Tom Stoppard: «Вік – це дуже висока ціна за зрілість»
 Британський драматург, режисер, кіносценарист і критик, Командор ордену Британської імперії.Людина, яка абсолютно володіє словом, як думкою, що залишиться в історії неодмінно. Абсолютне уособлення журналістики та театру, а початок життя його схожий на пригодницьку драму.«Томаш Штраусслер з'явився на світ в єврейській родині в чеському місті Злін. З початком німецького вторгнення до Чехословаччини родина опинилась в Сінгапурі. У 1941 з загрозою японського вторгнення вже до Сінгапуру, мати разом із двома синами втекла до Індії; а батько, лікар взуттєвої фірми «Baťa», разом з іншими працівниками-чоловіками загинув у морі під час спроби евакуації внаслідок японського бомбардування у 1942». Коли Тома відвідували ідея або сюжет, протягом кількох місяців він міг списати сторінку примітками, багато з яких скоріш за все й не потрапляло до п'єси. Але він нічого не записував в блокноти, тим більше почуте або підслуховане. Писав одразу від початку до кінця, не зупиняючись на проміжних сценах, насамперед перші рядки. На той час в нього вже складалось деяке уявлення про декорації, але це він окремо не позначав. «Я не записую нічого, що можу втримати у голові – сценічні ремарки тощо. Коли я доходжу до кінця п'єси – а я пишу її пір'яною ручкою, на друкарській машинці не напишеш – на сторінці майже нічого немає, крім того, що кажуть герої. Потім диктую п'єсу, імпровізуючи всі сценічні ремарки, на магнітофон, з якого мій секретар переписує перший сценарій». Він є почесним доктором Оксфорда (2013), Єля, Кембриджа та інших університетівБатьки його одружилися влітку 1934 року. «Євген Штраусслер виріс у Брно, де закінчив класичну гімназію та медичний факультет університету, в 1929-му був головою виконавчого комітету Єврейського об'єднання Чехословаччини; з 1932 року служив лікарем взуттєвої фабрики «Baťa» у Зліні, автор наукових статей та брошур на медичні теми. Мати – Марта Штрауслер з 1935 року працювала медсестрою на взуттєвій фабриці «Baťa». Голокост та гетто пройшлися колесом по історії всієї його родини. 1946 року мати Томаша вдруге вийшла заміж, за майора британської армії Кеннета Стоппарда і родина опинилась в Англії. Вітчим, давши хлопчикам своє прізвище, зробив усе, щоб вони виросли справжніми британцями. Том навчався у приватних школах-інтернатах у Ноттінгемширі та Йоркширі. В 17 його виключили зі школи, і він зайнявся журналістикою, співпрацюючи у бристольських газетах. Приїхавши в 1960 році до Лондона, починає писати для радіо та телебачення під псевдонімом Вільям Бут (англ. William Boot), працював театральним критиком». Його театральне життя пов'язане з двома містами, Лондоном та Ньйю-Йорком, кажучі про відмінності, він позначає, що театр у Нью-Йорку ближче до вулиці. «У Лондоні, щоб дістатися сцени, де відбувається дія, зазвичай доводиться йти вглиб будівлі. На Бродвеї від тротуару вас відокремлюють лише пожежні двері, і вам пощастить, якщо звук поліцейської машини не розірве виставу декілька разів. Ця різниця щось означає...». Щодо акторської або режисерської різниць, на його думку, немає жодної, якщо йдеться про найкращих. «Перехресне запилення згладило досить різку різницю між стилями американської та британської акторської гри, хоча, ймовірно, все ще трохи складніше знайти американських акторів, які легко володіють риторикою, і британських акторів, які можуть відтворити ту контрольовану неохайність, яка, коли ми зіткнулися гру реалістичною». Йому було цікаво, що в Нью-Йорку люди чекають рецензії в The New York Times, яка вирішує долю шоу. У Лондоні все інакше, але хіба ви не переживаєте всю ніч, очікуючи на наступний день рецензій? Звичайно, він теж турбувався, бо переконаний, що людина замішана