Матеріал для написання реферату
Ринок праці в умовах російсько-української війни Через складну ситуацію, що склалася на ринку праці, зокрема значний відплив працездатного населення до лав Збройних сил України, сил територіальної оборони, волонтерських організацій, а також враховуючи виїзд великої кількості українців за кордон, головним чином жінок працездатного віку, зростає потреба в максимально раціональному використанні робочої сили та забезпеченні сприятливого рівня адаптивності працездатного населення до змін на ринку праці, а це потребує виважених державних рішень.
Козак, Ірина. Робота: знайти не можна втратити / І. Козак // Голос України(укр): Газета Верховної Ради України. - 2023. - № 231. - С. 7.
Анотація: Аналізується ринок праці України під час воєнного стану.
Класична стилістична гра про те, де потрібно поставити кому, для тисяч людей обертається складною життєвою проблемою. Хтось з усіх сил намагається втриматись за ту роботу, що має. Для когось цей шанс уже втрачений, а відшукати нове місце ніяк не вдається.
А комусь усе-таки щастить..
На початок осені кількість зареєстрованих безробітних на Хмельниччині сягала 2,8 тисячі осіб. На перший погляд, цифра не така вже й велика. Та насправді вона не охоплює всі аспекти доволі складної проблеми.
Насамперед через те, що ті, хто наразі перебуває на обліку, — це лише незначна частка тих, хто не може знайти роботу. І навіть тим, хто скористався послугами служби зайнятості (а таких в області з початку року було 17,7 тисячі), не завжди вдавалося знайти постійне місце за спеціальністю.
Наразі про потребу в працівниках поінформували приблизно 2,4 тисячі роботодавців, а в базі даних налічується 9,5 тисячі вакансій. Але дві третини з них припадає на робітничі спеціальності — швачки, водії, продавці, кухарі. І, як завжди, потрібні робітники найпростіших професій — підсобники, охоронці, двірники, вантажники тощо.
Таким працівникам платять небагато. А от наробитись потрібно добряче. Тож навіть ті, хто спочатку погоджується, потім швидко звільняються. Звідси й постійна потреба. Вакансій мало, а людей не вистачає І це другий бік медалі. Чимало роботодавців так само перебувають у постійному пошуку. Як розповідають в обласному центрі зайнятості, кожна четверта вакансія надходить із підприємств переробної промисловості, кожна шоста—з торгівлі. Пояснюють: роботодавці хочуть бачити претендента з досвідом. Та ще бажано зі своїм інструментом чи транспортом. А що запропонують за це? Середня зарплата коливається у межах дев'яти тисяч гривень.
В результаті ті, кого найбільше потребують, отримають на руки 6-8 тисяч. Не густо. На такі гроші родину не прогодуєш. Тому сторони й не знаходять спільної мови. Саме зарплатний дисбаланс створює найбільші проблеми на трудовому ринку: одні не можуть платити більше, інші — не хочуть отримувати менше. Тож розв'язання проблеми не так у створенні нових місць, як у фінансовій стабільності роботодавців. А цим, на жаль, вони похвалитись не можуть.
Престижно те, що вигідно. Якщо ще не так давно існувало поняття престижних професій, то тепер воно знівельоване. Спеціаліст державної служби, вихователь дитсадка, медична сестра, вчитель початкових класів, економіст, інспектор з кадрів
— ті професії, для яких потрібна не тільки спеціальна, а й вища освіта тепер уже не мають попиту.
Не дивно, що молоді люди дедалі частіше звертають свої погляди у бік професійно-технічної освіти, аби здобути спеціальність, котра дає змогу власноруч заробляти на хліб насущний.
В обласному департаменті освіти підтверджують: під час цьогорічної вступної кампанії в області збільшився.
Чи не наймоднішими тепер вважаються спеціальності кухарів та кондитерів. Попит на них є завжди. А якщо не влаштують умови роботодавця, хороший шеф завжди зможе розпочати власну справу. Причому не лише в ресторані, а й на власній кухні.
Так само тепер у пошані слюсар-ремонтник. Це та спеціальність, що має найбільше місць державного замовлення в області. Бо і попит на неї постійний. Якщо ж додати, що робітничих професій навчають безплатно, а вступ без іспитів, то для багатьох це справді хороший старт.
