Студенту на замітку. Реферат: Від реабілітації до самореалізації: підтримка військових і ветеранів

Матеріал для написання реферату

Від реабілітації до самореалізації: підтримка військових і ветеранів

Калита, Тетяна (заступник міністра у справах ветеранів України з питань цифрового розвитку). Ми переконані у важливості розвитку цифрових технологій для досягнення мети - надання кращих послуг ветеранам // Урядовий кур'єр(укр): газета Кабінету Міністрів України. - 2023. - № 175. - С. 3. 

Анотація: Йдеться про забезпечення зручності й доступності у наданні кращих послуг ветеранам за допомогою цифровізації процесів обліку - отримання верифікації даних. Заплановано, що будь-яка організація, що потребує підтвердження статусу ветерана, зможе легко зробити це, обмінюючись даними між різними системами.

"Заступник міністра у справах ветеранів України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Тетяна Калита: «Ми переконані у важливості розвитку цифрових технологій для досягнення мети — надання кращих послуг ветеранам»".

Україна прогресує в розробленні електронних послуг. Багато наших співгромадян переконалися в цьому, коли після початку повномасштабного вторгнення рф вимушено опинилися за кордоном. Українці з подивом виявили, що мобільний додаток порталу держпослуг «Дія» та інші диджитальні рішення значно випереджають за рівнем швидкості та комфорту механізми одержання базових сервісів громадян навіть у державах ЄС. Тому нині до успішного українського досвіду прикута пильна увага наших сусідів.

Компонент цифрової модернізації, тобто диджиталізації країни, — осучаснення інструментів, завдяки яким ветеранська спільнота зможе отримувати послуги та можливості, що надаватимуть держава, місцева влада або громади. Про цифровізацію як спосіб реалізації цілей та завдань ветеранської політики ми поговорили із заступником міністра у справах ветеранів України Тетяною Калитою.

Справді, в наданні послуг Україна далеко рушила вперед, зокрема згадаймо єдиний портал державних послуг «Дія». Але, визнаймо, є й досить архаїчні складові. І тут питання до нас самих: наскільки швидко та правильно ми ці відстаючі процеси зможемо адаптувати. Так, у нас є цифрові паспорт, водійські права. Тепер замість купи документів можемо просто скористатися  смартфоном із застосунком «Дія». Так само має бути з послугами для ветеранів, наприклад отримання статусу УБД, використання пільг та гарантій для цієї категорії.

— Одне із ключових досягнень — створення Єдиного державного реєстру ветеранів війни за сприяння Ради міжнародних наукових досліджень (IREX). Цей реєстр об’єднує всіх осіб, які мають статус ветерана війни або є членами родин загиблих захисників. Цифрова система гарантує цілісність і уникнення будь-яких зловживань чи маніпуляцій з даними. Інформаційна система здійснює обмін даними з Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що сприяє подальшій сумісності та узгодженню процесів. Нині в роботі ще дві інтеграції з базовими реєстрами країни. Інформуватимемо за підсумками.

Наступний важливий крок у цифровізації процесів обліку — отримання верифікації даних. Заплановано, що будь-яка організація, що потребує підтвердження статусу ветерана, зможе легко зробити це, обмінюючись даними між різними системами.

Портал e-veteran заснований на Єдиному державному реєстрі ветеранів війни і надає зручний доступ до інформації про статус та актуальні сервіси для різних категорій громадян. Там створено такі послуги, як оформлення виплат для осіб з інвалідністю внаслідок війни, участь у доборі до програми «Ігри нескорених», подання заявки для участі в пілотному проєкті розбудови інституту помічників ветерана.

До речі, запровадження інституту помічників ветерана на цифровому порталі відіграє ключову роль у боротьбі з корупційним впливом та забезпеченні безбар’єрного добору кандидатів. Цифрові механізми дають змогу уникати неправомірного втручання сторонніх осіб у процес працевлаштування на ці посади і спрощують бюрократичні процедури, забезпечуючи ефективнішу та прозорішу роботу всієї системи.

Загалом цифровізація облікових процесів, які здійснює Мінветеранів, виявилася успішною і сприяла створенню цілісного реєстру, забезпеченню безперешкодного доступу до інформації та послуг на порталі e-veteran.gov.ua, а також зменшенню корупційного впливу та оптимізації процесів, зменшенню паперів, часу, ручної праці і ще багато чого.

Мінветеранів працює над проєктом для демобілізованих, мета якого — підхопити, залучити їх після звільнення і поінформувати про можливість планування персонального шляху повернення в цивільне життя та про спектр наявних супровідних сервісів. Ця дорожня карта враховуватиме запити самого військового і ресурсні особливості регіону в процесі надання послуг за рахунок місцевих бюджетів громад чи областей. Глобальна мета — створити при ЦНАПах єдину точку входу до послуг для ветеранів та членів родин загиблих героїв. Цей процес триває.

Опрацьовуємо ще одну складову інституту помічника ветерана — його електронне представництво, або е-кабінет. Це необхідно, щоб перевести всі бюрократичні складові роботи в цифровий формат і спростити їх. Такий електронний кабінет зробить прозорим контроль за діяльністю помічника, допоможе налагодити моніторинг, щоб жодна людина, яка потребує допомоги, не випадала з поля зору цього фахівця. Адже кожен ветеран має унікальні потреби, і їх слід зафіксувати.

Розробляючи інструменти цифрових сервісів для ветеранів, ми виявили іншу процедурну потребу, а саме моніторинг стану надання послуг. Цей проєкт буде спрямовано на забезпечення можливості будь-кого з категорії ветеранів чи членів родин Героїв оцінювати якість сервісу, залишати відгуки, зазначати процедурні нюанси або скаржитись на те, що їм зовсім не надали певних послуг. Так ми зможемо відстежувати, що відбувається на регіональному рівні, як ті чи ті послуги працюють загалом, і причини проблем, які, можливо, виникатимуть. Міністерство зацікавлене зробити все максимально публічно, забезпечити зворотний зв`язок із цільовою аудиторією, генералізувати її відгуки та звернення, які нам надзвичайно допомагають під час трансформації алгоритму надання послуг ветеранам.

Диджитал-команда Міністерства ветеранів — креативний і багатофункціональний колектив професіоналів, які працюють над цифровим розвитком організації. До складу команди входять ветерани, колишні військові, фахівці із цифрової індустрії й навіть кандидати філософських наук. Співпраця між різними групами людей робить нашу команду сильною та здатною до нестандартних рішень.