у долях інших людей – продюсерів, режисерів, акторів – і хоче, щоб п'єса вдалася заради них так само, як і заради себе. Якщо серед рецензентів є сприятливий консенсус, це сприймаєтся, як розумне судження. Якщо змішані відгуки, вас надихають ті, кому сподобалося. «Тривожить скоріше оцінка події, ніж п'єси. Ніхто з нас не працював би так старанно, якби не вірив у п'єсу, тому нам потрібен не критик, який би сказав, чи сподобалася вона нам, а критик, який скаже, чи вдалося нам її донести. Адже текст – лише один із аспектів театрального вечора; найчастіше найбільш запам'ятовуються моменти мало пов'язані з сказаними словами. Оцінюється, висловлюючись мовою, вся п'єса загалом. Позитивна оцінка означає, що в даному випадку п'єса вдалася, але це не означає, що так завжди буде». В 1967 його перша повнометражна робота «Розенкранц і Гільденстерн мертві» була поставлена в Національному театрі Олд Вік. Це була неймовірна хвиля цікавості та популярності. За цим були інші, відзначені нагородами роботи.  «У 1970-х роках розпочинається міжнародна політична активність Стоппарда. Зустріч з Володимиром Буковським у Лондоні, поїздка до Чехословаччини, де він познайомився з опозиційним драматургом Вацлавом Гавелом, якому присвятив наступну п'єсу «Професійний трюк». У передмові він позначить, що приводом до її створення стала поява «Хартії 77». Стоппард також переклав деякі роботи Гавела англійською; працював у журналі Index on Censorship, із захисту свободи слова, та в комісії проти зловживання психіатрією. В 1977 з'явиться Every Good Boy Deserves Favour – п'єса-протест проти радянської каральної психіатрії, присвячена радянським дисидентам Файнбергу та Буковському. У 1983 році в Стокгольмі було засновано премію Тома Стоппарда для неофіційних чеських авторів. У 1997 році драматург посвячений у лицарі. Член Королівського літературного товариства».Його п'єси на довгі роки стали основою репертуару Національного театру Лондона. Сюрреалізм, філософія, мораль свободи особистості, історична фантастика, утопії марксизма – про це й нетільки в його мистецьких творах. Вважав, що робота має бути правдивою, бо глядачі мають вірити. «Але п'єса це ще й фізичний механізм. Щоб змусити цей механізм працювати, потрібно дуже багато часу та зусиль. Музика з'являється і зникає, світло змінюється і таке інше. Коли все це зроблено правильно, можна повернутися до тексту. Інакше те, що все здається вірним на папері, не допоможе». Він не спирається на відгуки для того, щоб щось змінити, але змінює щось залежно від того, що відбувається з п'єсою, і від того, що він про неї думає. «Іноді, беручи участь у відновленні вистави, хочеться щось змінити, бо змінився сам, і те, що раніше здавалося інтригуючим чи кумедним, тепер може здатися банальним. Будь-яке відновлення вистави, в якій я беру участь, схильне до змін». Він ретельно вивчав свої п'єси, перевіряв сценічним часом. Він не вважав це за дослідження, скоріше робив заради інтересу та задоволення. Стоппард не вивчав квантову механіку, але його заворожувала таємниця, що лежить в основі світу, найвідомішим прикладом цього вважає корпускулярно-хвильовий дуалізм світла. Вважав це доброю метафорою для опису людської особистості. Стоппард любив займатися освітленням та костюмами, завжди був присутній на першій репетиції нової п'єси і на кожній наступній, а також на обговореннях із художниками, художниками світла, художниками костюмів... «Мені подобається бути там, хоча я більше слухаю, ніж говорю. Зовнішній вигляд – це одне. Звук – набагато важливіше. Девід Лін десь сказав, що найскладніше у створенні фільмів – зрозуміти, наскільки швидко чи повільно змушуєш акторів говорити. Я раптом зрозумів, наскільки жахливо це ускладнювало створення фільму. Тому, що ти вже не можеш змінити, те що на екрані. Коли пишеш п'єсу, вона видає певний шум у твоїй голові, і для мене репетиції – це, в основному, процес спроби відтворити цей шум».  