Асадов, Эдуард. Когда стихи улыбаются

Асадов Э.А.  Когда стихи улыбаются: cтихотворения. – М.: Эксмо, 2008. – 352 с., ил.

«Любить – это только глаза открыть

И сразу подумать еще с зарею:

Ну чем бы порадовать, одарить

Того, кого любишь ты всей душою?!

Эдуард Асадов

З любовною лірикою Едуарда Асадова більшість із нас знайомиться ще в юності. Раніше його ліричні твори юні дівчата переписували у зошити, такі собі таємні щоденники, де зберігалися найбільш душевні записи. А зараз багато хто розміщує вірші та вислови поета на особистих сторінках у соцмережах. Тому що кожен знаходить у них щось своє, близьке до душі. Можливо, хтось скаже, що вірші Асадова про кохання це те, що мало залишитися в юності. Але я так не вважаю. Іноді дуже сумую за тією порою. Коли було і перше кохання, і перше розчарування, і перші помилки… Багато чого тоді було вперше. Але саме ті миті були сповнені справжньої щирості, а трохи – наївності. І беручи до рук збірку віршів цього поета, знову повертаєшся у ті відчуття, адже його поетичні твори пронизані добротою та теплом справжніх почуттів.

Не може не турбувати душу нещасний випадок, який трапився з поетом, під час Другої світової війни. На початку травня 1944 року, виконуючи свій військовий обов'язок, молодий лейтенант був важко поранений і назавжди втратив зір. Але він не втратив ні мужності, ні душі, ні віри! Сенсом його життя стає поезія.

Вірші Едуарда Асадова присвячені різним темам: війні та миру, вірі й надії, вірності та зраді. Але, як вважав сам поет, у першу чергу, він писав про кохання, яке було для нього головною цінністю життя. Він був упевнений, що лише це почуття здатне утримати людину на самому краю, врятувати і дати нову мету. Для багатьох його вірші стають неабиякою підтримкою у той момент, коли приходять розчарування та розпач, а ще вони дарують багато надії й віри у щастя.

Дорожите счастьем, дорожите!

Замечайте, радуйтесь, берите

Радуги, рассветы, звезды глаз –

Это все для вас, для вас, для вас.

***

Так тільки він чуттєво міг писати.
До сліз і хвилювання у душі.
Як вірити, любити, пробачати.
Завжди навчають нас його вірші.
І він писав, як ніби відчував,
Чому на серці сумно так стає.
Він таємниці щастя розкривав.
А щастя – так воно ж і справді є !
Воно у щирих, теплих почуттях!
І ми повинні щастя цінувати.
Воно у поцілунках і в очах!
Нам треба всім навчитися кохати.
Кохати ніжно і без зайвих слів.
І вчинками доводити кохання!
Кохати так, як сам поет хотів,
Такими ось були його бажання

Світлана Гамзіна, бібліотекарка I категорії сектору НДР ДОУНБ

10.11.2016