Балабко О. В. Київ, Іринінська, Лифарям...

Повість Олександра Балабка присвячена видатному танцівникові і хореографу ХХ століття Сергію Лифарю. Який народився у Києві 1904 року і був змушений у 1923 році тікати звідти від «червоного терору» та голоду. Багато років жив у Франції, але так і не взяв її громадянства, завжди підкреслюючи – «я – з України». Майже тридцять років очолював балет Гранд Опера у Парижі, став засновником Паризького університету хореографії і Університету танцю.
Поїхавши з рідного дому юним, він дуже сумував за родиною, за улюбленим містом, але довгі роки не мав можливості приїхати і відвідати батьків (на Батьківщині його оголосили зрадником і втікачем) і навіть, був обмежений у листуванні (рідня і квартира у Києві були під наглядом спецслужб).
Батьки ніколи не бачили виступів сина, його хореографічних вистав, не мали уявлення про його успіхи серед шанувальників і схвальні відгуки у пресі. Про місця гастролей їм розповідали надіслані Сергієм листівки з краєвидами європейських міст. Деякі з них навіть без тексту та підпису, але у ті роки це свого роду знак: «я живий, зі мною все гаразд».

Якимось дивом понад 60 таких листівок, знімків, інших документів, надісланих і переданих Сергієм Лифарем рідним, зберіглися у родині Дяченків-Асєєвих – далеких родичів Лифарів.

Натрапивши у Києві на цей недосліджений і неопублікований архів видатного танцівника, Олександр Балабко вирішив написати повість, робота над якою тривала три роки.

Бала́бко Олександр Васильович – український прозаїк, публіцист, поет-пісняр. Відомий за циклом творів (повістей, есе, нарисів) «Стежками українців у світах», до якої належать «Римське щастя Миколи Гоголя», «Острів Капрі: відкриття Коцюбинського», «Винниченко: забута могила в Провансі», «Променад з мадемуазель Марі», роман «Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької» та інші. На думку фахівців, письменник цими творами, відроджує у вітчизняній літературі цікавий жанр подорожньої прози.

Було залучено великий обсяг фактажу – від виданих в Україні спогадів Лифаря, мемуарів про нього до документів зі справи, заведеної Київським ОГПУ 1932 року після чергової вдалої втечі за кордон наймолодшого сина родини Лифарів – Леоніда. У книжці вміщено й додаток – присвячені Лифареві уривки з роману-есе автора «Олександр Вертинський, нащадок Гоголя».

Видання, окрім власне архівних листівок і фотографій, ілюстроване знімками автора, зробленими у Парижі й у його передмісті Сен-Женев’єв-де-Буа, де на могилі митця стоїть пам’ятник із написом «Серж Лифар із Києва».

Повість легка у прочитанні, динамічна за перебігом подій, оригінальна за формою подачі матеріалу. Кожна листівка, кожний знімок – це окрема маленька оповідь про пам’ятні місця, зображені на них, події навколо їхніх дат у світі, в житті Сергія Лифаря та людей, які зустрічалися на його шляху тощо. За коротенькими написами Сергія Лифаря у листівках, завдячуючи авторським коментарям, вимальовується образ талановитого митця, непересічної особистості, гідної людини. А його доля – це неймовірна історія про жорсткі випробування і тяжку працю, через біль, криваві мозолі, смертельну небезпеку – до овацій, захопленості, до зірок.

Оповідь написана якісною українською мовою, з великою повагою і любов’ю до уславленого Танцівника.

Ця книга – ніби подорож машиною часу у минуле, у неймовірно привабливий і одночасно такий жорстокий світ мистецтва.

Долучайтесь до читання, дізнавайтесь більше про відомих українців. Нам є ким пишатися!