Цьогоріч обсяг місць державного та регіонального замовлення у закладах профтехосвіти становив приблизно три з половиною тисячі.
У важкі часи інакше, як спільними зусиллями, не впоратися. Хто зрозумів це, поступово налагоджує своє життя.
Громов, Олег. Ринок праці: пожвавлення та оптимізм на майбутнє / О. Громов // Урядовий кур'єр(укр): газета Кабінету Міністрів України. - 2023. - № 194. - С. 2.
Анотація: Аналізується ринок праці України під час воєнного стану.
Рівень безробіття 2023 року має знизитися до 19 відсотків, вважає перший віцепрем’єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко. Це свідчить про позитивну тенденцію. Адже за підсумками 2022-го, за інформацією Нацбанку, цей показник становив 21,1%. А на початку цього року головний фінансовий регулятор прогнозував, що рівень безробіття в нашій країні становитиме 26%, тобто буде на 7% вищим, ніж нині заявляють в уряді.
Чимало фахівців ринку праці констатують, що в Україні істотно збільшується кількість різних вакансій. А багато роботодавців зазначають, що стикаються із проблемою нестачі тих чи тих фахівців.
«Урядовий кур’єр» вирішив ретельніше дослідити вітчизняний ринок праці.
Чоловіки не хочуть світитися. За інформацією Державної служби зайнятості, на 1 серпня 2023 року статус безробітного мали 112,3 тисячі осіб, торішній показник — 296,7 тисячі осіб. Фахівці ринку праці вказують на таку тенденцію: кількість зареєстрованих безробітних чоловіків становила 28% загалу (31,8 тисячі осіб), жінок — 72% (80,5 тисячі осіб).
Проте, на думку HR-експерта Тетяни Пашкіної, насправді все не так і добре. «За статистикою, яку надає Держслужба зайнятості, виходить, що ситуація з безробіттям у нас під час широкомасштабної війни ліпша, ніж, приміром, у ковідні роки. Але це не так. Щоб офіційно стати безробітним, людині треба прийти до центру зайнятості й подати всі необхідні документи, зокрема довідку з ТЦК, або колишніх військ коматів. Тому думаю, що у наведеній державній статистиці так мало чоловіків, бо вони вирішили не брати таку довідку. Якщо ж проаналізувати комерційні сайти із працевлаштування, то там немає такого перекосу. А співвідношення чоловіків та жінок приблизно 48 та 51%», — каже вона.
Як зазначає PR-менеджер work.ua Вікторія Білякова, серед лідерів — вакансії з розділів «Роздрібна торгівля» (приріст у серпні — 9% порівняно з липнем 2023 року), «Продаж, закупівля» (1% приросту), «Робочі спеціальності, виробництво» та «Сфера обслуговування» (11% приросту), «Логістика, склад, ЗЕД» (9% приросту) та «Готельно-ресторанний бізнес, туризм» (14% приросту). Але безперечним лідером виявилася категорія «Освіта, наука» (37% приросту і 5,5 тисячі нових вакансій).
На ресурсі work.ua зазначають, що в серпні та вересні стала помітною тенденція до збільшення дефіцитності кадрів. Це яскраво виявляється в тому, що зросла частка вакансій для людей з інвалідністю (на 17%), студентів (на 18%), ветеранів (на 26%) та пенсіонерів (на 27%). Набагато частіше, ніж раніше, роботодавці готові працювати з кандидатами, які не мають досвіду роботи. Частка таких зросла на 19%.
Які ще спеціальності в Україні популярні й навіть дефіцитні?
Про це можна дізнатися, аналізуючи державну підтримку, яку цього року надають під час вступу до вишів та середніх закладів освіти в Україні. Її надають 64 спеціальностям у 14 галузях знань. Серед них особливо популярні фахівці, яких готують до викладання в дошкільних закладах, закладах середньої та вищої освіти; механіки, матеріалознавці, металурги, електричні та енергетичні інженери, технологи з хімії та біо технологи, харчові технологи, лісові інженери, гідротехніки, воєнні фахівці, фахівці з цивільної безпеки, фахівці з транспорту.