Команда Міністерства ветеранів співпрацює із профільними ІТ-компаніями, що дає змогу залучати необхідні компетенції та додаткові ресурси в разі потреби. Активно взаємодіємо з бізнес-аналітиками й іншими фахівцями, щоб забезпечити якісне виконання наших цілей. Якщо трапляються завдання, що потребують юридичної експертизи, взаємодіємо з юридичними партнерами для забезпечення правової підтримки. Звісно, координуємося з іншими міністерствами, зокрема з Мінцифри.

Диджитал-команда Міністерства ветеранів — креативний і багатофункціональний колектив професіоналів, які працюють над цифровим розвитком організації. До складу команди входять ветерани, колишні військові, фахівці із цифрової індустрії й навіть кандидати філософських наук. Співпраця між різними групами людей робить нашу команду сильною та здатною до нестандартних рішень.

Головна мета диджитал-команди — створення нових підходів і механізмів налагодження процесів. Ми зосереджуємося на впровадженні новаторських ідей, розробленні нестандартних рішень та досягненні реальних результатів. Важливий елемент такої роботи — здатність аналізувати ситуації, виявляти креативність, бачити можливості для створення зручних і ефективних інструментів.

Наша команда співпрацює із профільними ІТ-компаніями, що дає змогу залучати необхідні компетенції та додаткові ресурси в разі потреби. Активно взаємодіємо з бізнес-аналітиками й іншими фахівцями, щоб забезпечити якісне виконання наших цілей. Якщо трапляються завдання, що потребують юридичної експертизи, взаємодіємо з юридичними партнерами для забезпечення правової підтримки. Звісно, координуємося з іншими міністерствами, зокрема з Мінцифри.

Розвивається портал «е-Ветеран», і всі послуги, які плануємо запроваджувати, будуть там. Якщо людина не матиме з певних причин цифрового доступу до такого сервісу, вона зможе прийти до ЦНАПу. До речі, ми працюємо над збільшенням переліку наочних інструментів для отримання ветераном гарантованих послуг на місцях. Якщо з певних причин людина не має доступу до «е-Ветерана» чи не може прийти у ЦНАП, то може звернутися до помічника ветерана. Можливо, не всі послуги водночас виконають у цифровому рішенні чи нададуть у центрі адмінсервісу або через помічника, проте взаємодія цих трьох варіантів полегшить персональні можливості кожного з тих, хто боронив державу від ворога.

Малолєткова, Оксана. Якою має бути підтримка військових і ветеранів // Урядовий кур'єр(укр): газета Кабінету Міністрів України. - 2023. - № 161. - С. 2. 

Анотація: Розповідається про розбудову ефективної системи соцпідтримки військовослужбовців і ветеранів. Мінсоцполітики хоче роздержавити процес надання соцпослуг: долучення до процесу недержавних організацій допоможе створити здорову конкуренцію й істотно підвищити якість надання таких послуг».

Світ уже впевнився, що українці — високопатріотична нація. Наші громадяни з початком повномасштабної війни росії проти України стали на захист рідної землі від кремлівських терористів, убивць, і продовжують самовіддано захищати Батьківщину, здобувати їй перемогу, знищуючи окупантів. У відповідь і держава повинна дбати про те, щоб люди, які виконують свій військовий обов’язок, могли отримувати всю належну підтримку й допомогу, а ті, хто його виконав, — якнайшвидше повернулися в цивільне життя й працювали на благо країни.   

Нині Мінсоцполітики спільно з Міноборони та громадською організацією «Простір можливостей» розробляє алгоритми посилення діяльності ТЦКСП. Крім того, у двох пілотних регіонах планують опрацювати систему поглибленого навчання, взаємного зв’язку з надавачами соцпослуг, а також налагодити контакти з громадами для удосконалення роботи ТЦКСП.

Наталія Кавецька наголосила на ключових акцентах у розбудові ефективної системи соцпідтримки військовослужбовців і ветеранів: «Міжсекторальна взаємодія, що ґрунтується на партнерських відносинах органів державної влади та місцевого самоврядування, сильного громадянського суспільства, соціально-відповідального бізнесу, міжнародних партнерів, може забезпечити якісне та ефективне надання соцпідтримки. Мінсоцполітики хоче роздержавити процес надання соцпослуг: долучення до процесу недержавних організацій допоможе створити здорову конкуренцію й істотно підвищити якість надання таких послуг».

Начальник управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ полковник Ярослав Калініченко розповів про те, що в ЗСУ створено систему соцсупроводу, який передбачає повний супровід військовослужбовця з моменту призову до звільнення і переходу в статус ветерана військової служби, ветерана війни.

«Це діяльність офіцерів соцроботи у військових частинах — ми вводимо посади соцпрацівників, які здійснюють оцінку соцпотреб військових, надання цих послуг і спрямування військових до відповідних держорганів для вирішення соцпитань. Щодо впровадження цієї патронатної служби у військових частинах, то при кожному батальйоні плануємо запровадити роботу п’яти таких працівників, які представлятимуть інтереси військовослужбовців для забезпечення їхніх соцпотреб і вирішення нагальних питань», — цитує його слова armyinform.com.ua.

Наталія Кавецька додала, що в закладах охорони здоров’я також проводять пілотний проєкт спільно з Міністерством охорони здоров’я та Міноборони: на базі 16 закладів уже працюють соцпрацівники як члени мультидисциплінарної команди. Мета така: коли військовослужбовець зазнав травми, мають максимально швидко діяти соцпрацівники, щоб зорієнтувати в питаннях протезування, ортезування, забезпечення кріслом колісним, повернення в громаду тощо. Адже якщо вчасно не почати ці процеси, то наслідки можуть бути непоправними.

Важливим прикладом міжвідомчої співпраці з Міноборони Наталія Кавецька назвала програму соціального відновлення: «У межах цієї програми чинні військовослужбовці та їхні сім’ї в супроводі військових психологів, соцпрацівників проводять тиждень разом. Це якісний і модерований відпочинок, під час якого можна виявити потенційні точки болю, щоб спрогнозувати проблемні ситуації в контексті соцзв’язків військового, налагодити комунікацію із сім’єю. Маємо позитивні відгуки про програму».

Однією з новацій стають центри ветеранських кейс-менеджерів. Керівниця проєктів ГО «Простір можливостей» Оксана Коляда каже, що це питання не лише соцпослуг, а й економічної реінтеграції, працевлаштування. Уже відпрацьовано проєкт підготовки кейс-менеджерів. Такий фахівець отримуватиме інформацію від кейс-менеджменту з ТЦКСП, реабілітаційного центру, військової частини й організовуватиме надання всіх послуг для ветерана та його родини у громадах. Фахівець повинен володіти адвокаційними навичками, співпрацювати з органами місцевого самоврядування, вивчаючи проблеми ветеранів, ініціювати зміни до ветеранських програм.

