Дніпропетровщина бібліотечна
Верхньодніпровський район
КЗК "Мишуринорізька сільська бібліотека"
Історія бібліотеки
Своє існування Мишуринрізька сільська бібліотека почала в далекому 1956 році.
Першою завідуючою Мишуринрізької сільської бібліотеки була Гапон Марія Степанівна, на момент заснування бібліотеки вона не мала, навіть, середньої освіти – навчалась у вечірній школі, але любов до книги і бажання культурної розбудови села, підштовхнули її обійти подвір’я односельців, зібрати 200 книг та ініціювати виділення колгоспом старенької хати під приміщення бібліотеки. Хата не опалювалась, а тому бібліотекарю доводилося часто переїжджати, шукаючи інші теплі будівлі, і переносити туди фонд.
Багато з односельців дарували бібліотеці книги, допомагаючи зростанню фонду, бо колгосп був ще бідний і коштів на придбання нової літератури не виділяв.
Підписка періодичних видань складалася з однієї лише районної газети.
В 1968 році колгоспна бібліотека, згідно рішення районної ради, стала державною. З цих пір і почався її розвиток. Щорічно збільшувався фонд, зростала кількість читачів. Бібліотекар намагалася охопити бібліотечним обслуговуванням кожен двір, кожну людину. І вже на початку 70-х років бібліотека мала 1000 читачів, 20000 примірників книговидача, 10000 примірників нараховував фонд.
В 1969 році бібліотека була переведена в новозбудований сільський Будинок культури. На другому поверсі було відведено 3 кімнати для абонементу, читального залу, дитячої кімнати і невеличкого книгосховища, загальною площею 150 м2.
Бібліотека отримала нове обладнання: стелажі, столи, стільці. Колгосп виділив кошти на придбання килимового покриття для підлоги.
Марія Степанівна Гапон вступила до Дніпропетровського культурно-освітнього училища і закінчила його, оволодівши професією бібліотекаря.
Тепер вона з новими силами взялася за роботу. Були оформлені стенди про передовиків колгоспу, краєзнавчий куток, де зібрано матеріали про своїх односельців, нагороджених урядовими нагородами.
Бібліотека вела активну пропаганду політики партії і уряду, широко пропагувала праці Л.І. Брежнєва «Мала Земля», «Відродження», «Цілина».
В 1970 році штат бібліотеки зріс. До бібліотеки прийшла Галина Дмитрівна Андрієнко. Була вона неспеціалістом, але швидко опанувала всі напрямки роботи бібліотеки, була добросовісним працівником. Штатну одиницю виділив колгосп і повністю її фінансував.
В 70-80 роки дуже допомагав колгосп. Щорічно багато коштів виділяв і на придбання літератури, і на підписку періодичних видань.
Бібліотека досягла високого рівня роботи, і в 1973 році отримала звання «Бібліотека відмінної роботи».
Входження бібліотеки в ЦБС (1975 рік) стимулювало творчий пошук нових ефективних форм і методів ідеологічної дії на читачів, цілеспрямованого впливу на характер і зміст їх читання.
Бібліотека проводила велику роботу по удосконаленню бібліотечного обслуговування населення села, поглибленню змісту роботи по пропаганді книги і керівництву читанням.
Про підвищення соціальної ролі бібліотеки говорить той факт, що на базі читального залу бібліотеки був організований кабінет політосвіти.
Кількісні показники роботи бібліотеки кінця 70-х років говорять самі за себе: 1200 користувачів, 27500 книговидача, 14000 примірників фонду.
Андрієнко Г.Д. пропрацювала в бібліотеці 11 років і вийшла на пенсію.
З 1981 року в бібліотеці залишився один працівник – Гапон М.С.
Гапон М.С. пропрацювала в бібліотеці 20 років. Роки її роботи були наповнені глибоким змістом, ефективністю в обслуговуванні читачів, старанністю і наполегливістю.
