 Прохорова. Г. Зінґер – людина і бренд // Винахідник і раціоналізатор.- 2021.- №2.- С.35-38.
Протягом багатьох років швейна машинка уважалася одним з найцінніших предметів у будинку і навіть передавалася у спадщину. Важко знайти рукодільницю, в якій би її не було. Звичайний для нас вигляд швейна машинка набула завдяки геніальності винахідника і підприємця Ісаака Меріта Зінґера. Промислова революція межі ХVІІІ-ХІХ століть почалася з текстильної промисловості, де відбувалися основні технічні відкриття та створювалися винаходи. До 1770 року виробництво одягу, у тому числі вироблення пряжі, а потім і тканини залишилося ручним. Кустарі-одинаки, ткачі і кравці, виготовляли тканину, а потім шили з неї одяг. Цей процес був дуже довгим. Не дивно, що будь-який предмет одягу був майже на вагу золота, а плаття, як і взуття, латали і перешивали допоки це було можливо. Упровадження в Англії механічних прядок і ткацького верстата різко підвищило продуктивність виробництва, однак праця кравців і швачок, як і раніше, залишалося ручною. Ідея створити швейну машину виникла майже відразу після початку промислової революції, але, попри всі спроби, не вдавалося створити зразок, придатний для широкого користування. За іншою версією батьківщиною машинки є безвісні голландські майстри. ХІV-XV століттях голландські кораблі сміливо борознили моря, і щоб безперебійно постачати вітрила, майстерні з пошиття парусини почали обладнувати спеціальними колісними машинами, які оточували довгі полотна. Про конструкції цих споруд відомо тільки те, що вони були занадто громіздкими. Лише у 1755 р. Карл Вейзенталь запатентував свій варіант ручної швейної машинки. Пристрій виробляв такі ж стежки як і при ручному шитті, але був досить складним і не став поширеним. Ще одна розробка з’явилися у 1790 році. ЇЇ автор Томас Сент використовував свій винахід для пошиття взуття. Механізм мав ручний привод, заготовки для майбутніх чобіт і черевиків переміщалися відносно голки вручну. У 1830 році французом Бартелемі Тимоньє була створена вдосконалена швейна машина. В її основу було покладено принцип однониточного ланцюгового переплетення. Пристрій дозволяв робити 200 стібків за хвилину, голка рухалась горизонтально, а полотно тканини, навпаки, розташувалося вертикально. Б.Томоньє навіть відкрив першу у світі швейну фабрику, де задіяв свій винахід. На жаль, за рік фабрику спалили кравці-ремісники через те, що це нібито «сатанинській винахід», а насправді просто через острах конкуренції. Сам Тимоньє решту життя провів у злиднях. У 1845 році суттєвий прорив у механізації швейного виробництва здійснив американець Еліас Хоу. Саме він винайшов човниковий стібок. Отримавши патент, Е.Хоу представив світу свою швейну машинку, що робила близько 300 стібків за хвилину. Однак він не мав підприємницького таланту, тож і його винахід не отримав визнання. Людиною, яка поєднала у собі таланти підприємця і винахідника, став Ісаак Мерріт Зінґер. Він народився у 1811 р. у родині каретника Адама Райзінґера, винахідця з німецького Пфальца, який у США скоротив своє прізвище до «Зінґер». У 12 років Ісаак залишив школу і втік до старшого брата у Рочестер, де йому вдалося влаштуватися до механічної майстерні. Там кмітливий підліток швидко засвоїв ази професії, але, підкоряючись своєму неспокійному характеру, знову втік, на цей раз до мандрівної акторської трупи. Згодом 20-річний Ісаак одружився; він вирішив «стати розсудливим» і влаштувався механіком на один із заводів у Бостоні. Саме тут проявився його винахідницький талант і він безперервно пропонував різні конструктивні вдосконалення. Однак свій перший патент на машину для буріння породи Зінґер отримав лише за кілька років, у 1839 році. Він продав права на патент і заробив дві тисячі доларів – дуже пристойну на ті часи суму. Попри яскраво виражений інженерно-технічний талант, Ісаак Зінґер зовсім не був схожий ні на нудного «ботаніка», ні на «божевільного вченого» голлівудського зразка. Це був енергійний двометровий гігант, великий шанувальник театру і жінок. Після п’ятирічного театрального турне Ісаак з дружиною і вісьмома дітьми повернувся до Нью-Йорку, де познайомився з конструктором і виробником швейних машин. Орсоном Фелпсом і розпочав працювати у його ремонтній майстерні. Хоча машинка Фелпса була меншою і простішою, ніж вироби конкурентів, вона мала один суттєвий недолік: нитки у ній заплутувалися у вертикально розташованому човнику. Стикаючись з одними і тими ж поломками Зінґер виходив з рівноваги і якось у серцях сказав власнику майстерні, що сам зробив би машину трохи краще! «Якщо ти зможеш спорудити дійсно практичну штуку, то за рік заробиш більше, ніж за все життя, продаючи свої колишні винаходи»,- мляво відгукнувся господар, але це був дуже важливий бізнес-урок від мудрого коуча. Ісаак взяв у борг 40 доларів, зачинився на 11 днів (як свідчить легенда) і до закінчення строку представив своє дітище. Він не винайшов машинку, але значно її допрацював: додав зручний стіл, що дозволяє контролювати процес, увів у швейну головку притискну лапку, якою ми її знаємо, додав привід з педаллю, яка хитається звільнивши обидві руки. Тепер шов міг бути необмеженої довжини і не обов’язково прямим. Сьогодні корпорація, заснована Ісааком Мерритом Зінґером, є великим виробником високотехнологічної військової продукції, обладнання для авіакосмічної ґалузі, комп’ютерів, різноманітної побутової техніки, однак для всього світу вона, як і раніше, залишається фірмою, яка випускає швейні машинки Зінґер. | 
