Студенту на замітку: Сільське господарство. Овочівництво відкритого ґрунту.

2.2. Орієнтовні схеми сівозмін

У Степу розміщують близько половини посівних площ овочевих куль­тур країни. Тут сформувалися дві основні зони товарного овочівництва — південно-західна і східна.

У південно-західній зоні товарного овочівництва провідною культу­рою є помідор, що займає більше третини площ овочевих, східній зоні - помідор і капуста.

Для господарств степової зони рекомендують такі сівозмінні ланки. Після багаторічних трав: помідор, перець, баклажан (розсадна культура) - огірок, кабачок - цибуля; огірок, кабачок — помідор - капуста; огірок, кабачок - капуста - помідор, перець, баклажан (розсадна культура). Після пшениці озимої: помідор - горох на зелений горошок - цибуля, столові коренеплоди; цибуля - капуста - помідор, перець, баклажан - горох овочевий. Після ранньої картоплі: цибуля - капуста; капуста - перець, баклажан; столові коренеплоди - горох овочевий, квасоля; огірок, кабачок — капуста. Після кукурудзи на силос: огірок - помідор; огірок - столові коренеплоди.

Для Степу можна рекомендувати такі орієнтовні схеми сіво­змін.

1-е поле - кукурудза на зелений корм + люцерна; 2-3 люцерна;

- помідор, перець, баклажан (розсадна культура); 5 - горох овочевий на зелений горошок; 6 - пшениця озима; 7 - помідор (безрозсадна культура); 8 - столові коренеплоди (овочеві 50 %).

1 - ранні овочеві + люцерна; 2-3 - люцерна; 4 - пшениця озима; 6 - помідор; 6 - огірок; 7 - пшениця озима; 8 - помідор або цибуля, столові коренеплоди (овочеві 50%).

1 - ранні овочеві + люцерна; 2-3 - люцерна; 4 - огірок, кабачок;

- пшениця озима; 6 - цибуля, столові коренеплоди; 7 - капуста; 8 - помідор, перець, баклажан (овочеві 62,5 %).

1 - ярі зернові + люцерна; 2-3 - люцерна; 4 - пшениця озима; 5 - капуста; 6 - помідор; 7 - огірок; 8 - пшениця озима; 9 - цибуля, столові коренеплоди (овочеві 44,4 %).

VI- кукурудза на зелений корм + люцерна; 2-3 - люцерна; 4 - огірок, помідор; 5 - капуста; 6 — кукурудза на зелений корм; 7 - пшениця озима; 8 - цибуля, столові коренеплоди (овочеві 37,5%).

Баштанні культури слід розміщувати одним полем V 9-11-пільних польових сівозмінах після пшениці озимої, що йде по удобреному чорному пару, або після кукурудзи на зелений корм.

2.3. Уведення і освоєння сівозмін

Наведені ланки сівозмін орієнтовні, їх слід коригувати з урахуванням конкретних умов господарств.

Виходячи з проектної структури посівних площ, характеристики ґрунтового покриву, економічних умов та інших факторів, намічають найдоцільніше розміщення основних груп культур, встановлюють кількість сівозмін, склад, пропорцію і науково обґрунтоване чередування культур. При цьому враховують й організаційні та інші умови (розміщення житлових масивів, ферм, стан доріг, рельєф території, наявність робочої сили та ін.), що мають вплив на систему сівозмін.

Після проведення робіт зі землевпорядкування складають план освоєння сівозміни, виявляють історію кожного поля (урожайність куль­тур, види і норми добрив, вапнування, гіпсування, забур'яненість полів, застосування гербіцидів тощо). З урахуванням цих даних складають таблицю переходу до кожної сівозміни. Перехідний період може тривати 3-4 роки, що залежить від набору і співвідношення культур, а також від наявності і часу використання багаторічних трав.

План переходу визначає порядок чередування культур, встановлений сівозміною. Якщо в перехідний період ті чи інші культури доводиться роз­міщувати на недостатньо окультурених ділянках, на них передбачається внесення підвищених норм добрив, застосування засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами.

Одночасно з чередуванням культур намічають систему удобрення, обробітку ґрунту, боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами.

