Студенту на замітку. Реферат: Методологічний аналіз світової політики

Концепція національної та світової антикорупційної політики 

Концепція розроблена та спрямована на виконання Законів України: «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 р., «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014р., «Про засади антикорупційної політики в Україні (Анти- корупційна стратегія) на 2014-2017 роки» від 14 жовтня 2014 р., «Про очищення влади» від 27 січня 2015 р.;

Указів Президента України: «Про Національну раду з питань антикорупційної по¬літики» від 14 жовтня 2014 р. № 808, «Про стратегію сталого розвитку «Україна 2020» від 12 січня 2015 р. №5/2015, «Про утворення Національного антикорупційного бюро України» від 16 квітня 2015 р. № 217; «Стратегію Національної безпеки України» від 26 травня 2015 р. №287/2015;

Постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки» від 29 квітня 2015р. №265, «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2015 р. № 171, «Деякі питання відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції» від 23 березня 2015 р. № 170.

Сутність адміністративно-правової протидії корупції: загальні положення

1. Корупція (у широкому значенні) - соціальне явище, що охоплює всю сукупність діянь, пов’язаних із неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повноважень з метою задоволення власних інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупційних діянь або їх приховування.

2. Корупція (у вузькому значенні) - протиправна діяльність, що полягає у використанні посадовими особами своїх прав і можливостей з метою одержання особистої вигоди. З точки зору морального стану, корупція означає підкупність та продажність посадових осіб.

3. Адміністративно-правове забезпечення протидії корупції— це механізм упорядкування суспільних відносин, що охоплює ад¬міністративно-правове регулювання, реалізацію юридичних норм і встановлених ними відповідних правових гарантій, які здійснює держава в особі уповноважених на це органів щодо створення по¬тенційно несприятливих умов ддя здійснення корупційних діянь, подолання та викорінення корупції з державно-владного апарату.

4. Рівні адміністративно-правової протидії корупції - це видокремлена горизонталь системи державних органів та органів місцевого самоврядування, чия юрисдикція охоплює певне коло суспільних відносин та поширюється на всю територію держави чи її частину, між якими існують адміністративно-правові відносини координації з приводу заходів запобігання та виявлення корупції, стосовно яких відповідні органи мають суміжні повноваження, що створює потенційно несприятливі умови для здійснення кору¬пційних діянь, обмежує можливість розвитку корупції, виявляє наявну корумпованість державних органів та окремих чиновни¬ків, сприяє подоланню та викоріненню корупції з державно-владного апарату шляхом усунення наслідків корупції, притягнення винних у корупційних правопорушеннях до юридичної відповідальності, поновлення прав та інтересів особам, які їх втратили внаслідок корупційної діяльності інших осіб.

5. Суб’єкти протидії корупції (антикорупційне безпекове середовище) поділені на десять груп:

- перша група включає суб’єктів протидії корупції, яким належить прерогатива визначення внутрішньої і зовнішньої політики держави, складовою якої є антикорупційна політика і забезпечення її здійснення (Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України);

- друга група суб’єктів здійснює ініціювання прийняття законів, спрямованих на забезпечення протидії корупції (відповідно до Конституції України суб’єктами законодавчої ініціативи є: Президент України, Кабінет Міністрів України, народні депутати України);

- третю групу суб’єктів складають відповідно до ст. 1 За-кону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури. Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції;

- четверта група - суб’єкти безпосередньої правоохоронної діяльності у сфері протидії корупції, які здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства (органи про¬куратури, у т. ч. антикорупційна прокуратура, Національна поліція, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань (за умови його створення), інші правоохоронні органи України);

- п’ята група суб’єктів - це суди загальної юрисдикції, до компетенції яких належить здійснення судового розгляду справ про корупційні правопорушення;

- шосту групу утворюють суб’єкти, діяльність якийх пов’язана із запобіганням корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (Національне агентство з питань запобігання корупції, Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, антикорупційні підрозділи (уповноважені з антикорупційної діяльності) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);

- сьому групу складають суб’єкти, які здійснюють координацію антикорупційної діяльності (розглядаючи корупцію як загрозу національній безпеці України у сфері державної безпеки, відповідну координацію суб’єктів забезпечення національної безпеки у протидії загроз та небезпек здійснює Рада національної безпеки і оборони України);

