Образотворче мистецтво у сучасному розумінні є мистецтвом, що не лише розкриває суть зображуваного, а й виступає містком між автором і глядачем, формує простір комунікації, тобто перетворює реальний простір на інтерактивний. Сьогодні ми живемо у світі інтерактивної візуалізації інформації, що не може не впливати на розвиток мистецтва. Ці тенденції активізують  митців до пошуку нових засобів вираження та сприяють швидким світоглядним та формотворчим змінам в образотворчому мистецтві [1].

А поінформованість художників у тому, які процеси відбуваються у мистецтві, активно впливає на формування національної школи, вносить свіжий струмінь у напрям і характер пошуків нових виражальних засобів.

Саме цьому і сприяли численні художні виставки, що повноцінно представляли широкий зріз сучасного мистецтва нашої держави. Вони засвідчили, що вітчизняні майстри, поєднуючи художні традиції та новаторство, будують оригінальну національну школу, яка не тільки збагачує нашу духовну культуру, а й  створює позитивний імідж України у світі.

   Вагомими культурними подіями року були масштабні всеукраїнські виставки. Такі виставки окреслюють загальні тенденції розвитку сучасного українського образотворчого мистецтва, дають уявлення про регіональні відміни українських мистецьких шкіл, а також слугують значною інформаційною базою для мистецтвознавчих досліджень.

Традиційно Міністерство культури України разом з Національною спілкою художників України організували Всеукраїнську художню виставку «Мальовнича Україна», яка відбувалася у рамках Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій…».

  Всеукраїнська художня виставка продовжує традицію шевченківського альбому офортів «Живописна Україна», виданого у 1844 році. До альбому увійшли замальовки Т. Шевченка, які він робив під час своїх подорожей Україною. З 1990 року виставка проходить щорічно і мандрує різними  містами України. У 2016 році виставка вже вдруге проходила у Сумській області. До експозиції, яку було урочисто відкрито в Сумській муніципальній галереї, увійшло понад 300 робіт живопису, графіки та скульптури сучасних митців з усіх регіонів нашої держави, у тому числі було представлено твори понад 40 авторів із Сумщини. Виставка експонувалася в обласному художньому музеї ім. Н. Онацького, обласній бібліотеці, Виставковій залі обласної організації НСХУ, муніципальній галереї [2].

Численні великі виставки вже традиційно проводилися у столиці. Тут, одним з найбільш активних мистецьких майданчиків залишався Центральний будинок художника України.

   Майже 300 творів митців з усіх регіонів нашої країни було представлено на VII Всеукраїнській бієнале історичного жанру, яку організували Міністерство культури України та Національна спілка художників України. Художники відтворили найзначніші події й постаті нашої історії. Експозицію, розгорнуту в Центральному будинку художника, було присвячено Революції гідності, нинішній війні й усім визвольним змаганням нашого народу. Але експонувалися і твори, які відображали події та образи діячів вітчизняної історії від найдавніших часів. Зокрема, полотна таких майстрів пензля, як 

В. Забашта, О. Ворона, Г. Севрук, В. Прядка, В. Баринова-Кулеба, Ф. Гуменюк, відтворювали боротьбу українського народу за право вільно жити на своїй землі. Окрім відомих майстрів, спеціально для виставки підготували нові твори і студенти Київської та Харківської академій мистецтв. Ці роботи засвідчили, що й юні митці переймаються долею рідного народу. Найпомітніше це було в монументальних дипломних роботах. Безпосередні учасники Революції гідності М. Соченко, В. Корчинський, У. Федько, К. Ткаченко втілили в художніх образах недавні події, які вже стали частиною нашої історії. Уперше на виставці було представлено й розділ плаката, що гостро й водночас узагальнено передає трагічну сутність сьогодення. На відкритті виставки зазначалося, що представлені роботи демонструють єдність українських художників-патріотів, різноманітність жанрів, складність кольорових гам, усе багатство напрямів сучасного мистецтва. А також підкреслювалося, що такі виставки нагадують про тих, хто жертвував собою заради України [3,4].

