Студенту на замітку: Інтелектальна власність і комп'ютерне авторське право

Антонов В.М. Інтелектуальна власність і компютерне авторське право. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 520 c.

Авторам належить виняткове право на використання створених ними творів, можливість самим вирішувати всі питання, пов'язані з наданням третім особам доступу до творів з їх використанням. Най­частіше автори передають відповідні права спеціалізованим органі­заціям (видавництвам, кіностудіям, театрам тощо), укладаючи з ни­ми авторські договори. Після смерті автора ці права переходять до правонаступників. Використання колективних творів здійснюється за взаємною згодою співавторів.

Право на відтворення — це виготовлення одного або більше примірників твору чи значної його частини в будь-якій матеріальній формі, включаючи репродукування, звукозапис і відеозапис. Право володільця авторського права не дозволяти іншим особам відтво­рення твору, що охороняється, будь-яким способом і в будь-якій фор­мі є основним правом у сфері авторського права. Виготовлення ко­пій з твору, що охороняється, проводиться видавцем. Важливий процес розповсюдження творУ, тому право контролю цього нерід­ко є юридичною основою угоди між володільцем авторського права і видавцем у разі опублікування твору, що охороняється. Договори на публікацію часто стосуються не тільки права робити копії твору, що охороняється, Але й інших дій (наприклад, трансляції твору по радіо, перекладу тощо). Суть договору на публікацію полягає в санк­ціонуванні процесу копіювання.

Право на розповсюдження звичайно розуміється як пропонуван­ня примірників твору широкій публіці або якій-небудь її частині, в основному через відповідні торговельні канали. Крім розповсюджен­ня примірників твору, термін «розповсюдження» також включає в себе радіомовлення, телебачення, передачу по кабелю, виконання та інші способи сповіщення для загального відома.

Передусім закон пов'язує розповсюдження тільки з тими твора­ми, котрі зафіксовані на матеріальному носії. Розповсюдження пе­редбачає наявність копій твору, які і вводяться в цивільний обіг. Розповсюдженням буде визнаний продаж або введення у цивільний обіг іншим способом обмеженої кількості копій твору.

Право на імпорт — виняткове право автора імпортувати при­мірники твору з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу володільця виняткових авторських прав. Ма­ється на увазі закріплена за автором можливість здійснювати конт­роль за ввезенням на територію дії його авторських прав примірників створеного ним твору, виготовлених за кордоном.

Право контролю за імпортом примірників твору надається автору для того, щоб він міг ефективніше здійснювати право на розповсю­дження, що йому належить. Володіючи правом на імпорт, автор мо­же припинити порушення свого права на розповсюдження вже на стадії підготовки порушення. Якщо ж ввезення творів не має на меті їх подальше розповсюдження на території, на якій твір користуєть­ся правовою охороною, то автор не може заборонити їх імпорт.

Право на публічний поклз реалізується в основному відносно тво­рів образотворчого мистецтва. Під показом твору розуміється демон­страція оригіналу або примірника твору безпосередньо чи на екрані за допомогою плівки, діапозитива, телевізійного кадру або інших тех­нічних засобів, а також демонстрація окремих кадрів аудіовізуаль­ного твору без дотримання їх послідовності. При цьому твір або якась його частина просто демонструється публіці, без виконання автором або іншою особою яких-небудь активних дій. У разі показу твору відбувається прямий контакт твору з глядачем.

Право на публічний показ може бути здійснено лише відносно творів, зафіксованих на будь-якому матеріальному носії. Публічний показ передбачає тільки зорове сприйняття твору. Демонстрація тво­ру перед фахівцями не вважається публічним показом і не тягне за собою передбачених законом правових наслідків.

Право на публічне виконання розуміється як виконання твору, який представлений аудиторії слухачів або глядачів, не обмеженій якимись окремими особами, що належать до якої-небудь приватної групи, і яке перевищує масштаби звичайних домашніх вистав. Пуб­лічне виконання і доведення його до загального відома на відстані обумовлюється отриманням дозволу володільця авторського права на цей твір.

Твір, що охороняється авторським правом, може бути доведений до великої кількості людей без його копіювання або репродукуван­ня. Лекція може бути прочитана аудиторії без тиражування тексту.

