Студенту на замітку. Реферат: Україна та росія: інформаційна війна

Україна та росія: інформаційна війна

Інформаційна безпека є важливим аспектом національної безпеки кожної держави, оскільки сучасні виклики в інформаційній сфері набувають дедалі більшої актуальності.

Шевчук, М. О. (кандидат юридичних наук Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова). 

Державне управління як засіб забезпечення  інформаційної політики держави// Економіка. Фінанси. Право . - 2024. - № 11. - С. 85-89.

Анотація: Розглянуто державне управління як засіб забезпечення інформаційної політики держави. Пріоритетними завданнями державної політики у сфері інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури є підвищення інвестиційної привабливості, створення в рамках державної інформаційної політики засад для формування єдиного інформаційного простору. Визначено тенденції розвитку медіації в Україні як форми реалізації державної влади в цілому. Запропоновано розроблення та прийняття єдиних загальних засад інформаційної політики у вигляді концепції чи інформаційного кодексу України.

Державна інформаційна політика - це вплив держави на розвиток інформаційної сфери суспільства, до якої входять телекомунікації, інформаційні системи, засобів масової інформації та діяльність, пов'язана з реєстрацією, пошуком, отриманням, створенням, обробленням, використанням, зберіганням, розширенням, відображенням та передачею всіх видів інформації.

Сучасна наука трактує управління як практичний, організаційний і регуляційний вплив влади на життя людей за допомогою методу розпорядження. У загальних справах, різних видах діяльності та багатьох соціальних ролях держава контролює не все, а лише ті прояви, сторони та контексти, які можуть бути важливими для загальнонаукового розуміння. Необхідність державного управління виникає з необхідності забезпечення реалізації державної політики, спрямованої на ефективне використання природних, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів при забезпеченні прав і свобод людини.

Шевчук, М. О. (кандидат юридичних наук Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова). 

Аналіз зовнішніх джерел  інформаційної небезпеки держав// Економіка. Фінанси. Право . - 2024. - № 12. - С. 76-80.

Анотація: Розглядаються зовнішні джерела інформаційних загроз державній безпеці, акцентується увага на діяльності зовнішньополітичних, військових, економічних та розвідувальних структур в інформаційній сфері. Досліджуються сучасні методи кібершпигунства та їх вплив на систему національної безпеки. Аналізуються спільні міжнародні зусилля для протидії цим загрозам і необхідності єдиної глобальної політики для забезпечення інформаційного суверенітету та безпеки.

Військові аспекти інформаційних операцій є важливою частиною сучасних військових стратегій. Вони включають не лише традиційні військові дії, але й активне застосування інформації та технологій для досягнення стратегічних цілей. Військові структури можуть застосовувати інформаційні операції для впливу на бойовий дух супротивника, дезорієнтації його військ, послаблення інфраструктури та зниження ефективності оборони. Інформаційні операції включають психологічні операції, кібератаки, дезінформаційні кампанії, а також ведення інформаційної війни в глобальному контексті.

Кібероперації - напади на інформаційні системи, зокрема на військову та критичну інфраструктуру, з метою знищення або спотворення важливих даних. Ці операції можуть призводити до відключення електричних мереж, збоїв у комунікаціях, втрати контролю над системами управління.

Психологічні операції (PSYOPS) - це операції, спрямовані на вплив на моральний стан ворога через дезінформацію, пропаганду та маніпуляцію суспільною думкою. Вони можуть включати кампанії, що перекручують реальність або створюють ілюзію переваги в бою.

Дезінформація - спосіб введення супротивника в оману стосовно стану бойових дій або стратегічних рішень. Це може включати фальшиві новини, зловживання соціальними мережами або маніпулювання відео та іншими медіа.

Інформаційна війна - комплекс заходів, спрямований на створення або підтримку інформаційної переваги у війні. Вона включає не лише знищення або маніпуляцію інформацією супротивника, але й активне формування власної інформаційної позиції.

Інформаційна безпека є важливим аспектом національної безпеки кожної держави, оскільки сучасні виклики в інформаційній сфері набувають дедалі більшої актуальності. Зовнішні джерела інформаційної небезпеки, до яких належать різноманітні зовнішні загрози, створюють ризики для стабільності політичної, економічної та соціальної ситуації в країні. Діяльність іноземних держав, міжнародних терористичних організацій, а також розвідувальних структур в інформаційному просторі здатна не тільки дестабілізувати внутрішню ситуацію, але й послабити суверенітет держави. Тому аналіз цих загроз є важливою науковою та практичною задачею.

Шевчук, А, Предместніков О. (Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького). 