Ще одну всеукраїнську виставку в Центральному будинку художника було організовано до 25-ї річниці незалежності України. Захід став на¬оч¬ним втіленням творчих досягнень художників із різних регіонів держави. До експозиції увійшло понад 400 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва. За словами організаторів мистецького проекту, завдяки широкому географічному представництву ця виставка набула необхідного образно-стилістичного розмаїття. Як і на більшості попередніх художніх виставок, присвячених найбільшому державному святу країни, тут не було жодних обмежень у сенсі художньої стилістики, образно-пластичних уподобань авторів. Це констатація творчої практики наших співвітчизників, які своїми роботами створюють художню мозаїку незалежної України.

За словами організаторів мистецького проекту, завдяки широкому географічному представництву ця виставка набула необхідного образно-стилістичного розмаїття. Вони сподівалися, що в цей нелегкий для України час експозиція надихне відвідувачів на позитивне і патріотичне світосприйняття, задекларує потужність українських художників як естетичну складову характеру нашого народу.

«Виставка представляє більшість регіонів нашої країни… Експозиція вийшла надзвичайно цікава і різноманітна», – наголосив під час відкриття виставки директор Дирекції художніх виставок України Національної спілки художників України І. Волощук.

«Для нас дуже важливо публічно заявити про себе. Ця виставка дає таку чудову нагоду. Творити – наш обов’язок перед суспільством, і ми його будемо виконувати», – зазначив В. Коновал, голова Київської організації Національної спілки художників України.

«Виставка – це наша відповідь агресорові. Кожна з представлених робіт – свідчення непереможності українського духу. Українські художники вже багато зробили для своєї держави, будуть і надалі робити», – підкреслив заслужений діяч мистецтв України Л. Сотник.

Одне з центральних місць на виставці посідав портрет народного артиста України П. Дворського, зроблений В. Босенком. Особливу увагу також привертали полотна «Полудень. Деснянська косовиця» В. Ковтуна, «Осінь у Криму» Н. Божко, «Небесна сотня» Г. Коробова, «Прийми молитву нашу» 

П. Смиковського, «У зоні АТО» Л. Литвина, «Доця» Л. Ейсмонт, «Іван Франко» Н. Багацької, «Свято» Г. Рибалка та ін. 

«Експозиція вражає своїм розмаїттям. Радує те, що більшість робіт створені з оптимізмом і вірою в майбутнє України», –  зазначив  художник М. Сом. На думку художника О. Петренка: «кожна з робіт, представлених на виставці, унікальна та неповторна по-своєму. А разом вони засвідчують, який багатий на таланти український народ». А художник Р. Сейдімов підкреслив, що на виставці було «багато знакових робіт», а сама експозиція мала «надзвичайно потужну енергетику» [5].

Концепція традиційної Всеукраїнської виставки до Дня художника, що теж експонувалася у залах Центрального будинку художника, полягала в якнайширшій презентації професійних художніх творів з усіх областей України.  На виставку було відібрано понад 500 творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва. Безперечно, така велика кількість творів призвела до перевантаженості експозиції. Чимало суперечливих оцінок викликав й мистецькій рівень частини з них. Водночас, завдяки широкому охопленню всіх напрямів художньої творчості і шанувальники, і критики, і самі художники побачили тенденції та спрямованість розвитку сучасного мистецтва. У пресі зазначали, що такі масштабні огляди виконують естетичну, інформаційну, пізнавальну, а деякою мірою й лабораторну функцію – для збагачення досвіду майстрів. Особливо, якщо взяти до уваги широкий діапазон творчих пошуків – від фігуративу до абстракції, від безпосереднього відображення політичних подій і ліричних переживань до філософських роздумів та узагальнень, від суто рукотворних зразків до творів, виконаних із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій.