Марія Степанівна мала багато подяк і грамот обласного управління культури, районного відділу культури і ЦБС.
Її бібліотека завжди була однією із кращих в районі.
Кількісні показники 80-х років такі: 11000 користувачів, 25500 книговидача, 14500 примірників фонду.
В 1988 році до бібліотеки прийшла нова завідуюча Ганна Василівна Бублей, спеціаліст, закінчила в 1971 році Дніпропетровське культурно-освітне училище.
З приходом до бібліотеки нового працівника, в деякій мірі змінилися і основні напрямки роботи. Крім пропаганди літератури і формування книжкового фонду, завідуюча бібліотекою почала звертати увагу на обслуговування віддалених ділянок колгоспу – ферм і бригад: там були створені бібліотечні пункти, проводилися масові заходи.
Велика увага приділялася удосконаленню довідково-бібліографічного апарату бібліотеки: повністю була оновлена систематична картотека статей, значно доповнена новими матеріалами краєзнавча картотека, відредагований алфавітний каталог.
Бібліотека активно співпрацювала з Будинком культури - проводила різноманітні масові заходи, такі як: вечори-зустрічі для працівників сільського господарства «Спасибі за руки золоті та хліб на столі», «Хвала рукам, що пахнуть хлібом», літературна композиція «Славі не меркнути, подвигу жити», літературний вечір «Усі квіти для вас, милі жінки», свято «Люблю, тебе, Україно, і бога за тебе молю», літературний ранок «Поки сонце світить з неба, тебе, Тарасе, не забудуть» та багато інших.
Важкі 90-ті роки ознаменувалися зменьшенням кількості населення в мікрорайоні обслуговування, та, відповідно, і зменьшенням кількісних показників: читачів – 500, книговидача – 15000, фонд – 13500.
Тож більше уваги приділялося якісній роботі з читачами.
З 1992 року при Мишуринрізькій сільській бібліотеці працює творчо-аматорське об’єднання для дітей «Вербиченька» з популяризації народних звичаїв та традицій. За більш ніж 20-річну історію існування «Вербиченькою» проведено безліч заходів: народознавчі та краєзнавчі свята «Україна моя вкрилась цвітом, неначе калина», «Слався, чудовий козацький край», «Уклін тобі, мій рідний краю», «Золоте дитинство наше», уроки народознавства «Криниця – вічне джерело», «Повір’я українського народу», конкурси малюнків «Село моє, для мене ти єдине», літературні години «Хай буяє, як квітка ранкова, мовонька чиста, твоя рідна мова», літературно-краєзнавчі подорожі «Тут мій край і тут я живу», літературні круїзи «Мій край,
оспіваний легендами», краєзнавчі конкурси «Мій улюблений Мишурин Ріг»; під впливом занять «Вербиченьки» діти писали вірші і пісні, складали легенди. Любов до книги, читання бібліотекар прищеплювала дітям ще з дошкільного віку, щоб вони дорослішали з гарною книгою.
Бублей Г.В. пропрацювала в Мишуринрізькій сільській бібліотеці 22 роки, неодноразово нагороджувалась Почесними Грамотами районного відділу культури, неодноразово виборювала звання «Кращої бібліотеки року».
За її керівництва, бібліотека стала справжнім осередком національного відродження: вона активно популяризувала літературу про історію України, історію рідного краю, народні традиції, звичаї, обряди, фольклор.
В бібліотеці були оформлені постійно діючі книжкові виставки: «Ти будеш вічно, Україно, жити», «Квітни, земле України, талантом народу свого», «Неповторна Дніпропетровщина», «Слався, чудовий козацький край», «Українська родина», «Здоров’я нації», «Держава. Право. Людина», «Моя країна – Україна», виставка дитячої творчості «Обдаровані діти – майбутнє України», виставки малюнків «Світ очима дітей», «Моє село, для мене ти єдине». Виставки допомагали формувати естетичні смаки користувачів, спонукали до творчості, підвищували попит на народознавчу літературу.