Але це на найближчу перспективу. А нині найзатребуваніші робітничі професії: прибиральник, охоронець, бармен або бариста (що свідчить про відновлення ринку громадського харчування), комплектувальник.
Серед інтелектуальних професій, як і на початку літа («Урядовий кур’єр» писав про це), найбільш затребувані логістики, маркетологи, проджект-менеджери, лікарі, ветеринарні лікарі, фармацевти, вчителі шкіл та середніх закладів освіти і, зрозуміло, фахівці військового напряму.
Книш, Інна В. Вимоги ринку праці: трансформаційні бізнес-практики / І. В. Книш. - Електрон. журн. // Актуальні проблеми економіки: науково-економічний журнал. - 2023. - № 7. - С. 16-33
Анотація: Розглянуто оприлюднений на Всесвітньому економічному форумі Четвертий звіт Future of Jobs 2023 щодо змін на світовому ринку праці, спричинених інноваційними та технологічними зрушеннями; констатовано, що в Україні досі таких досліджень не було. Простежено трансформацію бізнес-практик на ринку праці на підставі досліджень Forbes Ukraine щодо рейтингу підприємств-лідерів і Work.ua щодо заробітної плати у 2023 році та тенденцій її зміни на різних теренах і в провідних галузях виробництва.
Загальновідомо, що стан ринку праці та галузі зайнятості населення безпосередньо впливає як на суспільний розвиток, так і на конкурентоспроможність економіки. Провідні процеси, що перебігають на ринку праці, визначено дисбалансом між попитом і пропозицією робочої сили, який відбивається на професійно-кваліфікаційній невідповідності, а структурні зрушення зумовлено трансформацією суспільних і економічних відносин у сучасному глобалізованому світі.
Для України, зокрема, актуальними є внутрішні чинники соціально-економічної нестабільності, пов'язані з посиленням соціального напруження на тлі зниження рівня життя, погіршенням умов зайнятості, територіальними та професійно-кваліфікаційними диспропорціями між попитом і пропозицією на ринку праці, загостренням локальних ситуацій. Масштабні руйнування й значні економічні збитки внаслідок війни пришвидшили розробку нових та трансформацію існуючих бізнес-практик для стабілізації ситуації на ринку праці країни.
Перехід на «зелену економіку» посутньо змінює світовий ринок праці. Дослідження свідчать, що інвестиції у відновлювані джерела енергії й енергоефективність спонукатимуть до створення нових робочих місць, а це, своєю чергою, скоротить інвестиції у видобування викопного палива й призведе до скорочення робочих місць у відповідних галузях. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, екологічне відновлення може спричинитися до 3,5 % додаткового зростання ВВП в усьому світі, що створить попит на нові «зелені» робочі місця.
Скорочення 83 млн неактуальних професій призведе до створення нових 69 млн робочих місць. Унаслідок цього глобальний ринок праці скоротиться на 14 млн робочих місць (приблизно на 2 %). Через цифровізацію й автоматизацію соціальних процесів найбільшого скорочення зазнають галузі адміністрування, безпеки та торгівлі.
Найбільше скорочення робочих місць очікується за такими посадами: клерки з уведення даних і матеріально-технічного обліку, адміністративний персонал і секретарі, бухгалтери, охоронці, хатні робітники, касири, збиральники та фабричні робітники, працівники поштової служби, продавці (від дому до дому, вуличні торговці), фахівці з телемаркетингу, працівники з обслуговування клієнтів, менеджери з бізнес-обслуговування й адміністрування, продавці, а також суміжні працівники.
Вочевидь, працівники з базовою освітою й жінки зіткнуться зі зниженням рівня зайнятості, а з вищою — отримають змогу працевлаштуватися на нові робочі місця;
Прогнозується зростання попиту на таких фахівців, як-от: оператори сільськогосподарського обладнання, водії вантажівок, автобусів і служб доставки, викладачі закладів спеціальної та професійно-технічної освіти, механіки та ремонтники машин, фахівці з розвитку бізнесу, будівельні конструктори й суміжні фахівці, викладачі закладів вищої освіти, інженери-електротехнологи, робочі листового й конструкційного металу, формувальники та зварювальники, цифрові фахівці з трансформації, будівельники, фахівці зі сталого розвитку й цифрового маркетингу.