Близько двох третин виставки займав живопис: пейзажі, натюрморти, портрети, зрідка сюжетні композиції – як і у багатьох індивідуальних виставках останніх років. На виставці поряд із творами вже знаних живописців – В. Баринової-Кулеби, С. Баранника, Ю. Вінтаєва, А. Горбенка, А. Зорка, 

І. Ковтонюка та ін. – експонувалися роботи молодих авторів, які лише торують власний шлях у мистецтві. Також мистецтвознавці зауважили, що в деяких творах розмивалася грань між різними видами образотворчості, наприклад, скульптурою, особливо невеликих розмірів, і декоративним мистецтвом.

 Втім, щорічна Всеукраїнська виставка до Дня художника, незважаючи на деякі її недоліки, часто викликані об’єктивними обставинами сучасного життя і Національної спілки художників, і всієї країни, залишається важливою складовою спілчанської виставкової діяльності, дієвою школою творчої майстерності українських митців [6].

Широкою репрезентацією графічного мистецтва сучасних художників з усіх регіонів України відзначилася VIII Всеукраїнська виставка-конкурс імені Георгія Якутовича, що проходила у залах Центрального будинку художника. У пресі цей проект назвали «найавторитетнішим вітчизняним заходом, що наділяє наших художників-графіків своєрідним знаком якості».  Загалом було експоновано понад 700 творів графічного мистецтва 230 авторів, серед яких провідне місце посіли митці з Києва та Львова. Виставка дала уявлення про те, що відбувається та зароджується у графічному мистецтві і продемонструвала тенденції розвитку мистецтва, що тривалий період перебували у латентному стані, а сьогодні цілком викристалізувалися. Тож з’явилася можливість окреслити їх контури у творчості митців. Переважна кількість творів в експозиції розкривала у собі засадничі проблеми і «гострі кути» сучасного художнього процесу. При цьому збереглися й домінуючі акценти національного самоідентифікаційного творення. Втім, мистецтвознавці підкреслювали, ще нема сенсу підносити художній рівень експонованих творів і оцінювати його як особливо високий і показовий. Він просто адекватно відображав сучасну художню ситуацію, її «середній рівень». Так, у творах молоді реалістичного напряму було багато новизни вираження і радикальних пластичних пошуків. Художники демонстрували розмаїття художньо-стилістичних прийомів, відданість темам національної історії, етнографії. Але головне це те – що більшість молодих авторів реінтерпретували принципи відомих художніх тенденцій минулого та творчість окремих майстрів. Привернули увагу й абстракції, експресивно-умовні композиції із зашифрованою сюжетною лінією. Ці твори було пронизані глибоко психологічною та філософською думкою. 

Якщо порівнювати твори з експозиції 2016 року з роботами художників попередніх виставок, неважко впевнитися в тому, що графічне мистецтво розвивається під знаком новаторства. Становлення пластичних прийомів відбувається завдяки школі академічного мистецтва, яка сформувалася на початку 80-х років, а її представники стали творцями нового українського мистецтва. А сучасні молоді митці продовжують ці традиції, значно оновлюючи художню мову графічного мистецтва. Що ж до самої виставки, то мистецтвознавці назвали її «важливим заходом в культурному житті України» та відзначили, що вона виконала одне з найважливіших завдань – зібрала кращі твори сучасних українських графіків та ознайомила з ними широку глядацьку аудиторію [7, 8].

