Улицкая, Людмила Евгеньевна. Священный мусор

Улицкая, Людмила Евгеньевна. Священный мусор [Текст] : [рассказы, эссе] / Л. Е. Улицкая. – М. : Астрель, 2013. – 476 с.

До себе справжнього...

Вчора закінчила читати автобіографічну прозу й есеїстику Людмили Улицької, яка була зібрана і написана за два десятиріччя й об'єднана у видання «Священный мусор». Хоча, «закінчила читати», у випадку з прозою Людмили Євгенівни, словосполучення невірне.

Читання її книг це така потужна «зарядка» для душі та розуму, такий необхідний і одночасно болісний шлях до себе справжнього, що з завершенням читання процес цього пізнання не припиняється. І ти йдеш цим шляхом з інтересом, часом на дотик, боячись помилитися в своїй невідповідності.

Володимир Набоков, Осип Мандельштам, Олександр Мень, Марія Алігер, Сергій Бархін, Ніна Бруні-Бальмонт, Ірина Еренбург, Михайло Ходорковський, Андрій Красулін, Єлизавета Полянська, Крістіна де Грансі. Відомі та не дуже письменники, художники, поети, політики, священники, фотографи і звичайні люди поза статусом – найближче оточення й особистий світ Людмили Улицької, куди вона довірливо впускає своїх читачів. І ти стаєш часткою цього простору, пронизаного талановитими серцевими діяннями, пошуком істини і свободи, гідності й любові до ближнього.

Вона пише про своїх героїв, знаходячи найвірніші, точні, єдині слова, які, подібно спалаху комети, залишають свій яскравий слід у пам'яті та свідомості.

Улицька пише про державу та природу влади, про народ і народності, про політику та політиків, про дисидентів, журналістів, дітей-сиріт, справжню й уявну благодійність, релігію і віру. Вона пише про невиліковні хвороби, які фокусують і збагачують картину життя. Вона смілива та незалежна в своїх оцінках і судженнях, за правом такої глибини усвідомлення людей в контексті всесвітньої історії, культури, філософії, релігії, життя, що часом здається, людський розум не здатний це вмістити. І саме це усвідомлення для Улицької категорія вища і необхідна, більш ніж покаяння, тому що усвідомлення первинне.

Що ж у підсумку «робить» наше життя, світ духовний або матеріальний? Наскільки ми залежимо від цього «священного сміття» думок, вчорашніх дружб, «любовей», зв'язків і речей, кожна з яких зберігає не тільки емоційну, але часом і родову пам'ять?

Це справжній «мир тонких граней» і на питання первинності кожен відповість по-своєму. Головне, підсумовуючи свій проміжний досвід або, навпаки, відрікаючись від нього, не втратити відчуття радості життя, тому що передбачити нічого неможливо.

Дотримуйтесь простої та мудрої поради моєї улюбленої «жизнеписательницы» Людмили Улицької: «Радуйтесь сегодня! Сию минуту! Пока мы еще прощаемся на время и можем встретиться на будущей неделе, и можем радовать друг друга какой-то малой малостью. И любовью».

Для тих, хто знайомий з прозою Людмили Улицької, раджу не зупинятися на прочитанному. А для тих, кому ця література невідома, рекомендую сьогодні ж почати цю захоплюючу подорож до себе справжнього.

Олена Ємельянова, провідна бібліотекарка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв'язків ДОУНБ

01.12.2016