Отже, очікується значне зростання кількості робочих місць у галузях освіти (+ 10 %), сільського господарства (+ 30 %), цифрової торгівлі та технологій. Саме ці галузі потребуватимуть молодих фахівців. Які будуть здатні до розробки та впровадження трансформаційних бізнес-практик.
Віддаються переваги працівникам із «жорсткими навичками», а саме аналітичним, креативним і творчим мисленням, технологічною грамотністю й когнітивними навичками (ШІ та Big Data). З-поміж «м'яких навичок» роботодавці найбільше цінують у молоді лідерські якості та здатність до соціального впливу.
Вочевидь, ШІ та Big Data є найпріоритетнішими навичками в галузях страхування й пенсійного забезпечення; менеджменту, медіа, розваг і спорту; інформаційних і технологічних послуг; телекомунікації та ін., що в них зазвичай зацікавлена молодь. Водночас навички читання, письма й лічби, глобального громадянства, обробки сенсорних даних, а також ручної спритності, витривалості та точності стають для роботодавців усе менш важливими. Натомість раніше все було навпаки, про що йшлось у наших попередніх публікаціях.
Громов, Олег. Ринок праці: пожвавлення та зростання пропозицій / О. Громов // Урядовий кур'єр(укр): газета Кабінету Міністрів України. - 2023. - № 156. - С. 1, 5.
Анотація: Аналізується ситуація на ринку праці України. В деяких регіонах країни спостерігається нестача фахівців у певних галузях. Це пов’язано з тим, що з початку повномасштабної агресії рф за кордон виїхало понад 8 мільйонів осіб. Проте на ринку є інші цікаві тренди. Нині на ринку праці найбільше не вистачає продавців-консультантів , водіїв та менеджерів з продажу. Також активно шукають бухгалтерів, кухарів, інженерів, лікарів, швачок та фармацевтів.
Експерти наголошують, що в Україні активно збільшується кількість цікавих вакансій, проте відчувається нестача деяких фахівців. Ситуація на ринку праці України нині складається так, що в деяких регіонах країни спостерігається нестача фахівців у певних галузях. Звісно, це пов’язано з тим, що з початку повномасштабної агресії рф за кордон виїхало понад 8 мільйонів осіб. Проте на ринку є інші цікаві тренди. Тому «Урядовий кур’єр» вирішив більш ретельно зануритися в його нинішню специфіку.
Як повідомляють у Державній службі зайнятості, найбільше працедавці пропонують роботу в Києві, Львівській, Дніпропетровській, Одеській та Київській областях. Нині на ринку праці найбільше не вистачає продавців-консультантів (15,3 тисячі вакансій), водіїв (8,4 тисячі вакансій) та менеджерів з продажу (7,35 тисячі вакансій). Також активно шукають бухгалтерів, кухарів, інженерів, лікарів, швачок та фармацевтів. Завідувач відділу досліджень рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України, кандидат економічних наук Людмила Черенько зазначає, що, по суті, топова трійка найпопулярніших вакансій в Україні не зазнала великих змін з довоєнних часів.
Так, за даними системи управління наймом сайту work.ua, у першому місяці літа кількість пропозицій роботи в Україні збільшилася на 4% — майже до 94 тисяч вакансій. «Дещо меншу динаміку зростання, якщо порівняти з попередніми місяцями (травень +9%, квітень +14%, березень +11%), можна пояснити настанням низького бізнес-сезону. Київська область уперше перетнула позначку в понад 30 тисяч вакансій, що становить майже третину загальної кількості. Київщина — лідер за кількістю роботи. Друге місце посідає Львівська область, де зосереджено приблизно 10% роботи в Україні (понад 9 тисяч вакансій). Далі йдуть Дніпропетровська (8,9 тисячі вакансій) та Одеська області (6,9 тисячі). Замикає п’ятірку Харківська область (3,4 тисячі вакансій), яка вже третій місяць поспіль утримується в лідерах», — зазначає PR-менеджер work.ua Вікторія Білякова.