Третьякова, Галина (голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів). Невідкладно потрібно створити структуру в системі державної влади, яка б забезпечила маршрутизацію соціального супроводу ветерана після демобілізації // Голос України(укр): Газета Верховної Ради України. - 2023. - N 68. - С. 4-5. 

Анотація: Йдеться про те, що уряду буде рекомендовано прискорити розробку та затвердження Плану заходів з реалізації безпосередньо процесу зустрічі демобілізованого з військової служби, а також створити Ветеранську патронатну службу.    

Архітектура поствоєнної адаптації військовослужбовців/демобілізованих в цивільне життя напрацьована. Наразі формується перелік пріоритетних законопроектів, які стосуються реалізації цієї стратегії.

Уряд України провів широку нараду, на якій була презентована система інтеграції захисників та захисниць України після демобілізації в цивільне життя. На нараді були присутні керівники семи міністерств: Міноборони, МВС, Мінфіну, Мінсоцполітики, Мінветеранів, Мінрозвитку громад, МОЗ.

Створенню архітектури поствоєнної адаптації військовослужбовців/демобілізованих передувала численна кількість заходів у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, зокрема круглих столів, засідань тощо. За результатами таких публічних обговорень у лютому 2023 року були проведені слухання в комітеті на тему: «Інструменти суспільної підтримки ветеранів — учасників бойових дій у післявоєнний період».

Саме рекомендації слухань у комітеті, які наразі допрацьовуються, міститимуть сконцентрований перелік дій для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, обласних та міських органів влади щодо інтеграції демобілізованих воїнів у всі сфери цивільного життя, їх відновлення/реабілітації тощо.

Уряду, наприклад, буде рекомендовано прискорити розробку та затвердження Плану заходів з реалізації безпосереднього процесу зустрічі демобілізованого з військової служби, а також створити Ветеранську патронатну службу.

Невдовзі рекомендації слухань будуть затверджені на засіданні комітету та оприлюднені. Система зустрічі демобілізованих має бути вибудованою на належному рівні в максимально короткі терміни. Комітет регулярно перевірятиме стан виконання рекомендацій слухань у межах здійснення контрольної функції парламенту.

Міністерство у справах ветеранів готує Стратегію переходу від військової служби до цивільного життя до 2032 року, Основні засади державної ветеранської політики.

Однак є виклики, які потрібно приймати вже зараз. І такого «capacity», тобто потенціалу, щоб прийняти ці виклики у міністерства наразі немає.

Водночас невідкладно потрібно створити структуру в системі державної влади, яка б забезпечила маршрутизацію соціального супроводу ветерана після демобілізації. Відтак пропонується створення Ветеранської патронатної служби.

Основними функціями такої Служби мають стати: супровід демобілізованого в процесі інтеграції в мирне життя та координація всіх дотичних до процесу реалізації стратегії міністерств. Фінансувати таку Службу треба як один із пріоритетних напрямів соціальної політики впродовж 2—3 років, штат такої служби має налічувати 10—15 тисяч людей, потрібно пропонувати цю роботу саме демобілізованим військовим, які пройшли всі процеси адаптації в мирне цивільне життя.

Завдання ветеранського патрона — розробити та контролювати виконання індивідуальної програми адаптації кожного демобілізованого військового в цивільне життя. Цей процес передбачає виявлення потреб Захисника або Захисниці у всіх сферах життя після демобілізації, а також подальший супровід на шляху їх вирішення.

Особлива увага має приділятися тим захисникам та захисницям, які перебуватимуть після демобілізації у складних життєвих обставинах. Наприклад, тим з них, хто матиме інвалідність внаслідок війни та не матиме родини і житла. Над невідкладним вирішенням питань таких громадян мають концентруватися Кабінет Міністрів України і органи місцевого самоврядування.

Щодо житла Верховна Рада України та уряд мають створити систему надання соціального житла як проміжного, організувати прозорі черги на власне житло ветерана, сприяти розвитку ринку орендованого житла, запропонувати та забезпечити іпотечні програми.

Варто зазначити, що 23 лютого 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (законопроект за реєстраційним номером 7198). Цей закон передбачає компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок збройної агресії росії проти нашої держави, а також створення та ведення Державного реєстру пошкодженого та знищеного такого майна.

Звісно, історія кожної людини — унікальна. І держава має передбачити всі можливі варіанти сімейного та медичного стану демобілізованого

Ветерану, який повертається додому, потрібно пам’ятати про цей контекст, в якому ми всі наразі перебуваємо, пам’ятати, що ми не досягли вершини та кращих практик співпраці громадянського суспільства та влади. Цього на 100 відсотків не досягла жодна держава.

Отже, захистивши державу, ветеран повертається додому. Він закономірно очікує, що його чекають, йому вдячні та готові надати послуги на найвищому рівні. Це право він отримав по факту захисту громадян та держави. І ми наразі вибудовуємо саме такі підходи.

Однак кожен із нас розуміє, що стикнутися з недосконалістю цього процесу досі можливо. І якщо це буде відбуватися, ветеран разом зі своїм «адвокатом» — представником Ветеранської патронатної служби сприятиме позитивній зміні системи, виявляючи її недосконалість та подаючи скарги у відповідні інстанції.

Науковці зауважують, що кардинальний переворот суспільних відносин від держава—людина до людина—держава утворює умови до піднесення гуманізму, а демократичний устрій громадсько-правових відносин зменшує пропагандистсько-ідеологічну складову.

Існує велика проблема з пожиттєвими пільгами учасників бойових дій, які свого часу передбачили політики в чинному законодавстві без урахування спроможності Державного бюджету. Низка цих пільг не працює. Навіть у мирний час таку кількість пільг бюджет держави компенсувати не може.

Система підтримки ветеранів з використанням коштів Державного бюджету потребує трансформації та актуалізації відповідно до потреб ветерана. Зокрема, концепція пропонує наявні в законодавстві пільги для учасників бойових дій перевести у 2—3-річну грошову стипендію/доплату до основного доходу. Планується провести опитування самих військовослужбовців, чого саме передусім вони потребують після демобілізації, на які підтримку та сервіс очікують.

