Студенту на замітку: Управління економікою. Енергетична безпека України в повномасштабній російсько-українській війні

Енергетична безпека України в повномасштабній російсько-українській війні

Повномасштабна російсько-українська війна, розпочата в лютому 2022 р., стала безпрецедентним викликом для глобальної економіки, а особливо для енергетичного сектору. Українська економічна криза стала каталізатором фундаментальних змін у європейському енергетичному секторі, особливо в нафтовій промисловості. Трансформація усталених економічних зв’язків, порушення традиційних логістичних ланцюгів та необхідність гарантування енергетичної безпеки призвели до суттєвих структурних змін у галузі.

Федулова, С. Забезпечення балансу між цілями сталого розвитку, конкурентоспроможністю та енергетичною безпекою/ Європейський вектор економічного розвитку: науково-економічний журнал. - 2023. - № 2. - С. 113-124.

Анотація: Оцінено  ключові елементи водневої дипломатії ЄС на даний момент в розрізі геополітики енергетичної трансформації. В роботі визначено потенційні основні центи виробництва водню в Європі. Також в дослідженні закцентовано увагу на тому, що ЄС планує стати імпортером зеленого водню та продуктів Power-to-X.

Уряди в усьому світі активно підтримують нову «водневу економіку», особливо в Німеччині та ЄС. Розвиток водневої економіки – це повна трансформація найрізноманітніших сфер діяльності. Схоже, у світі існує консенсус щодо того, що водень стане енергоносієм у недалекому майбутньому.

Світ розглядає водень як енергоносій, який дозволяє зберігати і транспортувати енергію в довгостроковій перспективі. Водень буде використовуватися як замінник газу на промислових і транспортних об’єктах. Драйвером стрімкого розвитку водневої економіки стала енергетична криза в Європі та пошук нових джерел енергії для подальшого економічного зростання. З цього приводу вже прийняті всі необхідні політичні рішення в ЄС, в університетах завершуються роботи з розробки необхідних технологій, промисловість готується до впровадження, транспортування, зберігання водню.

Воднева економіка розглядає різноманітні питання, які потребують міжгалузевого та міжвідомчого підходу у розробці водневої політики. Є питання організації виробництва, транспортування, експорту/імпорту водню, навчання та дослідження, питання наявності водних ресурсів, впливу на навколишнє середовище.

Також з водневою дипломатією було створено новий напрямок німецької зовнішньої політики в енергетиці, наприклад, з дипломатичним офісом, присвяченим темі водню, у колумбійській столиці Боготі. Загалом, створено сім офісів в рамках ініціативи «H2-diplo», які представляють Міністерство закордонних справ в Анголі, Казахстані, Кенії, Нігерії, Саудівській Аравії , Україні та Колумбії. Географічні умови в Колумбії, з двома океанами та великими площами землі для виробництва сонячної та вітрової енергії, містять великий потенціал для зеленого водню. Отже, воднева дипломатія стає стандартною частиною економічної дипломатії в різних країнах.

Федулова, С., Резяпов К. Воднева дипломатія та геополітика енергетичної трансформації/ Європейський вектор економічного розвитку: науково-економічний журнал. - 2024. - № 2. - С. 116-130

Анотація: Визначено майбутній каркас енергетичного розвитку світу в нових геостратегічних реаліях, що пов’язані з військовими конфліктами в світі та проблемою глобального потепління. Розглянуто новітні тенденції в забезпеченні досягнення глобального нульового чистого викиду парникових газів до 2050 р. та зусиль з декарбонізації. Визначено, що війна в Україні стала каталізатором енергетичного переходу в світі.

Вторгнення росії в Україну суттєво вплинуло на глобальний енергетичний ландшафт та породило численні наслідки. Війна росії проти України призвела до переорієнтації енергетичної політики ЄС на поступове припинення імпорту російського викопного палива. Це зумовило необхідність надзвичайно складної реструктуризації енергетичних систем, ринків та інфраструктури ЄС. Країни по всьому світу зіткнулися зі стрімким зростанням цін, що сильно вдарило по споживачах. Енергетичні питання все більше стають частиною геополітичних конфліктів та впливають на міжнародні відносини. Отже, формуються нові геостратегічні реалії.