Чи істотно підвищено останніми місяцями заробітні плати в різних галузях (державний та комерційний сектор)?
Як зазначає Людмила Черенько, в недержавному секторі економіки ситуація стала поліпшуватися. «З одного боку, підприємці вже пройшли дуже важкий етап початку повномасштабного вторгнення і стають, як кажуть, на ноги. З іншого, ще не в повному обсязі відновлено систему оподаткування, яка була до початку війни. На оренду приміщень у багатьох місцях діють пільги воєнного часу. Поза тим, економіка почала наростати і став з’являтися попит на робочу силу саме в недержавному секторі. Усе це спонукає працедавців до підвищення заробітної плати», — каже вона.
Що стосується державного сектору, то експерт зазначає: цього року було зроблено секвестрування державного бюджету-2023, і фінансування за заробітними платами переглянуто в бік зниження.
Проте вона наголошує, що в Україні буде збільшено розмір мінімальної заробітної плати (усі ми очікуємо, що це станеться найближчим часом. — О.Г.), що спонукатиме до зростання посадових окладів за так званою тарифною сіткою. Федерація профспілок прогнозує, що мінімалку скоро буде підвищено до 7651 грн.
Пані Черенько каже, що нині в державному секторі відбуваються справжні перекоси та метаморфози: приміром, зарплата директора держпідприємства чи установи може бути такою самою за розміром, як і в прибиральниці. Тож, на думку фахівця, професіонали в державному секторі просто не зацікавлені підвищувати свій рівень, бо це часто не впливає на збільшення їхніх заробітних плат.
Отже, попри жорстоку війну ринок праці в Україні активно розвивається, має чимало нових цікавих пропозицій для шукачів роботи. Віримо в те, що до кінця року завдяки успіхам наших воїнів на фронтах цей важливий ринок стане ще більш розвиненим та привабливим для всіх українців.
Скопенко, Н. С. (доктор економічних наук; професор; професор кафедри економіки праці та менеджменту). Сучасні трансформаційні процеси на ринку праці України // Інвестиції: Практика та досвід: Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2023. - № 5. - С. 18-27
Анотація: Розглянуто зміни, що відбулися на українському ринку праці в період війни. Акцентовано увагу, що вітчизняний мікро- та малий бізнес постраждав від воєнної кризи найбільше, багато компаній припинили своє існування.
Дослідження українського кадрового порталу свідчать, що мікро- та малий бізнес постраждав від воєнної кризи найбільше. Майже половину з тих, хто повністю припинив свою роботу, складають представники цієї категорії бізнесу — компанії до 10 осіб (28,5%) та компанії з кількістю працівників від 10 до 50 осіб (17,8%). Крупний бізнес (компанії більше 500 осіб) скла дають значну частку тих, хто здійснює свою діяльність в повному обсязі попри війну в Україні (35%), або працюють частково в залежності від регіону (31,8%). 40,2% компаній зберегли діяльність від початку воєнних дій, ще 8,8% ведуть комерційну діяльність частково в залежності від регіону.
Криза на ринку праці, спричинена війною РФ проти України, найсильніше позначилася на зарплатах українців. Лише 22% компаній зберегли розмір зарплати довоєнних часів та ще й надали додаткову матеріальну допомогу. Інші компанії змушені були відправити людей у відпустки за власний рахунок, скоротити їм заробітну плату або ж взагалі звільнити.
Найбільш поширеними тенденціями підтримки працівників стало: релокейт сімей співробітників у безпечні регіони України (про такий вид підтримки повідомили 14,8% опитаних компаній); виплати фінансової допомоги до заробітної плати (20% компаній); виплати заробітної плати, незважаючи на відсутність роботи (14% компаній); релокейт сімей співробітників у інші країни (12,3% опитаних компаній).
Серед тих компаній, які допомагали релокуватися сім'ям своїх співробітників за кордон, найбільше обрали Польщу, Румунію та Чехію. Ще частина компаній сприяла перевезенню родин своїх співробітників у Німеччину, Францію, Туреччину та Болгарію. І зовсім незначна частка з тих компаній, хто відповів, що відбулось перевезення сімей співробітників в Канаду, Голландію, Іспанію та Словаччини.
