Роздобудько Ірен. Одного разу...

Роман Ірен Роздобудько «Одного разу…» написаний моєю улюбленою українською письменницею. Ця книга – сповідь. Вона відкриває нові грані таланту авторки. Ірен Роздобудько назвала свою книгу неправильною книгою. Неправильною в тому розумінні, що вона не підпорядковується жодним літературним шаблонам, як і саме життя не можна з певністю окреслити контурами. Це книжка про життя: радянське дитинство, студентську молодість, похмурий період «заробляння грошей» у 90-х, дитячі спогади про бабусине «абалдєнне» пальто і сукню, яку та шила для поїздки в Китай до дідуся. А ще про те, що ніколи не треба здаватися, треба мати власну думку й відстоювати її, допомагати тому, кому гірше, і радіти життю. Ірен Роздобудько пише: «Одного разу нам усім хочеться повірити в диво, приміряти на себе бодай одну його пір’їнку. Можливо, ця книга – ота пір’їнка». Одного разу ми народжуємся на світ, починаємо шукати сенс життя, робимо помилки, розчаровуємося, падаємо і підіймаємося. Це наше життя!

Кожен знайде в ній щось для себе, про себе. Я, вважаю, що цей роман більше для молодих. Вони повинні зрозуміти, що життя прекрасне і... коротке. І йти по ньому без страху. А старше покоління, щоб пригадало своє – таке довге! – життя. І зрозуміли, що воно – прекрасне!

Книга цікава для тих, хто вірить в диво і вірить в казку, в якій добро перемагає зло. Про все це ви дізнаєтесь, гортаючи сторінки цього роману.

Рекомендую до читання.