Студенту на замітку. Реферат: Продовольча безпека Украни: виклики війни

Продовольча безпека Украни: виклики війни

З кожним роком у світі дедалі гостріше відчуваються проблеми, безпосередньо пов'язані з продовольчою безпекою. Зміни клімату, екологічні проблеми техногенного й антропогенного характеру, постійні збройні конфлікти і затяжні війни, під час яких застосовуються нові види зброї, що чинять катастрофічний вплив на навколишнє середовище, невпинне зростання кількості населення планети призводять до того, що питання забезпечення продовольчої безпеки виходять на новий рівень. Продовольча безпека - це не лише частина економічної безпеки, а й ключовий фактор розвитку будь-якого суспільства, без котрого неможливо повноцінно забезпечити національну безпеку. На стан світової продовольчої безпеки вплинула розпочата у 2022 р. Росією повномасштабна війна проти нашої держави. Військові дії, економічні санкції та перешкоди в торгівлі призводять до обмеження доступу до продовольства для населення країн, які залежали від експорту і значно постраждали внаслідок російської агресії. Залишається необхідність міжнародної співпраці й дипломатичних зусиль для подолання кризи продовольчої безпеки і стабілізації ситуації у світі.

Гадзало Я. М. Роль аграрної науки у вирішенні проблеми продовольчої безпеки держави в умовах воєнного стану // Наука та наукознавство. - 2023. - № 2. - С. 23-35.

Анотація. Висвітлено основні напрями діяльності Національної академії аграрних наук України (НААН) в умовах воєнного стану. Зазначено, що роботу наукових установ НААН, крім виконання планових завдань науково-дослідної та експериментальної діяльності, спрямовано на вирішення актуальних проблем продовольчої безпеки держави в умовах воєнного стану. Наведено напрями наукового забезпечення досягнення продовольчої безпеки та конкретні приклади роботи вчених НААН у різних галузях аграрного сектору. Надано докладну інформацію про допомогу Збройним силам України та територіальній обороні. Зазначено, що бойові дії на території України суттєво ускладнили діяльність наукових установ і підприємств НААН, пошкоджено низку об’єктів наукової інфраструктури НААН; негативного впливу зазнав майже весь спектр основних ґрунтів України, проте найбільше постраждали родючі чорноземи, які постійно знаходяться в епіцентрі активних бойових дій. У зв’язку зі змінами клімату селекційна робота НААН спрямована на створення нових високопродуктивних сортів і гібридів з 259 культур, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов України. Збережено генофонд української птиці та забезпечено інкубаційним яйцем домогосподарства з 20 регіонів України. Зазначено, що в умовах воєнного стану НААН продовжує співпрацювати із закордонними партнерами.

Військова агресія Російської Федерації (РФ) проти України завдала українському народові значних втрат: руйнування інфраструктури, знищення культурної спадщини, загибель військових і цивільного населення, пошкодження житла. Знищення та пошкодження майна підприємств усіх форм власності — це один із показників, за яким визначаються шкода та збитки, завдані Україні внаслідок збройної агресії РФ. Сільське господарство є одним із найбільш постраждалих секторів української економіки. За різними оцінками, прямі втрати активів у сільському господарстві України складають понад 6 млрд дол., а загальні втрати - понад 30 млрд дол. Керівництво країни працює над створенням механізмів відшкодування цих збитків, проте для отримання максимальних гарантій компенсації необхідно правильно їх зафіксувати. Відповідні документи надалі можуть використовуватися для відшкодування згаданих вище збитків шляхом звернення до міжнародних інстанцій і застосування внутрішніх програм і процедур в Україні.

У зв’язку із воєнним станом в Україні суттєво змінився й загальний процес виробництва сільськогосподарської продукції, де значно збільшилася витратна частка на енергоресурси (паливо-мастильні матеріали, електроенергія та ін.), засоби живлення та захисту. Але порушення логістичних ланцюгів експорту продукції значно здешевили її. За цих умов необхідно шукати нові технологічні рішення, здатні збалансувати витрати на виробництво і ціну на продукцію з метою отримання певного прибутку. Потребують науково-методичного супроводу роботи з оцінювання впливу військових дій на ґрунтові ресурси, агровиробничу діяльність та стан довкілля України, ліквідації наслідків збройної агресії, які становлять загрозу продовольчій, екологічній та біологічній безпеці країни.

