Плетіння

У багатьох країнах світу плетіння з рослинних матеріалів це один із найдавніших і унікальних видів народного мистецтва, своєрідне художнє явище. За свідченнями дослідників, в Україні воно почало розвиватися у XV столітті, а з кінця XVIII плетені вироби виготовлялися вже організовано у майстернях і на фабриках. Основними матеріалами для роботи були і традиційно зостаються лоза, верба, рогоза, солома, корінь сосни. Але існують майстри, які шукають для своїх витворів оригінальніші матеріали, розробляють індивідуальні техніки.

Для дніпрянина Володимира Яценка саме хвоя стала джерелом творчості і натхнення. Як це сталося? Колись, багато років тому, перебуваючи в Криму, він побачив плетені вироби з незвичного матеріалу. На перший погляд, здавалося, що за основу взяті дерев’яні трісочки, чи якісь корінці. Жіночка, яка представляла свої роботи просто неба, повідомила, що це голочки сосни, але розповісти докладніше про техніку відмовилась. До слова, коли Володимир стане майстром цього ремесла, він щиро ділитиметься своїми навичками і знаннями з усіма зацікавленими.

А тоді він самотужки став опановувати майстерність плетіння з хвої. Багато читав, звертався до інтернету, доходив до сутності методом численних спроб і помилок. Але наполегливість, витримка і працездатність дали свої плоди – в нього все вийшло! Перші роботи – підставки, обереги, кулони, тарелі – були для особистого настрою, родинного затишку, для подарунків друзям. Ремесло захоплювало, майстерність вдосконалювалась, колекція розросталася, але десь в глибині душі точилися сумніви: що далі – чи варто продовжувати – кому це потрібно? І Володимир наважився показати свої витвори на широкий загал, почути що скажуть люди. Майданчиком став бульвар недалеко від багатоповерхівки, де мешкала родина. Результат був неочікуваним – перехожі зупинялись, роздивлялись, навіть купували. Він бачив їхні очі, зацікавленість, схвальні відгуки… Це була перша перемога! А потім сталася випадкова зустріч (на тому ж бульварі) із Валентиною Володимирівною Слободою, директоркою дніпровського Будинку мистецтв, яка запросила майстра-початківця до співпраці. Він став брати участь у культурно-просвітницьких заходах закладу, тут відбулася його перша виставка, тут провів перші заняття з плетіння для дітей і дорослих.

З 2012 року Володимир став працювати з хвоєю на професійній основі і невдовзі ствердився як майстер. Сьогодні про це ремесло він знає все і навіть створив свою особисту технологію (безнитковий авторський вузол сплетіння).

Майстер цікаво розповідає про історію виникнення плетіння із хвої на американському континенті ще у сиву давнину, і що особливої популярності воно набуло у Мексиці. Там навіть існують клуби прихильників плетіння з хвойних голок. Натхненно ділиться враженнями від творчого процесу, розкриваючи подробиці техніки.

Для роботи майстер збирає голки австрійської чорної сосни – саме таку назву мають ті красуні, що ростуть у нашій місцевості. Їх масово завезли ще у 1914 році для укріплення піщаних берегів і ярів на Придніпров’ї.

Виявляється, від довжини голки залежить зовнішній вигляд майбутнього виробу: коротка хвоя (до 10 см) більше підходить для витончених прикрас. А довга (за 25 см) – для об’ємних виробів, посуду. Ідеальною довжиною для плетіння майстер вважає 18–20 см. Збирає голки у невеликі пучки-снопики і в такому вигляді просушує та зберігає у сухому місті, яке добре провітрюється.

Перед тим, як безпосередньо взятися до плетіння, відбирає потрібну кількість голок. За допомогою ножиць знімає з них так звані «ковпачки» (живці, що приєднують голку до гілки). Потім сировину слід ретельно промити від пилу і бруду та «запарити», заливши окропом. Термообробка надає матеріалу еластичності. Коли ще голочки перебувають у теплій воді, можна братися до плетіння: початок дає стартовий вузол, далі вплітаються голки сосни на зразок плетіння квіткового віночка – голочка до голочки, вузлик…

Докладніше у відео за посиланням: https://www.facebook.com/watch/?v=1080096306339928

Назвати цю техніку простою і легкою неможливо: робота копітка, вимагає витримки, посидючості та наполегливості. Матеріал гострий і колючий, який часто травмує пальці, залишки смоли налипають на шкіру, пильне зосередження під час роботи є навантаженням на зір. Процес плетіння може тривати від години – на створення невеликої підставки під тарілку, до 70 годин на виготовлення великої ємності – як макітра.

