Криничанський район


 
Червонопромінська сільська бібліотека 

 
Іcторія бібліотеки


Село … Хіба ж не було воно здавна хранителем традицій добра, честі й милосердя? До цього спонукав сам уклад життя. Тут людина, немов на долоні, нічого не приховаєш – ні добра, ні гріха, ні щедрості, ані пожадливості.

Село за всіх, і найскрутніших , часів було осередком милосердя – давало притулок знедоленим, не відпускало з порожньою торбою жебраків. Сиріт не віддавали до притулку – їх виховували всією громадою. Село разом раділо й сумувало. Якщо весілля – гуляли усім миром, похорони – журились усі. На толоку не наймали майстрів – кликали увесь куток, і лише за частування.

Тут завжди було сильним відчуття роду – саме тут, а не в містах, де ти – відламана гілка.. село – це спільні пасовиська, водойми, місце відчуття ліктя, ніколи не зачинюванні двері.

В 50-х роках в селах Грушівка та Єгорівка, які тоді носили назву колгосп «імені Бондаренка», в невеличкій хаті облаштували клуб і бібліотеки. Яка  називалася хата-читальня. Першим завідуючим клубом і бібліотекарем в селі Грушівка стала жителька цього села, Куян Галина Федотівна. Яка на протязі десяти років допомагала своїм односельчанам, пізнати світ поезії, мистецтва, художньої і духовної цінності нашого народу. З допомогою жителів села Грушівка та навколишніх сел., вона організовувала вистави до пам’ятних дат. Особливо мешканцям сіл подобались тоді так звані «шевченківські читання», робила вистави, декламували вірші Тараса Григоровича Шевченка.

В цьому ж році хата-читальня організовується і в селі Єгорівка. Яку очолила Пижова  (нині Серга ) Марія Денисівна. Молодь села дуже любила збиратися вечорами після тяжкого робочого дня в цій маленькій хатині. Проводились голосні читання. Адже приходили мешканці села і похилого віку, які були не грамотні. Велися бурхливі обговорення  статей із газет «Правда», «Известия», «Молодий комуніст», районна газета «Зоря»та багато іншої періодики.

Залишаймося вірними в сьому в житті наймилішому:
Дому отчому – нашій основі основ,
Друзям щирим, що вчили прощенню і ніжності
Й крізь роки пронесли незрадливу любов.

З січня 1960 року на зміну Галині Федотівні прийшла молода дівчина з міста Малєтова Людмила Степанівна, яка завідувала хатою-читальнею на протязі двох років.

Село звикло віддавати – за всіх часів, епох, змін суспільних устроїв і владних структур, його обдирали «до липки» - про те воно завжди виживало, маючи міцне коріння і нездоланну волю  до життя…

Тож у мирному труді поєднаймо руки,
Щоб жили під чистим небом наші діти й внуки,
І віддячить нам земля добрим урожаєм,
Дзвони щастя розіллються над славетним краєм.

В кінці 1963 року, у зв’язку з об’єднанням колгоспів, організується на центральній садибі колгоспу «Дружба» в приміщенні новозбудованого клубу колгоспна бібліотека в селі Червоний Промінь. Кілька років бібліотека була на «добровольних засадах».

З 1975 року завідуючою Червонопромінською сільською бібліотекою стала Калакуц Тамара Миколаївна. Тоді колгоспна бібліотека налічувала уже 6771 екземплярів книг. З великим задоволення колгоспники відвідували бібліотеку, де можна було ознайомитися як з українськими, російськими, зарубіжними авторами, так і сучасними авторами. Були збірки газет і журналів.

«Книга – это друг, советчик. Это – источник

многих добрых мыслей, чувств, знаний.»

Ю.А. Гагарин

 

У 1983 році з аварійного приміщення клубу, сільську бібліотеку перевезли в приміщення школи. Там для неї були виділено одну класну кімнату і книгосховище.

З липня місяця 1986 року стала завідуючою сільської уже бібліотеки – філіалу № 43 Тишкевич (Єрьоміна) Тетяна Петрівна. Фонд бібліотеки налічував 6800 примірників книг і 480 читачів. У 1998 році Тетяна Петрівна закінчила заочно Дніпропетровське училище культури по спеціальності «бібліотекарська справа».

Багато поповнилося літератури дитячої і юнацької. Школярі тепер мають змогу не виходячи із стін школи готувати самостійні роботи, реферати та інше. Збільшилась читаність читачів-дітей. В стінах бібліотеки-школи проводились вечори, вечори-зустрічі, конкурси, бесіди, огляди, перегляди літератури. Фонд бібліотеки налічував понад 7500 екземплярів книг і брошур, 500 читачів.

3 1998 року червня місяця за відсутністю коштів у районному відділу культури працівників було переведено на чотирьохгодинний день із оплатою 50% посадового окладу. Це негативно вплинуло на роботу бібліотеки. Так як багато читачів у свій робочий час не в змозі відвідувати бібліотеку.

Село, хоч би як ми відірвалися від нього, завжди залишалося джерелом добра і честі. Без нього, як казав поет, «висихає душі криниця».

Хлібосольний, щедрий край, у красі природи
Просвіти і поєднай в злагоді народи.
 Хай Господь в нелегкий час нас оберігає,
Доля хай лиха завжди дім наш обминає.
Тож у мирному труді поєднаймо руки,
Щоб жили під чистим небом наші діти і внуки,
І віддячить нам земля добрим урожаєм,
Дзвони щастя розіллються над славетним краєм.
Україна є, Україна буде,
Україно-мати, тобі вірять люди.
Україна є, Україна буде!
У вишневім цвіті, найдорожча в світі!


Та, ось уже настав час, коли уряд по справжньому звернув на бібліотекарів свою увагу. І вони їм віддячують за це.

Червонопромінська бібліотека надає інформацію щодо життєдіяльності місцевої громади. Індивідуальну і групову інформацію. Консультаційну допомогу в пошуку та виборі інформації. Організовує книжкові виставки, різноманітні масові заходи. Пропонує читання «для душі» - українську та зарубіжну класику , детективи, фантастику, пригоди, казки, періодику.

Крокуючи в ногу з часом, наша бібліотека працює над методичною проблемою «Використання інноваційних технологій в роботі бібліотеки, як засіб особистісно орієнтованого виховання учнів».

Визначено основні напрями діяльності:

·        Оперативне забезпечення повною інформацією навчально-виховного процесу школи

·        Сприяння кращому засвоєнню учнями знань через інформаційні форми і методи бібліотечної роботи

·        Забезпечення високого рівня організації виховного процесу для особистісного становлення кожного через громадське, морально-правове, художньо-естетичне, екологічне виховання.

Роботу спрямовує на розв’язання таких завдань:

*впровадження новітніх форм і методів роботи

*виховання в учнів любові до книги, розвиток пізнавальних інтересів і здібностей

*виховання шанобливого ставлення до бібліотеки, книги як скарбниці людських знань.

Хочеться зазначити, що форми роботи різні, але мета їх – єдина: протистояти хибним «цінностям» справжні зразки художньої культури, допомогти дитині зробити правильний моральний вибір у житті.

Покликання кожного масового заходу – прищеплювати дітям смак до художнього слова, щоб пізнати його багатство, красу, емоційну силу, неповторне звучання рідною мовою.

Усі масові заходи супроводжуються книжковими виставками, біля яких проводяться огляди, бесіди, розповіді про авторів.

Систематично ведеться краєзнавча робота.

Слід зазначити, що бібліотека прагне передати молодому поколінню соціальний досвід і багатство культури народу, його національну ментальність, своєрідність світогляду, формування особистісної риси громадянина України.