Обов’язковими складовими продовольчої безпеки є ефективний розвиток агропромислового комплексу, позитивне сальдо зовнішньоекономічної діяльності, баланс між доходами населення і цінами на продовольство, фізичний доступ населення до продовольства, здорове харчування та екологічна безпека, стабільний розвиток продовольчої системи. Серед цих складових пріоритетом у діяльності Національної академії аграрних наук України (НААН) є наукове забезпечення ефективного розвитку вітчизняного агропромислового комплексу.

Україна має дуже високий потенціал забезпечення продовольчої безпеки, адже вітчизняні аграрії постачають продукти харчування не лише на внутрішній ринок, а й на експорт в еквіваленті 6 % калорій світового споживання. Україна посідає провідне місце в світі за експортом багатьох видів сільськогосподарської продукції. Вона є членом Комітету зі всесвітньої продовольчої безпеки ООН, входить до п’ятірки провідних світових експортерів зернових культур і досить тривалий час позиціонується як гарант продовольчої безпеки в багатьох країнах світу завдяки традиційно потужному продовольчому експорту. Тому з початком повномасштабного збройного вторгнення російських військ на територію України наслідки обмеження українського експорту зернових почали пов’язувати з настанням глобальної продовольчої кризи. Адже в різних регіонах світу майже 800 млн осіб недоїдають, найбільше страждають представники країн Африки та Азії. За прогнозами Продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) ООН ця загрозлива тенденція матиме місце і до 2030 р.

Початок війни збігся із весняно-польовими роботами, аграрії змушені були вести посівну кампанію під обстрілами в умовах ресурсного дефіциту. Тому вчені НААН підготували низку рекомендацій щодо проведення весняно-польових робіт в умовах воєнного стану та обмеженого ресурсного забезпечення, а також ведення органічного виробництва сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану; розробили рекомендації з фіксації та визначення непрямих збитків агропідприємств від війни на основі гармонізованого поєднання бухгалтерських і статистичних даних; активно надавали консультації аграріям з усіх питань виробничої діяльності. На умовах кредитування наукові установи і підприємства НААН забезпечували сільськогосподарських товаровиробників насінням сільськогосподарських культур. Загалом навесні 2022 р. було реалізовано 5,5 млн т насіння ярих сільськогосподарських культур, вироблених підприємствами НААН.

Бойові дії на території України суттєво ускладнили діяльність наукових установ і підприємств НААН: більше 30 опинились в окупації, майже 20 - у зоні активних бойових дій. Зазнали пошкоджень об’єкти наукової інфраструктури НААН. Суттєво ускладнилась можливість виконання низки завдань державних програм наукових досліджень через відсутність організаційних, технічних умов та інших обставин, необхідних для виконання робіт. Попри зазначені вище складнощі, вченими Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» сформовано карту впливу воєнних дій на ґрунтовий покрив України.

Яковенко Р. В. Управління продовольчою безпекою національної економіки України в умовах російської збройної агресії // Агросвіт. - 2024. - № 6. - С. 60-65.

Анотація. Сформовано нове бачення проблеми забезпечення продовольчої безпеки України через призму руйнування значної частки потенціалу забезпечення населення продовольством, визначено новітні фактори створення небезпек у цьому середовищі, запропоновано системний підхід до проблеми забезпечення продовольчої безпеки на основі інноваційних підходів. Здійснено класифікацію проблем у сфері продовольчої безпеки України, які поділено на 3 групи: 

1) проблеми, що існували до початку війни та визначались хибним господарським механізмом та олігархічною структурою економіки;

2) ускладнення, що були викликані пандемією COVID-19 та специфічними заходами "реагування" на нього з боку держави, що також обгрунтовується олігархічним економічним інтересом;

3) ті, що з'явилися внаслідок початку агресивної стадії російсько-української війни на території нашої держави 24 лютого 2022 року.

Питання забезпечення широких верств населення продуктами харчування завжди буде актуальним, беручи до уваги структуру та пріоритетність потреб людини, як істоти біологічної. Створення засобів живлення людського біосоціального механізму завжди викликатиме суперечки щодо їх ціни та механізму ціноутворення, домінуючої форми власності на засоби виробництва у цій сфері та ступеня державного втручання у підтримку агробізнесу.

Сучасний стан аграрного сектору України характеризується цілим блоком проблем, які, за своїм кількісним та якісним вмістом, набагато перевищують його конкурентні переваги та можливості. Так, наприклад, якісному використанню абсолютних переваг у вигляді родючих чорноземів перешкоджає їх забруднення та неможливість використання через окупацію їх значної частини та обстріли. Справжнім глобальним викликом для сучасної України є російська збройна, інформаційна, політична та усі інші можливі форми агресії.