Драматичний або музичний твір може бути виконаний перед ауди­торією також без його копіювання. Право на контроль за цими дія­ми важливе не тільки для володільця авторського права на твір, що з самого початку розрахований на публічне виконання, а й для во­лодільця авторського права на твір, який спочатку не був призна­чений для такого виконання, у разі коли хтось захоче використати цей твір з такою метою.

Право на звукозапис. Під дію охорони авторських прав підпадає звуковий запис твору, що охороняється. Слова можуть повідомля­тися як у письмовій формі, так і у формі звукозапису. Що стосується музичних творів, то найбільш переважним способом представлення їх широкій аудиторії є звукозапис. Будь-якому звуковому запису виконань або інших звуків відводиться та ж роль у світі музики, що і книжці у світі літератури.

Записувати можна тільки музику або тільки слова, чи те й ін­ше одночасно. Правомочність давати дозвіл на виготовлення звуко­запису належить володільцю авторського права на музичний твір і володільцю авторського права на текст твору. Якщо йдеться про двох різних володільців, то у разі виготовлення звукозапису, що включає в себе як музику, так і текст, виробник звукозапису пови­нен отримати дозвіл обох володільців.

Згідно із законодавством деяких країн, виробник звукозапису також повинен отримати дозвіл виконавців музичного твору, вклю­чаючи інструменталістів, співаків і декламаторів. Це є ще однією ілюстрацією того факту, що володілець авторського права на твір не має права використати твір або дозволити використати його третій особі, оскільки такими діями він вступає в конфлікт з правомочнос- тями третіх осіб. Оскільки, щоб бути законним, звукозапис вико­нання потребує дозволу виконавців, то очевидно, що володілец або володільці авторського права на твори, що виконуються, не воло­діють винятковим правом давати дозволи на виконання такого зву­козапису.

Право на екранізацію. Кінофільм є візуальним записом, що складається з безперервної послідовності образів (кадрів), котрі пред­ставляють глядачеві. В авторському праві використовуються термі­ни «кінематографічний твір», «кінофільм», «фільм» і «кіно», хоча перевагу слід віддавати терміну «кіно», оскільки в даний час послі - довність образів або кадрів часто записується за допомогою техніч­них засобів (таких як магнітна стрічка) без застосування фотогра­фічної плівки.

Драматургічний твір, що з самого початку створений для показу у виконанні безпосередньо перед аудиторією, може бути візуально записаний і продемонстрований перед ширшою аудиторією, ніж це було б можливе в живому виконанні, причому в місцях, набагато віддалених від місця живого виконання, і по закінченні значного періоду часу після'цього виконання.

Право на передачу в ефір — це закріплена за авторами мож­ливість сповіщати твори для загального відома шляхом передачі в ефір і (або) подальшої передачі в ефір. Цьому праву властивий еле­мент публічності. Передаватися в ефір можуть як вже обнародувані, в тому числі опубліковані твори, так і твори, ще не обнародувані (неопубліковані). Передачею в ефір визнається і пряма трансляція твору з місця його показу або виконання. Передача в ефір охоплює собою як первинний показ твору публіці за допомогою безпроводо- вого зв'язку, так і подальшу передачу твору в ефір.

Право на сповіщення для загального відома по кабелю — це право автора передавати твір (включаючи показ, виконання або пе­редачу в ефір) для загального відома по кабелю, проводах або за до­помогою інших аналогічних засобів. Прицьому твір передається за допомогою сигналів, що йдуть по кабелю, проводах, оптичних во­локнах або іншими аналогічними способами. У разі передачі твору по кабелю аудиторія звичайно обмежується тими особами, які є або­нентами відповідних передавальних телерадіоцентрів.

Право на переклад. Переклад — це вираження форми письмових або усних творів мовою, що відрізняється від мови оригіналу. Він повинен передавати твір в достовірній і неспотвореній формі як від­носно його змісту, так і відносно його стилю. Авторське право на­дається перекладачам у визнанні їх творчого підходу до іншої мо­ви, однак без шкоди правам автора твору, що перекладається. Для перекладу потрібен відповідний дозвіл, оскільки право на переклад є специфічною складовою частиною авторського права.

