Студенту на замітку: Патентологія

1559055
347.77/.78(477)(0/К 11-734489
К 43
Кірін, Роман Станіславович Патентологія: навч. посібник. /Нац. техн. ун-т "Дніпров. політех.". -Дніпро: НТУ ДП, 2018. -239 с.

1. ПОНЯТТЯ ПАТЕНТОЛОГІЇ ТА її СПІВВІДНОШЕННЯ ІЗ ЗНАННЯМИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Навчальні цілі:

знати, що таке інтелектуальна власність та патентологія, їх співвідно­шення та особливості;

знати еволюцію правової охорони об'єктів патентного права у світі та в Україні.

1.1. Поняття інтелектуальної власності та патентології, їх співвідно­шення. Об'єкти інтелектуальної власності, їх класифікація.

Поняття інтелектуальна власність виникло в процесі тривалого процесу юридичного закріплення прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері виробництва, науки, літератури і мистецтва за їх власниками.

Отже, інтелектуальна власність - у самому широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності людини у виробничій, науковій, літературній та інших сферах. Ці права відносяться не до матеріального об'єкта, а до відображеної в ньому інформації.

Як на власність у виді рухомого і нерухомого майна, так і на інтелектуа­льну власність існують деякі обмеження, наприклад строку дії авторського пра­ва і охоронних документів (патентівсвідоцтв).

Слід зазначити, що поняття «інтелектуальна власність» вперше введено «Конвенцію про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - ВОІВ) від у 1967 р. Україна, будучи членом Паризького союзу по охо­роні промислової власності та Бернського союзу по охороні авторських прав, відповідно стала членом ВОІВ 26.04.1970 р.

Відповідно до ст.2 Конвенції про заснування ВОІВ, «інтелектуальна вла­сність» включає права, що відносяться до:

- літературних, художніх та наукових творів;

- виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- та телевізійним пе­редачам;

- винаходів у всіх галузях людської діяльності, - наукових відкриттів;

- промислових зразків;

- торговельних марок, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;

- захисту від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що від­носяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій;

- літературній та художній галузях.

Об'єкти інтелектуальної власності — є результатами творчої діяльності людини у науково-технічній, літературній та художній сферах. Об'єктом права інтелектуальної власності може бути тільки той творчий результат, що відпові­дає вимогам чинного законодавства.

Тут для зручності об'єкти права інтелектуальної власності поділені на три групи:

- об'єкти промислової власності, що в свою чергу поділяються на дві під­групи, а саме - об'єкти патентного права та засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу;

- нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності;

- об'єкти авторського права та суміжних прав.

Отже, група об'єктів патентного права складається з двох підгруп - об'єктів патентного права та засобів індивідуалізації учасників цивільного обі­гу. До об'єктів патентного права відносять: винаходи, корисні моделі та проми­слові зразки.

До засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу: торговельні марки (знаки для товарів і послуг); географічні зазначення та фірмові (комерційні) на­йменування.

До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності відносять: сорти ро­слин; породи тварин; компонування інтегральних мікросхем; наукові відкриття; раціоналізаторські пропозиції; комерційну таємницю (ноу-хау).

Відповідно до ЦК України і Закону України «Про авторське право і сумі­жні права» об'єктами авторського права є:

- літературні та художні твори, зокрема:

- романи, поеми, статті та інші письмові твори;

- лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

- музичні твори (з текстом або без тексту);

- аудіовізуальні твори;

- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

- фотографічні твори;

- твори ужиткового мистецтва;

- ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються геог­рафії, топографії, архітектури або науки;

- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

- збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складо­вих частин є результатом інтелектуальної діяльності;

- комп'ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуван­ням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

- інші твори.

Слід звернути увагу на те, що" для виникнення прав і здійснення правової охорони і захисту об'єктів авторського права і суміжних прав достатньо самого факту їх створення (втілення у матеріальну форму, фіксації на матеріальному об'єкті чи виконання). Однак, коли мова йде про об'єкти патентного прав? 'ви­находи, корисні моделі і промислові зразки), а також низку нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (наприклад, сорти рослин, породи тварин топографії інтегральних мікросхем) - національне та міжнародне законодарси ; вимагає здійснення державної реєстрації таких об'єктів інтелектуальної власн- сті, для отримання правової охорони та захисту вказаних об'єктів. Єдиним ключенням з цього правила є право попереднього користу вання, яке у випадг виникнення спору, необхідно доводити у судовому порядку.

