Свято Купала – відродження традицій ведичного православ`я


Загальна історія краю
Природа краю
Етнографія
Міста і села краю
Краєзнавці
Імена в історії Придніпров'я
Рідний край у віршах і світлинах
Література рідного краю
Мало хто з нас у дитинстві не захоплювався казками: народна – «Царівна-жаба», чи пушкінська «Руслан і Людмила». А коли виросли думали – а де ж ті чудо-богатирі, славні князі, мудрі волхви, красні-дівиці. А навколо бачили похмурих, серйозних людей, які чомусь говорили, що казок в житті не буває..
З початку третього тисячоліття в Україні та, зокрема, у м. Дніпропетровську проводяться заходи, аби відтворити цю красиву казку, щоб життя стало красивішим, щасливішим.
Уже другий рік у м. Дніпропетровську активно проводиться робота щодо відновлення древніх традицій предків, слов’ян-аріїв – Ведичного Православ’я, чи Слов’янської Ведичної традиції.
Ведичне Православ’я – прадавня споконвічна Віра слов’ян – має основою Веди – духовні знання предків а також звичаєву обрядовість, народну творчість як вираз притаманної народу духовності та мудрості.
Ми звикли думати що Веди – це Індія, а православ`я може бути тільки християнським. Не зовсім так. Православ`я у слов`ян задовго до народження Ісуса Христа було Ведичним. 988 року князь Володимир охрестив Русь і святе для русів слово „Православ`я” додав до назви християнської церкви. А Ведичне Православ`я назвав язичництвом і заборонив. Поняття „Православ`я” походить від „Славити Праву”, тобто Вишніх Богів. У слов`янському звичаї Вишні Боги – Род, Сварог, Лада, Велес, Перун, Світовит, Стрибог, Ярило, Купало та ще більше ста їх проявів і ще більше у інших світах. І нащадками у світі проявленому – є ми, люди – і Вишні Боги – предки наші. А ті хто вмер – відійшов у Наву, у світ неявний.
Кілька років тому в Україні започатковано організацію Родове Вогнище Рідної Православної Віри, яка стала центром відновлення традицій наших предків. Очолив її Верховний Волхв Руси-України Володимир Куровський. Такі організації стали з`являтися по містах і селах України.
У Дніпропетровську також організовано громадський рух з відновлення традицій предків слов`ян – Ведичного Православ`я. В рамках цього руху в 2007 році зареєстрована Громада Родового Вогнища Рідної Православної Віри „Щаслива Родина”, існує декілька ініціативних груп. Очолив громаду жрець Ведичного Православ`я Ясногор, літня людина, що має великий досвід організаційної та виховної роботи – у миру Олег Борисович Левицький, полковник запасу, науковий працівник, викладач дисциплін „Екологія”, „Безпека життєдіяльності” у декількох ВНЗ міста.
Метою діяльності Громади є сповідування і поширення Рідної Православної Віри на основі віри та духовних знань предків українського народу. З цією метою Громада організовує проведення обрядів: недільних Православлень та свят Кола Сварожого. Щотижня у неділю громадою проводяться традиційні заходи – Недільні Православлення. В традиціях слов’ян-аріїв святкувати Свята Кола Сварожого чи Звичаєвого Календаря. Одне з таких свят – Свято Купала, одне із головних свят року, що символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. Воно проводиться у ніч з 23 на 24 червня і припадає на день літнього сонцестояння. Особливо його любить святкувати молодь, беручи участь у обрядових дійствах, яке починається в надвечір’ї і закінчується зустріччю Сонця-Купали.
У Дніпропетровську Свято Купала громадою „Щаслива Родина” проводилося двічі.
Уперше в ніч з 23 на 24 червня на стадіоні „Колос” у м. Підгороднє. Свято відбулось організовано й весело, його організовували жрець Ясногор та господар стадіону, голова громадської організації „Земля й Воля” Костянтин Писаревський. Фото 1, 2.