Руками завідуючої Бублей Г.В. зібраний багатющий краєзнавчий матеріал з історії села: створено музей Героя Соціалістичної Праці, славного кукурудзовода Марка Остаповича Озерного, зберігаються багаторічні газетні публікації з історії своєї територіальної громади, її видатних людей, народні майстри дарують бібліотеці свої вироби, місцеві письменники поповнюють краєзнавчий куточок своїми творами, як то: книги І.О.Кріпака «Берег безсмертя», «Чародій», «Скарби одного села», з яких і через сторіччя люди будуть дізнаватися про добрі справи своїх односельців, знатимуть, якого вони «роду-племені» і «чиї вони діти», а в 2008 році бібліотека поповнилася ще одним безцінним краєзнавчим матеріалом – книгою земляка Миколи Ложко «Мишурин Ріг (на тому березі життя)».
В 2011 році Бублей Г.В. вийшла на пенсію, але напрацьований нею високий потенціал зберігається бібліотекою і досі. Вже під керівництвом нової завідуючої бібліотека продовжує працювати і виконувати свою основну функцію – культурно-освітнього центру села.
Сучасність бібліотеки
Мишуринрізька бібліотека сьогодні розміщена все в тому ж Будинку культури, має дорослий і дитячий абонементи, читальний зал і невеличке книгосховище, загальною площею 117, 8 м2.
Бібліотека обслуговує 500 користувачів, її книговидача складає 10000 примірників, бібліотечний фонд близько 15000 примірників.
З 2011 року бібліотекою завідує Урдюк Ольга Сергіївна. Вона не спеціаліст, але розумна, добросовісна, швидко опановує професію бібліотекаря.
Бібліотека в тісному контакті співпрацює з сільською радою, школою, дитячим садком, Будинком культури.
Без бібліотеки і її завідуючої не обходяться жодні заходи в селі: чи то мітинг, чи День села, чи фолькльорне свято, вшанування земляків тощо.
Бібліотекою організоване позастаціонарне обслуговування користувачів: інваліди і люди похилого віку обслуговуються на дому.
Саме небайдужість до своєї справи, вміння знаходити спільну мову з людьми різного віку і різних спеціальностей, доброзичливість і комунікабельність допомогли новій завідувачці заслужити авторитет і повагу односельців.
В бібліотеці панує приязнь і душевний затишок, доброзичливість і взаєморозуміння, бібліотекар намагається передбачити всі можливі запити користувачів.
Для повного задоволення потреб громадян в бібліотеці створені інформаційні зони: з забезпечення населення інформацією про діяльність місцевої влади «Влада інформує...», з соціальної і правової інформації «У режимі законності», на допомогу профорієнтації молоді «Ми вибираємо життя», з краєзнавчої інформації «Сторінки історії краю».
Соціокультурна та просвітницька діяльність бібліотеки представляється великим розмаїттям форм: виставки-огляди, книжкові вернісажі, літературні калейдоскопи, правові екскурси, години цікавих повідомлень, літературно-музичні композиції надають можливість всебічно і нетрадиційно розкривати книжкове зібрання бібліотеки, поповнювати обізнаність користувачів з різних галузей знань, позитивно впливати на популярність бібліотеки як осередку цікавого, культурного і змістовного дозвілля.
Тематика бібліотечних заходів визначається політичними, історичними, культурними подіями в житті країни.
Весело і галасливо на подвір’ї бібліотеки щороку проводиться День захисту дітей, Тиждень бібліотек, літні вуличні акції «Літо. Спека. Запрошуємо до бібліотеки».
Ефективність роботи бібліотеки, її роль в житті громади багато в чому залежить від уміння бібліотекаря налагодити співпрацю в своєму регіоні. Творчий підхід бібліотекаря до роботи, участь в обласних та районних конкурсах, акціях, програмах дає в результаті створення позитивного іміджу бібліотеки.