Отже, поняття інтелектуальна власність включає в себе весь комплекс об'єктів права інтелектуальної власності, що є результатами творчої діяльнос і людини, а також порядок набуття прав на них, охорону, порядок використання та розпорядження правами, комерціалізацію об'єктів права інтелектуальної власності та отримання прибутку, захист прав інтелектуальної власності тощо

Звернемося до терміну «патентологія». Слово патентологія — є двоскла­довим, оскільки складається з двох слів - «патент» і «логія».

Термін «патент» (від лат. patens - відкритий, ясний, очевидний, від ла­тинського слова «patere», що означає «класти на огляд» (тобто - робити досту­пним для широкого загалу), а також від ср.-віч. словосполучення лат. «letterae patentes» - грамота, що у середньовіччі означало документ, виданий монархом або урядом на засвідчення того, що певна особа чи підприємство мають виклю­чні права або монополію на певний вид діяльності).

Розрізняють широке та вузьке розуміння слова «патент». У широкому ро­зумінні «патент» - є комплексом виключних правна використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка, які держава гарантує патентовласни- ку, тобто винахіднику або особі, якій винахідник передав виключні майнові права. Надання виключних прав державою здійснюється на заздалегідь визна­чений період часу в обмін на контрольоване та публічне розкриття патентовла- сником суттєвих ознак винаходу.

У вузькому розумінні «патент» - є охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, корисну модель, промисло­вий зразок.

Таким чином, «патент» - це документ, що посвідчує державне визнання технічних рішень винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком та за­кріплюючий за особою, якій він виданий, виключне право на використання пе­вного об'єкта інтелектуальної власності.

Слово «логія» [гр. logos слово; поняття, вчення] - друга складова частина складних слів, що за значенням відповідає словам - наука, знання.

Отже, йдеться про науку (знання) у сфері патентного права. Слід сказати, шо знання на яких базується патентологія є похідними від науки про інтелекту­альну власність і співвідносяться як частина і ціле. Отже, патентологія вивчає все, що пов'язано з однією з підгруп об'єктів промислової власності - об'єктами патентного права, до яких відносяться ті об'єкти, що захищаються патентами:

- винахід;

- корисна модель;

- промисловий зразок.

Крім того, до сфери знань, що вивчаються патентологією також відно­сяться й непатентовані винаходи, корисні моделі та промислові зразки, які хоча й відповідають вимогам чинного законодавства щодо охороноздатності таких об'єктів, однак з якихось причин правовласниками не здійснюється їх державна реєстрація. Такі об'єкти називаються «ноу-хау» (секрети виробництва) або «комерційна таємниця» й відносяться до групи нетрадиційних об'єктів інтелек­туальної власності. Виходячи із зазначеного, охорона ноу-хау (комерційної та­ємниці) здійснюється іншими способами.

Отже, патентологія це частина науки про інтелектуальну власність, а саме - сукупність правових, технічних, економічних, адміністративних, історичних знань пов'язаних з однією з підгруп промислової власності - об'єктами патент­ного права, їх особливостями, порядком набуття прав на ці об'єкти, їх право­вою охороною, інформаційним пошуком, використанням і комерціалізацією, захистом прав інтелектуальної власності на такі об'єкти, а також систему орга­нів, що здійснюють правову охорону та захист об'єктів патентного права та їх повноваження, способи їх роботи. Крім того, до кола питань, що вивчається па­тентологією також входять питання що стосуються об'єктів інтелектуальної власності, що відносять до групи нетрадиційних об'єктів - це «ноу-хау» (секре­ти виробництва) або «комерційна таємниця».

1.2. Особливості права інтелектуальної власності. Права на об'єкти патентного права

Відносини власності, як правило, поділяють на економічні та правові. Економічні відносини власності є одночасно вольовими і не вольовими. Не во­льовими вони є тому, що в умовах існування суспільства вони є об'єктивованими, тобто існують, певною мірою, незалежно від волі людей: лю­ди не можуть жити, не вступаючи у відносини власності.