Але для майстра то все – дріб’язкове, у порівнянні з захопливим творчим процесом, натхненням і радістю відтворення омріяного. Володимир зізнається, що ідеї для витворів йому підказує сама природа, фактура матеріалу, а також дивовижні зразки українського гончарного мистецтва.

Роботи Володимира Яценка вражають своєю оригінальною текстурою: вони мають вигляд тонкої кераміки або вишуканого різьблення по дереву, хоча створені з крихкого природного матеріалу. Красиві, з тонким ароматом хвої, вони демонструють майстерність автора, ювелірну точність роботи, де кожна голка лягає у складний орнамент. На дотик трішки шорсткі, але їх приємно тримати в руках, здається ніби вони вібрують – можливо то спомин про сонячні промені літа, тихий шепіт лісу чи то вкладена теплота рук майстра…

У мистецькій колекції Володимира Яценка представлені глечики, кошики, вазони, скриньки підставки, декоративні фігурки, які стануть у нагоді в побуті та прикрасять будь-яку оселю. Добірку доповнюють витончені авторські прикраси – кулони, підвіски, обереги. Гордістю майстра є декоративна булава – давній символ української державності, над якою йому довелося працювати не один день.

Він не зупиняється на досягнутому, він завжди в творчому пошуку, мріє про нові проєкти, про учнів-послідовників, про мирне життя у своїй країні і… ще багато про що.

Завершити хочу влучними словами однієї з багатьох відвідувачок виставки робіт Володимира Яценка: «Вироби майстра надихають на збереження національних традицій та демонструють, що навіть із простих природних матеріалів можна створити справжні витвори мистецтва».

Про майстра:

Володимир Яценко народився у 1974 році в сім’ї спадкового військовослужбовця. Родина часто переїжджала до різних міст тоді ще союзної держави, та з 1980 остаточно оселилась в Україні. З юних літ Володимир захоплювався туризмом, спортивним орієнтуванням на місцевості. З походів приносив цікаві знахідки: дивні корінці, у яких вгадувались скульптурні композиції фантастичних істот, шишки ялин, букети лугових рослин. Любив щось лагодити своїми руками з деревини, виплітати підставки під тарілки з різнотрав’я тощо.

Коли, після закінчення школи, прийшов час визначатись з вибором професії – за сімейною традицією вирішив стати військовим. У 1995 році Володимир закінчив військове училище, але на службі перебував не довго. Через реформування армії, у ті роки, невдовзі став офіцером запасу і зайнявся підприємництвом. Але разом із тим продовжував займатися творчістю. Спочатку для себе, а починаючи з 2012 року – на професійній основі. Його техніка є авторською і не має аналогів в Україні. Велику підтримку майстру в його діяльності надає дружина Марія – яка надихає, допомагає, виступає одночасно менеджером і промоутером.

Зараз Володимир Яценко є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2021), Лауреатом престижної мистецької премії у галузі образотворчого мистецтва ім. Тетяни Пати (2024).

Він є учасником виставок, які влаштовують Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», Національний музей народної архітектури та побуту України, Спілка народного мистецтва України (всі в Києві). Його роботи були представлені на Міжнародному етнофестивалі «Країна Мрій» (Київ), Міжнародному фестивалі українського мистецтва «Ucrania Fest 2019» (Іспанія, Барселона) та інших.

Майстер бере участь у численних мистецьких заходах нашого міста як то до Дня Дніпра, музейному фестивалі просто неба «Чисті джерела», ярмарках-показах тощо. Плідно працює з міським Будинком мистецтв, провідними бібліотеками міста й області, охоче відгукується на запрошення провести майстер-класи плетіння з хвої.