Непрацюючі пільги треба замінити на те, що справді потрібно громадянам після демобілізації. Це об’єктивно житло, державна фінансова підтримка на період адаптації до мирного життя, реабілітація, відпустка (на яку в бюджеті також мають бути передбачені кошти), сприяння держави в досягненні захисниками економічної незалежності. Усі ці процеси потребують патронату з боку держави (Ветеранська патронатна служба) у тісній співпраці з представниками фронт-офісів держави (ЦНАП, Пенсійний фонд, УСЗН, органи місцевого самоврядування тощо).

Стосовно оплачуваної відпустки, то тут ми будемо дискутувати щодо назви, адже це не типова відпустка. Але після демобілізації військовослужбовець повинен мати щонайменше 2—3 місяці для того, щоб адаптуватися в цивільне життя, і отримувати дохід за рахунок держави на рівні середнього розміру грошового забезпечення під час служби.

За оптимістичного сценарію через ці 2—3 місяці державної підтримки та тісної взаємодії з Ветеранською патронатною службою демобілізований військовослужбовець повинен мати робоче місце, дохід, стипендію від держави до основного доходу, медичний захист, житло, здобути додаткову або часткову кваліфікацію (за потреби).

Також вкрай необхідним є ранній скринінг посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Іноземний досвід свідчить, що такий скринінг має проводитися ще до повернення військових до рідних домівок. МОЗ потужно працює над цими питаннями. Законодавство вже передбачило захист осіб з інвалідністю за рахунок держави. Тим, хто потребує, надається вся медична допомога, допоміжні засоби реабілітації. Усе це надаватиметься безплатно.

Що стосується раннього скринінгу ПТСР, то це питання має бути опрацьовано системно.

Узагалі, я вважаю, що психологічний скринінг має проводитися декілька разів. Також потрібно передбачити можливість проходження тесту-опитувальника на наявність ПТСР на різних етапах взаємодії з демобілізованими військовими. Наприклад, при прийомі на роботу, під час взаємодії з Ветеранською патронатною службою чи лікарем первинної допомоги. Мають бути інструкції щодо подальших дій ветерана, якщо під час проходження такого тексту наявні маркери, що можуть свідчити про наявність ПТСР. Утім, визначити є розлад чи ні може лише фахівець.

Робота з ПТСР — це робота всього суспільства. Усі мають володіти навичками спілкування з людиною, яка його має, розуміти необхідність толерантного ставлення до неї, адже цей розлад — ніким не бажана особливість, що її спричиняє російська агресія.

Уперше скринінг ПТСР має відбуватися під час мобілізації громадянина. Збройні Сили мають розуміти стан здоров’я людини безпосередньо на вступі до військової служби. Медичні огляди мають проводитися впродовж всієї служби.

До речі, наразі модернізацію проходять ВЛК та МСЕК. Основою цієї модернізації мають бути лікарі, які знають, що таке Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я, що таке індивідуальна програма реабілітації.

Під час демобілізації має відбутися ще один медичний огляд військовослужбовця, в тому числі і психологічний скринінг. Після цього лікарі повинні порівняти стан здоров’я Захисника чи Захисниці на початку служби та по її завершенню і створити Індивідуальну програму реабілітації для кожної людини. Цим питанням займається МОЗ. Не швидко, але ефективно.

Міністерство у справах ветеранів відходить від поняття санаторно-курортного лікування, в якому слово «лікування» лише слово, і переходимо на закупівлю реабілітаційних послуг через Національну службу здоров’я України для їх подальшого безплатного надання за рекомендацією лікаря.

Плануємо прийняти закон щодо можливості працевлаштування колишніх військових з активною громадянською позицію в органи місцевого само-

врядування, на публічну службу. Наразі народний депутат України Давид Арахамія активно вивчає питання позитивної дискримінації при працевлаштуванні демобілізованих на публічну службу.

Водночас останні дослідження свідчать, що понад 60 відсотків військовослужбовців хочуть керувати власним бізнесом. Міністерство економіки вже розробило відповідні програми зайнятості, які передбачають отримання учасником бойових дій гранта на власну справу в розмірі до 250 тисяч гривень, у разі працевлаштування однієї людини. Також передбачено гранти на розвиток бізнесу для одного з подружжя в розмірі до 500 тисяч гривень, поки чоловік чи дружина захищає державу. Таку ідею Міністерство запозичило з американського досвіду. Це гарна можливість підготувати сімейний бізнес до моменту повернення дружини чи чоловіка з фронту.

Крім того, ми в Комітеті вважаємо, що Мінекономіки могло б підготувати «працюючі» бізнес-плани, на які демобілізований військовий зможе отримати доступний кредит/інвестицію. До прикладу, в західних регіонах можна робити бізнес з продажу грибів та ягід. Для цього, приміром, можна взяти кредит на купівлю роботизованої системи збирання грибів або ягодозбиральні комбайни і мати з такого бізнесу добрий прибуток. Або, як я вже колись казала, робити крафтові напої як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку, займатися фермерством (виробленням молочних продуктів). Тобто організувати ту економічну незалежність, якої прагнуть наші військовослужбовці після закінчення війни.

Складовою цієї політики має стати законопроект про свободу підприємницької (економічної) діяльності домогосподарств, який уже зареєстровано у Верховній Раді України під номером 8143. Цей проект закону дає можливість домогосподарствам започатковувати сімейний бізнес без реєстрації ФОП.

Суспільство має зберегти пам’ять про здійснений подвиг. Ці питання вже, звичайно, перебувають у культурній площині. Суспільство має збудувати Національне військове меморіальне кладовище, щоб кожен з нас міг його відвідати та віддати шану і вдячність полеглим за вільне українське життя воїнам. Маємо складати про захист України вірші, пісні, створювати художні та документальні фільми. Усе, що відбувається, ми маємо пам’ятати та передати нащадкам, сформувати історичну пам’ять про війну проти нашої нації... Але це вже завдання Міністерства культури та інформаційної політики України.

Людина творить державу, людина захищає державу, людина здобуває Перемогу. Тож маємо будувати політику відповідно до Концепції людського капіталу.

Це буде стратегія Переможця. Маємо використати цей запал для потужного розвитку та відновлення. Кожен міністр має пріоритезувати життя людини, її здоров’я, психологічний стан, потреби людини, економічну незалежність кожного українця. Людина, її фізичний та психологічний стан мають бути в центрі уваги держави. Ці орієнтири повинні стати основними для будь-якої політичної сили. Майно можна відбудувати. Маємо зберегти покоління переможців, а відтак — націю та її майбутнє.

Малолєткова, Оксана. Нова ветеранська політика: від реабілітації до самореалізації // Урядовий кур'єр(укр): газета Кабінету Міністрів України. - 2023. - № 169. - С. 2. 