Водночас відносини власності є вольовими, оскільки без цілеспрямова­них вольових дій людей вони виникати не можуть. Саме в силу наявності в них вольового елементу відносини власності можуть бути об'єктом правового регу­лювання.

Таким чином, суспільні відносини з приводу власності характеризуються двома основними ознаками: 1) виникають з приводу речей (майна); 2) мають вольовий зміст.

Отже, власність - це економічна категорія, яка є проявом суспільних від­носин з приводу привласнення певних благ. Право власності - це правова кате­горія і сукупність правових норм, які регулюють відносини власності щодо во­лодіння, користування і розпорядження майном. Право власності має абсолют­ний характер. Це проявляється у реалізації власника влади над річчю.

Отже, право власності базуємся на трьох китах: володінні, користуванні та розпорядженні певними матеріальними об'єктами.

Володіння річчю означає юридичне та фактичне панування власника над нею, можливість впливати на неї в будь-який момент.

Користування реалізується шляхом видобування з речі її корисних (спо­живчих) властивостей.

Розпорядження означає вчинення стосовно речі дій, що визначають її до­лю. Це може бути відчуження речі, її знищення, відмова від неї, тощо.

Відносини власності регулюються різними галузями права. Важльва роль у регулюванні відносин власності належить конституційним (державно правовим) нормам, які встановлюють форми власності, закріплюють рієність усіх суб'єктів права власності гарантії права власності і обов'язки власників.

Проте головне навантаження припадає на норми цивільного право, котрі визначають зміст права власності, підстави його виникнення та припинення, здійснення, порядок і підстави захисту.

Право інтелектуальної власності розглядається як особливий різновид права власності, оскільки воно на відміну від речових прав має нематеріальний, чи навіть, ментальний характер і так само як і речові права гарантується нор­мами Конституції України.

Так, згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, корис­туватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуаль­ної, творчої діяльності (ч.І). Відповідно до ст.54 Конституції України, громадя­нам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчо­сті, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і мате­ріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ч.І). Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуа­льної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом (ч.2). Вищевказане озна­чає. що держава бере на себе обов'язки щодо забезпечення ефективного юри­дичного захисту цих прав і свобод, які належать її громадянам, а інтереси окре­мої людини в питаннях інтелектуальної власності висуваються на одне з пер­ших місць.

Право інтелектуальної власності прийнято розглядати в об'єктивному та суб'єктивному сенсі. В об'єктивному сенсі право інтелектуальної власності ви­значається, як сукупність правових норм, що складаються в процесі створення, використання, та охорони результату інтелектуальної творчої діяльності. В суб'єктивному сенсі, як право особи на результат інтелектуальної, творчої дія­льності.

Отже, право інтелектуальної власності - це право особи на результат ін­телектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним Кодексом України та іншими спеціальними законами. В сфері патентного права такими спеціальними законами є: Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та Закон України «Про охорону прав на промислові зразки».

Законодавство про інтелектуальну власність, і в тому числі власність на об'єкти патентного права базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ці ре­зультати інтелектуальної, творчої діяльності зберігаються за їх творцями (авто­рами) і можуть використовуватися іншими особами лише за їх дозволом, крім випадків, визначених законодавством.

Слід звернути увагу на те, що право інтелектуальної власності, як і патен­тне право має двоїсту природу, оскільки його становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власно­сті, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визнача­ється Цивільним кодексом та спеціальним законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності - це суспільні ві­дносини стосовно немайнових (духовних) благ, в яких відбувається індивідуа­лізація суб'єкта, з яким ці відносини нерозривно пов'язані та полягають у оцін­ці суб'єкта (автора, творця об'єкта інтелектуальної власності) суспільством. Ін­акше кажучи, немайнові права інтелектуальної власності це різновид цивільних прав, які виникають з приводу нематеріальних благ, є невід'ємними від особи і не мають економічного змісту. Такі відносини є суто специфічними і не можуть стосовно традиційних матеріальних об'єктів власності.

Майнові права інтелектуальної власності - це суспільні відносини з приводу економічних (матеріальних і нематеріальних) благ, інакше кажучи, це - суб'єктивні права, пов'язані з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Так, з одного боку, творець об'єкта інтелектуальної власності має винят­кову можливість розпоряджатися цим об'єктом на свій розсуд, а також переда­вати це право іншим особам, як це буває з правом власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). Хоча на відміну від речових прав майнові права ін­телектуальної власності мають тимчасовий характер, оскільки обмежені певним строком дії- 3 другого - поряд з майновим правом існує право творця на резуль­тат своєї інтелектуальної, творчої праці. І ці особисті немайнові права не мо­жуть мати будь-яких часових обмежень. Творець завжди залишається батьком свого дітища - результату інтелектуальної творчої діяльності (об'єкта права ін­телектуальної власності. Так, Леонардо да Вінчі завжди залишатиметься твор­цем сучасних ножиць, творцем ртутного термометра - Габріель Фаренгейт, Джеймс Уатт - універсальної парової машини, Олександр Попов - радіопри­ймача, брати Люм'єр - кінематографа. Таким чином, творець об'єкта інтелекту­альної власності володіє особистими немайновими правами на них, що внаслі­док своєї природи не можуть відчужуватися від творця та майнові права інтеле­ктуальної власності, що можуть передаватися іншим особам. Іншими словами, якщо майнове право на результат інтелектуальної, творчої праці може бути ві­докремленим від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене ко­ристування), то особисте немайнове право автора невіддільне від творця і ніко­ли не може бути передане іншій особі.

Двоїстісь - найважливіша особливість права інтелектуальної власності взагалі та патентного права зокрема. Ця особливість полягає в тому, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одно­го. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає перехо­ду права власності на річ. а перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Незалежність права інтелекту­альної власності та права власності на річ проявляються через зміст суб'єктивних прав суб'єкта права інтелектуальної власності та суб'єкта права власності на річ, який розкривається через праве володіння, користування та розпорядження вказаними об'єктами.

Право інтелектуальної власності (особисті немайнові права та майнові права інтелектуальної власності) та право власності на річ, (на матеріальний носій об'єкта права інтелектуальної власності, який відповідно має уречевлений вигляд втілений в певну річ, чи його копії) не залежать одне від одного. Отже, перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності (нематеріальний об'єкт) не означає переходу права власності на річ (матеріальний носій об'єкта права інтелектуальної власності — його копії), а перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Так, на­приклад, продаж автомобіля нової моделі на виставці чи в автосалоні є лише ві­дчуженням уречевленого об'єкту, в якому втілено безліч об'єктів промислової власності, що охороняються патентами. Але за продажем такого автомобіля ні­яким чином не слідує передача прав на об'єкти патентного права (нематеріальні об'єкти) та навпаки, продаж або передача у користування прав на використання нематеріальних об'єктів (прав інтелектуальної власності, що охороняються па­тентами) не означає перехід права власності на автомобілі, для виготовлення яких використані такі об'єкти патентного права.

Крім того, особисті немайнові права інтелектуальної власності не зале­жать від майнових прав інтелектуальної власності.

В майнових правах інтелектуальної власності законом можуть бути вста­новлені винятки та обмеження за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтеле­ктуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Слід також зазначити, що відповідно до закону майнові права інтелектуа­льної власності можуть бути:

- вкладом до статутного капіталу юридичної особи;

- предметом договору застави та інших зобов'язань;

- використовуватися в інших цивільних та господарських відносинах.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який ство­рив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, як­що інше не встановлено договором.

Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкти патентного права (винахід, корисну модель та промисловий зразок) може бути достроково при­пинено, а також визнано такі права недійсними.

Дострокове припинення прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Чинність майнових прав інтелектуаль­ної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути при­пинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не супе­речить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок ці об'єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майно­вих прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на використання цих об'єктів, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти патентного права може бути відновлено у порядку, встановле­ному законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок недійсними. Права інтелектуальної власності на об'єкти патентного права визнаються недійсними з підстав та в порядку, вста­новлених законом.