Студенту на замітку. Реферат: Контррозвідувальний режим у системі державого управління
Винахідництво Економіка Аудит Бухгалтерський облік Економіка підприємства Соціальне забезпечення Історія економіки Контроль і ревізія Корпоративне управління Логістика Маркетинг Менеджмент Страхування Управління економікою Фінанси Цінні папери Екологія Етика. Естетика Інформаційні технології Історія Всесвітня історія Історія України Культурологія Культура, мистецтво, суспільство Культурне співробітництво Менеджмент в галузі культури Оперне, балетне мистецтво України Сучасна українська музика Українська книга Українське кіно Мистецтво Мовознавство Педагогіка Право Авторське право Адміністративне право Господарське право Екологічне право Інтелектуальна власність Конституційне право Кримінально-процесуальне право Кримінальне право Кримінологія, криміналістика Митне право Міжнародне право Правоохоронна діяльність Сімейне право Соціальне право Фінансове право Цивільне право Цивільне процесуальне право Політика. Державне управління Психологія Екстремальна психологія Загальна психологія Організаційна психологія Психологія конфлікта Психологія особистості Педагогічна психологія Психологія спілкування Психологія спорту Психологія творчості Юридична психологія Сільське господарство Філософія | Матеріал для написання реферату Контррозвідувальний режим у системі державого управління На сучасному етапі розвитку людства стрімкими темпами зростають глобалізаційні процеси. За цих обставин актуального значення набуває ентропія як фізична величина, що містить у собі такі необхідні параметри як: температурний режим (тиск, об’єм, густота), а також час та простір, в якому розвивається Людина і Всесвіт. Ще за радянських часів минулого століття, коли домінувала доба так званої «комуністичної» ідеології, ентропія, умовно кажучи, була виразом ефективно діючої константи, оскільки розвивалася однорідно (однозначно, одновекторно). Проте сьогодні, коли кожна особа, держава та суспільство має можливість модернізуватись на тлі докорінних змін у всіх сферах суспільних відносин, відбувається якісно новий семантичний стан такого гюст- сучасного (нестабільного) процесу самовизначення. Це може бути кризовий, надзвичайний, воєнний стан особи, держави та суспільства, в результаті якого ентропія як мірило хаосу здатна або послаблюватися, або посилюватися. Важливість і актуальність цієї теми дискусії полягає в тому, що вона містить постнекласичний характер, оскільки певною мірою посткласичний характер у сучасному життєвому світі поступово себе вичерпує. Адже практично всі військові конфлікти таємного та явного характеру останніх десятиліть, що відбувалися в різних куточках нашої планети відбувалися не за класичними схемами В результаті здійснення таких схем і відбувається керуючий та керований хаос в ентропії як суспільно-правовому явищі. Активна фізична та соціогенна фази дії такої ентропії сповнені в часо-просторовий момент істини, коли відбуваються: державні перевороти, президентські чи парламентські перевибори тощо. Саме такий час і виключає маніпулятивні образи ворога (агресора, противника) або героя (патріота, захисника вітчизни) в залежності від наміру його здійснення: зловмисного чи гуманного. Із укладеного постсучасного життя витікає, що ефективність функціонування ентропії є неминучим у системі контррозвідува- льного режиму взаємодії держави з громадськістю, оскільки саме контррозвідувальна діяльність має і виявляти наміри такого скерованого та керованого хаосу: спекулятивні чи добротні Адже сьогодні все залежить від якості використовуваної інформації та оперативності обміну нею. Варто тільки порушити один з цих елементів соціогенного впливу на свідомість (навіювання, навернення, санкціонування, мобілізація, приклад) - і прийняті рішення перестають відповідати умовам належної обстановки. А це може деструктивно вплинути на процес сталого управління. Отже, створення хаосу для супротивника, в якому ентропія зростає, розглядається в якості одного із способів ведення війни нового типу. При цьому, використовуються поняття «війна керованого хаосу», «кольорова революція», «помаранчева революція», «революція гідності», «гібридні війни», «гібридні загрози» як новий вид конфліктів постсучасності. Таким чином, для превентивного реагування розвитку ситуації в Україні варто розробляти інноваційну систему контррозві- дувального режиму взаємодії держави із громадськістю. Це, в свою чергу, згідно п. 11 ст. 25 Закону України «Про службу безпеки України» [77] дає право СБ України направляти діючих співробітників спецслужби для якісної роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах, організаціях на час виконання відповідних завдань в правових інтересах контррозвідки. В окремих випадках у порядку, визначеному колегією