Гончар, О.Т. Бригантина: повість, оповідання

Повість про «трудних» дітей і вчителів, які працюють у спецшколі для юних правопорушників, про повсякденний педагогічний подвиг, а також про духовну красу звичайних людей – самовідданих підкорювачів «української Сахари» в пониззі Дніпра, про їхні нелегкі долі та славні трудові звершення.
Повість написана у 1970–1972 рр. Дія відбувається в школі для неповнолітніх правопорушників, та, коли автор починає розповідати читачеві історії Василька Гаркавенка, Бугра, Гени чи того ж Порфира Кульбаки, виявляється, що вони такі ж, як і наші сучасні діти зі звичайнісіньких загальноосвітніх шкіл. Дитячі мрії, бажання мати маму і тата, дружба й зрада, любов і ненависть, працелюбство та лінощі – усе це оживає перед нами на сторінках книги. Головний герой увесь зітканий із протиріч: працелюбний і разом із тим лінивий, із загостреним почуттям справедливості до людей і безмежно закоханий у природу та звірів – загалом милий звичайний недолюблений хлопчик. Колоритні образи вчителів – не зачерствілих, не запліснявілих у своїх принципах, бо такі не принесуть користі в роботі зі зболеними душами своїх вихованців. Веселі та разом із тим сповнені болю, трохи наївні дитячі колишні пустощі, описані чудовою мовою.
Читаючи, я мала змогу поринути у дитинство, згадати щасливі моменти цієї прекрасної та безтурботної пори свого життя.