Не зважаючи на те, що зміна професії у деяких випадках є чи не єдиною можливістю знайти роботу під час війни, більшість українців стикаються з проблемами перекваліфікації через власні страхи чи інертність.
Переважна більшість з тих, хто не зважується здійснити перекваліфікацію, не може визначитися з професією та сферою, де б вони могли працювати далі. Ці фахівці не знають, на якій роботі вони можуть застосувати свої знання та навички.
Серед страхів, з якими стикаються у процесі зміни роду діяльності, спеціалісти найчастіше називають побоювання того, що не зможуть реалізуватися у новій професії. Зупиняє фахівців змінити професію також страх того, що доведеться посісти нижчу посаду та, відповідно, знизити свій звичний рівень доходу. А ще є страх того, що напрацьований досвід стане непотрібним та його неможливо буде застосувати у новій змінити професію під час війни?
Проблема ефективного кадрового забезпечення вітчизняного бізнесу потребує постійних досліджень з метою впровадження комплексних заходів навчання, перенавчання та розвитку персоналу необхідної кваліфікації. Від кадрового складу залежить злагодженість роботи, якість результатів, досягнення мети діяльності компанії.
Мінливість зовнішнього середовища, зміна умов господарювання прискорює процеси кадрових зрушень, що позитивно відображається на бізнес-моделях кампаній, стимулюючи їх до постійних удосконалень. Перспективами подальших досліджень може бути вивчення закордонного досвіду компаній щодо імплементації різних практик покращення кадрового забезпечення, формуванню програм з розвитку працівників, стимулювання їх до саморозвитку та покращення навичок та компетенцій.
Геєць, Валерій Михайлович (доктор економічних наук; професор; академік НАН України; заслужений діяч науки і техніки України; головний редактор журналу "Економіка України"; директор). Актуальні аспекти політики соціальної якості в постконфліктній економіці України / В. М. Геєць, В. В. Близнюк, О. І. Никифорук // Економіка України : науковий журнал. - 2022. - № 6. - С. 3-22
Анотація: Показано, що внаслідок руйнівної російської воєнної агресії Україна отримала безпрецедентні гуманітарні виклики. Зазначено, що в повоєнний час перед державою постануть завдання соціоекономічного відновлення і забезпечення розвитку людського потенціалу на засадах соціальної якості. Доведено, що в таких умовах концепція соціальної якості, гарантуючи поліпшення соціальних умов життєдіяльності й прискорюючи соціальний прогрес, вимагатиме певних трансформації і адаптації.
Найтяжчою ціною для України стали незворотні людські втрати в результаті бойових дій та відчутні обсяги масової внутрішньої та зовнішньої міграції. На сьогодні людськими втратами, що офіційно зафіксовані управлінням Верховного комісара ООН по правам людини, стали 4481 громадянин, 5565 громадян отримали поранення.
Разом з тим бойові дії тривають, і кількість втрат у результаті бойових дій, а також військових та цивільних, що пропали без вісті, може бути в декілька разів вищою. Розгортання воєнних дій змусило значну частину населення покинути своє постійне місце проживання. Так, у перший місяць війни за кордон виїхало 3,6 млн українців. На четвертий місяць повномасштабної війни з України від початку війни виїхало (без урахування потоку на в'їзд) 6,983 млн осіб, з них до Польщі — 3,690 млн, до РФ — 1,041 млн, Румунії — 587,22 тис., Молдови — 483,31 тис., Угорщини — 698,42 тис., Словаччини — 466,26 тис., Білорусі — 16,67 тис. (рис.). Водночас в Україну, за даними ООН, з 28 лютого до 1 червня в'їхало 2,102 млн людей без урахування даних Угорщини, РФ та Білорусі.