V Всеукраїнська трієнале художнього текстилю, організаторами якої були Міністерство культури України, Національна спілка художників України та секція декоративно-прикладного мистецтва Київської організації Національної спілки художників України, теж розміщувалася у виставкових залах Центрального будинку художника. Довгий час український сучасний текстиль знаходився в тіні «великого» мистецтва. Художники мріяли про окремий проект. Відчуття значного потенціалу і бажання показати свої здобутки об’єднало художників України у створенні цього проекту. Виставка продемонстрували доцільність та вагому присутність арт-текстилю в сучасному мистецькому просторі та наповнення його живою енергією. V Всеукраїнська трієнале художнього текстилю у 2016 році продовжила і розширила ідею попередніх проектів. Її девіз звучав так –  «Арт-текстиль. З вірою в себе».  А метою  було відкриття арт-простору для сучасного українського текстилю, як невід’ємної складової актуального мистецтва. У виставці брало участь понад 100 митців з усієї України. За 15 років Всеукраїнська трієнале художнього текстилю об’єднала митців, які є дуже різними, кожен унікальний, кожен талановитий, кожен має свою творчу долю. Сьогодні художній текстиль це гобелен (класичний та експериментальний), розпис на тканині, колаж, аплікація, печворк, вибійка, повсть, абакан, асамбляж, м'яка скульптура, ручний папір та різноманітні авторські техніки і сучасні технології. Саме ці техніки й можна було побачити на виставці [9].

Значною мистецькою подією став й Всеукраїнський проект-трієнале «Живопис – 2016», організований дирекцією виставок Національної спілки художників України та Міністерством культури України. Це була вже сьома мистецька акція, яка представляла твори сучасного українського живопису за останні три роки. Метою заходу було відобразити максимально об’єктивну картину того, що відбувається в мистецтві живопису без будь-яких штучних обмежень чи  кураторських  вподобань. Свої  роботи  представляли:  кияни В. Сидоренко, М. Гуйда, А. Криволап, О. Дубовик, П. Лебединець, В. Шерешевський; харків’яни В. Погорєлов, Ю. Вінтаєв, В. Ковтун; одесити А. Горбенко, С. Савченко, В. Кабаченко; донеччанин П. Антип. Вернісаж дав унікальну можливість побачити в одному виставковому просторі роботи цих знаних авторів та інших відомих художників. Експозиція налічувала біля двохсот творів і переконувала глядачів, що добре відомі в мистецьких колах митці й молоді художники виявляють особистісний підхід у розкритті творчих задумів. Деякі з них неквапливо передають власні враження та філософські роздуми, інші висловлюють свої думки на полотні експресивно та темпера-ментно. Втім, на виставці можна було побачити не тільки роботи прихильників новаторських мистецьких ідей. Організатори трієнале також представляли твори тих, хто віддає перевагу традиційним мотивам та засобам образотворчості [10].

У Центральному будинку художника проходила й виставка українських художників, присвячена Різдву та Новому року. В експозиції було представлено понад 400 робіт живопису і графіки від митців з різних куточків України. Можна було подивитися на роботи, зокрема, народного художника В. Ковтуна, народного художника Україна і академіка В. Баринової-Кулеби, М. Яценко, Б. Михайлова. Широко було представлено й роботи художників молодого покоління. Усі твори відбирали за тематичним принципом. На думку організаторів, навіть символічно-абстрактні композиції, які було представлено на виставці, мали зимовий святковий настрій [11].

   Масштабною презентацією творчості сучасних закарпатських художників стала ювілейна виставка Закарпатської обласної організації НСХУ з нагоди її 70-річчя. Протягом десяти днів у виставкових залах Центрального будинку художника кияни та гості столиці знайомилися з творчістю понад 90 закарпатських художників, які представили близько 140 творів. Переважну більшість серед них складали живописні роботи, в яких реалізм поєднується з елементами постімпресіонізму та експресіонізму, модерну та символізму. Це реалістичні та умовні пейзажі із зображенням природи Карпат, архітектури, а також портрети, сюжетні та абстрактні композиції. Дещо менше було в експозиції графіки, скульптури, декоративного мистецтва. Виставка показала розмаїття творчих пошуків митців, а також засвідчила, що сучасні закарпатські художники вже вийшли за рамки жанрових та стилістичних засад, які сповідували засновники школи, поєднуючи їх із новітніми мистецькими тенденціями [12, 13].