Анотація: Представлено п’ять ключових елементів Нової ветеранської політики.

Усі наші солдати й матроси, сержанти і старшини, офіцери та генерали, які на війні, — в основі української незалежності. Незалежності не було б, якби не наші воїни. Кожен і кожна б’ються заради України. Тому перший пріоритет державної політики — дати їм усе, що необхідно. Щоб боротися і перемогти. І ми в режимі 24/7 працюємо заради найкращої у світі зброї для воїнів України. На цьому Президент Володимир Зеленський наголосив під час VI Міжнародного ветеранського форуму «Україна. Захисники. Майбутнє», що відкрився напередодні Дня Незалежності нашої держави.

На жаль, ця страшна війна забирає тисячі відданих, сміливих патріотів: тих, хто став на захист держави 2014 року, і тих, хто став на її захист після 24 лютого 2022-го.

Для реалізації політики шани та створення можливостей для наших воїнів і ветеранів, завдяки яким Україна жива, уряд напрацював першочергові рішення, щоб захисники і захисниці могли гідно інтегруватися в соціальне життя після повернення з війни.

Нова ветеранська політика має п’ять ключових елементів. Їх означив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

«Перший — створення інфраструктури, завдяки якій ветерани отримають якісні та дієві послуги. Ми починаємо з нових підходів роботи ВЛК та МСЕК. Принцип «довідки ходять за військовими», максимальна цифровізація, зокрема електронна черга, залучення якнайбільшої кількості цивільних медзакладів у цей процес. Результат — інклюзивна, комфортна та прозора система без бюрократії та корупції. Паралельно уряд формує інститут помічника ветерана. Це індивідуальний супровід захисників у критично важливих для них питаннях. При обласних військових адміністраціях діятимуть спеціальні структурні підрозділи, а на місцях — сервісні офіси у справах ветеранів. Їхнє завдання — координувати виконання державних, регіональних та місцевих програм підтримки», — цитує слова очільника уряду департамент комунікацій Секретаріату Кабміну.

За даними Міністерства у справах ветеранів, з осені 400 помічників ветеранів з’являться у громадах чотирьох областей України. Нині вони проходять навчання, щоб допомагати ветеранам повертатися із фронту в цивільне життя.

Другий елемент нової ветеранської політики — економічна активність. Уже відкрито шість центрів ветеранського розвитку при провідних вишах країни. Їх буде ще більше. Це платформи для розвитку професійних навичок, перекваліфікації, здобуття нових знань. Держава стимулюватиме створення та розвиток ветеранського бізнесу. Зокрема, в межах програми безповоротних грантів «єРобота» є ветеранський компонент, завдяки якому можна отримати до мільйона гривень на розвиток власного бізнесу.

За даними Міністерства економіки, завдяки ветеранському компоненту грантової програми «Власна справа» вже 71 ветеран та члени родин учасників бойових дій отримають гранти на загальну суму 26 мільйонів гривень. І попит на гранти від держави на розвиток власної справи серед наших захисників та захисниць, а також членів їхніх родин зростає. Ті, хто вже отримав гранти, планують зокрема відкрити перукарню, кав’ярню, ресторан азійської кухні, піцерію, СТО, магазин будматеріалів, започаткувати виробництво текстильної продукції та паливних пелет. Окремі ветерани отримали гранти на масштабування бізнесу, який вже діє: планують розширити послуги салону краси, бази відпочинку, СТО, збільшити асортимент магазину автозапчастин, обсяг пошиття етноодягу, розширити мережу пекарень.

Третій елемент нової ветеранської політики — успішна реабілітація. Ідеться про створення мережі сучасних реабілітаційних центрів у всій Україні. Вони надаватимуть комплексну допомогу: фізична реабілітація, подолання посттравматичного стресового розладу, підтримка рідних та близьких захисників.

Четвертий елемент — доступне житло. Нещодавно уряд розширив іпотечну програму «єОселя». Тепер пільговий кредит під 7% доступний для ветеранів війни та членів їхніх сімей. Ветерани — пріоритетні учасники програми «єВідновлення». Відповідно вони першими отримують кошти, за які можуть відремонтувати свою оселю або придбати нове помешкання.

П’ятий елемент — ушанування подвигу військових.

«Увічнення пам’яті загиблих воїнів — наскрізна державна політика. Найбільш символічним місцем буде Національне військове меморіальне кладовище, де поховають Героїв, які віддали життя за Україну. Подвиг ветеранів буде частиною національно-патріотичного виховання молоді — в дитячих садочках, школах, вишах. Герої поряд з нами, і кожен повинен їх знати та шанувати.

Парламент уже ухвалив певні закони на захист ветеранів. У травні 2023 року ухвалено закон про удосконалення питання оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану. У червні 2023 року внормовано тривалість відпусток військовослужбовцям під час дії воєнного стану та виплат додаткової винагороди військовослужбовцям, які беруть участь у бойових діях. Найближчим часом депутати планують розглянути законопроєкт, який зокрема передбачає надання неоплачуваної відпустки тривалістю до 60 календарних днів працівникам, які приступають до роботи після звільнення з військової служби», — повідомив спікер парламенту.

Зареєстровано два великі законопроекти. Їх спрямовано на спрощення процедури отримання статусу учасника бойових дій, запровадження єдиного державного реєстру військовослужбовців, а також окремого статусу захисника і захисниці України.

Матриця взаємодії ключових стейкхолдерів розвитку соціального підприємництва як детермінанти реінтеграції військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей // Науковий погляд: економіка та управління: науковий журнал. - 2023. - № 4. - С. 86-94.

Анотація: Присвячена обґрунтуванню матриці взаємодії ключових стейкхолдерів розвитку соціального підприємни цтва як детермінанти реінтеграції військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей. Умовою розвитку соціального   підприємництва є синергетична взаємодія (партисипація) ключових стейкхолдерів: держава-громада-бізнес-освіта,   що створює можливості для формування соціального капіталу.

В умовах війни однією з ключових сфер, що потребує уваги теоретиків та практиків, є реінтеграція військовослужбовців, ве­теранів АТО/ООС/російсько-української війни та членів їх сімей. У контексті сучасного стану та перспективного планування по­воєнної відбудови виникає необхідність досліджен­ня механізмів взаємодії ключових стейкхолдерів (держави, громади, освіти, бізнесу) у процесі реін­теграції військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей. Варто відмітити, що аспекти, пов'язані з ви­значенням ролі соціального підприємництва як де­термінанти успішної реінтеграції в цивільне життя, залишаються мало дослідженими. Створення умов для реінтеграції військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей на рівні громади зміцнює мережі со­ціального захисту допомоги та створює умови для стійкої реінтеграційної політики на рівні держави. Реінтеграційний процес буде успішним на засадах партисипативного підходу, що передбачає участь тих, хто повертається, та приймаючих громад для вирішення проблем. Ініціативи на рівні громади за принципом «знизу-догори» можуть посилити під­тримку реінтеграційного процесу та сприяти розбу­дові екосистеми такої підтримки.

