Студенту на замітку: Інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання.

Студенту на замітку -  підбірка сучасної літератури  з актуальних тем, повні тексти періодичних статей, а також повнотекстові матеріали для розкриття популярних тематичних підрозділів

Винахідництво
Економіка
   Аудит
   Бухгалтерський облік
   Економіка підприємства

   Соціальне забезпечення
   Історія економіки

   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
   Логістика

   Маркетинг
   Менеджмент
   Страхування

   Управління економікою
   Фінанси
   Цінні папери
Екологія
Етика. Естетика

Інформаційні технології
Історія
   Всесвітня історія
   Історія України
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Мистецтво
Мовознавство
Педагогіка
Право
   Авторське право

   Адміністративне право
   Господарське право
   Екологічне право
   Інтелектуальна власність
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія, криміналістика
   Митне право
   Міжнародне право

   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Політика. Державне управління

Психологія

   Екстремальна психологія
   Загальна психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія

   Психологія спілкування
   Психологія спорту

   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія

1583393

Каміл Ідріс. Інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання.


ГЛАВА 4

ПАТЕНТИ, ДОСЛІДЖЕННЯ, РОЗРОБКИ, НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ


«Патентна система підкидає паливо інтересу в багаття генія».
Авраам Лінкольн

У XX сторіччі ми стали свідками серії технологічних проривів. На­справді, за деякими твердженням, ми перебуваємо в середині третьої промислової революції, що відбуває в результаті стрімкого розвитку взаємодії між шістьома ключовими технологіями: мікроелектронікою, комп'ютерами, телекомунікаціями, новими матеріалами, робо­тотехнікою та біотехнологією. Раціональна сутність патентів полягає в тому, що вони стимулюють економічний і технологічний розвиток і сприяють конкуренції шляхом формування фінансової мотивації у створенні винаходу. Однак оскільки існуючий світ намагається вирі­шити проблему нерівності в багатстві між країнами розвиненими й тими, що розвиваються, деякі критики заявляють, що патентна сис­тема стримує розвиток. Вони хибно розуміють теорію патентної сис­теми та її практичне застосування. Фактично патенти є потужними засобами економічного розвитку. У даній главі розглядається, яким чином патентна система працює в принципі й на практиці для того, щоб стимулювати проведення НДР, породжувати нові технології й сприяти ринковій конкуренції. У ній також описуються перспективи того, як країни, що розвиваються, можуть використовувати патентні засоби для вдосконалювання й зміцнення стратегії економічного розвитку в дуже мінливому середовищі глобальної економіки.


РАЦІОНАЛЬНА СУТНІСТЬ ПАТЕНТІВ,

АБО ЯКИМ ЧИНОМ СИСТЕМА ПРАЦЮЄ В ТЕОРІЇ

Авраам Лінкольн був майстром легко усвідомлюваних афоризмів, що виражають складні думки у простій формі. Один з них, наведе­ний вище, відображає раціональну сутність патентів. «Паливо інтере­су», або мотивація одержання прибутку, є каталізатором наукового, технічного й економічного розвитку. Дана метафора вдала й тому, що містить натяк на динамічний процес, в якому запалюються по­тужні сили.

Цей процес починається з надання винахідникові виняткових прав, що охороняються на підставі закону і дозволяють йому виготовляти, використовувати або продавати вироби, які втілюють його винахід, протягом обмеженого періоду часу. Тим самим винахідник набуває певної переваги в ринковій конкуренції. Патентна система дає йому можливість одержувати доходи на трьох рівнях.

По-перше, він може відшкодувати свої витрати (ті, що поніс, створю­ючи свій винахід — звичайно це капітал, час, обладнання та праця).

По-друге, патентна система робить вірогіднішою ситуацію, за якої винахідник може отримати прибуток (позитивну різницю порівняно з інвестиціями) за рахунок роздрібного продажу виробів, які втілю­ють його винахід. Можливість одержання такого прибутку (за раху­нок більших обсягів продажів або вищих, ніж це звичайно буває при продажі аналогічних виробів, цін) залежить від того, наскільки даний винахід дійсно підвищує привабливість і бажаність придбання виро­бів, що його втілюють, а також від того, чи існують на ринку анало­гічні або альтернативні вироби, здатні замінити даний виріб.

По-третє, патентна система дає йому можливість одержувати дохо­ди від ліцензування або переуступки (продажу) патенту третім осо­бам, які зможуть використати його на тих ринках, що не представ­ляють інтересу для винахідника, або використати для цього дистриб'юторську мережу, якою не володіє винахідник, або створювати нові винаходи й нові продукти за рахунок комбінування даного ви­находу з іншими винаходами й виробами. Треті особи (ліцензіати і нові правонаступники патенту) сплачують винахідникові роялті (тоб­то платежі у формі певної частки від продажів), а також авторську винагороду.

Винагородою винахідника є фінансовий прибуток, і тому в нього завжди є мотивація знов повторювати цей процес, використовуючи частину отриманого прибутку для інвестування нових НДР з метою створення нових винаходів. Цей процес перетворюється в динаміч­ний вир подій, котрий генерує зміни в інших областях техніки. Зви­чайно винахідник наймає й навчає інших осіб або укладає з ними ділові угоди і вони, своєю чергою, одержують мотивацію винаходи­ти й створювати нові вироби, маючи перспективу одержання при­бутку. Внаслідок цього процесу не тільки здійснюються НДР і створю­ються пов'язані з ними винаходи, він також здатний стимулювати інші економічні процеси, зокрема збільшення зайнятості й підготовку кад­рів, а також підвищення конкурентноздатності споріднених виробів.

