Цвейг, Стефан. Мария Антуанетта

Цвейг, Стефан. Мария Антуанетта / С. Цвейг. – М.: Мысль, 1989. – 495 с.

Щоб знайти відповіді на події сьогоднішнього дня потрібно звертатися до історичної літератури. Ситуації, образи, події можуть повторюватися, а змінюються лише костюми та декорації.

Мене зацікавив роман Стефана Цвейга «Марія-Антуанетта». Він опублікований у 1989 році і приурочений до 200-річчя Французької революції, хоча написаний був у 1932 році. Незважаючи на те, що Максим Горький дуже цінував творчість Цвейга і сам Цвейг вважав себе другом Радянського Союзу, роман «Марія Антуанетта» не було включено до його зібрання творів, виданого в тридцяті роки минулого століття, а вийшов він лише через шість десятиліть.

Чому ж цей роман побачив світ 60 років потому? У чому криється його таємниця?

Дві революції – Велика французька і Жовтнева соціалістична в Росії, Бурбони і сім'я Романових – ось де можна провести якісь паралелі та відкрити завісу таємниці, оскільки ці дві родини стали жертвами революцій.

Головна героїня роману – Марія-Антуанетта, дочка австрійської королеви Марії-Терезії, королева Франції була гільйотинована. Стефан Цвейг відштовхується від політики і з глибоким психологізмом малює образ головної героїні – жінки легковажної, марнотратної, дещо ледачої, оточеної натовпом шанувальників і нахлібників. Це метелик, що літає від квітки до квітки насолод. І в розквіті такого щасливого життя доля підготувала їй випробування, яке підносить її і робить героїнею трагічного масштабу. Самотність, злидні та приниження стали супутниками останніх років її життя.

Про останні дні Марії-Антуанетти можна прочитати також у п'єсі Едварда Радзинського «Кат».

Ніна Ясиницька, головна бібліотекарка відділу абонемента ДОУНБ