Студенту на замітку: Інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання.

1583393

Каміл Ідріс. Інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання.

ГЛАВА 4

ПАТЕНТИ, ДОСЛІДЖЕННЯ, РОЗРОБКИ, НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

У XX сторіччі ми стали свідками серії технологічних проривів. На­справді, за деякими твердженням, ми перебуваємо в середині третьої промислової революції, що відбуває в результаті стрімкого розвитку взаємодії між шістьома ключовими технологіями: мікроелектронікою, комп'ютерами, телекомунікаціями, новими матеріалами, робо­тотехнікою та біотехнологією. Раціональна сутність патентів полягає в тому, що вони стимулюють економічний і технологічний розвиток і сприяють конкуренції шляхом формування фінансової мотивації у створенні винаходу. Однак оскільки існуючий світ намагається вирі­шити проблему нерівності в багатстві між країнами розвиненими й тими, що розвиваються, деякі критики заявляють, що патентна сис­тема стримує розвиток. Вони хибно розуміють теорію патентної сис­теми та її практичне застосування. Фактично патенти є потужними засобами економічного розвитку. У даній главі розглядається, яким чином патентна система працює в принципі й на практиці для того, щоб стимулювати проведення НДР, породжувати нові технології й сприяти ринковій конкуренції. У ній також описуються перспективи того, як країни, що розвиваються, можуть використовувати патентні засоби для вдосконалювання й зміцнення стратегії економічного розвитку в дуже мінливому середовищі глобальної економіки.

РАЦІОНАЛЬНА СУТНІСТЬ ПАТЕНТІВ,

АБО ЯКИМ ЧИНОМ СИСТЕМА ПРАЦЮЄ В ТЕОРІЇ

Авраам Лінкольн був майстром легко усвідомлюваних афоризмів, що виражають складні думки у простій формі. Один з них, наведе­ний вище, відображає раціональну сутність патентів. «Паливо інтере­су», або мотивація одержання прибутку, є каталізатором наукового, технічного й економічного розвитку. Дана метафора вдала й тому, що містить натяк на динамічний процес, в якому запалюються по­тужні сили.

Цей процес починається з надання винахідникові виняткових прав, що охороняються на підставі закону і дозволяють йому виготовляти, використовувати або продавати вироби, які втілюють його винахід, протягом обмеженого періоду часу. Тим самим винахідник набуває певної переваги в ринковій конкуренції. Патентна система дає йому можливість одержувати доходи на трьох рівнях.

По-перше, він може відшкодувати свої витрати (ті, що поніс, створю­ючи свій винахід — звичайно це капітал, час, обладнання та праця).

По-друге, патентна система робить вірогіднішою ситуацію, за якої винахідник може отримати прибуток (позитивну різницю порівняно з інвестиціями) за рахунок роздрібного продажу виробів, які втілю­ють його винахід. Можливість одержання такого прибутку (за раху­нок більших обсягів продажів або вищих, ніж це звичайно буває при продажі аналогічних виробів, цін) залежить від того, наскільки даний винахід дійсно підвищує привабливість і бажаність придбання виро­бів, що його втілюють, а також від того, чи існують на ринку анало­гічні або альтернативні вироби, здатні замінити даний виріб.

По-третє, патентна система дає йому можливість одержувати дохо­ди від ліцензування або переуступки (продажу) патенту третім осо­бам, які зможуть використати його на тих ринках, що не представ­ляють інтересу для винахідника, або використати для цього дистриб'юторську мережу, якою не володіє винахідник, або створювати нові винаходи й нові продукти за рахунок комбінування даного ви­находу з іншими винаходами й виробами. Треті особи (ліцензіати і нові правонаступники патенту) сплачують винахідникові роялті (тоб­то платежі у формі певної частки від продажів), а також авторську винагороду.

Винагородою винахідника є фінансовий прибуток, і тому в нього завжди є мотивація знов повторювати цей процес, використовуючи частину отриманого прибутку для інвестування нових НДР з метою створення нових винаходів. Цей процес перетворюється в динаміч­ний вир подій, котрий генерує зміни в інших областях техніки. Зви­чайно винахідник наймає й навчає інших осіб або укладає з ними ділові угоди і вони, своєю чергою, одержують мотивацію винаходи­ти й створювати нові вироби, маючи перспективу одержання при­бутку. Внаслідок цього процесу не тільки здійснюються НДР і створю­ються пов'язані з ними винаходи, він також здатний стимулювати інші економічні процеси, зокрема збільшення зайнятості й підготовку кад­рів, а також підвищення конкурентноздатності споріднених виробів.

Було б спрощенням сказати, що патентна система є просто засобом надання виключного права винахідникові. Виключні права, що нада­ються патентом, діють лише протягом певного обмеженого строку (звичайно 20 років). Крім того, вони діють у рамках тільки однієї країни або однієї юрисдикції, що видала патент. В усіх інших краї­нах, де даний винахід не охороняється патентом, ним можна корис­туватися вільно. Як ми покажемо нижче, патентна система призна­чена для встановлення необхідного балансу між інтересами винахід­ника та інтересами суспільства.

