Дніпропетровщина бібліотечна

Дзвони Чорнобиля

Т. Усаненко, завідуюча Миколаївською б/ф № 24.

І. Прийменко, директор Миколаївського БК

До 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС у Миколаївському Будинку культури відбувся вечір-реквієм «Дзвони Чорнобиля».

Учні місцевої школи та бібліотекар Т. М. Усаненко розповіли про героїзм пожежних, які першими вступили в бій з розбурханою атомною стихією. Під тихий музичний супровід на екрані демонструвались слайди. Окреме місце було відведено відео вибуху на реакторі. Ми спробували уявно перенестись на 30 років тому, донести до глядачів увесь трагізм і жорстокі наслідки трагедії. 

Мертва Чорнобильська земля… Спустошені села… Ця тема хвилювала багатьох письменників, поетів та митців. Тому того дня прозвучало чимало віршів, присвячених подвигу «чорнобильців», страшній трагедії, зокрема, у виконанні Андрія Чуприни – «Чорнобиля гіркий полин», а педагог-організатор Миколаївської ЗОШ О. І. Галата зачитала уривок з документальної повісті Леоніда Даєна «Чорнобиль – трава гірка». Зі сльозами на очах присутні вслуховувались у кожне слово, яке лунало зі сцени.

До глибини душі зворушили усіх пісні «Лелеча доля» у виконанні дитячого вокального ансамблю «Мальви», «Свіча» Яни Борисенко, пісня про Чорнобиль Аліни Ненько, «Україна» Юлії Очеретько.

Розділити біль з учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, подякувати їм за подвиг завітали на захід депутат обласної ради А. Г. Білик, миколаївський сільський голова І. П. Полтавець, директор СТОВ «Злагода» А. І. Дерев’янко, директор школи Н. В. Антоненко.

Від народного депутата України Вадима Григоровича Нестеренка та його благодійного фонду «Твій рідний край» «чорнобильці» С. О. Антоненко, О. Л. Брежнєв, В. М. Кожедуб, К. А. Кожедуб, М. Т. Куделя, М. П. Кучеренко, О. Т. Пехнерський, М. О. Ткач, В. І. Чернець, М. В. Хиря, які проживають на території Миколаївської сільської ради, отримали грошові винагороди.

Скільки б не минуло років, слово Чорнобиль полум’янітиме вогнищем скорботи, а 26 квітня завжди об’єднуватиме покоління та народи одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Хочеться вірити, що ніколи і ніде подібне лихо не повториться.

Присамарська нива. – 2016. – 6 трав. (№ 18). – С. 2.