Було б спрощенням сказати, що патентна система є просто засобом надання виключного права винахідникові. Виключні права, що нада­ються патентом, діють лише протягом певного обмеженого строку (звичайно 20 років). Крім того, вони діють у рамках тільки однієї країни або однієї юрисдикції, що видала патент. В усіх інших краї­нах, де даний винахід не охороняється патентом, ним можна корис­туватися вільно. Як ми покажемо нижче, патентна система призна­чена для встановлення необхідного балансу між інтересами винахід­ника та інтересами суспільства.

Іншими словами, патент надає винахідникові тимчасовий захисток від дії сил ринкової конкуренції. Цей захисток дуже невеликий, точ­но обмежений обсягом патентних домагань у формулі винаходу, але він міцний і тривалий, розрахований на багато років. У такому захистку винахідник може виходити на ринок зі своїм винаходом, не побоюючись, що його вкладення будуть знищені конкурентами або зведені нанівець демпінговими цінами недобросовісних людей. Працюючи в цьому захистку, він перебуває у безпеці і може створю­вати нові винаходи, а також наймати та навчати собі помічників. Без цього притулку винахідник не мав би стимулу робити нові винахо­ди й повторювати даний процес, йому довелося б упакувати свій інструментарій і податися кудись на спокійну роботу.

Патентна система не дає винахідникові ринкових переваг невизначеного характеру. Його захисток за своїми розмірами рівно такий, яким є обсяг прав за винаходом, створеним винахідником. Патент охоплює винахід лише у тій мірі, в якій «вимоги заявлені» у патенті. І ніщо не перешкоджає конкурентам розробляти нові конкуруючі ви­находи і вироби та одержувати патенти на ці винаходи за умови, що вони не повторюють всі пункти формули даного патенту. Справді, як пояснюватиметься нижче, патентна система дійсно сприяє генеру­ванню конкурентних інновацій.

Далі, патенти видаються лише тоді, коли винахід задовольняє стро­гим вимогам патентоспроможності; у загальному випадку він має бути «новим, корисним і неочевидним». Патент не видається лише тому, що витрачено багато зусиль або значні кошти. Винахідник по­винен створити дійсно щось оригінальне, засноване на власних дос­лідженнях й уяві, хоча йому неминуче прийдеться ґрунтуватися на попередніх відомостях і винаходах. Його винахід має бути не чисто теоретичним, але таким, котрий можна практично реалізувати. Вик­лючне право обмежене в часі; переважно воно не триває більше 20 років від дати подання заявки. Виключне право у цілому не поши­рюється на випадки «добросовісного використання» - наприклад, для досліджень та застосування в учбовому процесі. Патент діє тіль­ки в тій країні, де на нього була подана заявка й де він був вида­ний, тому новатори й бізнесмени в інших країнах (у яких патентна заявка не подавалася й патент не видавався) можуть вільно його використовувати.

Навіть там, де діє патентне право, ГІатентовласники часто зацікавле­ні передавати ліцензію на використання патенту, оскільки надання ліцензії часто є вигідною стороною володіння патентом і способом виходу на «ринки, що не використовуються або мало використо­вуються» (маються на увазі ринки в географічному й галузевому плані, де сам патентовласник не бажає інвестувати або не має ресурсів чи можливостей інвестувати). Крім того, патенти можуть забезпечувати економічні й технологічні вигоди у вигляді інформа­ції, оскільки вони є публічними документами. Більшість патентних систем містять правові вимоги, відповідно до яких заявка й патент мають розкривати винахід досить ясно і повно для того, щоб фахі­вець у галузі, до якої належить даний винахід, міг його здійснити. Вимога публічного розкриття є одним з обґрунтувань патентного права, чому патентовласник в обмін на ряд обтяжуючих наслідків від повного публічного розкриття інформації про свій винахід, вклю­чаючи й те, яким чином він працює, набуває виключного права на його використання протягом обмеженого періоду часу. Очевидно, що рішення про одержання патентної охорони в будь-якій країні, де відсутній адекватний захист патентних прав від порушень, пов'язане з ризиком для винахідника. Нарешті, зловживання патент­ними правами при здійсненні актів недобросовісної конкуренції в окремих країнах можуть стримуватися антимонопольним або кон­курентним законодавством. Врешті-решт, з багатьох причин патент­не право, обмежене за своєю природою, допускає відносно неба­гато свободи або гнучкості у використанні заявленого винаходу ін­шими особами, а не винахідником.

потужний інструмент економічного зростання

Патенти, дослідження, розробки, нові технології

Якщо погодитися з тезою, що людьми рухає прагнення до прибут­ку, то стане очевидним, що можливість заробити на інноваціях сти­мулюватиме винахідництво, а за умови, що це здійснюється в ши­роких масштабах, також стимулюватиме розвиток економіки. Навпа­ки, високий ризик втратити свої вкладення буде стримувати винахідників. Суспільство, що не надає правового захисту своїм винахід­никам, скоріше за все матиме слабку економіку.


ЦИКЛ ВИНАХІДНИЦТВА

Динамічну природу патентної системи докладно описав Хісаміцу Араї у праці «Політика у сфері інтелектуальної власності в XXI сто­літті: досвід Японії у створенні національного багатства», що є над­звичайно важливим джерелом для всіх зацікавлених у використан­ні патентної системи з метою стимулювання економічного розвитку.


Створення ІВ

Створення нових галузей промисловості

Даний цикл описує, яким чином патентна система сприяє техноло­гічній і діловій конкуренції з урахуванням того, що патентовласники та їхні конкуренти беруть участь у постійній гонці з поліпшення ви­находів і створення нових. Звичайно патентовласники інвестують частину своїх прибутків, отриманих від комерціалізації запатентова­них технологій, у НДР. Тому існує цикл: від оригінального винаходу