Хэрриот, Джеймс. О всех созданиях - больших и малых

Хэрриот, Джеймс. О всех созданиях – больших и малых [Текст] / Дж. Хэрриот. – М. : Армада, 1995. – 524 с. – (Зеленая серия).

Записки ветеринарного лікаря, який практикує в англійській провінції в 30–60 роки минулого століття. З любов'ю і гумором автор, ветеринарний лікар за фахом, розповідає про домашніх тварин і їхні взаємини з людиною.

Книга ця мені трапилася на нашій полиці буккросингу.

Я з дитинства читала дуже багато, але в нашій сільській бібліотеці книг цього автора не було. Тому в моєму списку улюблених книг виявилась прогалина. І ось тепер книга мене наздогнала. Вона написана ніби не для дорослих, читається легко і з задоволенням.

Кожна історія про лікування тварини – як детектив: треба зуміти поставити правильний діагноз безсловесній істоті, провести необхідні лікувальні процедури, яким часто активно чинять опір хворі тварини. А різноманітність типажів їхніх господарів: від надмірно дбайливих до відверто байдужих, і складаються з ними непрості стосунки!

Книга місцями дуже смішна, місцями сумна, дуже зворушлива і написана з такою любов'ю до тварин і до професії, що неможливо залишитися байдужим.

Однак, потрібно чітко розуміти, що головний герой служить ветеринаром в англійській сільській глибинці минулого століття. Так що – це не розповіді про бідних кішечок, собачок та іншу дрібну живність (заради справедливості, потрібно сказати, що кішки і собаки там все ж є, але не в порівнянних кількостях з іншими пацієнтами). Головним заняттям доктора є лікування великої та дрібної рогатої і не дуже худоби. Причому, проблеми у фермерів з їхніми вихованцями дуже життєві – отелення, пошесть, зламані кістки, розірвані м'язи, розлад шлунку тощо. Детальний опис пологів у корів, наприклад, не для дітей... Однак, завдяки прекрасному почуттю гумору та вмінню легко викладати, це не викликає відторгнення. Адже книга не про це, а про любов до тварин, про взаємини між людьми, про життя дивовижної, непростої, але чудової людини.

Той факт, що головними клієнтами ветеринара є фермери, швидше додає книзі захопливості та деякого сільського шарму. Автор дуже жваво і з любов'ю описує мешканців англійських пагорбів. Їхні горе і радість, їхні стоїцизм і привітність, їхні залежність і прихильність до чотириногих годувальників він описує з гумором і великою часткою романтики.

Дуже захоплююче. Рекомендую всім!

Хто ще не порадив прочитати Херріот своїм дітям чи онукам шкільного віку – не забудьте це зробити. Адже в наш вік комп'ютерів та інформаційних технологій так важливо, щоб у дітей не атрофувався інтерес до природи, до тварин, щоб було менше агресії стосовно наших чотириногих друзів.