Дніпропетровщина бібліотечна

---

    Ще з дитинства поступово і не помітно входять в наше життя книги і залишаються з нами назавжди. Маленькими ми слухаємо казки і переживаємо за героїв, в перше дізнаємося, що на світі існує добро і зло. Підростаючи, ми разом з чарівними принцесами чекаємо на прекрасного принца, вчимося мріяти і вірити, що мрії здійснюються і добро обов’язково перемагає зло. Ми мандруємо в далекі країни, пізнаємо прекрасне і надзвичайне. Книги доносять до нас безліч дивовижних знахідок і геніальних відкриттів. Тому дуже прикро усвідомлювати, що сьогодні книжка втратила колишню цінність для багатьох людей, її замінили телевізор і комп’ютер. Я думаю, що ніяка сучасна техніка не зможе замінити людині години спілкування з книгою. Недаремно народ каже: «Книга вчить, як на світі жить». Адже тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Значно пізніше долучилися друкована періодика, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті Інтернет. Сьогодні світ переживає процес бурхливої інформатизації. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює грає, у шахи, розмальовує. Основною проблемою сьогодення стала проблема вибору. Я думаю, що недоліком сучасних технологій є велика кількість поверхневої, часто непотрібної , а то й шкідливої інформації.  У книгах ми могли довіритися автору, який ніс особисту відповідальність за написане. У комп’ютерній мережі не кожний зможе відділити потрібне і корисне від зайвого, особливо діти. Тому я переконана, що тільки книга може дати той духовний потенціал, котрий стає стрижнем усього життя людини, його роздумів та вчинків, мудрості і доброти. Зараз книгу потіснили, складні економічні умови відвернули увагу людей від духовного до матеріального. Але книги стоять на бібліотечних полицях  і смиренно чекають на нас, читачів, своїх друзів. Їм є про що нам розповісти, чому навчити. Вони будуть зберігати свої таємниці, щоб одного разу радісно відати їх нам. Їм вистачить терпіння чекати на цю щасливу мить. А чи вистачить нашого життя…
    Хліб і книжка. Вічні дві святині,
    Що лежать поважно на столі,
    Стверджуючи мудрість дум людини,
    Безкінечність щедрості землі.