Своє існування Мишуринрізька сільська бібліотека почала в далекому 1956 році.
Першою завідуючою Мишуринрізької сільської бібліотеки була Гапон Марія Степанівна, на момент заснування бібліотеки вона не мала, навіть, середньої освіти – навчалась у вечірній школі, але любов до книги і бажання культурної розбудови села, підштовхнули її обійти подвір’я односельців, зібрати 200 книг та ініціювати виділення колгоспом старенької хати під приміщення бібліотеки. Хата не опалювалась, а тому бібліотекарю доводилося часто переїжджати, шукаючи інші теплі будівлі, і переносити туди фонд.
Багато з односельців дарували бібліотеці книги, допомагаючи зростанню фонду, бо колгосп був ще бідний і коштів на придбання нової літератури не виділяв.
Підписка періодичних видань складалася з однієї лише районної газети.
В 1968 році колгоспна бібліотека, згідно рішення районної ради, стала державною. З цих пір і почався її розвиток. Щорічно збільшувався фонд, зростала кількість читачів. Бібліотекар намагалася охопити бібліотечним обслуговуванням кожен двір, кожну людину. І вже на початку 70-х років бібліотека мала 1000 читачів, 20000 примірників книговидача, 10000 примірників нараховував фонд.
В 1969 році бібліотека була переведена в новозбудований сільський Будинок культури. На другому поверсі було відведено 3 кімнати для абонементу, читального залу, дитячої кімнати і невеличкого книгосховища, загальною площею 150 м2.
Бібліотека отримала нове обладнання: стелажі, столи, стільці. Колгосп виділив кошти на придбання килимового покриття для підлоги.
Марія Степанівна Гапон вступила до Дніпропетровського культурно-освітнього училища і закінчила його, оволодівши професією бібліотекаря.
Тепер вона з новими силами взялася за роботу. Були оформлені стенди про передовиків колгоспу, краєзнавчий куток, де зібрано матеріали про своїх односельців, нагороджених урядовими нагородами.
Бібліотека вела активну пропаганду політики партії і уряду, широко пропагувала праці Л.І. Брежнєва «Мала Земля», «Відродження», «Цілина».
В 1970 році штат бібліотеки зріс. До бібліотеки прийшла Галина Дмитрівна Андрієнко. Була вона неспеціалістом, але швидко опанувала всі напрямки роботи бібліотеки, була добросовісним працівником. Штатну одиницю виділив колгосп і повністю її фінансував.
В 70-80 роки дуже допомагав колгосп. Щорічно багато коштів виділяв і на придбання літератури, і на підписку періодичних видань.
Бібліотека досягла високого рівня роботи, і в 1973 році отримала звання «Бібліотека відмінної роботи».
Входження бібліотеки в ЦБС (1975 рік) стимулювало творчий пошук нових ефективних форм і методів ідеологічної дії на читачів, цілеспрямованого впливу на характер і зміст їх читання.
Бібліотека проводила велику роботу по удосконаленню бібліотечного обслуговування населення села, поглибленню змісту роботи по пропаганді книги і керівництву читанням.
Про підвищення соціальної ролі бібліотеки говорить той факт, що на базі читального залу бібліотеки був організований кабінет політосвіти.
Кількісні показники роботи бібліотеки кінця 70-х років говорять самі за себе: 1200 користувачів, 27500 книговидача, 14000 примірників фонду.
Андрієнко Г.Д. пропрацювала в бібліотеці 11 років і вийшла на пенсію.
З 1981 року в бібліотеці залишився один працівник – Гапон М.С.
Гапон М.С. пропрацювала в бібліотеці 20 років. Роки її роботи були наповнені глибоким змістом, ефективністю в обслуговуванні читачів, старанністю і наполегливістю.
Марія Степанівна мала багато подяк і грамот обласного управління культури, районного відділу культури і ЦБС.