Економічна криза, спричинена війною в Україні, посилила прагнення до прискореного енергетичного переходу, який започаткований в рамках Паризької угоди. Перехід, який переорієнтує країни з використання сильно забруднюючого палива, яке часто постачається лише кількома великими виробниками, до використання джерел енергії з низьким вмістом вуглецю, таких як відновлювані джерела енергії та ядерна енергія.

Справжнє бажання перейти до чистої енергії та взяти під контроль зміни клімату привело до втілення амбітних політичних дій у багатьох країнах світу, а саме закон про зниження інфляції у США, план REPowerEU в Європі, програма GX Green Transformation в Японії тощо. Низка програм та законодавчих ініціатив вказують на те, як країни намагаються здійснити енергетичний перехід, сприяти сталому економічному відновленню та уникнути повторення помилок минулого.

Бондаренко, Д., Ручко А., Савчук М.  Енергетична незалежність України: роль зеленої енергетики та європейського законодавства/ Економіка. Фінанси, Право: науково-економічний журнал. - 2024. - № 11. - С. 80-84

Анотація: Висвітлено питання формування енергетично незалежної України у порівняльно-правовому аспекті з країнами Балтії, зокрема Литвою та Латвією. З огляду на узагальнену практику цих держав у визначеній сфері подано висновки з можливості адаптації їхнього досвіду до вітчизняного контексту в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації. Акцентовано на важливості максимального забезпечення переходу України на альтернативні джерела енергії у зв 'язку з необхідністю відповідати сучасним вимогам і реаліям, які постали перед нашою державою.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну влада країн Балтії ухвалила рішення прискорити синхронізацію своїх енергетичних систем із континентальною європейською мережею. Литва, зокрема, закликала відключитися від БРЕЛЛ (електричне кільце Білорусі, Росії, Естонії, Латвії та Литви) вже в 2024 р. Однак після ретельного обговорення учасники цього процесу дійшли висновку, що передчасне виходженняз БРЕЛЛ до завершення підготовчих робіт та побудови необхідної інфраструктури, може призвести до нестабільності в енергетичних системах країн Балтії. У результаті ухвалено рішення про проведення ізольованого робочого випробування системи у лютому 2025 р. Та синхронізацію з європейськими мережами. Крім того, важливим зовнішнім фактором для України є те, що ще у травні 2022 р. країни Балтії повністю припинили імпорт електроенергії з Росії, що стало яскравим проявом їхньої підтримки України в особливо тяжкі часи. Варто зазначити, що зміни, які відбувалися в енергетичній сфері зазначених держав, не обмежувалися лише деклараціями та доктринальними підходами. Є також нормативно-правова база, що регулює цю галузь. Зокрема, у 2016 р. в Латвії прийнято Закон про енергоефективність. Особливо цікавим для нас є розд.7, який регулює функціонування фондів енергоефективності. Згідно з цим розділом кошти Державного фонду енергоефективності спрямовано на досягнення обов'язкового цільового показника економії кінцевого споживання енергії, а також на заходи з інформування та освіти населення у сфері енергоефективності. Крім того, відповідно до норм цього Закону, для досягнення вищих показників запроваджується широка децентралізація, що надає органам місцевого самоврядування певні повноваження та окреме фінансування.

Як видно з усіх вжитих заходів, Литва та Латвія впевнено і послідовно рухаються в напрямі енергетичної незалежності, зокрема від росії. Ці країни, усвідомлюючи історичні та еволюційні процеси, чітко розуміють загрози, які може становити росія, тому вони активно використовують усі наявні фізичні, правові та наукові ресурси для досягнення своєї мети. Однак варто зазначити, що найбільш перспективним варіантом є абсолютна енергетична незалежність країни без необхідності об'єднувати ресурси з іншими державами. Історія доводить, що покладатися можна лише на себе, тому важливо докладати всіх зусиль, щоб уникнути будь-якої залежності від зовнішніх чинників.

