмет може виконувати і під іншими назвами, наприклад, «народознавство», «українське народознавство» чи навіть «суспільствознавство». Натомість виховній ролі цього предмета відповідають два терміни: «краєзнавство» (від слова край) і «українознавство». їх об'єктом є цілісне поняття малої і великої Батьківщини - в її етнічному, територіально-географічному, історичному, національно-культурному, мовному тощо вимірах. 

Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою 
  
електронної доставки документів  ЕДД