Магдалинівський район


 
Приорільська бібліотека-філілал  

 

Історія бібліотеки


Бібліотека була заснована у 1959 році 8 травня. Першим працівником бібліотеки був Винник Микола Несторович.


Розташована вона була в Будинку культури у невеличкій кімнаті. На дерев’яних саморобних стелажах першими поселенцями були твори Миколи Бажана – 10 томів прийшли за один раз, Серафімович О. «Залізний потік», Фадеєва «Молода гвардія», Смирнов С. «В пошуку героїв», Шолохова М. «Піднята цілина», Фурманов Д. «Чапаєв», Караваєва – 5 томів, твори Маяковського в 10 томах. Максима Горького – 2 томи, Чехова А.П. – 11 томів, Миколи Товстого – 9 томів, Некрасова М.О., Островський А.Н., Мамин-Сибиряк Д.Н., Пушкін О.С., Достоєвського. Всі ці книги прийшли за один раз. Так, це все російські письменники, але на той час їх читали із захватом.


У невеличкій, але затишній кімнаті, було завжди людно і стояла черга, кожен був у надії взяти книгу, яку щойно здали, книги на поличках не залежувалися.


Довгими вечорами світився вогник у бібліотеці. Книги читались вголос по декілька разів. Найбільше полюбилися читачам книги Ольги Кобилянської, Короленко В. – якого прийшло одразу 8 томів, Коцюбинського М, Квітки - Основ'яненка Г.Ф., Марко-Вовчок, твори Франка І., Мирного П., Тесленка А., Стефаника В., Лесі Українки, Шевченка Т.Г., Васильченко, Собка, Сосюри, Гончара та багато інших. Та бібліотека заповнювалася не лише творами українських та російських письменників, а були присутні книжки й зарубіжних письменників: Оноре де Бальзака, Жуля Верна, Джека Лондона, Мопассана.


До кінця 59 року у бібліотеці нараховувалося до 2500 книг. На той час глибоко вивчалися твори Карл Маркса, Фрідріха Енгельса, а особливо важливим було вивчення творів В.І. Леніна. Книги надходили одним актом у великій кількості, по 200 – 300 і більше. На той час був автомобіль, який розвозив книги до бібліотек.


З кінця 59 і до 64 років у бібліотеці вже налічувалося близько 5 тисяч книг. В ці роки широко друкувалася дитяча література. І до бібліотеки звісно надходили великі партії цієї літератури. Від тих часів і до сьогодні стало у бібліотеці шумно, чутно дитячий шепіт, сміх.


У великій кількості надходила і науково-популярна, і технічна література.


Великою зорею світилися твори про пройдений час Жовтневої революції. В молоді серця вкладали надію про красиве, легке, світле майбутнє. Цими надіями жили майже всі українці. Велику надію покладали на молоде підростаюче покоління. Працювала піонерська і комсомольська організації. Люди жили подвигами Революції і Великої Вітчизняної війни, що широко описувалася у творах письменників.


Пройшли роки бібліотека ще раз поміняла приміщення: дві кімнати. У одній розмістилася література для дітей, а в іншій для дорослих.


В 1962 році завідувачем бібліотеки стала молодий спеціаліст Малих Тамара Олександрівна. Вона завзято працювала, проводила бесіди із читачами, рекомендувала цікаву літературу для прочитання. В бібліотеці проводилися лекції, вечори дозвілля, обговорення книг. Оформлялися книжкові полички: «Світ навколо нас», «Природа і ми», «Вчись бути здоровим», «Мій рідний край».


В 70 – 80 роках почалася нова хвиля написання творів молодими зарубіжними письменниками. В яких розповідалось про легке, безтурботне життя молодого покоління, фантастичне життя.


Багато що змінилося в країні, мінялися керівники країни, мінялося і саме життя. Погасла надія на щось велике і прекрасне і людина не стала надіятися на «князя», кожен став шукати свою надію. Багато що змінилося в творах письменників. А в Пролетарській бібліотеці, незважаючи на нові видання молодих наших та зарубіжних письменників, основною темою яких були гостросюжетні детективи, фантастика та інше, Тамара Олександрівна прививала молодому поколінню любов до прекрасного. Вона намагалася висвітлювати на поличках твори Лесі Українки, Т.Г. Шевченка, І.Я Франка, О. Кобилянської та багато інших.