Усю проблематику, що стосується функціонування сучасного агробізнесу в Україні, а відтак і необхідність застосування інноваційних технологій для їх подолання, можна поділити на три групи: 

1) проблеми, що існували до початку війни та визначались хибним господарським механізмом та олігархічною структурою економіки; 

2) ускладнення, що були викликані пандемією COVID-19 та специфічними заходами "реагування" на нього з боку держави, що також обгрунтовується олігархічним економічним інтересом; 

3) ті, що з'явилися внаслідок початку агресивної стадії російсько-української війни на території нашої держави 24 лютого 2022 року.

В Україні, як і у багатьох країнах, що розвиваються, прослідковується екстенсивний характер розвитку як сільського господарства, так і більшості секторів економіки. Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції значно відстають від сусідніх країн зі схожими географічними та кліматичними умовами, а за період 1990—2010 рр. відбулося подальше скорочення виробництва багатьох сільськогосподарських культур (за винятком зростання виробництва насіння соняшника та незначного збільшення обсягів виробництва картоплі та овочів).

Ведення бойових дій вимагає певної інформаційної гігієни та додаткових і доволі жорстких заходів у сфері інформаційної безпеки та всього, що стосується продовольства, оскільки це також є одним з чинників, що безпосередньо впливають на рівень обороноздатності держави. І надмірне поширення актуальної поточної інформації може бути використано "північним сусідом" для створення додаткових ускладнень існуванню української держави. В сфері агробізнесу до таких параметрів варто віднести поширення інформації щодо:

— обсягів, інтенсивності та існуючих проблем у сферах посіву, збору та зберігання продукції рослинництва;

— наявних проблем у сферах обробки і транспортування усіх продуктів с/г призначення; — виникнення кризових ситуацій щодо забезпечення певних територій певними товарами с/г призначення;

— існуючих проблем у секторах виробництва, руху, зберігання й транспортування сільгосптехніки, добрив та засобів захисту рослин і тварин.

Не виключено, що саме зараз відбуваються дослідження і впровадження практичних заходів, що дозволяють суттєво підвищити рівень прибутковості агробізнесу, розробити нові важелі підтримки інноваційної діяльності в сільському господарстві на основі залучення до цієї сфери країн-учасників антипутінської коаліції, до якої входить абсолютна більшість цивілізованих країн світу. Але широкому загалу ця інформація стане доступною лише після перемоги України та цивілізованого світу, саме тому, слід передбачити можливість того, що наведені пропозиції та прогнози у цьому матеріалі, вже можуть існувати у якості практичних рекомендацій з боку конкретних діячів у сфері агробізнесу, певних вітчизняних науковців, що опікуються цією проблемою, органами державного управління і контролю, в тому числі Міністерством оборони України та Радою національної безпеки та оборони України, а також закордонними експертами у сферах сільського господарства, національної безпеки, міжнародних відносин та міжнародного договірного права.

Глибока переробка сільськогосподарської рослинної сировини як чинник стійкості продовольчої системи /М. П. Сичевський та ін. // Вісник аграрної науки. - 2024. - № 5. - С. 70-82.

Анотація. Вивчено можливості глибокої переробки сільськогосподарської рослинної сировини для забезпечення стійкості продовольчої системи України як ключового принципу розвитку харчової індустрії.

Повномасштабне вторгнення РФ посилило важливість зміцнення продовольчої безпеки не лише для України, а й для всього світу, а забезпечення внутрішніх потреб сил оборони і цивільного населення продукцією власного виробництва, зокрема продовольством, набуло критичного значення. Враховуючи унікальне географічне положення нашої держави, відкритість національної економіки та її спроможність виготовляти широку номенклатуру харчової продукції для власного споживання й експорту, пріоритетним завданням наразі стало створення умов для подальшого розвитку харчової індустрії й нарощення масштабів поглибленої переробки сільськогосподарської сировини всередині країни. До того ж зростання частки готової харчової продукції та продуктів з вищою доданою вартістю в продовольчому експорті пом’якшить логістичні проблеми в умовах ускладнення експорту сільськогосподарської сировини традиційними торговельними шляхами та блокування ввезення сільськогосподарських товарів найближчими іноземними партнерами.