Іншими словами, патент надає винахідникові тимчасовий захисток від дії сил ринкової конкуренції. Цей захисток дуже невеликий, точ­но обмежений обсягом патентних домагань у формулі винаходу, але він міцний і тривалий, розрахований на багато років. У такому захистку винахідник може виходити на ринок зі своїм винаходом, не побоюючись, що його вкладення будуть знищені конкурентами або зведені нанівець демпінговими цінами недобросовісних людей. Працюючи в цьому захистку, він перебуває у безпеці і може створю­вати нові винаходи, а також наймати та навчати собі помічників. Без цього притулку винахідник не мав би стимулу робити нові винахо­ди й повторювати даний процес, йому довелося б упакувати свій інструментарій і податися кудись на спокійну роботу.

Патентна система не дає винахідникові ринкових переваг невизначеного характеру. Його захисток за своїми розмірами рівно такий, яким є обсяг прав за винаходом, створеним винахідником. Патент охоплює винахід лише у тій мірі, в якій «вимоги заявлені» у патенті. І ніщо не перешкоджає конкурентам розробляти нові конкуруючі ви­находи і вироби та одержувати патенти на ці винаходи за умови, що вони не повторюють всі пункти формули даного патенту. Справді, як пояснюватиметься нижче, патентна система дійсно сприяє генеру­ванню конкурентних інновацій.

Далі, патенти видаються лише тоді, коли винахід задовольняє стро­гим вимогам патентоспроможності; у загальному випадку він має бути «новим, корисним і неочевидним». Патент не видається лише тому, що витрачено багато зусиль або значні кошти. Винахідник по­винен створити дійсно щось оригінальне, засноване на власних дос­лідженнях й уяві, хоча йому неминуче прийдеться ґрунтуватися на попередніх відомостях і винаходах. Його винахід має бути не чисто теоретичним, але таким, котрий можна практично реалізувати. Вик­лючне право обмежене в часі; переважно воно не триває більше 20 років від дати подання заявки. Виключне право у цілому не поши­рюється на випадки «добросовісного використання» - наприклад, для досліджень та застосування в учбовому процесі. Патент діє тіль­ки в тій країні, де на нього була подана заявка й де він був вида­ний, тому новатори й бізнесмени в інших країнах (у яких патентна заявка не подавалася й патент не видавався) можуть вільно його використовувати.

Навіть там, де діє патентне право, ГІатентовласники часто зацікавле­ні передавати ліцензію на використання патенту, оскільки надання ліцензії часто є вигідною стороною володіння патентом і способом виходу на «ринки, що не використовуються або мало використо­вуються» (маються на увазі ринки в географічному й галузевому плані, де сам патентовласник не бажає інвестувати або не має ресурсів чи можливостей інвестувати). Крім того, патенти можуть забезпечувати економічні й технологічні вигоди у вигляді інформа­ції, оскільки вони є публічними документами. Більшість патентних систем містять правові вимоги, відповідно до яких заявка й патент мають розкривати винахід досить ясно і повно для того, щоб фахі­вець у галузі, до якої належить даний винахід, міг його здійснити. Вимога публічного розкриття є одним з обґрунтувань патентного права, чому патентовласник в обмін на ряд обтяжуючих наслідків від повного публічного розкриття інформації про свій винахід, вклю­чаючи й те, яким чином він працює, набуває виключного права на його використання протягом обмеженого періоду часу. Очевидно, що рішення про одержання патентної охорони в будь-якій країні, де відсутній адекватний захист патентних прав від порушень, пов'язане з ризиком для винахідника. Нарешті, зловживання патент­ними правами при здійсненні актів недобросовісної конкуренції в окремих країнах можуть стримуватися антимонопольним або кон­курентним законодавством. Врешті-решт, з багатьох причин патент­не право, обмежене за своєю природою, допускає відносно неба­гато свободи або гнучкості у використанні заявленого винаходу ін­шими особами, а не винахідником.

потужний інструмент економічного зростання

Патенти, дослідження, розробки, нові технології

Якщо погодитися з тезою, що людьми рухає прагнення до прибут­ку, то стане очевидним, що можливість заробити на інноваціях сти­мулюватиме винахідництво, а за умови, що це здійснюється в ши­роких масштабах, також стимулюватиме розвиток економіки. Навпа­ки, високий ризик втратити свої вкладення буде стримувати винахідників. Суспільство, що не надає правового захисту своїм винахід­никам, скоріше за все матиме слабку економіку.

ЦИКЛ ВИНАХІДНИЦТВА

Динамічну природу патентної системи докладно описав Хісаміцу Араї у праці «Політика у сфері інтелектуальної власності в XXI сто­літті: досвід Японії у створенні національного багатства», що є над­звичайно важливим джерелом для всіх зацікавлених у використан­ні патентної системи з метою стимулювання економічного розвитку.

Створення ІВ

Створення нових галузей промисловості

Даний цикл описує, яким чином патентна система сприяє техноло­гічній і діловій конкуренції з урахуванням того, що патентовласники та їхні конкуренти беруть участь у постійній гонці з поліпшення ви­находів і створення нових. Звичайно патентовласники інвестують частину своїх прибутків, отриманих від комерціалізації запатентова­них технологій, у НДР. Тому існує цикл: від оригінального винаходу