Дніпренко, Микола Миколайович. Куркулі

Автор цієї книги – Микола Миколайович Дніпренко народився в пересильній тюрмі для куркулів, яку влаштували у соборі Андрія Первозванного у місті Вологда. А депортований був із села Любимівка, що поруч із містом Дніпро, ще до свого народження, у лоні мами, на восьмому місяці її вагітності. У передмові до книги він написав, що присвячує її «…світлій пам’яті жертв першої і найчисленнішої в колишньому СРСР депортації не менше трьох мільйонів так званих «куркулів», а у дійсності – фанатичних трударів, кращих фахівців-хліборобів, національно-свідомої еліти українського селянства і всього українського народу».
Микола Миколайович створював книгу на основі власних  свідчень, спогадів своїх батьків і бабусі, яка прожила 105 років, та інших жертв депортації. Крім цього, він розшукав і проаналізував опубліковані праці про депортацію селян, щоб визначити загальну кількість виселених. Не будучі фаховим істориком, автор мав надію своєю книгою привернути увагу істориків та інших дослідників до теми реабілітації доброго імені українського селянства – так званих «куркулів».
Незважаючи на трагічну тематику книги, вона написана легкою, незвичайно образною мовою, таке відчуття, що автор розповідає саме тобі про все, настільки ця родинна історія відгукується у серці, бо близька і знайома  багатьом з нас, сучасних читачів.
Через сімейну історію вимальовується картина Січеславського краю – історія села Любимівка, де ми знайомимось із походженням незвичайних прізвищ місцевих селян, особливостями їхньої говірки, укладом життя. Розповіді батьків автора дозволяють поринути в часи національно-визвольної боротьби на Катеринославщині у 1918–1922 рр., зокрема познайомитися з діяльністю провідних отаманів цієї боротьби на Січеславщині – Михайла Брови, Пантелеймона Семесенка, Михайла Малишка та інших. Праця над цією частиною книги була пов’язана з вивченням історичних документів, консультуваннями зі спеціалістами.
Особливо приємно у передмові до книги читати подяки автора відомому журналісту, невтомному краєзнавцю-досліднику і патріоту М.П. Чабану та, на той час, завідувачці краєзнавчого відділу І.С. Голуб. Знову переконуєшся у надзвичайно важливій функції бібліотеки та бібліотечної професії, які допомагають не тільки обрати книгу для читання, а і написати її. Рекомендую прочитати книгу М. Дніпренка «Куркулі» всім, хто цікавиться історією країни та рідного краю, любить відчути історію через неповторну мову, реальні сімейні історії, підтверджені історичними документами та численними фотографіями.