Свою згоду на переклад автор звичайно виражає шляхом укла­дення договору з тією організацією, яка збирається використати його твір для перекладу. Дана організація бере на себе обов'язок забезпечити високоякісний переклад твору, а також на прохання автора надати йому переклад для ознайомлення. Договір може пе­редбачати необхідність узгодження кандидатури перекладача з ав­тором твору. Якщо, на думку автора, переклад виконаний неякісно або допущено які-небудь інші відхилення від умов договору, автор може заборонити використання такого перекладу.

Право на переклад визнається за автором і його правонаступни­ками протягом всього терміну охорони твору.

Право на переробку твору включає в себе можливість автора самому переробити твір в інший вид, форму або жанр чи давати доз­віл на переробку іншим особам.

Створювані в результаті творчої переробки твори є новими об'єк­тами авторського права. Але їх використання може здійснюватися лише за згодою авторів оригінальних творів. Як правило, згода авто­ра на переробку означає і його згоду на використання створеного в результаті переробки нового твору. Однак автор може залишити за собою право на схвалення переробки як попередню умову її вико­ристання. Право на переробку охоплює собою всі види творів і всі види переробок. Після смерті автора протягом терміну дії авторсь­кого права право давати згоду неї переробку здійснюється його спад­коємцями.

Інші права авторів. Стосовно використання творів архітекту­ри, містобудування, садово-паркового мистецтва і дизайну автори мають майнове право на практичну реалізацію відповідних про­ектів. Його суть полягає в тому, що будь-яке практичне втілення в життя творів архітектурної (містобудівної, дизайнерської) графіки і пластики (ескізів, креслень, планів, малюнків, макетів тощо) мо­же здійснюватися тільки за згодою їх авторів. До правомочностей автора прийнятого архітектурного проекту належить також можли­вість участі в реалізації свого проекту у разі розроблення докумен­тації для будівництва і при спорудженні будівлі, якщо інше не пе­редбачено у договорі.

Автори творів образотворчого мистецтва володіють правом слі­дування, суть якого полягає в тому, що у кожному випадку публіч­ного перепродажу твору образотворчого мистецтва автор має право на отримання певного процента від перепродажної ціни. Основною метою права слідування є захист майнових інтересів художників і авторів інших творів образотворчого мистецтва, які часто продають свої твори різного роду перекупникам значно дешевше від їх реаль­ної вартості. Право на отримання частини прибутку, що виру­чається від перепродажу твору, яким наділяється його творець, «слі­дує» за твором у разі його переходу від одного власника до іншого і, певною мірою, компенсує ту несправедливість, яка була допущена відносно автора спочатку.

Окремі виплати авторської винагороди передбачаються за відтво­рення аудіовізуальних творів і звукозаписів в особистих цілях. Оскіль­ки хоч який-небудь індивідуальний контроль за таким використан­ням творів неможливий, винагорода виплачується виготівниками та імпортерами обладнання (аудіо- і відеомагнітофонів, іншого облад­нання) та матеріальних носіїв (аудіо- і (або) відеоплівок і касет, ла­зерних дисків, компакт-дисків, інших матеріальних носіїв), що ви­користовуються для такого відтворення. Розмір винагороди і умови її виплати визначаються угодами між зазначеними виготівниками та імпортерами, з одного боку, і організаціями, що управляють май­новими правами авторів, виробників фонограм і виконавців на ко­лективній основі, з другого боку.

Передбачається виплата автору музичного твору (з текстом або без тексту) спеціальної винагороди за використання його творів при публічному виконанні аудіовізуального твору. Таке право нада­ється лише композиторам, які створили музичний твір спеціально для аудіовізуального твору.

Закон встановлює термін дії авторського права, яке виникає з моменту створення твору і діє протягом певного часу після смерті автора. Мета цього положення в законодавстві — дати змогу спад­коємцям діставати економічну вигоду після смерті автора. У дер- жавах-членах Бернської конвенції і в багатьох інших країнах дія авторського права припиняється після закінчення 50 років після смерті автора. Останніми роками спостерігається тенденція у бік збіль­шення терміну дії охорони.