вернисаж батик

Мистецтво розпису тканин відоме здавен. В різних країнах склались не схожі між собою традиційні методи розпису: китайський і японський, індійський та індонезійський, платків та шалів у Європі, Росії та Україні. Сучасний ручний розпис поєднує надбання традиційних напрямків з новими технологіями.

Сьогодні батик – техніка, яку використовують як для створення монументальних творів, що прикрашають інтер’єри великих залів, так і камерних речей, в тому числі комплектів одягу, платків, палантинів. Батик розподіляють на холодний, гарячий та змішаний. У чому ж їх головна різниця?. Більшість фарб для роботи з тканиною – рідина, що має властивість розтікатись по матерії. Художники використовують це у так званому вільному розпису, що нагадує акварель, по вологій поверхні – для зображення об’єктів з м’якими лініями, без контурів. Наприклад: туман, хмари, море. Для створення більш складних, конкретних зображень (орнамент, натюрморт, пейзаж з елементами архітектурних споруд) необхідно обмежити розлив фарб. У холодному батику для цього використовують «резерв» (гумовий клей, парафін, бензин, каніфоль). Резерв за допомогою скляної трубочки наносять на тканину холодним (звідси і назва). Резерв – то як перегородки вітража, межі, що не дають розтектися фарбі.

Процес виготовлення класичного гарячого батику – дуже трудомісткий. Малюнок переносять на оброблену особливим чином бавовняну тканину за допомогою спеціальної мідної трубочки, яку заповнюють гарячим воском. Потім тканину на кілька годин занурюють у чан з фарбою. Після висушування тканину доповнюють новими елементами малюнка і знову фарбують. І це повторюється стільки разів скільки кольорів у малюнку. На виготовлення однієї композиції на тканині іноді витрачається від 2 тижнів до 1 року. Добре, що і в наш бурхливий час промислової індустріалізації, глобалізації виникає і поширюється зацікавленість і бажання до пізнання народного мистецтва, використання його навичок у створенні унікальних, ручних робіт.

Автори робіт: