Григорій Сковорода
Григорій Сковорода обрав стезю мандрівного філософа і протягом 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи власні ідеї та світогляд. Через пісні, кантати і псалми він викладав свої філософські погляди, таврував соціальне зло, прославляв природу, волелюбність людини. Його називали "Мандрівним університетом і бродячею академією", "українським Сократом". На його світогляд великий вплив мала творчість Феофана Прокоповича та Михайла Ломоносова. Геліоцентричне вчення Миколи Коперника у транскрипції Григорія Сковороди завершує пунктирну ретроспективу таємниць душі мандрівного філософа. Григорій Сковорода в «Пунктирі». «Бачиш, що світло премудрості тоді входить у душу, коли чоловік два єства пізнає: тлінне та вічне». «Без бажання все важке, навіть найлегше». «Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця». «Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось». «Бери вершину і матимеш середину». «Більше думай і тоді вирішуй». «В собі самому шукай справжніх благ». «Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром». «Воістину, моя самотність відкрила мені небо». «Годі побудувати словом, коли те саме руйнувати ділом». «Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу». «Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце – справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве – бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове – вепр, хоч подоба бобра».
«Коли зачинається курча, тоді псується яйце». «Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами». «Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити». «Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади». «Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську». «Лід на те й родиться, аби танути». «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». «Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага». «Мудрець мусить і з гною вибирати золото». «На новий путівець шукай нові ноги». «Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим». «Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні». «Насіння лихих справ – лихі думки».
«Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б він і не пив вина». «Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене». «Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце». «Не розум від книг, а книги від розуму створились». «Не тіло, а душа є людиною». «Не той дурний, хто не знає... але той, хто знати не хоче». «Не шукай щастя за морем». «Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?». «Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух». «О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!». «Тілом ми ніщо, але думкою щось, та ще й велике». «Плаває нещасливо той, хто не вміє досягти гавані». «Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує».
«Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе». «Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого». «Світло бачиться тоді, коли світло в очах є». «Серце тоді насичується, коли освічується». «Сковорода вчив, що святість життя — тільки в справах». (Лев Толстой) «Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів».«Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду». «Тільки людина, глибоко просякнута християнським духом, могла мати таке натхнення». Іван Павло II, 264-й Папа Римський «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений». «Уподібнюйся пальмі: що міцніше її стискає скеля, то швидше і прекрасніше здіймається вона догори». «Хіба коли-небудь була дружба поміж скупими?». «Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?». «Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити». «Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою». «Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає».
«Чи може щось ширше розлитися, як думки!». «Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?». «Чисте небо не боїться блискавки та грому». «Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись…». «Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?». «Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця?». «Що швидко запалюється, те раптово гасне». «Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора». «Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти». «Як хто посіє в юності, так пожне в старості». «Яка користь бачити, не маючи смаку?». Стадниченко, Володимир Якович. Іду за Сковородою [Текст] : сповідь у любові до вчителя / В.Стадниченко. - К. : Криниця, 2002. - 171 с. - (Моя книгозбірня) 21.05.2020 |
Спецпроєкт