Взагалі, Центральний будинок художника був у 2016 році серед ви-ставкових лідерів, активно пропагуючи широкий спектр  сучасного вітчизняного образотворчого мистецтва. Окрім масштабних експозицій тут демонструвалися й численні індивідуальні проекти, прикладом яких може бути персональна виставка українського графіка, народного художника України,  засновника і багаторічного керівника художньої студії Національної спілки художників України М. Гроха, який  у 2016 році відзначив своє 80-річчя і 60-річчя мистецької діяльності. Найважливішою для останніх десятиліть цариною творчості митця була акварель, яка на його виставці стала «головним героєм» у багатстві мотивів, грі площин і плям,  динаміці штрихів і мазків, у фактурних співставленнях, в насичених і пастельних кольорах, відкриваючи в кожній лінії смислову та чуттєву наповненість. У пейзажах, виконаних у техніці акварелі чистої і акварелі, поєднаної з олійною пастеллю, все здається композиційно завершеним і пластично довершеним. («Цвіте кінський щавель», «Вранішні промені», «На річці Рось», «Купальщиці», «Рання весна», «Весняна повінь», «Вечірнє сонечко», «Осінній пейзаж з качками», «Зима. Покровський монастир», «Зима на Оболоні» тощо). Акварелі М. Гроха легко упізнаванні і передусім – по їхній складній гамі світлих бузкових, рожевих, перламутрових, сріблястих кольорів, пом’якшених пастельними золотавими, вохристими, червоними відтінками. Мистецтвознавці підкреслювали, що акварелі, котрі експонувалися на виставці, відтворюють «стенограму душі» митця, який присвятив себе високому мистецтву і протягом багатьох десятиліть зберіг тільки йому притаманну художню мову, вироблений ним власний авторський стиль. На відкритті виставки також відбулася презентація нового альбому «Микола Грох. Акварель/пастель»,  що вийшов у видавництві «Ярославів Вал» [14].

Вагомі, колективні та індивідуальні виставки демонструвалися й на інших виставкових майданчиках столиці.

У «ПінчукАртЦентрі» привертала увагу виставка «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище». «Паризька комуна» – це назва знаменитого київського арт-сквоту 1990–1994 років. Імена людей, котрі мешкали чи просто проводили помітну частину свого вільного часу на київській вулиці Михайлівській (на той час – Паризької комуни), у будинку № 18-а, сьогодні входять у шорт-лист засновників українського сучасного мистецтва. Перша масштабна виставка-дослідження «місця, спільноти, явища» у «ПінчукАртЦентрі»  представляла погляд на речі молодшого покоління – дітей художників 1990-х. Молоді куратори Т. Кочубінська і К. Малих (донька художника О. Малих) спробували подивитися на історію «Паркомуни» трохи абстраговано. Та попри це, оглянувши експозицію на другому поверсі арт-центру, можна було отримати нове уявлення про художні практики столичних художників 1990-х. Особливо в цьому плані імпонував окремий зал, присвячений взаємному цитуванню різних авторів. Представлені роботи давали змогу оцінити художні прийоми О. Гнилицького, І. Ісупова, Д. Кавсана, П. Керестея, О. Клименка, В. Цаголова, В. Трубіної, О. Голосія.  та т. ін. Романтизація тепер уже мо-лодими кураторами й істориками мистецтва історії «Паризької комуни» свідчить насамперед про рівень засвоєння міфу про початки сучасного мистецтва в Україні. А самі куратори підкреслювали, що їхня виставка – тільки постановка питання [15].

В Інституті проблем сучасного мистецтва було розгорнуто арт-проект «Рецепт для утопії». Його керівником став І. Абрамович; кураторами – 

А. Сидоренко та О. Халепа.  Для вибору учасників організатори провели досить рідкісний у практиці колективних проектів сучасного мистецтва в Україні OPEN CALL. Художникам із різних міст країни було надано можливість подати заявку на реалізацію своєї творчої ідеї в рамках кураторської концепції.