Дніпропетровщина бібліотечна

---

Рідний край, батьківська домівка… це те, з чого починається наш життєвий шлях, а вулиці на яких живемо, - мов ріки, по яких ми виходимо у великий океан життя.
Звичайно ж, історія вулиць нашого селища тісно пов’язана і з історією  країни, і з історією населеного пункту. Згадаймо, слобода Покровська виникла на місці колишнього козацького зимівника. В минулі століття Покровське нараховувало 605 дворів з населенням 3585 осіб, мало свої волосне управління, церкву, училище, богадільню.
На початок ХХ століття Покровське стало великим торговим селом і нараховувало вже 7600 жителів, а в 1913 – аж 10955, у п’яти школах навчалося 676 дітей. Вирували людом недільні базари та ярмарки, що проходили по кілька разів на рік.
У 1917-му році в Покровському було встановлено Радянську владу. Прокотилася грізною бурею по селищу громадянська війна. На початку 1920 року село було звільнено від білогвардійців, а у вересні того ж року створено волосний ревком, головою якого обрали І.О.Тарана.
У 1923 році наше селище (село) стало адміністративним центром щойно створеного Покровського району. Швидкими темпами почали розвиватися сільське господарство, будівництво, працювала лікарня, збільшилася мережа шкіл, відкрився перший театр (народний будинок).
Очевидно, саме в той період розбудови села і почали давати назви його вулицям. Бо до цього воно, за спогадами старожилів, було поділене на шість кварталів, номери яких починалися з Глиняної.
Найпершими виникли вулиці, що отримали назви імені Леніна та імені Карла Маркса. Вулиця ім. Леніна – найдовша, вона тягнеться вздовж усього села від південно-західної частини (Сірківки) до північно-східної (Глиняної). Вулиця ім. К.Маркса була основною вулицею села, вона одна з усіх вулиць була вимощена каменем, вважалася шосейною, по ній здійснювали основні перевезення. Однією з найдавніших вулиць селища вважається також вулиця Набережна.
В міру розбудови Покровського виникали й нові вулиці, отримуючи свої назви. Зрозуміло, що такий буремний, сповнений різних подій час знайшов своє відображення у назвах вулиць нашого селища. Вулицям часто давали імена революціонерів, політичних діячів, героїв громадянської війни. Так з’явилися вулиці імені Кірова, Свердлова, Фрунзе, Куйбишева, Дзержинського, Чапаєва, Молокова, Чкалова.
Імена місцевих активістів теж знайшли відображення в назвах  вулиць. Даниною пам’яті нашим землякам-революціонерам стали вулиці імені Цикова, Падалки, Ковриги.
Поговорімо про вулицю ім. Цикова. Названа вона на честь активного діяча, натхненника і організатора першої волосної Ради селянських і солдатських депутатів Покровщини, політичного заслання в Покровське, викладача Гнєдінського училища, розумної, чесної, відданої своїй справі людини – Петра Михайловича Цикова, якого по-звірячому вбили денікінці в 1919 році.
Вулиці ім. Падалки також названо на честь видатної людини, командира партизанського загону Андрія Кириловича Падалки, який у 1918 році став військовим організатором місцевих бідняків. Це уродженець Покровського, офіцер царської армії, відважна людина. Він прибув на свою малу батьківщину як посланець партії більшовиків із Петрограда, очолив партизанський загін, придушив бунт заколотників.
Його загін відзначився і в бою під Синельниковим, де здобув перемогу над одним з бандитських формувань. А за перемогу над бандою Шкуро в районі Полог загін отримав навіть подяку від командуючого південною групою військ Катеринославського та Харківського напрямків П.Ю.Дибенка.
Після боїв падалківці відпочивали по домівках. Під час одного з таких відпочинків махновці наскочили на штаб загону в Покровському і тяжко поранили А.К.Падалку. хоробрий командир відстрілювався, та щоб не потрапити в полон, останню кулю залишив… для себе.
