Дніпропетровщина бібліотечна

Жіночі сузір’я клубу «Надвечір’я»

 

Черненко Г., завідувач

КЗК«Шестірнянська сільська бібліотека» Широківської районної ЦБС

 

З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове весняне свято – 8 Березня. Це особливе свято, воно присвячене  жінці, жінці-матері, жінці-коханій, жінці-подрузі. Воно несе у світ і ніжність, і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті, – щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою. Жінка є берегинею роду, миру, злагоди і гармонії на рідній  землі.

Саме напередодні цього свята хочу розповісти про шестірнянських берегинь, членів клубу «Надвечір’я», мудрих, працелюбних жінок, які стійко долали всі життєві негаразди.

Клуб «Надвечір’я» був створе­ний при Шестірнянській сільській бібліотеці в 2002 році. Він об’єднує людей різних смаків, уподобань, життєвих доль. Їм за 50, але вони зовсім не схожі на сварливих бур­кунів, які проклинають все і всіх, ведуть безкінечні розмови про свої хвороби. Їм куди цікавіше обговорити новини в світі, цікаву книгу, поділитися новинами кулі­нарії. Це люди старого гарту. Їм болить душа за все, що відбува­ється в селі, країні, вони завжди готові допомогти тим, хто цього потребує.

Клуб об'єднує тих, хто сам прагне відчути радість простого людського спілкування і дарує радість іншим; тих, хто хоче не просто доживати свого віку, а насолоджуватися перевагами цього поважного віку і жити змістовним життям; тих, хто любить книгу, українську пісню, хто не байдужий до збере­ження й відродження національних традицій, національної культури.

Девіз клубу – «Мої роки – моє багатство». А настановою повсякденного життя стали слова П.Баратинського:

Не жалій, що вже сили не ті,-

Так буває завжди у житті.

Ти ж зі старістю вперто борись,

Не зітхай, не сумуй, не журись.

Одна з членів клубу влучно сказала, що «ми створили спілку «Надвечір’я», у ній жінки – немов сузір’я». Ось наше жіноче сузір'я:

О.І.Гаркуша – голова ради клу­бу. Вона натхненниця всієї роботи, наш поет. Її завзяттю, енергії мо­жуть позаздрити й молоді. Навіть тепер, коли вона пересувається виключно на милицях, рідко коли пропускає засідання клубу. Захо­плюється вишивкою, намагається бути для доньок не тягарем, а по­мічницею. Зібрала цікавий краєз­навчий матеріал про консервний завод, працівницею якого колись була.

І.І.Бугрієнко, Л.М.Волкова – наші «соловейки», глибокі зна­вці української народної пісні, українських традицій, вони вміло пропагують це. Всі заходи, при­свячені пропаганді української книги, українських письменників, які проводить сільська бібліотека, проходять при безпосередній участі І.І.Бугрієнко, Інна Іванівна захоплюється поезією, сама пише вірші.

Л.М. Волкова – «багата» бабу­ся, у неї 11 онуків. І тепла бабуси­ного серця вистачає на всіх. Хоча вона проживає сама, однак са­мотньою себе не відчуває, часто гостюють онучата, приходять діти. Лідія Миколаївна активна учас­ниця всіх дитячих ранків та свят її онучат. Сама гарно шиє, плете спицями, навчила цьому доньок, а тепер навчає онучок.

В.К.Варварюк – це наша бджілка-трудівниця. Вона і тепер така жвава, швидка як і в молодості. Руки її ніколи не знають спочинку. Ось вона порається по господар­ству, ось вже готує обід; а поки щось кипить, впріває, вже виши­ває. Вишивка – це справжнє хобі Віри Кузьмівни. Вишиває не тільки для себе та своєї родини, виши­тою красою ділиться з іншими. Український рушник подарувала школі, ікону – церкві Покрови Бо­городиці УПЦ КП. Вона справжня народна майстриня: вміє не тільки вишивати, а й майстерно плете спицями, вміє прясти і ткати.

          Якщо треба провести якесь опитування чи забезпечити ма­теріально-технічну базу засідан­ня клубу, тут Л.М.Волкова та В.М.Шматига – перші помічники. Вікторія Михайлівна – це людина, на яку завжди можна покластися у важку годину. Вона – соціальний працівник, тому допомога іншим у неї завжди на першому плані. Не­багатослівна, порядна.

О.Ю.Цибух – гарна господиня, справжній любитель квітів. Кві­ти – постійні супутники її життя. Вони на подвір'ї, городі, в кімна­тах. На її подвір'ї пишно буяють троянди, мальви, ромашки, маки, чорнобривці та інші. Причому квітує подвір’я з ранньої весни і до глибокої осені. А підвіконня кімнат будинку, мов би справжня оран­жерея: все буяє яскравою зелен­ню, квітує.

М.О.Черевишня, агроном за фахом, закохана в землю. Вона радіє, що тепер, коли вона на за­служеному відпочинку, може при­ділити присадибній ділянці весь час. Тож город у неї, ніби цяцька. Все зроблено вчасно, з любов’ю. А нивка віддячує їй стабільно ви­сокими врожаями.

З.Л.Орлова – це наш Василь Тьоркін в юбці. Де вона, там завжди весело: жарти, анекдоти.

На жаль, не всі члени клубу мо­жуть вже систематично відвідува­ти засідання через об’єктивні та суб’єктивні причини.

Від щирого серця вітаю всіх «надвечірників» зі святом 8 Бе­резня, дякую вам за ваш неспо­кій, за благородні душі, за лю­дяність і чуйність, тепло і ласку, які ви даруєте всім оточуючим.

Нехай кожний ваш день буде сонячним і радісним, нехай до­вкола вас панує любов і гармо­нія. Будьте завжди усміхнені, сповнені надій та оптимізму. Щастя вам, удачі, здоров’я, ми­лосердя. Нехай у ваших оселях завжди панують мир, злагода і добробут.

Вісник. - 2015. - 7 березня