Сотник В.  Сутність програмно-цільового методу та його роль в системі управління підприємствами енергетичної галузі/ Економіка. Фінанси, Право: науково-економічний журнал. - 2025. - № 1. - С. 61-63

Анотація: Аналізуються сутність та ролі програмно-цільового методу в управлінні підприємствами. У статті розмежовано трактування дефініцій «ціль», «програма», «програмно-цільовий метод» та «програмно-цільовий підхід». Розкрито погляди вчених на сутність програмно-цільового методу та його значення в управлінні підприємствами.

Першовідкривачем програмно-цільового управління є Б. Райзберг, який акцентував на тому, що у прийнятті управлінських рішень передусім потрібно керуватися логікою, тобто спочатку визначити цілі, потім конкретні терміни та необхідні ресурси для їх досягнення, а вже в кінцевому підсумку планові показники, які потрібно досягнути. Тобто управління повинне реалізовуватися керуючись цільовими установками. Стосовно програмності як складника програмно-цільового методу варто зазначити, що управління випливає з алгоритму «цілі - напрями - кошти», тобто на основі визначених цілей окреслюють напрями управління та шляхи їх досягнення з обов'язковим узгодженням всіх необхідних ресурсів, зокрема й часових та фінансових. Саме через поєднання цілей, шляхів і ресурсів визначається ефективність програмно-цільового управління, що призводять до реалізації цілей. Наявність такої програми показує, як саме будуть досягатися цілі управління, в які терміни, за яких витрат ресурсів, що і є основною ознакою програмно-цільового управління.

Салюк-Кравченко О. Місце ядерної енергетики та атомної промисловості у сталому розвитку новітньої післявоєнної енергетичної системи України/ Публічне управління та митне адміністрування: науково-економічний журнал. - 2024. - № 4. - С. 95-105

Анотація: Здійснено дослідження місця та ролі ядерної енергетики та атомної промисловості у сталому розвитку новітньої післявоєнної енергетичної системи України у фокусі погляду на тематику через призму механізмів публічного управління з елементами вивчення енергетичної безпеки держави.

Зазначимо, що для енергетики України воєнного часу ядерна енергетика стала тим енергетичним рушієм держави з енергетичної генерації, яка від початку повномасштабного вторгнення допомогла вистояти та продовжувати боротьбу з російським окупантом. Ядерна галузь енергетики дозволила оминути та не допустити загальної аварійної ситуації в енергетичній системі України (блекауту) та стала основним видом енергетичної генерації при умові суттєвих пошкодженнях виробничих потужностей та знищення більшої частини маневрової енергетичної генерації (ТЕС та ТЕЦ і ГЕС та ГАЕС) й наразі продовжує бути основою за для забезпечення розбудови енергетичної незалежності України.

Таким чином, для визначення місця ядерної енергетики та атомної промисловості у сталому розвитку новітньої післявоєнної системи енергетики України перед публічними органами влади, які формують та реалізують державну політику в паливно-енергетичному комплексі країни, в тісній взаємодії з енергетичним менеджментом постають фундаментальні завдання та цілі у формуванні новітньої концепції побудови новітньої енергетичної структури держави з урахуванням принципів енергетичної безпеки.

Не стійкий й складний стан функціонування енергетичної галузі України в умовах дії воєнного часу зумовив активізацію досліджень в різних галузях науки, в тому числі у пошуках механізмів публічного управління в забезпечені енергетичної безпеки держави. Не менш важливою для науки є післявоєнний розвиток паливно- енергетичного комплексу країни та визначення в ньому місця та ролі ядерної енергетики та атомної промисловості. Натомість майбутні післявоєнні реалії будуть суттєво впливати й докорінно змінювати новий енергетичний баланс України.

Новітня наукова проблематика відповідного дослідження полягає у завчасному плануванні механізмів розподілення видів енергетичної генерації за видами енергетик з доданням нового принципу функціонування енергетичної системи держави у формі енергетичної децентралізації енергетичної системи зі збереженням енергетичного балансу країни з дотриманням енергетичних безпекових постулатів, що є не простим завданням для державних інституцій у сфері енергетики. Ядерна енергетика та атомна промисловість є однією з ключових майбутніх енергетичних генерацій, які сформують післявоєнний енергетичний комплекс держави та забезпечать енергетичну незалежність України.