Важливим аспектом розв’язання зазначених проблем є зміцнення вітчизняної продовольчої срозвитку нових переробних потужностей і реалізації економічного потенціалу завдяки мобілізації всіх внутрішніх ресурсів. Зокрема, за розрахунками Української асоціації промислових біотехнологій, якщо Україна почне переробляти 50% експортованої агросировини, в першу чергу пшеницю і кукурудзу, то отримуватиме додатково 30 млрд дол. США експортної виручки щороку, що забезпечить збільшення на 55 млрд грн податкових надходжень у бюджет, створення 27 тис. робочих місць та збільшення на 19% внеску АПК у ВВП країни. Отримання зазначених переваг вимагає чіткого уявлення про ті напрямки глибокої переробки сільськогосподарської сировини, які можливо реалізувати на існуючій технологічній базі з використанням інноваційних розробок українських і зарубіжних вчених.

Активізація досліджень щодо перспектив поглибленої переробки сільськогосподарської, лісової та рибної сировини в Україні припадає на друге десятиріччя ХХІ ст. Це пов’язується зі зростанням можливостей виходити на нові ринки ЄС, не обмежуючись лише сільськогосподарською сировиною; необхідністю забезпечення продовольчої безпеки у світі та досягнення інших Цілей сталого розвитку України на період до 2030 р., а також зумовлюється загальносвітовим трендом у зміні харчових звичок (розвиток сфери функціональної їжі), пропагандою адекватного і здорового харчування, а також необхідністю реструктуризації агропромислового комплексу та забезпечення майбутніх перспектив для економічного зростання.

Розвиток глибокої переробки ґрунтується на використанні біологічних знань та інновацій для сталого, кліматично нейтрального розвитку, а також на утилізації біогенної сировини для розвитку циркулярної економіки. Ці засади закладені в стратегіях сталого розвитку та зниження вуглецевого сліду, розвитку біоекономіки в європейських країнах, зокрема в Національній стратегії розвитку біоекономіки Німеччини до 2030 р., розробленій у 2020 р. Вони забезпечують перехід від економіки, заснованої на викопній сировині, до ресурсоефективної економіки замкненого циклу, яка базується на відновлюваних ресурсах.

Концепція біоекономіки орієнтується на природні цикли матеріалів. Вона охоплює всі сектори економіки, які виробляють або переробляють, використовують та реалізують відновлювані природні ресурси, такі як рослини, тварини, мікроорганізми та їх похідні. Використовувані матеріали включають сировину, вироблену не лише в сільському, лісовому чи рибному господарствах, а й в аквакультурі або біотехнологічному виробництві мікроорганізмів. Все частіше використовуються біогенні відходи та залишкові матеріали.

Біомаса, що виготовляється за сталими технологіями, не лише використовується для виробництва матеріалів, а й є важливим відновлюваним джерелом енергії. Причому перевага надається її використанню наприкінці каскадного процесу виробництва. Біотехнологічні методи і процеси в енергетиці не лише можуть замінити продукти на нафтовій основі, а й дають змогу розробляти нові види продуктів.

Серед перспективних напрямів розвитку існуючих та створення нових виробництв, заснованих на поглибленій переробці сільськогосподарської сировини, можна виокремити глибоку переробку зерна (пшениця, ячмінь, жито, овес, кукурудза, тритикале), олійних рослин, буряків цукрових тощо.

Великоіваненко Г. І. Роль України у глобальній продовольчій безпеці // Агросвіт. - 2025. - № 1. - С. 33-38.

Анотація. Проаналізовано роль України у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.

Важливими цілями сталого глобального розвитку є подолання голоду, мир та справедливість, збереження екосистем суші. У 2022 році війна між Росією та Україною призвела до величезних перебоїв у міжнародних ланцюгах постачання, що спричинило зростання цін на зерно, добрива та енергоносії, тобто різкого зростання у 2022 році глобального індексу цін на продовольство. За даними ООН у 2023 році близько 733 мільйонів людей стикалися з голодом, що еквівалентно кожному одинадцятому жителю світу та кожному п'ятому в Африці. У 2024 році не мали достатньої кількості їжі 828 мільйонів людей, (10% населення планети). Серед тих, хто постраждав від голоду, дві третини — жінки, а 80 відсотків живуть у районах, схильних до зміни клімату.

Сільське господарство України було однією з основних військових цілей російської агресії. На даний час Україна втратила контроль над майже 20% орних земель, (було 32,7 млн га ріллі, стало 26,5 млн га). Значна частина деокупованих територій потребує розмінування . Крім того, Росія окупувала або заблокувала ключові чорноморські порти, щоб перешкоджати експорту українського зерна.