Сівозміна є основною і необхідною умовою для впровадження всього комплексу технологічних і організаційно-господарських заходів, що забезпечують одержання високих і сталих урожаїв товарної продукції.

Фактичне розміщення культур та технологію вирощування, що застосовують щорічно, записують у книгу історії полів, яку веде агроном. Це надалі дозволяє реально оцінити кожне поле і краще використати окремі його ділянки.

Уведеною сівозміною вважають таку, в якій структура посівних площ і чередування культур затверджені в установленому порядку і проект якої перенесений на територію господарства. Впровадженою сівозміною вважається та, в якій розміщення культур на полях відповідає прийнятій схемі.

2.4. Розширення функцій сівозмін

Наукові дані та досвід господарств свідчать, що при внесенні мі­неральних добрив врожайність підвищується тільки до певного рівня. При насиченні сівозмін основними овочевими рослинами зменшується вміст органічної речовини і, як наслідок, погіршуються біологічні, агрофізичні та хімічні властивості грунту, фітосанітарний стан полів. Тому необхідно розширювати функції самих спеціалізованих сівозмін за зберіганням грунту органічною речовиною. Здійснити це можна не тільки шляхом внесення органічних добрив, вирощування трав, особливо багаторічних, а й удосконаленням сівозмін, уводячи в них посіви проміжних рослин, вирощуваних на корм та сидерати.

Залежно від терміну перебування на полі, термінів посіву і збирання проміжні культури ділять на пожнивні, поукісні, озимі та підсівні. Пожнивні та поукісні висівають влітку, збирають або заорюють на зелене добриво восени, озимі - сіють улітку або восени, збирають чи заорюють - навесні наступного року, підсівні сіють навесні під покрив рослин суцільного посіву, збирають на корм або заорюють на зелене добриво - восени.

Зеленні культури і редиску можна вирощувати як проміжні. На зро­шуваних землях Степу слід широко практикувати повторне вирощування картоплі літнього садіння, огірків, моркви, цвітної і пізньостиглоїбілоголової капусти, столових буряків, редьки, зеленних, розміщувати їх після гороху, вико-вівсяних сумішок, озимих на зелений корм, ранньої картоплі.

Потреба в органічних добривах для спеціалізованих сівозмін інтенсив­ного типу складає 20-25 т/га сівозмінної площі (за наявності багаторічних трав - близько 15 т/га). Сидерати при хорошому їхньому врожаї можуть замінити 30—40 т/га гною. В пожнивних і поукісних посівах можна 40

використовувати овес, горох, люпин, гречку, жито озиме, ріпак, вико-вів- сяну сумішку.

Включення проміжних посівів кормових рослин в овочеву ланку спеціалізованої сівозміни за даними ІСБ УААН забезпечує зниження забур'яненості капусти в середньому на 18-36 %, підвищення біологічної активності ґрунту на 11-19 % і зниження токсичного впливу на ріст коріння, зменшення ураженості капусти судинним та слизовим бактеріозами відповідно в 1,5-2,1 рази, підвищення товарності качанів з 93 % до 96 % і поліпшення якості продукції (збільшується вміст сухих речовин, цукрів, аскорбінової кислоти, знижується вміст нітратів). Така продукція краще (на 5 %) зберігається взимку.

Овочеві культури відзначаються підвищеною водовимогливістю, і в посушливих районах їх вирощують переважно на зрошенні. При невеликому обсязі виробництва картоплю і овочі можна вирощувати в овочево- кормовій або польовій сівозмінах. У спеціалізованих господарствах поблизу міст і великих промислових центрів впроваджують овочеві сівозміни. При їх створенні не допускають сівби пасльонових культур (помідор, перець, баклажан, картопля) після пасльонових.

У овочево-кормовій сівозміні під овочеві культури відводять звичайно оборот пласта багаторічних трав. Помідор, перець і баклажан можна розміщувати також по пласту багаторічних трав, а для картоплі він несприятливий. Наводимо одну з рекомендованих Інститутом південного землеробства УААН овочевих сівозмін для півдня України: 1 - кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав; 2 і 3 - багаторічні трави; 4 — пшениця озима; 5 - помідор, перець, баклажан; 6 — огірок, кабачок, капуста; 7 - столові коренеплоди і цибуля.

Поблизу великих міст у сівозміну включають картоплю.