Ключовою детермінантою успішної реінтегра­ції може слугувати соціальне підприємництво. Соціальне підприємство створює умови, що забез­печують реінтегрантам дохід та інші переваги через цінність діяльності; виступаючи способом бо­ротьби з бідністю та маргіналізацією, соціальне підприємство допомагає зосередитися на діяльнос­ті, набувати знань та розвивати навички, набувати впевненості у власних силах та отримувати під­тримку від команди-однодумців.

Умовою розвитку соціального підприємництва є партисипація ключових стейкхолдерів: держава-громада-бізнес-освіта, що створює можливості для формування соціального капіталу. Синергетичний ефект співпраці зацікавлених сторін перетворює ветеранські соціальні підприємства на вагомий сектор соціальної економіки, що створює можливості для формування соціального капіталу.

Якщо розглядати співпрацю зацікавлених сторін в аспекті державного управління, то маємо відзначити, що державна підтримка вимагає існування відповідної законодавчої бази. Водночас, правове регулювання соціального підприємництва все ще знаходиться на етапі розробки і є важливим питанням найближчого майбутнього.

Розвиток соціального підприємництва в Україні дозволить зменшити частину витрат з державного бюджету на вирішення проблем соціально незахищених людей, кількість яких збільшиться у післявоєнний період.

Державно-приватне партнерство в Україні перебуває в стадії активного розвитку і за відповідного правового та організаційного економічного забезпечення може сприяти вирішенню багатьох соціально-економічних проблем як держави, так і регіонів. Це підтверджує досвід успішної реалізації проєктів державно-приватне партнерство у багатьох країнах світу. Важливою передумовою успіху державно-приватного партнерства є розширення повноважень територіальних громад та їх фінансових можливостей.

Розглянемо механізми залучення громади до розвитку соціального підприємництва. На думку науковців, саме територіальні громади повинні бути зацікавленими у розвитку соціального підприємництва, адже воно допомагає надавати державні послуги в новий спосіб та задовольняти потреби громади; створювати робочі місця; збагачувати професійний досвід людей, які працюють у соціальних підприємствах; розширювати активність громадян, які можуть самостійно розв'язувати свої проблеми та брати відповідальність за своє життя; відроджувати сільські та міські території та поліпшувати їх соціальну інфраструктуру тощо.

Серед факторів, які на думку громадських організацій впливають на заснування соціальних підприємств ветеранам: навчальна підготовка до підприємницької діяльності (90%), наявність фінансової підтримки (86%), державна підтримка (67%), наявність нормативно-правового регулювання (57%). Таким чином, на перше місце висуваються необхідні знання і навички та фінансування. Як провідна роль громадських організацій, респондентами виділяється консультативна підтримка (90%), тобто знову ж таки надання необхідних знань. Трошки менший показник має роль громадських організацій у лобіюванні необхідних змін у місцевих програмах економічного розвитку (76%), що також напряму пов'язано з розумінням необхідності державної підтримки для успішного соціального підприємництва. Серед інших функцій громадських організацій виділено: проведення необхідних заходів неформальної освіти для ветеранів, партнерство, реалізація спеціальних проєктів, підтримка соціальних підприємств у ролі співорганізаторів, підтримка попиту на товари і послуги, лобіювання необхідних змін до національного законодавства.

З точки зору громадського сектору Чернігівщини, для розвитку соціального підприємництва важливе залучення також інших стейкхолдерів таких як: органи місцевого законодавства, малий і середній бізнес, окремі спільноти (ветеранські, жінок ветеранів, внутрішньо-переміщених осіб тощо) (86%), заклади вищої освіти (62%), великий бізнес (50%), засоби масової інформації (50%), органи державного управління (43%). Як показують результати опитування, громадські організації вже мають досвід співпраці з різними стейкхолдерами в рамках реалізації своєї статутної діяльності, серед них головним чином з: окремими спільнотами ветеранів; органами місцевого самоврядування; закладами вищої освіти та засобами масової інформації, що свідчить про високий потенціал громадських організацій до залучення до мережі підтримки розвитку ветеранського соціального підприємництва.

Зважаючи на багатоаспектність явища «соціальне підприємництво», необхідно розглядати комплексний підхід до його розвитку в Україні, із залученням низки стейкхолдерів з державного, освітнього, бізнес середовища та громадського сектору. Проведені опитування свідчать про високий ступінь розуміння необхідності соціального підприємництва для нашої держави та її післявоєнного відновлення, зокрема як інструменту реінтеграції військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей представниками державного, недержавного та приватного секторів. Закордонний досвід дозволяє вивчати кращі практики та адаптувати їх до вітчизняних умов при розробці законодавства та державних програм з підтримки соціального підприємництва. Водночас, місцеві громади та бізнес вбачаються як рушійні сили розвитку соціальних підприємств на місцях через інструменти партнерства, співпраці, консультування, лобіювання інтересів, створення попиту на товари/послуги соціальних підприємств тощо. Разом із, роль закладів вищої освіти є визначною як осередків необхідних знань та вмінь, центрів професійної перепідготовки та реалізації інформаційно-виховних заходів щодо формування соціально-підприємницької культури наступних поколінь, платформ для об'єднання зусиль та комунікації стейкхолдерів. Запропонована матриця взаємодії ключових стейкхолдерів розвитку соціального підприємництва як детермінанти реінтеграції військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей демонструє напрями, за якими зацікавлені сторони можуть співпрацювати задля розвитку соціального підприємництва.

Шумаков, Н. О. (студент). Ветеранське підприємництво: досвід України та зарубіжних країн // Юридична Україна: щомісячний правовий часопис. - 2025. - № 5. - С. 20-25. - 

Анотація: Присвячена комплексному аналізу феномену ветеранського підприємництва в Україні та закордоном. Автор розглядає підприємницьку діяльність ветеранів як інструмент   соціальної та економічної реінтеграції військовослужбовців у післявоєнний період. Акцент   зроблено на виявленні нормативних прогалин українського законодавства, зокрема в контексті законопроекту №10258 «Про ветеранське підприємництво», а також на порівняльному аналізі моделей підтримки у США, Канаді, Великій Британії, Франції та Ізраїлі.