Україна у 2023/2024 маркетинговому році експортувала 67,4 млн тонн зернових та олійних культур, а також продуктів їх переробки. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства протягом останніх років Україна займає перше місце в світі по експорту насіння соняшнику, друге — соняшникової олії, третє — ріпаку, четверте — кукурудзи, шосте — пшениці та ячменю, восьме — сої. Протягом 2022— 2024 років в Україні зросли площі під олійними культурами. Зокрема виробництво сої в Україні з 2020/2021 маркетингового року зросло у 2,2 рази. Найбільше за 9 місяців 2024 року Україна реалізувала на зовнішніх ринках: 25,2 млн т. зерна кукурудзи (+16,2% до аналогічного періоду минулого року); пшениці 16 млн т. (+42,4%); соняшникової олії 4,6 млн т.; шроту 3,6 млн т.; м'яса птиці 334 тис. т. на $708 млн; соків 82 тис. т. на $160 млн (+65%); з початку року експорт цукру склав 476 тис. т. на суму $282 млн (+60%).

У 2022—2023 маркетинговому році внаслідок повномасштабного вторгнення спостерігалось зменшення обсягів експорту на 6439 тис. тонн. (-14,2 %). Найвагомішими статтями були зерно кукурудзи та зерно пшениці. При загальному зменшенні обсягів експорту зерна та борошна, мало місце збільшення продажів зерна кукурудзи на 2161 тис. тонн. У 2022 вартість експортованого зерна кукурудзи склала 5,94 млрд. доларів США. У 2020—2021 рр. країни-отримувачами в т.ч. були В'єтнам, Бангладеш, Індія, Індонезія, Гана, Гвінея, Ефіопія, Єгипет, Алжир, Ліван, Лівія, Малайзія, Марокко, Таїланд, Туніс, Філіппіни. Таким чином Україна є важливою ланкою забезпечення глобальної продовольчої безпеки.

Станом на грудень 2023 року українське сільське господарство зазнало збитків та втрат у розмірі 80 млрд. дол. США. Обсяг збитків включає знищені, вкрадені або пошкоджені активи на загальну суму 10,3 млрд. дол., сільгосптехніка становить 56,7% від втраченої вартості. За оцінками, 181000 одиниць сільськогосподарської техніки були пошкоджені або знищені, 2,8 млн тонн зерна, 1,2 млн т. олійних культур, 124 000 т. добрив і 11,6 млн літрів палива вважаються втраченими або викраденими. Руйнуючи сільське господарство та економіку України, Москва намагалась спровокувати глобальну кризу продовольчої безпеки, зокрема на Близькому Сході, в Африці та Південній Азії.

Внаслідок інтенсивних бойових дій Україна стала найбільш замінованою країною світу. Реальні масштаби замінованих територій невідомі, оскільки найбільш постраждалі регіони розташовані вздовж лінії фронту. У квітні 2024 року загальна площа засмічених вибухонебезпечними предметами територій в Україні становила 170-180 тис. км2. Збитки через мінування у 2021 році склали 5,6% ВВП України (скорочення агроекспорту та зменшення надходжень податків). Складність розмінування становлять не лише міни, а й боєприпаси, що не вибухнули.

Ільченко О. О. Соціально-економічні аспекти доступності продовольства: виклики та перспективи // Агросвіт. - 2025. - № 6. - С. 141-148.

Анотація. Розглянуто соціально-економічні чинники, що впливають на доступність продовольства та її значення для забезпечення продовольчої безпеки. Проаналізовано основні виклики, зокрема вплив глобалізації, змін клімату, економічних криз та військових конфліктів на формування продовольчих ринків. Особливу увагу приділено економічній, соціальній та фізичній доступності продовольства, а також державній політиці у сфері продовольчої безпеки. Визначено ключові загрози, серед яких бідність, інфляція, зростання цін на продукти, нерівний розподіл ресурсів та енергетична криза. Запропоновано стратегічні напрями для підвищення доступності продовольства, зокрема через підтримку сільськогосподарського виробництва, розвиток інфраструктури, соціальні програми та адаптацію до змін клімату.

Доступність продовольства є ключовим фактором забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку суспільства. У сучасних умовах глобалізація, зміни клімату, економічні кризи та військові конфлікти значно впливають на формування продовольчих ринків. Зростання рівня бідності та соціальної нерівності у багатьох країнах обмежує можливість населення отримувати якісне та поживне харчування. Водночас технологічний прогрес і державні програми підтримки можуть сприяти покращенню ситуації та зменшенню ризиків продовольчої нестабільності. Вивчення соціально-економічних аспектів доступності продовольства дозволяє визначити основні виклики та перспективи вирішення цієї проблеми.

