Пузік, Валерій. З любов'ю - тато!

За останні роки в Україні сформувався окремий сеґмент літератури, до якої застосовують означення «воєнної», «фронтової», «окопної», «ветеранської» та «комбатантської» прози. Мене зацікавив жанр так званої «комбатантської» літератури. Це – різновид воєнної прози, автори якої – винятково учасники бойових дій (воюють нині або ж перебувають у військовому резерві після демобілізації). Виявилось, що у фонді бібліотеки є книга Валерія Пузіка, письменника і художника «З любов'ю – тато». Валерій Пузік є прикладом письменника-комбатанта. Він з 2015 року воює добровольцем АТО. Після початку повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем вже в ЗСУ. «З любов'ю – тато» – це важлива книга, яка дозволяє побачити війну через особисті переживання батька, що пішов захищати свою країну. Ця книга є не просто свідченням війни, а й розповіддю про людські почуття, які живуть у серцях солдатів, відображаючи реалії сьогодення. Книжка, написана у формі листів до сина, у яких зафіксовано свідчення про воєнний досвід, вона дає можливість відчути емоційний тягар війни і красу батьківської любові, яка проникає в кожну сторінку цієї глибокої і чуттєвої історії:«Я постійно думаю про те, що міг зробити, але не зробив. Про слова, які хотів сказати, але чомусь не говорив. Я не знаю, коли ми побачимося – і чи побачимося взагалі. Березень безжально з’їдає нас. Війна пережовує звичний устрій нашого життя. Повітряні тривоги. Ракетна небезпека. Евакуаційні потяги з міста. Тиснява на залізничному вокзалі. Очікування російського десанту біля берегів Одеси. Війна прогриміла і не затихає. Вона пульсує вночі диханням бійців. Вибухає у містах і селах. Війна руйнує все на своєму шляху. Війна руйнує нас…». Книга В. Пузіка допомагає зрозуміти, як важливо залишатися людяним навіть у найскладніші часи. Ось чому її варто прочитати.