Вимушене зростання міграційних потоків до європейських країн може стати серйозним викликом як для українських мігрантів, так і для країнреципієнтів. Вивчаючи досвід попередніх міграційних хвиль до Європи, можна зробити певні припущення щодо України. Швидше за все, соціальний успіх матимуть мігранти з належним рівнем професійно-кваліфікаційої підготовки, сучасним рівнем володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, обов'язковим знанням принаймні двох іноземних мов (англійської та країни проживання), адаптовані й толерантні до культури країни-реципієнта. Також переваги матимуть освітні мігранти, які здобуватимуть першу або другу освіту за кордоном з можливістю подальшого працевлаштування.
Вимушені українські переселенки відповідної кваліфікації можуть розраховувати за кордоном на працевлаштування у сферах охорони здоров'я, догляду за літніми людьми, клінінгу, сільського господарства, що для багатьох передбачатиме зниження професійного статусу. Виняткового значення має попередня поінформованість майбутніх мігрантів щодо особливостей ринку праці, культурного та історичного контексту країни. Це допоможе уникнути багатьох шоків у процесі адаптації до нового місця роботи і проживання.
Зміст і роль політики соціальної якості в постконфліктній економіці як одного з важливих механізмів соціоекономічного відродження і реструктуризації соціоекономічного простору полягатимуть як у традиційній участі держави в соціоекономічному житті громадян, так і в забезпеченні особистісного потенціалу, участі індивідуума в цих процесах.
Традиційними особливостями політики соціальної якості є спрямованість на відтворення соціально-економічної безпеки власних громадян забезпечуючи її базові елементи: фінансові ресурси для соціально незахищених громадян, надання житла при його втраті й задовільні умови проживання у разі тимчасового перебування, доступ до закладів охорони здоров'я і його профілактики, доступ до ринку праці й закладів освіти, підвищення кваліфікації та/або перекваліфікації тощо. Зусилля держави мають бути, спрямованими на оптимальну житлову політику, розвиток ринку праці, справедливу політику оподаткування доходів, боротьбу з бідністю та диференційованістю соціальних стандартів, психологічну допомогу населенню в постконфліктних умовах. Від успішності цих важливих складових політики соціальної якості залежатиме відновлення демографічного потенціалу країни, який зазнає руйнації через міграційні хвилі.
Незважаючи на втрати людського потенціалу, що пов'язані з військовими діями, міграційними хвилями, відбудову принципів політики соціальної якості необхідно розпочинати вже сьогодні. Очевидно, що є необхідними зміни й доповнення трактування змісту соціальної якості суспільства такими нематеріальними її складовими, які пов'язані з особливостями національної психіки. Зазнали змін психологічні установки, настрої населення в боротьбі із загарбниками, суспільство проявило згуртованість в таких питаннях, як мова, відданість боротьбі за територіальну цілісність, допомога постраждалим, військовим тощо. Це відповідає розбудові суспільства на засадах Європейської політики соціальної якості, а саме через принципи субсидіарності, компліментарності, згуртованості, справедливого розподілу.
Такі наявні під час війни аспекти автономізації особистості, як психологічна зрілість, відсутність інфантилізму та патерналізму, у постконфліктній
економіці мають бути спрямовані на діяльнісну участь у відбудові країни.
Чепурко, Гульбаршин (доктор соціологічних наук; старший науковий співробітник; завідувачка відділу соціальної експертизи ). Ринок праці України: сучасні виклики та ризики / Г. Чепурко. - Електрон. журн. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг: науково-теоретичний часопис. - 2022. - № 3. - С. 121-148
Анотація: Присвячено аналізу ситуації на ринку праці, починаючи з доковідних часів і аж до сьогодення. Зазначено, що останніми роками ринок праці України перебуває у стані трансформації, що супроводжується окремими неґативними наслідками, зокрема пов’язаними зі зниженням продуктивності праці, погіршенням умов зайнятості, поширенням сеґменту нестандартної зайнятості тощо.
Вторгнення військ РФ в Україну значно вплинуло на економіку нашої країни, зокрема на ринок праці. Напередодні війни, коли ринок праці вже адаптувався до наслідків пандемії COVID-19, почалося поступове відновлення зайнятості, ринок праці України показував органічне зростання, зіставне зі зростанням бізнес-активності та ВВП країни. Прогнозне річне зростання ринку праці становило 1,3-2,4%. Середня кількість актуальних вакансій для пошуку на кадровому порталі robota.ua до 24 лютого становила близько 100 000 на день, кількість нових резюме, створених користувачами, сягала 25 000-30 000 на день, кількість відправлених резюме — 80 000 на день.