- восьму групу суб’єктів протидії корупції утворюють органи, які відповідно до ст. 61-64 Закону України «Про запобігання корупції» запобігають корупції у діяльності юридичних осіб (уповноважений з антикорупційної діяльності, професіонал з антикорупційної діяльності);

- дев’ята група суб’єктів протидії корупції - це насамперед спеціалізовані суди, а також антикорупційні прокурори, держа¬вні органи та органи місцевого самоврядування, які вживають заходи і ухвалюють конкретні рішення стосовно відшкодування заподіяної корупційними діяннями шкоди, поновлення порушених ними прав, а також Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів тощо;

- десята група суб’єктів протидії корупції включає в себе діяльність по науково-методичному та навчальному забезпеченню протидії корупції (Національна академія наук України, Національна академія правових наук України, Міністерство освіти і науки України та ін.).

Окрему групу з протидії корупції утворюють як вітчизняні, так і міжнародні громадські об’єднання, відповідно до чинного законодавства та своєї статутної діяльності (ГО «Професіоналів з національної безпеки, ГО «Антикорупційна ліга», МГО «Центр протидії корупції», МГО «Transparency International») та громадяни України відповідно до своїх конституційних прав.

6. Суб’єкти, які сприяють протидії корупції, - особи, організації (як державні, так і недержавні), що здійснюють всілякі заходи (соціального, політичного характеру) щодо викриття виявів корупції, ознайомлення громадськості з прикрими фактами корупції тощо.

7. Корупціонери (або особи, які вчиняють корупційні дії) - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які своїми діями:

- порушують та обмежують конституційні права і свободи людини й громадянина;

- порушують принципи верховенства права;

- підривають авторитет держави, основи демократії в Україні, а також завдають шкоди будуванню та функціонуванню державного апарату;

- призводять до сповільнення або відхилення соціально-економічних реформ, перешкоджають розвитку ринкових відносин, передусім середнього та малого підприємництва;

- грубо порушують порядок здійснення повноважень дер¬жавними службовцями;

- незаконно надають привілеї обмеженому колу осіб, корумпованим групам, підпорядковують інтереси держави цим особам;

- пробуджують злочинність, здійснюють глобальний вплив на криміногенну обстановку загалом;

- розширюють тіньову економіку, що призводить до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету та місцевих бюджетів;

- порушують конкурентні механізми ринку праці;

- уповільнюють появу ефективних приватних власників насамперед через порушення під час приватизації, а також здійснення штучних банкрутств;

- спричиняють неефективне використання бюджетних коштів; підвищення ціни на товари та послуги за рахунок «корупційних витрат»;

- сприяють погіршенню інвестиційного клімату;

- призводять до зменшення ефективності їхньої роботи, тобто знижують ефективність економіки країни загалом;

- ускладнюють відносини з іншими державами, міжнародними організаціями та ін.

8. Форми корупційних діянь:

- зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб; розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням посадового становища;

- незаконне одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг;

- одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством, або на які особа не має права;

- хабарництво;

- здійснення безпосередньо та через посередників або підставних осіб підприємницької діяльності з використанням влади чи посадових повноважень, а також пов’язаних з ними можливостей;

- сприяння з використанням посадового становища фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг;

- неправомірне втручання з використанням посадового становища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення;

- використання інформації, одержаної під час виконання посадових обов’язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необгрунтована відмова у наданні відповідної інформації, або несвоєчасне її надання, або надання недостовірної чи неповної службової інформації;

- надання необгрунтованих переваг фізичним або юридичним особам шляхом підготовки і прийняття нормативно- правових актів чи управлінських рішень;

- протегування з корисливих або інших особистих інтересів у призначенні на посаду особи, яка за діловими і професійними якостями не має переваг перед іншими кандидатами.

9. Результати реалізації цієї концепції - мінімізувати умови, що створюють як стимул, так і можливість схилення особи до здійснення корумпованих дій.

Курко, М. Н.  Світова політика: свідомість, спекуляція та антикорупція: навч. посіб. / М. Н. Курко, В. І. Литвиненко, П. М. Лісовський. - Київ: Ліра-К, 2022. - 178 с.

Ще більше матеріалу за посиланням: https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR

Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів: https://www.libr.dp.ua/?do=eldd