Служби безпеки України, допускається направлення на роботу таких осіб в установи держави, комунальні чи приватні, за ініціативи їх керівників. Лише за цих умов саме міжвідомча інтеграція творчих пошуків та інтелектуальних досягнень вчених, співробітників спецслужб різного профілю та практичних підрозділів військових формувань, правоохоронних органів України, а також громадськості здатна принести бажаний контррозвідувальний режим [72]. Оскільки саме такий контррозвідувальний режим з категоріально-правового огляду ентропії і визначає стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України. Філософія контррозвідувальної діяльності та Прокуратури України: локальний моніторинг та представництво Сьогодні надзвичайно актуальною є концептуальна модель контррозвідувальної діяльності у вирішенні правових інтересів України, оскільки контррозвідувальна система слугує феноменальною основою для переходу на принципово новий, ефективно діючий правовий захист інтересів України. Потреба та необхідність обраної теми обумовлена формуванням незалежних (автономних) структурних організацій, підрозділів та відповідних служб (керівних центрів, відділів, секторів тощо) на правових засадах структурно-функціональної методології. Це забезпечує нові правові механізми управління і планування як якість ефективного прогнозування та превентивного реагування на зміни суспільних обставин на рівні окремої особи, держави та суспільства, а також виконання нових завдань за рахунок інтелектуального перерозподілу наявних правових сил. Відповідно до цього контррозвідувальна діяльність передбачає: якісне формування організаційно-штатних структур у правовому полі персоналу на основі аналізу реальної обстановки; перекваліфікацію працівників; проведення комплексу заходів із психологічної перебудови та адаптації персоналу до нових реалій і умов працездатності; перегляд і приведення у відповідність до сучасних правових вимог, форм і методів атестації працівників. Оскільки означена тематика в правовій державі досить складна і не потребує в широкому обсязі оприлюднення, а обмеженого характеру, то варто апелювати до публікацій таких сучасних дослідників та аналітиків як: 3. Бжезинського, В. Бриля, 3. Гом’єн, Б. Кларка, В. Остроухова, К. Шрідхара, О. Фармагея, С. Гордієнка тощо. При цьому, особливої ваги набуває аналіз проблем вищої освіти-В. Андрущенко, Л. Губерський, В. Кремінь, М. Курко, М. Згуровський, І. Стеценко, О. Рябека тощо, що певною мірою торкаються означеної теми. У сучасних умовах інформаційного суспільства контррозві- дувальна діяльність є одним з важливих напрямків роботи спеціалізованих служб, органів та різних форм організацій. Саме компетентний підхід контррозвідки, форми та засоби її діяльності закріплюються рішеннями керівництва, що в цілому ефективно як надійний юридичний захист створює правову базу. Інтерес як правове коріння контррозвідувальної діяльності У цьому аспекті варто зазначити поняття «інтерес», що рухає суспільство вперед. Як наголошує дослідник А.Г. Здравомислов: «інтерес» є вихідний момент окремого явища, окремої події, певної послідовності подій, основа ідеології, важливий стимул розвитку наукового пізнання [84, с. 178]. За таких умов в українській науковій думці знайшов поширення мотиваційний підхід до поняття «інтересів», який має досить універсальне поняття та різнобарвний зміст як «спонуки людської діяльності, зумовлені об’єктивними потребами. Мотиви безпосередньо передують конкретній поведінці людини і фактично пов’язані з нею» [180, с. 244]. Адже мотиви передбачають не лише задоволення тієї чи іншої потреби, а й вибір засобів для цього, оскільки виявляються у конкретних вчинках і поведінці людей як здійснення певної мети. В системі контррозвідувальної діяльності необхідно озвучити специфіку саме закону інтересу, що полягає в його класифікації на інтереси розвитку, функціонування і гальмування. Інтереси розвитку пов’язані саме з тим, що коренями всякого розвитку є протиріччя. Взаємопритяжіння і взаємовідштовхування, взаємопроникнення і взаємовиключення альтернативних протилежних шляхів, форм, методів і засобів розв’язання протиріч між умовами, цілями, ідеалами і умовами існування правових суб’єктів веде до удосконалення системи суспільних зв’язків і правових відносин, її оновленню. Але не треба забувати про органічну цілісність процесів розвитку, функціонування і гальмування, що простежуються в життєдіяльності як окремих осіб, так і класів, націй, народів. Лісовський, П. М. Система державного управління: навч. посіб. / П. М. Лісовський, В. А. Бортник, Ю. П. Лісовська ; за заг. ред. А. М. Кислого. - Київ : Ліра-К, 2022. - 288 с. Ще більше матеріалу за посиланням: https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів: https://www.libr.dp.ua/?do=eldd |








