Улицкая, Людмила. Медея и ее дети

Титульне фото Улицкая, Людмила. Медея и ее дети

Улицкая Л. Медея и ее дети [Текст]: роман / Л.Е. Улицкая. – М.: Эксмо, 2003. – 287 с.

Роман Л. Улицької «Медея і її діти», розкриваючи внутрішній світ людини, її ставлення до природи і суспільства, підводить до усвідомлення того, що існують вищі цінності, незрівнянні за значенням із будь-якими життєвими явищами й інтересами – і це: сім'я, православна віра, любов і вірність.
Медея Мендес Сіноплі – берегиня родини та домівки, її основа, душа. Парадокс полягає в тому, що рідних дітей у Медеї немає, але у неї величезна сім'я і дім, куди з'їжджаються щоліта родичі з усіх кінців землі. І на всіх вистачає її ласки, тепла і турботи, хоча зовні вона сувора і неприступна.
Турбота про близьких для Медеї – не обов'язок і не подвиг самопожертви, а природний стан душі, щось само собою зрозуміле, без пафосу творена щоденна робота. Вона нікого не вчить, не засуджує, не виховує, не вимагає подяки, але їй, і тільки їй, звіряють свої таємниці та страхи. І це так само природно, як біль Медеї за них і готовність допомогти кожному.
Велич героїні твору – незбагненно поєднані в ній гордість і смиренність. Вона ростила дітей, працювала, молилася, постилась, просто і несуєтно жила, виконуючи добровільно взяті на себе обов'язки, давно скасовані всіма вищі Божі закони. Любов і всепрощення, смирення без зневіри, турбота про ближніх як внутрішня потреба роблять Медею воістину великою без німбу величі та мучеництва.
«Страдания и бедствия для того и даются, чтобы вопрос «за что?» превратился в вопрос «для чего?», и тогда заканчиваются бесплодные попытки найти виновного, оправдать себя, получить доказательства собственной невиновности и рушится выдуманный жестокими и немилосердными людьми закон соизмеримости греха с тяжестью наказания, потому что нет у Бога таких наказаний, которые обрушиваются на невинных младенцев».
Є в повісті й інша, на мій погляд, гостра сучасна больова проблема: так звана вільна любов, тобто блуд, необов'язковість вірності один одному. Книга дуже глибока за змістом і життєстверджуюча. Раджу вчитатися.


Галина Пивоварова, провідна бібліотекарка відділу абонементу ДОУНБ

20.10.2016