Повномасштабна агресія російської федерації проти України спричинила безпрецедентне зростання кількості ветеранів бойових дій, що поставило перед державою нові виклики у сфері соціальної реінтеграції. Одним із перспективних напрямів адаптації є ветеранське підприємництво, яке дозволяє поєднувати професійну самореалізацію, економічну активність та соціальну відповідальність. Утім, вітчизняне правове поле досі не забезпечує належного інституційного підґрунтя для підтримки такої діяльності. В Україні відсутній завершений нормативний механізм стимулювання ветеранського бізнесу, а наявні ініціативи - фрагментарні та часто декларативні. Проблеми доступу до капіталу, менторства, бізнес-освіти та податкових стимулів залишаються актуальними, попри зростаючу потребу у формуванні сталої екосистеми ветеранського підприємництва.

Ветеранське підприємництво в Україні постає як ключовий інструмент реінтеграції військовослужбовців у мирне життя. Його значення полягає не лише в економічній сфері, але й у гуманітарній площині: створеній бізнесу ветеранами сприяє поверненню до активного громадського життя, формуванню відчуття гідності, розвитку внутрішнього потенціалу та зміцненню соціальних зв'язків. Це підтверджується даними Українського ветеранського фонду, згідно з якими понад 60 % демобілізованих військових розглядають підприємництво як бажаний шлях самореалізації.

Однак інституційне середовище в Україні ще не здатне повною мірою забезпечити ефективну підтримку такого процесу. Основні бар'єри включають обмежений доступ до фінансування, нестачу знань щодо процедур відкриття бізнесу, слабку інформаційну та освітню підтримку, а також відсутність системної інфраструктури, здатної поєднати державну, громадську та міжнародну допомогу.

Підприємницька діяльність ветеранів має ключове значення для післявоєнної реінтеграції військовослужбовців, адже поєднує соціальний, економічний і правовий аспекти.

Законопроект № 10258 «Про ветеран­ське підприємництво» став першою спробою комплексного правового регулювання цього напрямку. У ньому визначено коло суб'єк­тів, правовий статус та напрями підтримки, включно з фінансовою, консультаційною, освітньою та інноваційною допомогою. До­кументом передбачено створення єдиного вебпорталу та надання повноважень грома­дам у сфері підтримки ветеранського бізнесу. Позитивною інновацією є визнання ветеран­ського соціального підприємництва як осо­бливої форми економічної активності.

Разом з тим, законопроект містить низку концептуальних прогалин: відсутність чітких строків дії пільг, невизначеність доступу до природних ресурсів, відсутність дієвих ме­ханізмів верифікації суб'єктів, що створює ризик зловживань. У міжнародній практиці подібні проблеми вирішуються че­рез обов'язкову сертифікацію та щорічний аудит кінцевих бенефіціарів.

На відміну від України, у США діє систе­ма правових преференцій для ветерансько­го бізнесу, включно з сертифікацією VOSB/ SDVOSB, яка надає переваги у державних тендерах та доступ до пільгових кредитів через SBA. Додатково функціонують освіт­ні програми, зокрема Boots to Business, та мережі підтримки через центри VBOC. У Канаді, натомість, зроблено акцент на менторстві, освітніх ініціативах (Operation Entrepreneur) та соціальній підтримці. Велика Британія покладається на благодійні інституції (Heropreneurs, Veterans Enterprise UK), які надають мікрофінансування та акселерацію. В Ізраїлі активно використовується потенціал ветеранів у сфері високих технологій через акселераційні про­грами Israel Innovation Authority.

Незважаючи на відмінності, спільною рисою міжнародних практик є поєднання правового визнання ветеранського бізнесу з інфраструктурною, освітньою та фінансо­вою підтримкою. Такі практики дозволяють інтегрувати підприємництво у ширшу си­стему соціальної адаптації. Український дос­від, якому поки бракує цілісності, може бути значно вдосконалений завдяки запозиченню структурних елементів з іноземних моделей.

Досвід зарубіжних країн підтверджує, що ефективна підтримка ветеранського бізнесу можлива лише за умов цілісної державної політики, яка поєднує сертифікацію, доступ до ресурсів, освітню складову та систему менторства. У СІЛА, Канаді, Ізраїлі та Великій Британії ветеранське підприємництво розглядається як інструмент економічного включення та соціального відновлення, і саме ці приклади варто адаптувати до українського контексту.

Законопроект №10258 є дуже важливим, але ще недостатньо сформованим кроком до розбудови нормативної бази ветеранського підприємництва. Його сильними сторонами є спроба юридично визначити поняття «ветеранський бізнес» та надати йому право на пільги і підтримку. Водночас документ має суттєві концептуальні вади: відсутність чітких механізмів реалізації, ризики фіктивного оформлення, недостатнє нормативне наповнення і брак прив'язки до потреб цільової групи.

Найбільшими викликами залишаються: неузгодженість понятійно-категоріального апарату, відсутність сертифікаційної системи, обмежена інституційна підтримка та недосконала інтеграція ветеранського бізнесу в загальнонаціональну економічну інфраструктуру. Дані опитувань демонструють високий рівень мотивації серед ветеранів створювати власну справу, однак вказують і на бар'єри: дефіцит фінансування, менторства, юридичної підтримки та адаптованої бізнес-освіти.

Україна має всі передумови для розвитку власної моделі ветеранського підприємництва, але для цього необхідно перейти від точкових програм до системної державної політики. Необхідно запровадити прозору сертифікацію ветеранського бізнесу, забезпечити пріоритет у державних закупівлях, сформувати національну освітньо-менторську платформу, а також створити цифрову інфраструктуру з доступом до програм підтримки. Громади мають стати активними учасниками цієї системи, забезпечуючи локальний супровід та соціальне включення ветеранів.

Отже, ветеранське підприємництво - це не лише економічна категорія, а й гуманітарний феномен, який вимагає комплексного регулювання. Його розвиток може стати фундаментом для сталого післявоєнного відновлення України, зміцнення громадянського суспільства та реального визнання внеску ветеранів у захист держави. Нашому законодавцю необхідно працювати в цьому напрямі.

Коваль, Г. В. Основні засади реінтеграції ветеранів: досвід США // Актуальні проблеми економіки: науково-економічний журнал. - 2024. - № 11. - С. 93-100.