Було вогнище, на якому спалили Марену і через яке стрибали, втопили Купалу, зіштовхнули величезне вогняне колесо у воду. А потім пішов сильний дощ, але учасники свята залишилися навколо вогнища і тільки після того, як завершили обряд, перейшли у приміщення і продовжили святкування. Фото 3, 4, 5, 6.
Зранку збирали трави і зустрічали Сонце молитвою... Ще вдосвіта люди вмилися джерелицею і набрали цілющої води, яка була освячена жерцем Ясногором коло вогнища. Всі зійшлися на капищі, та зустрічали сонце. Проголошували славу Сонцю, подяки Дажбогу за життя і молитви за добрий урожай.
У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей, великої лікувальної сили. Збирали трави дуже рано. До рослин при збиранні промовляли молитви...
24 червня, як засутеніло, команда пловців з п`яти чоловік з ліхтариками попливла по Дніпру від фонтану до Монастирського острова. Поперед себе вони штовхали Купальский віночок, на якому сиділа і тримала хоругву Громади онука пані Любави Яринка. Інші члени громади з піснями берегом йшли ходою на Монастирський острів. Фото 7.
Удруге свято проводили через два тижні – ввечері 6 червня на мальовничому пагорбі коло ставка, що у с. Сурсько-Литовському. Фото 8. Підготовки майже ніякої не було – суцільний експромт...
Організовували та проводили свято голова громадської організації „Білоруси Придніпров`я” Валерій Олексійович Корольов та голова громади „Щаслива Родина” жрець Ясногор. А допомагали їм Аліна Миколаївна Сорокопуд, заступник голови організації „Білоруси Придніпров`я” і одночасно староста громади „Щаслива Родина” та голова сільради с. Сурсько-Литовське Ольга Вікторівна Терехова. Фото 9, 10.
На місці проведення свята назбирали хмизу для традиційного купальського вогнища. Дівчата плели віночки, вдягали опудала Купали та Марени. Головні персонажі свята – Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи традиційно обираються відповідно хлопцями й дівчатами. Традиційно поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, і цей символ на святі символізує гілка верби – Купалиця, яку дівчата прикрашали стрічками та квітами. Було виготовлене опудало Марени... Фото 11, 12.
Марену вибрали одразу – знайшли найгарнішу дівчину і надягнули на неї купальський віночок. А от із обиранням Купала були деякі труднощі – хлопців виявилось набагато менше, ніж дівчат. Та впоралися і з цим. Фото 13,14.
Свято почалося звечора, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбувалося дійство, став купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Жрець Ясногор проголосив молитви. Четверо чоловіків зі смолоскипами стали квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця – чотири пори року. Потім вони зійшлися до хмизу і запалили вогнище, що символізує "сонячне сплетіння". Фото 15, 16, 17.
У надвечір'я дівчата гадали на судженого – пускали у воду свої вінки, а хлопці повинні були їх діставати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято... Фото 18, 19.
При заході сонця хлопці почали перестрибувати через вогонь, спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважав за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Існують прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Хлопці спустили з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту). Фото 20, 21, 22.
Коли забави стихли, люди від вогнища запалили свічки на заготованих зарання кошиках-віночках і пішли до річки, і пустили їх водою вшановуючи предків. Після цього всі сіли за святкову вечерю. Віддали шану предкам і молились за народження літнього сонця Купали. Бажаючі пішли у ліс шукати квітку папороті. Хтось намагався знайти за її допомогою скарби, а хтось знайшов своє щастя – кохання.
Свято вийшло на славу. Купальська ніч духовно поєднала людей з природою, возвеличила побут, освятила почуття молодих сердець. Фото 23.
Громада „Щаслива Родина”, Громадська організація „Білоруси Придніпров`я” запрошують людей активних, діяльних, усіх бажаючих прийняти участь у відтворенні цієї красивої казки, до здорового образу життя, щоб життя стало красивішим, щасливішим. І ще багато свят та інших чудесних заходів буде проведено, щоб відтворити нашу дитячу казку. Фото 24.

Олег Левицький
Фотографувала (фото 8–25) і упорядкувала Ірина Голуб. Фото 25