Аналіз соціально-економічної доступності продовольства проводиться за такими основними методологічними підходами:

— оцінка впливу рівня доходів населення, цін на продукти харчування, інфляції та інших макроекономічних факторів на можливість доступу до продовольства. Вона включає використання індексу цін на продовольство (FAO Food Price Index) та аналіз купівельної спроможності домогосподарств;

— дослідження поведінки споживачів, соціальних норм і впливу політики підтримки малозабезпечених верств населення. До його методів належать опитування та соціологічні дослідження, а також вивчення ефективності програм соціального забезпечення.

Методологічний підхід до аналізу соціально-економічних аспектів доступності продовольства повинен бути комплексним і враховувати різноманітні фактори (економічні, соціальні, географічні, політичні, екологічні). Розуміння факторів, які впливають на цю доступність, є важливим для формування ефективної аграрної політики та забезпечення стійкого розвитку суспільства.

Економічна доступність продовольства визначається взаємодією таких ключових факторів, як рівень доходів населення, ціни на продукти харчування та інфляція. Рівень доходів населення безпосередньо впливає на купівельну спроможність громадян. Зниження доходів обмежує можливості придбання необхідних продуктів, що може призвести до погіршення харчування та загального добробуту. Наприклад, економічні кризи або високий рівень безробіття можуть суттєво зменшити доходи домогосподарств, ускладнюючи доступ до якісного харчування. Ціни на продукти харчування є другим важливим економічним чинником. Зростання цін на основні харчові продукти без відповідного підвищення доходів призводить до зниження реальної купівельної спроможності. За даними Державної служби статистики України, у січні 2025 року річна інфляція прискорилася до 12,9%, причому ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 14,3%, а на овочі та масло — на 33,9% . Таке підвищення вартості харчових продуктів може змусити споживачів відмовлятися від певних товарів або знижувати якість свого раціону.

Соціальна доступність продовольства в Україні значною мірою залежить від рівня нерівності, бідності та ефективності соціальних програм підтримки. Нерівність в українському суспільстві проявляється через нерівний доступ до ресурсів, освіти та медичних послуг, що впливає на можливості різних верств населення забезпечувати себе якісним харчуванням. Найбільше від нерівності страждають малозабезпечені люди, які мають обмежений доступ до якісних продуктів харчування та інших базових потреб.

Бідність є ключовим фактором, що обмежує доступність продовольства. Низький рівень доходів не дозволяє багатьом сім'ям забезпечити себе необхідними продуктами харчування, що призводить до погіршення здоров'я та загального добробуту. Економічні кризи, безробіття та інші соціально-економічні виклики посилюють проблему бідності, збільшуючи кількість людей, які потребують допомоги.

Соціальні програми підтримки відіграють важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки для вразливих верств населення. В Україні реалізуються різні програми, спрямовані на підтримку малозабезпечених громадян, внутрішньо переміщених осіб та інших категорій, які потребують допомоги. Наприклад, у деяких містах функціонують програми соціально-економічного розвитку, підтримки громадських організацій та допомоги малозабезпеченим мешканцям, включно з внутрішньо переміщеними особами.

Фізична доступність продовольства визначається наявністю та ефективністю інфраструктури, логістичних систем і розвитку торгівлі, що забезпечують постачання харчових продуктів до споживачів.

Третяк В. А. Сучасний стан та особливості державного регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах воєнного стану // Формування ринкових відносин в Україні. -  2024. - № 11. - С. 48-56.

Анотація. Визначено, що в умовах військової агресії РФ сільськогосподарські підприємства стають ключовим елементом національної безпеки, збереження державності та суверенітету України, а також підтримання стабільності на глобальних ринках продовольства. Встановлено, що державне регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах воєнного стану має бути спрямоване на створення умов для виживання та розвитку галузі, де основними пріоритетами мають стати забезпечення фінансової підтримки, відновлення інфраструктури, гарантування безпеки інвесторам і стимулювання інноваційного розвитку, що в ефективному та комплексному поєднанні сприятиме зміцненню національної економіки та підвищенню конкурентоспроможності України на світовій арені.

