Альфред Нобель. Надзвичайний дар життя
З дитинства його цікавило все вибухове. Суміш із нітрогліцерином у 1867 році він запатентував під назвою динаміт, до середини XX століття препарат використовувався як основна вибухова речовина у гірничій справі. Нобель був обраний членом Шведської королівської академії наук. Отримав 355 патентів на міжнародному рівні. До того ж, писав п`єси, прозу, знав шість мов. Після смерті брата журналісти переплутали імена й захлинулися некрологами. Альфред у ті дні прочитав багато з того, що могли сказати після його смерті. Зокрема про те, що його винахід винен у великій кількості смертей. Кількість яких перевищує втрати під час війни. Саме тоді він і вирішив заснувати премію свого імені для вчених письменників і миротворців, для того, щоб ім`я його мало інші асоціації. Пам`ятаєте цитату відомого філантропа ХІХ століття Мозеса Монтефіоре? На питання журналістів, скільки він коштує, сер Мозес зазначив: «Наша вартість – це те, що ми віддаємо іншим, тому я назвав суму, яку віддав на благодійні цілі». «Будь-який винахід і відкриття залишає в свідомості людей незгладимий слід, а це дозволяє сподіватися, що в поколіннях, які прийдуть нам на зміну, буде більше тих, хто здатний змінити культуру, зробити її краще і досконаліше». «Війна – це жах із жахів, це найстрашніший злочин. Мені б хотілося винайти речовину чи машину такої руйнівної сили, щоб будь-яка війна взагалі стала б неможливою». «Є дві речі, які я ніколи не позичаю – гроші і плани». «Коли життя наближається до кінця і лише кілька кроків відділяють нас від могили, ми рідко шукаємо нових друзів, але більше довіряємо старим». «Моя батьківщина всюди, де я дію, а дію я всюди». «На жаль, долю не вдається перетворити на страхову компанію, навіть якщо ти готовий платити максимальну ціну за поліс». «Хороша репутація важливіша, ніж чиста сорочка. Сорочку можна випрати, репутацію – ніколи». «Я вважаю життя надзвичайним даром, дорогоцінним камінням, отриманим нами з рук матері-природи для того, щоб ми самі шліфували і полірували його до тих пір, поки його блиск не вартий нас за наші труди». «Я нажив незліченне багатство. Пора віддавати його людям, нащадкам». «Якщо у мене є тисяча ідей, і тільки одна з них виявляється плідною, я задоволений». «Все моє рухоме і нерухоме майно має бути обернене моїми повіреними в ліквідні цінності, а зібраний у такий спосіб капітал поміщений у надійний банк. Доходи від вкладень повинні належати фонду, який буде щорічно розподіляти їх у вигляді премій тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству… Зазначені відсотки необхідно розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: одна частина – тому, хто зробить найбільш важливе відкриття або винахід в галузі фізики, інша – тому, хто зробить найбільш важливе відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя – тому, хто зробить найбільш важливе відкриття в галузі фізіології або медицини, четверта – тому, хто створить найбільш видатний літературний твір ідеалістичного спрямування; п’ята – тому, хто зробив найбільш істотний внесок у згуртування націй, знищення рабства або зниження чисельності наявних армій і сприяння проведенню мирних конгресів… Моє особливе бажання полягає в тому, щоб при присудженні премій не бралася до уваги національність кандидатів …» витяг з заповіту Альфреда Нобеля «Що далі експеримент від теорії, то ближче він до Нобелівської премії». Фредерік Жоліо-Кюрі
«Нобелівська премія – це рятувальне коло, що його кидають плавцю, який уже щасливо доплив до берега». «Я вважаю життя надзвичайним даром, дорогоцінним камінням, отриманими нами з рук матері-природи для того, щоб ми самі шліфували і полірували його до тих пір, поки його блиск не буде вартий нас за наші труди». «Я готовий пробачити Альфреду Нобелю винайдення динаміту, але тільки диявол у людській подобі міг вигадати Нобелівську премію». Джордж Бернард Шоу Англійська мова [Текст]: навч. посібник для вступників до вузів / Рецензенти: Б.М. Ажнюк, Т.Б. Гуляр; Гол. ред. М.С. Тимошик. – Київ: Либідь , 1992. – 272 с. Альфред Нобель [Текст] / О. де Руддер. – Р.-на-Д.: Феникс, 1997. – 319 с. Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-2006 [Текст] / Л. Є. Шкляр, А. Г. Шпиталь. – Київ: Грамота, 2006. – 504 с. |
Спецпроєкт