Філософія інформаційної війни: морально-етичні проблеми сучасного українського суспільства // Грані . - 2024. - № 5. - С. 32-38

Анотація: Виявлено, що інформаційна війна, яка проявляється через поширення постправди та інших маніпуляцій, стає інструментом морального релятивізму, зокрема у контексті української дійсності. Оцінено вплив деструктивних інформаційних наративів, що спрямовані на модифікацію національних ціннісних орієнтирів та послаблення моральної автономії громадян. З’ясовано, що застосування інформаційних технологій у сучасних конфліктах формує нові етичні межі й стає викликом для традиційних етичних концептів, на які спираються суспільства. Охарактеризовано закономірності етичної еластичності, що виникають у відповідь на потребу захисту інформаційного простору від агресивних наративів.

Інформаційна війна ведеться через цілеспрямований вплив на противника за допомогою своєрідних інформаційних «квантів» – повідомлень, актів комунікації, спрямованих на формування необхідної громадської думки та системи цінностей кожної людини. За умови стратегічного позиціонування цих заряджених інформаційних квантів у суспільстві формуються імперативи та регулятори суспільних відносин, які не підлягають ані правовому, ані трансграничному, ані моральному регулюванню.

Технологічні нововведення, запроваджені у практику інформаційного впливу на противника в 2014–2015 роках, спричинили процес інтеграції різних невійськових форм силового завдання шкоди противнику. Це нове явище отримало назву «гібридна війна» (термін, запропонований Ф. Гоффманом ще у 2007 році). Гібридна війна передбачає поєднання різних способів завдання шкоди противнику – інформаційного, дипломатичного, економічного. Одночасно можуть проводитися диверсійно-підривні операції, прикладом яких є так звані «кольорові революції».

Інформаційні війни не передбачають жодних моральних обмежень. Часто використовується свідомо неправдива інформація для досягнення цілей. Крім того, застосовується психологічний тиск на противника, завдається йому моральна шкода, придушується воля до опору, відбувається роз’єднання народів, підривається довіра до політичного керівництва країни. Наслідками інформаційних війн можуть стати руйнування держав, глибока соціально-політична криза в країні, яка стала об’єктом інформаційної агресії, хаотизація суспільних відносин, спалахи насильства всередині суспільства.

Часто замість терміна «інформаційна війна» використовують поняття «психологічна війна». Хоча прийоми й технології психологічного впливу для завдання шкоди противнику застосовувалися здавна, психологічна війна у своєму сучасному значенні ведеться з XX століття, коли з’явилися спеціальні структури для психологічного впливу на цивільне населення та армію противника. Ця діяльність здійснюється цілеспрямовано, з урахуванням досягнень наукової думки в галузях психології й філософії (буття й істини), а також результатів прикладних досліджень впливу на психіку особистості та масову свідомість за допомогою пропаганди, нейролінгвістичного програмування, цінностей. Все більше застосування знаходять технології впливу на індивідуальне та колективне несвідоме.

По суті, психологічна війна є інформаційною, й навпаки, будь-яка інформаційна війна має психологічний вплив на противника. Евристично обґрунтованим, з філософської точки зору, є розрізнення цих феноменів за суб’єктом впливу на противника. Такий підхід сприяє не лише кращому розумінню їхньої природи, а й аналізу взаємозв'язків, що формуються у процесі цього впливу, допомагаючи досліджувати сутність людської свідомості, мотивації та взаємодії у ширшому філософському контексті.

 Відповідно інформаційні війни ведуться професіоналами – спеціальними державними структурами (це можуть бути штатні підрозділи армії чи інші організації). В інформаційній війні задіяні й ті структури, для яких ця функція не є основною, наприклад, ЗМІ. У такому разі психологічна війна є складовою частиною загальної інформаційної війни. З філософської точки зору, інформаційна війна, що включає психологічний вплив, відкриває простір для осмислення природи маніпуляції, свободи волі та етичних меж впливу на свідомість.

Казмірук, Д. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 

Інформаційні технології та кібернетичний захист  як важливі елементи національної безпеки // Грані . – 2025. - № 1. - С. 170-175.

Анотація: Виявлено ключові сучасні виклики інформаційної безпеки в умовах цифровізації та глобалізації, а також розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності кіберзахисту для забезпечення національної безпеки.