З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України питання аналізу та ґрунтовного дослідження державної підтримки інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств набуває особливої уваги через те, що аграрний сектор завжди становив і становить основу у забезпеченні продовольчої безпеки України, особливо це стосується умов воєнного стану. Військові дії на території України створюють глобальні проблеми та перешкоди, такі як пошкодження або знищення інфраструктури, зменшення обсягів фінансових ресурсів, збільшення впливу чинників ризику та забезпечення безпеки. При цьому інвестиції та їх державна підтримка стають вирішальними для відновлення та модернізації виробничих потужностей, впровадження інноваційних технологій і підвищення стійкості підприємств до зовнішніх ризиків.

Сучасний стан інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах воєнного стану в Україні характеризується низкою перешкод, що впливають на динаміку розвитку аграрного сектору. З початком військових дій значна частина інфраструктури в аграрних регіонах країни була пошкоджена, що ускладнило логістику, переробку сировини та експорт продукції. Інвестори, як внутрішні, так і зовнішні, зіткнулися зі зростанням ризиків, пов'язаних із нестабільною економічною та політичною ситуацією, а також із загрозою втрати активів через бойові дії. Одним із головних чинників, який стримує інвестиційну активність, є висока вартість залучення фінансів та обмежений доступ до кредних ресурсів. Банки та фінансові установи стали більш обережними, встановлюючи жорсткі умови для отримання позик. Проте, державні програми підтримки, такі як гранти, пільгові кредити та компенсації, створили передумови для забезпечення мінімально необхідного рівня інвестування в сільськогосподарські підприємства аграрного сектору країни. Однак, деякі сільськогосподарські підприємства незважаючи на воєнні дії продовжують інвестування у відновлення та модернізацію своїх виробничих потужностей через придбання сучасної техніки, впровадженні інноваційних технологій [точне землеробство та впровадження ресурсозберігаючих рішень], що дозволяє підвищити ефективність роботи навіть в умовах обмежених ресурсів. Крім того, зростає інтерес до створення локальних ланцюгів доданої вартості, зокрема в галузі переробки сільськогосподарської продукції, що пов'язано з бажанням зменшити залежність від експортних поставок та посилити внутрішній ринок. Іноземні інвестори, хоча й зменшили свою активність, проте вони продовжують проявляти зацікавленість у співпраці, орієнтуючись на стратегічно важливі напрямки, як органічне землеробство та зелена енергетика.

Аналізуючи індекси цін за 2023 р., можна побачити, що протягом 2023 р. загальний індекс цін на сільськогосподарську продукцію залишався нижчим за рівень 2022 р., коливаючись у межах від 94% до 99%. Найнижчий показник спостерігався у листопаді [94%], а найвищий у липні серпні [99%], що свідчить про зменшення доходів від реалізації сільськогосподарської продукції у порівнянні з попереднім роком. Індекси цін на продукцію рослинництва залишалися стабільно нижчими за рівень 2022 р. протягом усього року, демонструючи лише незначні коливання в діапазоні від 88% до 93%. Найвищий рівень був зафіксований у липні та серпні [93%], що можна пояснити традиційно високою активністю збору врожаю. Загалом за рік індекс склав 87%, що вказує на значне зниження цін на продукцію рослинництва. У сегменті тваринництва спостерігалася інша тенденція - індекси цін були значно вищими, ніж у рослинництві, перевищуючи рівень 2022 р. Максимальний індекс [134%] спостерігався у квітні та травні, після чого відбулося поступове зниження до 116% у підсумку за рік, що свідчить про зростання вартості продукції тваринництва через збільшення собівартості та попиту на ринку.

Продуктивність сільськогосподарських підприємств в Україні суттєво поступається показникам країн ЄС. Основні причини низької продуктивності полягають у недостатньому впровадженні інноваційних і інформаційних технологій у галузі [частка капітальних інвестицій у нематеріальні активи в сільському, лісовому та рибному господарствах у 2022 р. склала лише 2,1%, порівняно із середнім показником 5,9% по економіці), низькому рівні утилізації або переробки аграрних відходів (23%) та невеликих обсягах переробки сільськогосподарської сировини, що обмежує створення доданої вартості в агровиробництві.

Найвищі показники продуктивності праці на підприємствах, які здійснювали сільськогосподарську діяльність показали Вінницька, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська та Хмельницька області за 2023р. Зростання продуктивності праці сільськогосподарських підприємств у 2023 р. мало позитивну тенденцію (з 1683 до 2112), що свідчить про загальне покращення продуктивності галузі. Значний приріст у рослинництві у 2023 р. значно перевищує рівень 2022 р. (з 1668 до 2144), що свідчить про суттєве зростання виробництва в цій підгалузі. Також відбулось помірне зростання у 2023 р. показника тваринництва із 1757 до 1956, але приріст був менш виражений, ніж у рослинництві.

