Воронський Д.О. Козак Байда, або Хортицька Січ

Читаючи історичний роман молодого українського автора Дмитра Воронського, «Козак Байда, або Хортицька Січ», я поринула у яскраву, глибоку й емоційно насичену історію українського козацтва XVI століття.
У центрі роману – постать князя Дмитра Вишневецького, чиє ім’я нерозривно пов’язане з виникненням Запорозької Січі та боротьбою українського народу за свободу від османського та польського поневолення.  Легендарний герой, одна з ключових постатей в історії формування українського козацтва та оборони південних рубежів України у середині XVI століття, побудував замок на острові Мала Хортиця, який і став осередком козацького опору татарським і турецьким нападам...
Особливу увагу автор приділяє заснуванню Хортицької Січі – першої організованої козацької твердині, яка стала прообразом майбутньої Запорозької Січі. Саме тут, на священному острові Хортиця, відбувається становлення нової форми самоврядування, нової військової організації: «На козацькій раді Вишневецький запропонував удосконалити спосіб попередження від кримських нападів… Спільними зусиллями козаки розробили й утвердили створення сигнальних веж…».
Дмитро Воронський з великим натхненням описує побудову укріплень, організацію побуту, військові вправи й морально-етичні норми, за якими жили й діяли перші січовики.
У народній пам’яті Дмитро Вишневецький увійшов під іменем Байди – героя численних дум і легенд. Байда у Воронського – не просто ватажок і лицар, а духовний провідник, символ гідності й незламності українського духу, який завжди  залишався самостійною амбітною фігурою.
Перший отаман козацького війська залишає свій особливий слід в історії як державник, воїн і символ національного опору. Князь організовує походи проти Кримського ханства, захищає українські землі від набігів, а також вперше згуртовує козаків як окрему військово-соціальну силу.
Сюжетна лінія роману вибудувана навколо драматичних подій середини XVI століття – доби політичної роздрібненості, міждержавної боротьби та жорстоких конфліктів між козаками, шляхтою, османами й татарами. Роман відкриває читачеві широку панораму тогочасного життя – від повсякденного побуту козаків і селян до закулісної дипломатії та жорстоких битв.
Книга також змальовує широке коло персонажів – як історичних, так і вигаданих. Через їхні історії автор розкриває глибину тодішнього суспільного ладу, внутрішню боротьбу між прагненням до волі й реаліями жорстокої епохи. Тут є місце як для великого кохання, зради, жертовності, так і для філософських роздумів про честь, долю, Бога й Україну.
Дмитро Воронський наголошує на тому, що історія – це не лише низка дат і битв, а насамперед історія духу, гідності, культури та боротьби. Цей роман – гімн українській нації, що вміє повставати, боротися й перемагати, навіть тоді, коли сили нерівні. Незважаючи на те, що Хортицька Січ була знищена, головний герой роману впевнений, що «Поки Дніпро тече – Україна не згине».