Роздобудько, Ірен Віталіївна. Метелик не кричить

 

Ірен Роздобудько торкається теми вивезення українок за кордон. Тема для роздумів і обережності з багатими незнайомцями, які цинічно обдурили, кинули у саме пекло, вирватися з якого вже неможливо. Все, про ще може мріяти дівчина, – гарний одяг, вишукана їжа, казкове кохання. Вона обирає собі казкове життя. Життя, у якому, здається, взагалі немає турбот, сповнене неймовірним коханням. Та чи так це насправді? Немов метелик вона летить на вогонь, не помічаючи, як горять її крила.
Розповідь про маленького Мікі, якому в дитинстві бракувало маминої любові, турботи та теплоти. Мати ніколи не гуляла з хлопчиком, навіть не брала з собою до магазину. Прив’язувала його мотузкою до батареї та йшла, посваривши пальчиком – мовляв, ані руш, а якщо захочеш «піпі» не здумай надзюрити посеред кімнати. Ставить горщик і йде.
Ситуація змінювалася, коли приходила тітонька Льоля. Вона добра, водила його на ставок де хлопчик ловив бабок і метеликів. Потім Мікі відриває крильця метелику і спостерігає за ним. Це захоплення допомагає долати нудьгу, притлумлює незадоволення від того, що йому не дозволяють гуляти вулицями, як роблять інші діти та навіть відганяє думки про їжу.
Але минає десять років Міккі (тепер його називають тільки так на американський манер) навчається вже в десятому класі. Він – найкращий учень, переможець математичних і фізичних олімпіад, спортсмен та, як вважає вся школа,  перший красень серед усіх старшокласників.
Після нещасного випадку з мамою, тітка Льоля взяла його до себе. Ніби надолужуючи втрачений час, він добре вчився, був охайним, педантичним, зосередженим, багато читав і не товаришував з ровесниками. Починаючи з шостого класу весь час сидів за анатомічним атласом, мріючи про вступ до медичного університету.
Важливим було й те, що він нікого не любив, крім тітки Льолі. Всі інші жінки не мали для нього значення.
Усе почалося з того дня, коли під ванною в його квартирі Льоля знайшла зотлілий жіночий одяг та його щоденник. Пережила шок і жах. Але не була надто здивована. Чекала на щось подібне… тоді зрозуміла, що він приречений. Льоля розуміла, що в цьому є частка її провини.
Його треба було перемкнути на якийсь рід діяльності, котра відповідала його нахилам, але була би безпечною, давала б задоволення, без якого він не міг повноцінно жити. І така діяльність мала бути пов’язана з жінками. З небезпекою, з грою і, звісно, з грошима, інакше ця гра не варта і свічок. Все мало виглядати елегантно, естетично, чисто.
Почалося з його повідомлення, що він в чергове познайомився з дівчиною. Сказав, що вона приїхала з провінції, родичів не має, вродлива і дурненька, мов комаха: хоче розваг і пригод, сподівається на вдалий шлюб.
У Льолі був невеличкий магазин одягу, схожий на костюмерну – все в одному примірнику! Тітка запропонувала ідею, про яку вичитала в одній газеті: торгівля людським товаром, зокрема, жінками приносить велетенський прибуток. Жінки мають бути «другого сорту» – такий собі невибагливий сурогатний товар.
Вони за власним бажанням наражаються на пригоди, адже прагнуть красивого життя. А Мікі реалізує свої мисливські здібності – але чисто, вишукано.
Спробували зробити перший «дослід»: романтична зустріч, «весільна подорож»…
Все вдалося досить просто. Все було так легко, буквально за законом життя: метелик сам летів  на вогонь. І досить дорого коштував.
Потім почалася «справжня робота», яка виявилася не такою вже й простою – «ринок» був вже систематизований, зайнятий іншими. Довелося шукати партнерів, налагоджувати надійні закордонні «коридори». Зрештою, вони стали найкращими постачальниками, адже діяли вишукано. Гра мала бути захопливою, а товар – «елітарним»: тільки гарні, молоді, готові до спокушань. І ще одне, про що не можна не згадати – всі вони мали бути схожими на Крихітку (матір Міккі).
Зрештою, тисячі жінок роблять вибір досить свідомо і без прелюдій. Адже вони самі вишукують об’яви, клюють на пропозиції попрацювати за кордоном і чудово розуміють, що пропозиція працювати «танцівницею» чи «хостес» в закордонному клубі означає лише одне…
А вони дарували їм казку – можливо, єдину за все життя, ту, яку вони згадували потім. Квіти. Романтичні побачення. Вишукані сукні. Ресторани. Туристичні путівки із квитком в один кінець…
Вони були для Міккі лише коконами, комахами і плазунами, котрих він малим збирав у слоїк. Навіть мама йому казала, що мріє літати, але у неї нема крил. Льоля посміхнулася, поцілувала його і зауважила, що крила виростуть польоті.
Але закінчується невдачею. Міккі втратив пильність і говорив із закордонними партнерами по телефону, коли чергова кандидатура перебувала в сусідній кімнаті й нібито спала. А потім зникла. А потім – слідство.
Метелик є уособленням краси, свободи і нагадує про те, що життя швидкоплинне. А у давніх греків одне і те саме слово означало і “метелик” і “душа”. Що відбувається в душі дитини яка розважається спотворюючи живу істоту? Що відбувається в душі жінки якій набридло рутинне сьогодення, а їй обіцяють вічне свято?
Питання свободи – все стає не потрібним, якщо немає свободи. Свобода як повітря – коли воно є, його не помічають, не цінують і мріють про інше «казкове життя».
Роздобудько примушує більше любити життя, цінувати свободу і радіти дрібницям. А також уважно дивитися на світло до якого летить метелик...
Читається легко, дуже корисна історія. Рекомендую всім для прочитання.