Крупський В. С. Стимулювання та підтримка дрібних фермерів // Формування ринкових відносин в Україні. - 2025. - № 4. - С. 117-121.

Анотація. Визначено шляхи ефективного стимулювання та підтримки дрібних фермерів.

Стимулювання та підтримка дрібних фермерів є важливим для забезпечення продовольчої безпеки, розвитку сільських територій та підтримки економічного зростання. Декілька важливих напрямків і стратегій, які необхідно застосувати:

1. Фінансова підтримка. Доступ до кредитів: створення програм мікрокредитування з низькими відсотковими ставками та гнучкими умовами погашення, спеціально розроблених для потреб дрібних фермерів. Спрощення процедури отримання кредитів та надання гарантій. Гранти та субсидії: надання цільових грантів на придбання насіння, добрив, обладнання, а також на впровадження нових технологій та екологічно чистих методів ведення сільського господарства. Страхування врожаю: розробка доступних програм страхування врожаю для захисту фермерів від збитків, спричинених погодними умовами, хворобами та шкідниками.

2. Технічна допомога та навчання. Агрономічні консультації: надання фермерам доступу до кваліфікованих агрономів та консультантів, які зможуть надати поради щодо вибору культур, методів вирощування, боротьби зі шкідниками та хворобами. Навчальні програми та тренінги: організація навчальних програм та тренінгів з сучасних методів ведення сільського господарства, управління фермою, маркетингу та фінансів. Демонстраційні ферми: створення демонстраційних ферм, де фермери зможуть наочно ознайомитися з новими технологіями та методами, а також обмінюватися досвідом.

3. Розвиток інфраструктури. Дороги та транспорт: покращення дорожньої інфраструктури для забезпечення доступу фермерів до ринків збуту та постачальників. Зберігання та переробка: створення можливостей для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, що дозволить фермерам збільшити додану вартість та зменшити втрати. Іригаційні системи: розвиток іригаційних систем для забезпечення стабільного водопостачання та підвищення врожайності.

4. Доступ до ринків. Створення кооперативів: заохочення фермерів до об’єднання в кооперативи для спільного збуту продукції, закупівлі ресурсів та представництва інтересів. Інформація про ринок: надання фермерам інформації про ціни, попит та пропозицію на ринку, а також про можливості експорту. Підтримка участі у виставках та ярмарках: надання допомоги фермерам в участі у виставках та ярмарках для просування своєї продукції та налагодження контактів з покупцями.

5. Правова та регуляторна підтримка. Спрощення реєстрації та ліцензування: спрощення процедур реєстрації та ліцензування фермерських господарств. Захист прав власності: забезпечення захисту прав власності на землю та інші активи фермерів. Створення сприятливого регуляторного середовища: розробка та впровадження нормативно-правових актів, які сприяють розвитку сільського господарства та захищають інтереси фермерів.

6. Інновації та дослідження. Підтримка наукових досліджень: фінансування наукових досліджень у галузі сільського господарства з метою розробки нових сортів рослин, порід тварин та технологій ведення сільського господарства. Трансфер технологій: забезпечення доступу фермерів до новітніх технологій та наукових розробок. Стимулювання інновацій: заохочення фермерів до впровадження інноваційних методів ведення сільського господарства.

7. Спеціальні програми для молодих фермерів та жінок. Гранти та кредити для молодих фермерів: розробка спеціальних програм підтримки молодих фермерів, зокрема гранти, кредити та технічна допомога. Підтримка жінок-фермерів: забезпечення рівного доступу жінок до ресурсів та можливостей у сільському господарстві.

Отже, продовольча безпека є одним з ключових елементів національної безпеки будь-якої держави. З кожним роком проблеми забезпечення продовольчої безпеки стають дедалі гострішими і виходять на більш глобальний рівень. На світову продовольчу безпеку також вплинула війна, яку розпочала РФ проти нашої держави. Україна тимчасово втратила частину посівних площ і можливість експортувати продовольчі продукти. Але й російські товари потрапили під міжнародні санкції, що, у свою чергу, також негативно відбилося на стані світової продовольчої безпеки. Загалом для того, щоб досягти покращення в глобальній ситуації з продовольчою безпекою необхідно застосовувати комплексний підхід і і співпрацю на всіх рівнях.