Її бібліотека завжди була однією із кращих в районі.
Кількісні показники 80-х років такі: 11000 користувачів, 25500 книговидача, 14500 примірників фонду.
В 1988 році до бібліотеки прийшла нова завідуюча Ганна Василівна Бублей, спеціаліст, закінчила в 1971 році Дніпропетровське культурно-освітне училище.
З приходом до бібліотеки нового працівника, в деякій мірі змінилися і основні напрямки роботи. Крім пропаганди літератури і формування книжкового фонду, завідуюча бібліотекою почала звертати увагу на обслуговування віддалених ділянок колгоспу – ферм і бригад: там були створені бібліотечні пункти, проводилися масові заходи.
Велика увага приділялася удосконаленню довідково-бібліографічного апарату бібліотеки: повністю була оновлена систематична картотека статей, значно доповнена новими матеріалами краєзнавча картотека, відредагований алфавітний каталог.
Бібліотека активно співпрацювала з Будинком культури - проводила різноманітні масові заходи, такі як: вечори-зустрічі для працівників сільського господарства «Спасибі за руки золоті та хліб на столі», «Хвала рукам, що пахнуть хлібом», літературна композиція «Славі не меркнути, подвигу жити», літературний вечір «Усі квіти для вас, милі жінки», свято «Люблю, тебе, Україно, і бога за тебе молю», літературний ранок «Поки сонце світить з неба, тебе, Тарасе, не забудуть» та багато інших.
Важкі 90-ті роки ознаменувалися зменьшенням кількості населення в мікрорайоні обслуговування, та, відповідно, і зменьшенням кількісних показників: читачів – 500, книговидача – 15000, фонд – 13500.
Тож більше уваги приділялося якісній роботі з читачами.
З 1992 року при Мишуринрізькій сільській бібліотеці працює творчо-аматорське об’єднання для дітей «Вербиченька» з популяризації народних звичаїв та традицій. За більш ніж 20-річну історію існування «Вербиченькою» проведено безліч заходів: народознавчі та краєзнавчі свята «Україна моя вкрилась цвітом, неначе калина», «Слався, чудовий козацький край», «Уклін тобі, мій рідний краю», «Золоте дитинство наше», уроки народознавства «Криниця – вічне джерело», «Повір’я українського народу», конкурси малюнків «Село моє, для мене ти єдине», літературні години «Хай буяє, як квітка ранкова, мовонька чиста, твоя рідна мова», літературно-краєзнавчі подорожі «Тут мій край і тут я живу», літературні круїзи «Мій край,
оспіваний легендами», краєзнавчі конкурси «Мій улюблений Мишурин Ріг»; під впливом занять «Вербиченьки» діти писали вірші і пісні, складали легенди. Любов до книги, читання бібліотекар прищеплювала дітям ще з дошкільного віку, щоб вони дорослішали з гарною книгою.
Бублей Г.В. пропрацювала в Мишуринрізькій сільській бібліотеці 22 роки, неодноразово нагороджувалась Почесними Грамотами районного відділу культури, неодноразово виборювала звання «Кращої бібліотеки року».
За її керівництва, бібліотека стала справжнім осередком національного відродження: вона активно популяризувала літературу про історію України, історію рідного краю, народні традиції, звичаї, обряди, фольклор.
В бібліотеці були оформлені постійно діючі книжкові виставки: «Ти будеш вічно, Україно, жити», «Квітни, земле України, талантом народу свого», «Неповторна Дніпропетровщина», «Слався, чудовий козацький край», «Українська родина», «Здоров’я нації», «Держава. Право. Людина», «Моя країна – Україна», виставка дитячої творчості «Обдаровані діти – майбутнє України», виставки малюнків «Світ очима дітей», «Моє село, для мене ти єдине». Виставки допомагали формувати естетичні смаки користувачів, спонукали до творчості, підвищували попит на народознавчу літературу.