Інформаційна безпека є однією з пріоритетних сфер відповідальності сучасної держави, що визначає її здатність до захисту власних національних інтересів та ефективної протидії різноманітним загрозам, як внутрішнім, так і зовнішнім. У цьому контексті розробка та впровадження стабільної та сучасної інформаційної політики є основою для забезпечення національної безпеки. Для її ефективної реалізації необхідно враховувати цілу низку об’єктивних чинників, серед яких важливими є політико- економічна та геополітична ситуація на міжнародній арені, загальна тенденція до діджиталізації ключових сфер життєдіяльності, розвиток інформаційних технологій, а також необхідність захисту національних інтересів в умовах активного ведення інформаційної війни з країною-агресором.

Рівень розвитку та безпеки інформаційного простору країни є важливими системоутворюючими факторами, що прямо впливають на стан національної безпеки, включаючи політичну, економічну, соціальну, воєнну та інформаційну складові. Урахування цих факторів є необхідним для формування стратегії національної безпеки, яка має на меті забезпечення стабільності та стійкості держави в умовах глобальних та локальних загроз.

Сучасні реалії, зокрема загострення гібридної війни в інформаційному просторі, значно підвищили актуальність питань удосконалення кібербезпеки в Україні. Хоча вже вжито низку важливих заходів, таких як затвердження "Стратегії кібербезпеки України", прийняття Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" та ратифікація "Конвенції про кіберзлочинність", залишається необхідність подальшого розвитку в цьому напрямку.

Бойко І. (Львівський національний університет імені Івана Франка). 

Питання концепції наукової доктрини  української державності // Право України . – 2024. - № 12. - С. 9-17.

Анотація: Показано, що вивчення історії української державності сприяє формуванню відповідального громадянина України, державотворця, свідомого патріота   своєї держави. Для цього потрібне чітке свідоме й відповідальне самопізнання. Сьогодні важливо проговорити в суспільстві, з’ясувати й такі принципові питання: чому, особливо на вирішальних етапах української історії, спостерігалися такі негативні явища, як відсутність національної єдності, схильність до завищеної самооцінки окремих державних діячів, себелюбство, недотримання слова, безглузда поступливість ворогам і нетерпимість до соратників, якщо вони були іншої думки про спосіб досягнення спільної   мети, суперечливість політичних орієнтацій суб’єктів влади та різних соціальних груп, нерозуміння глибини подій, що відбуваються, тенденція до взаємної боротьби, надмірна емоційність, уразливість, популізм, повторення помилок, допущених у попередні періоди боротьби за Українську державу.

Повномасштабна війна Росії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 р. і триває до сьогодні, зумовила кардинальні зміни в усіх сферах суспільного та державного життя. Російська збройна агресія проти України супроводжується активною інформаційною кампанією, спрямованою на привласнення Росією української історії, провокування ворожнечі в українському суспільстві та ін. Російська пропагандистська машина намагається виправдати вторгнення до суверенної Української держави, дискредитувати її на міжнародній арені та маніпулювати свідомістю і своїх громадян, і світового співтовариства.

Антиукраїнська інформаційна війна ведеться ще з часів існування Російської імперії та Радянського Союзу. Імперська історіографія цих держав стверджувала, що в первісні часи на території сучасної України не існувало ні держави, ні права, що умови для їх виникнення склалися пізніше – з появою приватної власності й диференціацією суспільства. За часів Радянського Союзу у вищих навчальних закладах України вивчали історію держави та права СРСР, у якій основну увагу приділяли проблемам утворення СРСР, становлення радянської влади в Україні, тобто з грудня 1917 р. і далі. Про розвиток української державності замовчувалось. Вважалося, що Україна до радянських часів ніколи не мала своєї державності, власного права і взагалі не було українського народу. У цьому аспекті радянська ідеологія, політична й історична наука взяли за основу політику державно-шовіністичних кіл царської Росії, які намагалися ліквідувати українські мову, історію, культуру, саму українську націю, а українців вважали “малоросами”, відгалуженням російського народу, тобто етносом другорядним, який не має історичних державно-правових традицій, отже, права на самостійне існування. До речі, такі самі ідеї пропагують сучасні російські ідеологи, які безпідставно заперечують існування Української держави і українців як окремої європейської нації.

Російська інформаційна агресія становить загрозу національній безпеці України, оскільки спрямована на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в державі, провокування розколу в українському суспільстві, а також дискредитацію незалежності України та її євроінтеграційного курсу. Зазначена ситуація зумовлює необхідність здійснення Україною активної інформаційної державної політики з метою реалізації та захисту національних інтересів у історичній сфері та цілісної державної політики, спрямованої на відновлення, збереження і захист національної пам’яті та Української держави. Захист національних інтересів і національної безпеки є обов’язком Української держави та кожного українця, що забезпечує їй легітимність та спадкоємність поколінь.

Ще більше матеріалу за посиланням: https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR

Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів: https://www.libr.dp.ua/?do=eldd