Ратнер, Александр. Тайны жизни Ники Турбиной
 | Ратнер, Александр. Тайны жизни Ники Турбиной («Я не хочу расти…») [Текст] / А. Ратнер; предисл. Д. Быкова. – М.: АСТ, 2018. – 640 с.: фот. На льоту… Я прожила шістсот сторінок цієї книги на льоту. За чотирнадцять годин. Пронизливо. І, коли закінчила, першою була думка: «Як легко зараз Ніці. З її душі знятий непомірний тягар. Вона абсолютно вільна». Ніка Турбіна (Торбина), яка прожила не свою долю, яку розбестили нереалізовані таланти та особисті, нездійснені сценарії матері та бабусі. Вони так ламали доньку й онуку «співтворчістю» і не тільки, що не дозволили її таланту-явищу випростатися і заявити про свою самість. А Ніка все життя мріяла «літати» (читаємо – бути абсолютно вільною). І полетіла ... Відповіді на питання про авторство віршів Нікі, про її головну любов, про безсумнівний акторський талант, про найвищу ступінь довіри і розкритість добра. Про відсутність в її житті граней вседозволеності, а часом – низинний у своїй відвертості кураж. Кураж, який волає, драматичний, з єдиним посилом світові: «Любіть мене! Я тут, я – є!». Про це книга Олександра Григоровича Ратнера. І про тих, хто зраджував без усякого права на її та наше сьогоднішнє помилування. І про байдужість часу до Поетів. Живих. І про відповідальність кожного за долю Дівчини-Птаха. Насмілюся стверджувати, що це головна книга автора. Не тільки за обсягом багаторічної роботи і серцево-витратних зустрічей. А тому, що саме йому, а не величезній кількості розтиражованих часом імен людей, які перебували в колі цієї сім'ї, довелося поставити переконливу крапку в цій історії. Книга, за великим рахунком, про долю трьох жінок Людмили Карпової, Маї Ніканоркіної та Нікі Торбиної. Автор ніби дореалізував усіх трьох. Посмертно. Жереб нелегкий, але Ратнер гідно впорався. Видання, зокрема, спирається на архіви, передані авторові особисто Людмилою Карповою та Маєю Ніканоркіною. Робота з архівами складна неймовірно. Відчувається, що Олександр Григорович, не до кінця "піднявся" над матеріалом, він всередині цієї історії, Ніка "перебуває в ньому, як вода в колодязі». Що, з одного боку, дозволяє отримати максимально правдиву, щільну та обпалюючу інформацію, а з іншого, не дає Ратнерові можливості зробити більш однозначні та очевидні висновки. Хоча, передане ним це право читачеві, не менш цінне. Відзначу й передмову Дмитра Бикова, автентичну за художнім рівнем цій безперечній літературній події. Рукописний варіант книги на 300 сторінок більше, безліч цікавого матеріалу, за умовою видавництва, залишився «за кадром». Сподіваюсь, тимчасово. Цю історію, хочеться перечитувати. Тому що суть її, відображена в поетичних рядках і уламках часу, дає потужне відчуття швидкоплинності життя. Змушує звіряти вектори своїх дій, стосунків, почуттів із невиліковною значимістю любові, добра та щирості. Тут і зараз. Олена Ємельянова, головна бібліотекарка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв'язків ДОУНБ |
Спецпроєкт