Допрем'єрний час для нього дуже хвилюючий, і його дуже цікавить перша публіка, яка дивиться виставу. Мова про необхідні попередні перегляди. «…моя п'єса «Справжній інспектор Хаунд» була першою, яку показали в Лондоні в 1968 році. Думка про те, щоб одразу після генеральної репетиції розпочати прем'єру, лякає. Так було з «Розенкранцем і Гільденстерном», і нам це зійшло з рук, але для «Стрибунів» у нас було кілька попередніх переглядів, до кінця яких я вилучив з п'єси п'ятнадцять хвилин дій і діалогів. Ненавиджу прем'єри. Я ходжу на них із ввічливості до акторів, а потім ми всі випиваємо та йдемо додому».Тричі одружений, батько чотирьох синів: «Один мій син актор (Ед Стоппард пр. авт), інший – зовсім не любить театр». Критика, режисери та глядачі хвалили його за красномовство, володіння мовою – афоризмами, каламбурами, епіграмами, що записав та вклав в уста своїх персонажів. Всі ці необхідні слова та інтонації з'являються, коли йому це потрібно. Він вважав важливим те, що дуже часто конкретна репліка більш-менш довільно приписується конкретному персонажу. Але, міг передати її іншому. Стоппард багато покладався на гру актора, щоб допомогти індивідуалізувати персонаж. Він програвав всіх своїх персонажів, бо під час писання ходив кімнатою і вимовляв діалоги. Іноді позначав, що сюжет та персонажі для нього не головне. Його персонажі говорять так само, як він щодо жінок, за власним зізнанням, навколо них аура таємничості, в яку важко проникнути. Перед тим, як написати «Ніч і день», подумав: «Мені набридло чути, що в моїх п'єсах немає хороших жіночих ролей, тож я зіграю одну». В процесі виявилося, що п'єса не тільки про жінку. Замислювався й над тим, щоб колись написати про Жанну д'Арк. Під час написання в нього виникають сюрпризи, коли не знає, що персонаж збирається зробити далі чи чим закінчиться історія. Коли починав працювати, зникав з дому, для того щоб, по-перше, поринути в себе, по-друге, їде щоб подумати і зосередитись. Коли повертався, зазвичай працював в гарній довгій кімнаті, яка раніше була стайнею, де є письмовий стіл і купа паперу. Більшість п'єс писав за кухонним столом увечері, коли всі сплять. Вдень мало що встигав зробити; хоча мав секретаря, який відповідав на телефонні дзвінки. Але ж Стоппарду завжди хотілося знати, хто саме дзвонить. Автор, який за власним твердження, завжди був зайнятий своїм папірцем та той, хто не вмів створювати сюжети та не цікавився ними – Tom Stoppard в «Пунктирі на теренах долі». «An artist is the magician put among men to gratify – capriciously – their urge for immortality. The temples are built and brought down around him, continuously and contiguously, from Troy to the fields of Flanders. If there is any meaning in any of it, it is in what survives as art, yes even in the celebration of tyrants, yes even in the celebration of nonentities. What now of the Trojan War if it had been passed over by the artist's touch? Dust. A forgotten expedition prompted by Greek merchants looking for new markets. A minor redistribution of broken pots. But it is we who stand enriched, by a tale of heroes, of a golden apple, a wooden horse, a face that launched a thousand ships – and above all, of Ulysses, the wanderer, the most human, the most complete of all heroes – husband, father, son, lover, farmer, soldier, pacifist, politician, inventor and adventurer». «...Англія є домівкою для всіх відтінків політичного вигнання. Вони надають притулок не з поваги до шукачів притулку, а з поваги до себе. Вони винайшли особисту свободу, і вони це знають, і вони зробили це, не маючи жодних теорій про це. Вони цінують свободу, бо це свобода». «Be happy – if you're not even happy, what's so good about surviving?».  «Біографи змушені залишатися вірними «неспростовним» фактам. Але письменник із багатою уявою – той, хто «вигадує» може створити більш «переконливу» історію з історії, бо історична правда дещо нестабільна, на відміну від незаперечної правди мистецького вимислу».«Більшість чоловіків дають поради, схожі, на пусті відра. Але ж сприймають їх за результатом практики або зерна». «Вічність – жахлива думка. Я маю на увазі, де вона закінчиться?». «Він каже, що його мета – поезія. У поезію з пістолетів не ціляться. У поетів, можливо». «Вік – це дуже висока ціна за зрілість». «Глядачі знають, чого очікувати, і це все, у що вони готові вірити». «Демократія не в голосуванні, а в підрахунку голосів». «Довіра – це поле, яке розширюється… Чиста недовіра ледве проглядається на обличчі, перш ніж голова починає кивати з усією мудрістю миттєвого ретроспективного погляду». «Для чого ж потрібні книги друга, якщо не для того, щоб їх позичати?». «Життя в коробці краще, ніж ніякого життя, гадаю. У тебе був би хоча б шанс. Ти міг би лежати і думати: «Ну, принаймні я не мертвий». «Життя – це азартна гра з жахливими шансами. Якби це була ставка, ти б її не прийняв». «Завжди носіть із собою дитинство й ви ніколи не станете старим». «Здорове гідне ставлення заразне, але не чекайте, щоб підхопити його від інших. Будьте носієм». «Зрада – не гріх, якщо вона примхлива». «ЗМІ. Звучить як з’їзд спіритуалістів». «Звісно, краще знати непотрібні речі, ніж нічого не знати». «It is a defect of God's humour that he directs our hearts everywhere but to those who have a right to them».  «Іноземний кореспондент – це той, хто живе за кордоном і листується, зазвичай у формі есе, що не містять нових фактів. В іншому випадку це той, хто літає з готелю в готель і вважає, що найцікавіше в будь-якій історії – це те, що він прибув, щоб висвітлити її».«Імовірність виводиться з принципів, але істину чи достовірність отримують лише з фактів». «It's no trick loving somebody at their best. Love is loving them at their worst». «I am not my body. My body is nothing without me». «Ймовірно, існує календарна дата – момент – коли тягар доказування перейшов від атеїста до віруючого, коли, раптово, таємно, його отримали ті, хто не вірить». «Краса бажана для того, щоб її осквернити; не заради неї самої, а заради радості, яку приносить впевненість у її оскверненні». «Коли ми знайдемо всі таємниці та втратимо весь сенс, ми залишимося самі, на порожньому березі. Тоді ми будемо танцювати...». «Людина, яка розмовляє сама з собою, але зі змістом, не більш шалена, ніж людина, яка розмовляє з іншими, але несе нісенітницю». «Left to themselves people are noble, generous, uncorrupted, they'd create a completely new kind of society if only people weren't so blind, stupid and selfish». «Good things, when short, are twice as good». «Кожен хід продиктований попереднім – у цьому сенс порядку». «Коментарі дешеві, але факти коштують дорого». «Краще бути цитованим, ніж чесним». «Кінокамера – це як спостерігати за тобою здалеку, коли закоханий тобі чоловік – ти вдаєш, що його немає». «Коли Гарольд Пінтер лобіював перейменування Лондонського театру комедії на театр Пінтера, Стоппард написав у відповідь: «Ви натомість думали про те, щоб змінити свою назву на Гарольд Комеді?». «Коли хтось не погоджується з вами з морального питання, ви вважаєте, що він на крок позаду у своїх думках, а він навпаки. ...