Барикко, Алессандро. 1900-й. Легенда о пианисте

Барикко, Алессандро. 1900-й. Легенда о пианисте / А. Барикко; пер. с ит. Н. Колесовой. – СПб.: Азбука : Азбука-Аттикус, 2012. – 128 с.

Ти живий по-справжньому до тих пір,

поки у тебе є в запасі хороша історія і 

хтось, кому можна її розповісти.

Стільки емоцій у такому короткому творі! Ця історія спочатку писалася автором для сцени. Алессандро Барріко визначає її як щось середнє між театральною постановкою та повістю, призначеною для читання вголос. І справді, це перша в моєму житті книга, про яку я можу впевнено сказати, що її треба не читати, а слухати. Музикальність стилю письменника додає тексту джазових відтінків. Ця музика щемлива, лагідна, музика, що підіймає з глибини людської душі все найпотаємніше та найсвітліше.

Головний герой повісті народився на борту корабля, для батьків він виявився небажаним, і його залишили в коробці на піаніно. Хлоп’я знайшов кочегар і дав йому незвичайне ім’я – Денні Будмен Т. Д. Лемон Новеченто. У нього немає ні документів, ні громадянства, ні родичів, тільки ім'я та справжній талант піаніста.

«Він міг грати так, нібито у нього не дві руки, а чотири. Він міг грати так, що струни в корпусі рояля розжарювалися до червоного, і від них запалювали свічку. Він міг грати... І він грав. Він грав для пасажирів першого класу при малій хвилі, і для самого себе і друга – в жорстокий шторм. Він грав тільки тоді, коли під ним було десять сантиметрів стільця, а нижче – сотні метрів води. Тільки в океані та тільки на борту пароплава «Вірджинія».

Книга – драматичний монолог сина Океану, пронизаний дивовижною музикою та океанським вітром, вона про самотність серед людей, про нескінченність і сенс буття. Після прочитання вона ще довго звучатиме у вашому серці, як колись звучала в океані його дивовижна музика.

Оксана Шевченко, заступниця директора з внутрішньо-бібліотечної роботи ДОУНБ