За ці роки фонд поповнився до 18 тисяч книг. Було тіснувато, але Тамара Олександрівна знаходила місце щоб висвітлити нові надходження. Полички, виставки мінялися, як мінявся час, думки, помисли.


Та час минав швидко. 80 роки принесли нам розслаблення в усьому. Життя стало різноманітним, різнобарвним. Змінилася й творчість письменників. Тай запити читачів стали іншими: намагалися читати найпростіше, веселіше, те що легко сприймається.


У 1993 році Тамара Олександрівна пішла на заслужений відпочинок. І на її місце прийшла нова людина Ткаченко КатеринаОлексіївна.


На той час приміщення бібліотеки знаходилося у плачевному стані: впала частина стелі, в приміщені було холодно, не працювала опалювальна система, протікав дах, у плачевному стані опинився фонд бібліотеки. Та голова сільської ради Ерстенюк М.І.  звернув увагу на плачевний стан приміщення і вирішив перемістити бібліотеку до дитячого садочку на другий поверх, де було виділено 2 кімнати. А на першому поверсі розташована школа (молодші класи), і це ще більше зблизило школярів із бібліотекою. І до сьогодні бібліотека розташована у цьому приміщені.

Маленьким читачам легко знайомитися із другою школою – бібліотекою, де вони знаходять своїх друзів з мультфільмів і фільмів, казок. Вони часті гості цих завжди відкритих дверей. 

 З того часу у бібліотеці стало затишно, привітно і красиво. Тут можна знайти літературу на різні смаки та побажання усім категоріям читачів.


У 90-х роках бібліотека налічувала близько 11 тисяч книг, із кожним роком були все нові надходження. Найчастіше надходили книги українських письменників, наукові, історичні. Особливо відмічалося поповнення дитячого фонду бібліотеки, для них було відкрито читальну залу, де дітям та юнакам зручно працювати над потрібним матеріалом.

Літературний фонд розкривався за допомогою виставок, поличок, тематичних папок: «Мій рідний край ти частка України», «Люди славні трудяться і мріють», «Шляхи не скорених», «Не бідніє край талантами», «Перлина степова - Пролетарське», де можна знайти  багато інформації про односельців. Великий стенд «Книги ювіляри» - де висвітлено ювілейні дати творів та письменників.  

А також великий стенд «Україна вогні і бурі революції», де наглядно розповідалося про історичні події 1917-1919 років.

Періодичні видання розкривалися за допомогою поличок: «Надзвичайні події», «Інформує періодика»

Природничо-наукова література розкривалася за допомогою книжкової виставки «Світ навколо нас».

Була у бібліотеці поличка присвячена православним святам та обрядам, де висвітлено було значення свят, православний календар, а називалась вона - «Куточок Бога і Слова Живого».

Друга велика кімнати відведена для основного фонду бібліотеки тут є де розмістити літературу за відповідними відділами. Це «золотий фонд» - це не просто книги стоячі на стелажах – це люди. Великі геніальні письменники, поети які подарували людству безцінний подарунок – книгу. Книжки говорять із читачами, і говорять тільки з тими хто дійсно хоче слухати.  

Ось так, як Кірсанова Катерина Василівна – це читач з великої букви. Кожного разу заходячи до бібліотеки вона як вперше в захваті від побаченого на поличках бібліотеки. Вона говорила з книгами… Читала в основному природничо-наукову літературу, а також полюбляла твори великих українських та російських письменників. У минулому Катерина Василівна працювала лікарем, тому багато знаходила цікавої літератури і з медицини. Але вона не тільки читала, вона ще й писала вірші: про природу, про Землю, Сонце, про навколишнє середовище. 

Ніяк не можна не занести до сторінок історії бібліотеки такого читача як Митько Петро Петрович. Найбільше цікавиться історією та творами які присвячені Великій Вітчизняній війні. Він і сам часто пише оповідання про війну, бо є що згадати. 


Радіємо і за нашу зміну. Це не тільки постійні читачі але й поетеси – Галушка Лариса Геннадіївна і Тремель Дарина Олександрівна. Ці дві дівчини бували часті гості у бібліотеці, зараз приходять рідше, бо вже студентки.

  

 В бібліотеці займалися не лише читанням працював також клуб молодого художника «Світанок». Де діти залюбки малювали малюнки на різні теми: «Мої улюблені мультиплікаційні та казкові герої». А також працював клуб маленьких майстринь «Мальвіна» - туди приходили найменші і виготовляли подарунки для батьків, навчалися шити і вишивати.