я приймаю обидві сторони,.. перестрибуючи через великі моральні питання, спростовуючи себе та спростовуючи спростування до істини. Бо вона має бути поєднанням двох протилежних напівправд. І ви ніколи не досягнете її, бо завжди є щось ще, що можна сказати напротивагу». «Мабуть, на початку був момент, коли ми могли сказати – ні. Але якимось чином ми його пропустили». «Майстерність без уяви – це майстерність, яка дає нам багато корисних предметів, таких як плетені кошики для пікніка. Уява без майстерності дає нам сучасне мистецтво». «Ми актори – ми протилежність людям!». «Ми не зберігаємо, коли намагаємось втримати, немов мандрівники, які мусять нести все на руках, а те, що впустимо, підберуть ті, хто йде позаду. Процесія дуже довга, а життя дуже коротке. Ми помираємо на марші. Але поза маршем нічого немає, тому ніщо не може бути втрачено. Зниклі п'єси Софокла з'являться по шматочках або будуть написані знову іншою мовою. Стародавні ліки від хвороб знову відкриються. Математичні відкриття, побачені та втрачені з поля зору, знову матимуть свій час. Ви ж не думаєте, що якби весь Архімед ховався у великій бібліотеці Александрії, ми б втратили штопор?». «Ми робимо на сцені те, що має відбуватися поза сценою. Це свого роду цілісність...». «Ми проходимо по наших мостах і спалюємо їх за собою, на нашому шляху вперед залишається тільки пам'ять про запах диму і про те, що колись наші очі були сповнені сліз». «Моя робота завжди намагалася поєднати істину з красою; але коли мені доводилося вибирати одне чи інше, я зазвичай обирав прекрасне». «Мова – це кінцевий інструмент, грубо застосований до нескінченної кількості ідей, і одним із наслідків неврахування цього є те, що сучасна філософія зробила себе смішною, аналізуючи такі твердження, як «Це хороший бутерброд з беконом» або «Бедсер добре провів час». «Національна галерея – це пам’ятник ірраціональності! Кожен концертний зал – це пам’ятник ірраціональності! – як і доглянутий сад, або послуга коханого, або притулок для бездомних собак! ...якби раціональність була критерієм існування речей, світ був би одним гігантським полем соєвих бобів!». «Непередбачуване та зумовлене розгортаються разом, щоб зробити все таким, яким воно є». «Незважаючи на всі компаси світу, існує лише один напрямок, і час – його єдина міра». «Невизначеність – це нормальний стан». «Одні вважають, що ми для вас, інші, що ви для нас. Це дві сторони однієї монети». Джерела: Еткало, Л.О. Інтерпретація «Гамлета» в п'єсі Тома Стоппарда «Розенкранц і Гілденстерн мертві» / Л.О. Еткало // Iноземна фiлологiя. Вип. 89: Респ. мiжвiд. наук. збiрник / Львiвський Держ. ун-т.– Львiв: Вища школа, 1988.– С. 111–115. Стоппард, Том. Лорд Малквист и мистер Мун: роман / Т. Стоппард.– СПб.: Азбука-классика, 2008.– 240 с.– Пер. с анг.*** https://ru.citaty.net/avtory/tom-stoppard/?page=4 https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-brilliant... https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-life...https://slate.com/.../tom-stoppard-life-biography... https://www.nytimes.com/2025/11/29/theater/tom-stoppard-dead.html https://www.nbcnews.com/pop-culture/pop-culture-news/tom-stoppard-playwright-oscar-winning-shakespeare-love-dies-88-rcna246446 https://www.telegraph.co.uk/news/2025/11/29/playwright-sir-tom-stoppard-dies-aged-88/ https://www.ft.com/content/bd272b9f-387b-46d3-a256-9c1f67e943a9 https://lb.ua/culture/2025/11/29/709391_vitsi_88_rokiv_pomer_britanskiy.html https://www.hindustantimes.com/entertainment/tom-stoppard-playwright-of-ideas-dies-at-88-101764472707644.html https://www.lecturesdevoyage.travelreadings.org/2023/01/22/theatre-leopoldstadt-par-tom-stoppard-au-longacre-theater-a-new-york/ https://apnews.com/article/stoppard-obit-britain-playwright-2721a8178c7e9691fdbd84e8fc9c0736 20.01.2026 Замовити літературу можна за посиланням Дивіться більше матеріалів: https://www.libr.dp.ua/punktyr_bibl.html |
Спецпроєкт