Не встиг ринок праці пристосуватися до COVID-19 реалій, як виникли нові й викликали нові зміни. У перший тиждень повномасштабної війни кількість вакансій, за даними кадрового порталу robota.ua, скоротилася на 45%, кількість нових резюме — на 51%, кількість відправлених резюме — на 39%.
Якщо брати статистику за 2021-й та перші три місяці 2022 року, то найбільша кількість вакансій на work.ua спостерігалася 30 вересня 2021 року — 119 615. Згодом кількість вакансій почала зменшуватися, і до початку 2022 вона вже становила 69 835. А 23 лютого на work.ua. було розміщено 99 392 пропозиції. Статистика вакансій різко обвалилася у перші два тижні війни. Їхня кількість скоротилася до 4 тисяч, зафіксованих 7 березня. Але з того часу ринок праці почав потроху оживати, і 30 березня на сайті було вже 9415 вакансій. Проте до колишнього рівня пропозицій ще дуже далеко. Такі дані наводить портал work.ua.
У цьому немає нічого дивного. Адже близько 30% підприємств в Україні або зовсім припинили, або на якийсь час призупинили свою діяльність. Таким чином, відбулося одночасне вивільнення величезної кількості працездатного населення. Через закриття підприємств на ринку праці різко скоротилися вакансії, яких завжди було багато: продавців-консультантів, швачок, спеціалістів робітничих професій. Але є кілька галузей, де попит на фахівців майже не впав. Зокрема, як і раніше, шукають працівників у медичну та фармацевтичну галузь, у сільське господарство та аґробізнес, а також в ІТ-галузь.
Якщо говорити про географію, то найбільш значущі зміни відбулися в центрах бізнес-активності — Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Запоріжжі, Львові. Практично всі міста, окрім Львова, перебувають у зоні конфлікту. У перший тиждень бойових дій кількість вакансій була вкрай низькою у співвідношенні «до» і «після», навіть якщо порівнювати з кризовими явищами 2014 і 2020 років.
Незважаючи на вторгнення Росії, більша частка українського бізнесу продовжувала працювати. Так, за результатами опитування Європейської бізнес-асоціації (ЄВА), які оприлюднив Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, 52% українських компаній хоч і з обмеженнями, але працюють. Ще 27% призупинили, але хочуть поновлювати свою діяльність. Водночас 63% компаній продовжують платити зарплату в повному обсязі, а 45% ще й провадять додаткові або авансові виплати. Крім того, більшість бізнесів підтримують армію або територіальну оборону: 41% допомагають фінансово, 35% підтримують працівників, які захищають країну, 31% постачають продукти, 29% постачають послуги, 16% — ліки, 9% — засоби захисту та оборони.
Пік «шокових» процесів поступово проходить і актуальним стає питання, як розбудовувати справу в нових життєвих та бізнес-реаліях. Починає простежуватись повільна тенденція до зростання.
Через складну ситуацію, що склалася на ринку праці, зокрема значний відплив працездатного населення до лав Збройних сил України, сил територіальної оборони, волонтерських організацій, а також враховуючи виїзд великої кількості українців за кордон, головним чином жінок працездатного віку, зростає потреба в максимально раціональному використанні робочої сили та забезпеченні сприятливого рівня адаптивності працездатного населення до змін на ринку праці, а це потребує виважених державних рішень.
Одним з важливих завдань держави зараз є створення чіткої системи пріоритетів для забезпечення зайнятості населення. Серед таких пріоритетів: збереження та розвиток людського капіталу, створення стимулів для працевлаштування та експорту послуг, дереґуляція та прозорість правил.
Актуальним напрямом подальших розвідок є дослідження змін на регіональних ринках праці, змін обсягів зайнятості населення віком від 15 до 64 років, змін у професійній структурі попиту на працю, рівня безробіття, нових тенденцій ринку праці, змін у поведінці як роботодавців, так і пошукачів з огляду на вплив повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну.
|