Руками завідуючої Бублей Г.В. зібраний багатющий краєзнавчий матеріал з історії села: створено музей Героя Соціалістичної Праці, славного кукурудзовода Марка Остаповича Озерного, зберігаються багаторічні газетні публікації з історії своєї територіальної громади, її видатних людей, народні майстри дарують бібліотеці свої вироби, місцеві письменники поповнюють краєзнавчий куточок своїми творами, як то: книги І.О.Кріпака «Берег безсмертя», «Чародій», «Скарби одного села», з яких і через сторіччя люди будуть дізнаватися про добрі справи своїх односельців, знатимуть, якого вони «роду-племені» і «чиї вони діти», а в 2008 році бібліотека поповнилася ще одним безцінним краєзнавчим матеріалом – книгою земляка Миколи Ложко «Мишурин Ріг (на тому березі життя)».
В 2011 році Бублей Г.В. вийшла на пенсію, але напрацьований нею високий потенціал зберігається бібліотекою і досі. Вже під керівництвом нової завідуючої бібліотека продовжує працювати і виконувати свою основну функцію – культурно-освітнього центру села.
Сучасність бібліотеки
Мишуринрізька бібліотека сьогодні розміщена все в тому ж Будинку культури, має дорослий і дитячий абонементи, читальний зал і невеличке книгосховище, загальною площею 117, 8 м2.
Бібліотека обслуговує 500 користувачів, її книговидача складає 10000 примірників, бібліотечний фонд близько 15000 примірників.
З 2011 року бібліотекою завідує Урдюк Ольга Сергіївна. Вона не спеціаліст, але розумна, добросовісна, швидко опановує професію бібліотекаря.
Бібліотека в тісному контакті співпрацює з сільською радою, школою, дитячим садком, Будинком культури.
Без бібліотеки і її завідуючої не обходяться жодні заходи в селі: чи то мітинг, чи День села, чи фолькльорне свято, вшанування земляків тощо.
Бібліотекою організоване позастаціонарне обслуговування користувачів: інваліди і люди похилого віку обслуговуються на дому.
Саме небайдужість до своєї справи, вміння знаходити спільну мову з людьми різного віку і різних спеціальностей, доброзичливість і комунікабельність допомогли новій завідувачці заслужити авторитет і повагу односельців.
В бібліотеці панує приязнь і душевний затишок, доброзичливість і взаєморозуміння, бібліотекар намагається передбачити всі можливі запити користувачів.
Для повного задоволення потреб громадян в бібліотеці створені інформаційні зони: з забезпечення населення інформацією про діяльність місцевої влади «Влада інформує...», з соціальної і правової інформації «У режимі законності», на допомогу профорієнтації молоді «Ми вибираємо життя», з краєзнавчої інформації «Сторінки історії краю».
Соціокультурна та просвітницька діяльність бібліотеки представляється великим розмаїттям форм: виставки-огляди, книжкові вернісажі, літературні калейдоскопи, правові екскурси, години цікавих повідомлень, літературно-музичні композиції надають можливість всебічно і нетрадиційно розкривати книжкове зібрання бібліотеки, поповнювати обізнаність користувачів з різних галузей знань, позитивно впливати на популярність бібліотеки як осередку цікавого, культурного і змістовного дозвілля.
Тематика бібліотечних заходів визначається політичними, історичними, культурними подіями в житті країни.
Весело і галасливо на подвір’ї бібліотеки щороку проводиться День захисту дітей, Тиждень бібліотек, літні вуличні акції «Літо. Спека. Запрошуємо до бібліотеки».
Ефективність роботи бібліотеки, її роль в житті громади багато в чому залежить від уміння бібліотекаря налагодити співпрацю в своєму регіоні. Творчий підхід бібліотекаря до роботи, участь в обласних та районних конкурсах, акціях, програмах дає в результаті створення позитивного іміджу бібліотеки.