Анотація: З’ясовано, що реінтеграція ветеранів у суспільство є одним із головних викликів для України в умовах наслідків російсько-української війни. З’ясовано, що успішна адаптація ветеранів має вирішальне значення для забезпечення соціальної стабільності,  економічного розвитку та національної безпеки і досвід Сполучених Штатів Америки, які  мають багаторічну систему підтримки ветеранів, є цінним прикладом для аналізу та  адаптації в українському суспільстві.

Реінтеграція ветеранів через розвиток підприємництва є одним із важливих напрямів соціальної адаптації, який дозволяє учасникам бойових дій отримати економічну незалежність та знайти своє місце в суспільстві. Однак в Україні цей процес стикається з низкою суттєвих проблем, які гальмують ефективну реалізацію підприємницьких ініціатив серед ветеранів, що включає:

— недостатність фінансової підтримки. Хоча існують окремі програми кредитування для ветеранів, багато з них мають обмежений бюджет і високі вимоги до учасників. Ветерани часто стикаються з проблемою отримання початкового капіталу для відкриття бізнесу через недостатню обізнаність про доступні ресурси або складнощі в оформленні документів;

обмежений доступ до професійної освіти. Навіть за наявності державних програм перекваліфікації, їх охоплення та якість залишаються недостатніми для ветеранів. Не всі ветерани мають можливість отримати знання і навички, необхідні для ведення бізнесу, через відсутність системного підходу до освіти та менторства;

бюрократичні перешкоди. Процедури реєстрації бізнесу, отримання дозвільних документів або участі у програмах державної підтримки залишаються надмірно складними, що знижує мотивацію ветеранів до створення власної справи;

психологічні бар'єри. Більшість ветеранів стикаються з наслідками посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що ускладнює їх адаптацію до цивільного життя та підприємництва. Відсутність достатньої психологічної підтримки створює додаткові труднощі на шляху до успішної самореалізації;

слабка інформаційна підтримка. Недосконала системи інформування ветеранів про наявні можливості, програми підтримки або гранти, яка призводить до того, що значна частина потенційних учасників таких ініціатив залишається осторонь;

нерівномірність регіонального розвитку. У регіонах України можливості для розвитку підприємництва часто значно обмежені через економічну нестабільність, брак інфраструктури та підтримки з боку місцевої влади.

Ці проблеми вказують на необхідність системного підходу до розвитку підприємництва серед ветеранів, враховуючи їхні унікальні потреби та виклики. Досвід США, зокрема в частині створення спеціалізованих програм підтримки ветеранів-бізнесменів, може стати корисним прикладом для вдосконалення української системи.

Досліджуючи історичні витоки ветеранської політики, ми дійшли висновку, що ветеранська політика США має глибокі історичні корені. Після Громадянської війни уряд започаткував програми для ветеранів, що виплату пенсій та медичну допомогу. У XX столітті, після Першої та Другої світових воєн, було розроблено та запроваджено ключові програми, зокрема GI Bill (1944), яка стала фундаментом сучасної системи підтримки ветеранів. Цей законодавчий акт надав ветеранам доступ до освіти, житла та реінтеграції в цивільне життя.

Разом з тим, до федеральної підтримки кожен штат в США дбає про підтримку своїх ветеранів. На рівні штатів ветерани отримують додаткові ресурси та програми, що значно доповнюють федеральні ініціативи. З огляду на великий контингент ветеранів в окремих штатах США мають розвинені місцеві інфраструктури підтримки, що включають державні установи, місцеві ветеранські організації та партнерства з приватними структурами. Такі ініціативи часто охоплюють надання житла, фінансову допомогу, програми реабілітації та інтеграції ветеранів у суспільство, а також спеціалізовану підтримку для ветеранських родин. Відзначаючи важливість і масштаби цієї підтримки на рівні штатів, такі регіональні програми формують додаткові можливості для ветеранів, що робить їхній післяслужбовий досвід більш повним і гармонійним. Деякі штати виділяють значно більше ресурсів на програми для підтримки підприємництва серед ветеранів.

Цікавим є кількість та якість бізнесів у США. У США станом на 2023 рік діяло майже 2 мільйони підприємств, заснованих ветеранами, які забезпечують роботою понад 5 мільйонів людей і генерують близько 1,3 трильйона доларів щорічного доходу. Ветерани складають 10,7% нових підприємців, що значно більше порівняно з 5,4% у 2019 році. Це свідчить про їхню зростаючу активність у підприємництві.

Близько 80% ветеранських бізнесів вважають себе успішними, причому більше половини з них (54%) були прибутковими у 2021 році. Ветерани зазвичай володіють дисципліною та навичками керування, що робить їх ефективними власниками бізнесу.

У США діє розвинена інфраструктура підтримки, включно з програмами Міністерства у справах ветеранів, SBA (Veterans Business Outreach Centers) і численними ініціативами для фінансування, навчання та наставництва ветеранів. Наприклад, 7% державних контрактів зарезервовано для ветеранських компаній, а уряд регулярно виділяє гранти на розвиток таких підприємств.

Порівнюючи США з Україною, ми можемо зазначити, що кількість діючих бізнесів, які створили ветерани, рахується лише на сотні. Причому близько 63% українських ветеранів хочуть мати власну справу.

Через обмежений доступ до фінансування та тренінгів українські ветерани зіштовхуються з викликами у створенні стійких бізнес-моделей. Проте ініціативи, такі як «Український ветеранський фонд» (діючий за фінансування та підтримкою Міністерства у справах ветеранів України), починають активно підтримувати розвиток підприємництва серед ветеранів. Державні програми щодо підтримки ветеранів в Україні почали активно розвиватися, але все ще перебувають на початковому стані.

Отже, ветеранська політика США демонструє високий рівень взаємодії між державою, громадянським суспільством та приватним сектором. Вона забезпечує ветеранам доступ до широкого спектру соціальних, економічних, психологічних та освітніх програм, сприяючи їхній успішній інтеграції в цивільне життя. Ефективна система мотивації роботодавців, зокрема через податкові стимули, такі як Wbrk Opportunity Tax Credit (WOTC), та підтримка ветеранів у підприємництві через спеціалізовані програми, є основою економічної інтеграції цієї групи населення в США. В Україні система підтримки ветеранів лише формується. Основними викликами залишаються брак координації між державними органами, недостатнє фінансування програм, низький рівень інформаційної та психологічної підтримки, а також обмежений доступ до ресурсів для підприємництва. Наша країна має значний потенціал для розвитку ветеранської політики. Інтеграція успішного досвіду США, адаптованого до національних умов, може сприяти створенню ефективної системи, яка забезпечить соціальну та економічну інтеграцію ветеранів у цивільне життя.