А ще в нашому селі жив Павло Петрович Коврига – чесна, смілива людина, помічник начальника Покровської міліції, який багато сил і часу віддав боротьбі з бандитами, але взимку 1934 року був убитий під час чергової операції. Нині вулиця на якій жив і на якій тепер живуть його донька та онуки, носить його ім’я.
При розгляді й аналізі назв вулиць дуже чітко простежується відображення історії держави у них. Наприклад, у роки відбудови та розвитку Радянського Союзу з’явилися вулиці, названі іменами відомих людей, яких знала вся країна, якими гордилися. Так виникли вулиці ім. Горького, Гайдара, Островського, Мічуріна.
Також деяким вулицям було дано імена відомих революціонерів і політичних діячів зарубіжних країн – Рози Люксембург, Карла Лібкнехта, Тельмана.
З роками з’явилися нові вулиці, що отримували назви, співзвучні часу та подіям, як от вулиця Конституції. А деякі вулиці перейменували, наприклад, з нагоди відповідних річниць Великої Жовтневої революції. Так вулицю ім. Ворошилова було перейменовано на вулицю 40 років Жовтня, а вулицю Мостову – на вулицю 50 років Жовтня.
Після паводку 1964 року на Сірківці з’явилося багато нових вулиць, яким рішенням правління колгоспу «Победа» дали імена відомих людей, зокрема Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова, Сєрова, генерала Станкевича, війська якого звільняли наше селище. За пропозицією працівників колгоспу було дано й інші назви вулицям – 1 Травня, Ленінградська, провулками – Сонячний, Московський.
Як данина часу і новим подіям у країні в селищі з’явилися назви вулиць Гагаріна, Миру, 60 років ВЛКСМ, Молодіжна, Юності, Дружби, Чайковського, Шевченка.
Багато вулиць отримали свої назви за їх географічним розташуванням: вулиця Сахаліна – найвіддаленіша вулиця східної частини селища., Садова – розташована вздовж колишнього старого саду колгоспу «Родина», провулок Степовий – віддалений і виходить до степу, вулиця Шкільна – розташована біля Покровської середньої школи. Є також вулиці Привокзальна – біля станції Мечетної, Механізаторів – поряд із колишньою Мечетнянською МТС. Спортивна – поруч зі стадіоном і, звичайно ж, одна з найкрасивіших – Набережна, що пролягла вздовж річки Вовчої.
Цікаво за походженням є назва вулиці Закарпатської: на ній живуть вихідці (переселенці) з Західної України, які забудовували її оселями для своїх родин. Провулок Тихий здавна був тихим, затишним місцем, тому його так і назвали, а провулок Виноградний розташований там, де колись були виноградники колгоспу «Победа». Є в Покровському вулиці Харківська, Дніпропетровська. Очевидно в назвах цих вулиць вилилась туга їхніх мешканців за рідними містами.
На честь нашого земляка – авіамеханіка знаменитого полку «Нормандія-Неман» Володимира Білозуба, який загинув разом зі своїм другом – французьким льотчиком Морісом де Сейном, названо вулицю В.Білозуба. На честь іншого покровчанина Афганської війни, який загинув, виконуючи свій інтернаціональний обов’язок, названо вулицю Власенка.
А одна з найновіших вулиць селища названа іменем молодого офіцера Олександра Шаповалова, який трагічно загинув під час проходження військової служби у Вірменії.
У 2005 році віддаючи шану заслуженій людині Покровщини, відомій усій країні - голові орденоносного колгоспу «Победа», Герою Соціалістичної Праці І.Г.Кісенку та з нагоди його 100-річного ювілею з дня народження вулицю ім. Фрунзе, на якій жив Іван Григорович, було перейменовано на вулицю ім. Кісенка.
Варто підкреслити, що вулиці Леніна та Карла Маркса, як і раніше, сьогодні залишаються одними з найважливіших вулиць Покровського.