Вільям Сомерсет Моем: «Доброта – єдина цінність у цьому ілюзорному світі…»

Титульне фото: Вільям Сомерсет МоемЙого називали англійським Мопассаном. Щільна прозорість реальності в його творах давала для цього підстави, але на відміну від майстра оповідань з неочікуваним фіналом, Моем був більш автобіографічно, а не літературно залежним. Народився він у столиці Франції взимку 1874-го. В родині його майже всі чоловіки були правниками, одному пощастило більше ніж усім, мова про лорда-канцлера. Батьки зробили все, щоб хлопчик з`явився на світ саме на території посольства Великої Британії, бо всі, народжені у Франції, по досягненню повноліття мали вирушити на фронт у випадку війни. Дитина лишилася сиротою з 10–12 років, спочатку помирає батько, невдовзі – матінка. Вихованням підлітка опікуються родичі з англійського міста Уітстабл графства Кент. Пережиті стреси від втрат настільки позначились на хлопчині, що по приїзду до Кенту Сомерсет почав заїкатися.Саме про відсторонення від людей з причин невеличкого росту, слабкості здоров`я, апатії до спорту та вищезазначеної  вади напише він у спогадах роками пізніше. А ще про те, що життя його не має жодного інтересу, тому що просте та нудне. З огляду на фактаж його буття, він, звичайно, лукавив.«Прозова драма – одне з другорядних мистецтв, подібно до різьблення по дереву або танців, – читаємо в мемуарах Моема, – але, оскільки це взагалі мистецтво, його мета – приносити задоволення. Я не думаю, що воно може з користю дбати про благополуччя людства чи порятунок цивілізації».Його твори не лише констатували подробиці Першої світової та інших ключових подій XX століття. Лишаючись документом епохи, вони являли неупереджену картину життя, осягаючи яку, кожен міг зробити певні висновки. Отже, письменник укотре доводив – ті, хто наполягає на аксіомі, насправді, мають на увазі – зворотне.
Після смерті батьків, Сомерсет виховувався в родині дядька-вікарія Генрі Моема, навчався в Королівській школі, літературу та філософію вивчав в Гейдельберзькому університеті.
У студентські роки з`явиться його перший твір – біографія композитора Меєрбера. Видавництво було не в захваті, авторові відмовили, після чого Моем спалив рукопис. З часом, прототипність у його творах стане основним художнім прийомом, достатньо згадати роман «Маг» (1908), де головний герой – віддзеркалення окультиста Алістера Кроулі. Саме в цей період Моем визначиться і зі своїми особистими вподобаннями, які позначать все майбутнє життя. Сюжети кохання та суперечки з дружиною в його більш пізньому оповіданні «Дощ» – неодноразово екранізованому.
Титульне фото: Вільям Сомерсет МоемНавчається Сомерсет і в Лондоні в медичній школі при лікарні св. Фоми Кентерберійського. Про це – в його першому романі «Ліза з Ламбета» (1897). Літературний успіх трапиться лише десять років потому, коли на «сцену» його життя вийде Його Величність Театр і з`явиться п`єса «Леді Фредерик». Ще через рік вже декілька його драматичних творів із успіхом йдуть на англійській сцені. Мова про фарси, які він переробляє з оповідань і романів, а іноді й проза стає мотиватором для інсценувань.
Театр починає креслити свої доленосні пунктири творчості. Моема вабить невловима грань, яка робить з життя театр і навпаки. Йдеться про сприйняття світу та людей автором саме на межі реальності та ірреальності, про образи та маски не лише на сцені, про ступінь свободи, якщо маєш почуватися неприродньо. Про відповідальність за власні позасценічні вчинки, бо вони можуть глибоко ранити близьких і оточуючих.
Під час Першої світової Моем – волонтер Британського Червоного Хреста та співробітник МІ-5. Перше завдання пов`язане зі Швейцарією невдовзі стає основою збірки «Ешенден, або Британський агент», де він, як не складно здогадатись, є діючою особою.
Моем не заперечував, що був  стовідсотковим реалістом,  з іншого боку – вважав себе письменником другорядним. Пригадуєте його цитату про різьбярів і танцюристів? Але, насправді, автобіографічна реальність творів із літературними якостями не сперечається. Більшість представників літературної критики ставиться до його творчості схвально, а багатотиражні твори Моема охоче перекладають. Він стає автором справжніх автобіографічних бестселерів – «Тягар пристрастей людських» (1915) «Вістря бритви» (1944), романів про театр – «Місяць і гріш» (1919), «Пироги та пиво» (1930), «Театр» (1937).
Правда полягає в тому, що оповідання та романи його дійсно подобались читачам і мають неймовірну популярність. Цілком справедливе дослідницьке ствердження про те, що Моем пройшов випробування часом і у світі короткометражної художньої літератури й досі вважається одним із її майстрів. Не говорячи вже про те, що твори його «короткометражні» мали вплив на Ернеста Хемінгуея та Ф. Скотта Фіцджеральда.
Під час перебування у Сполучених Штатах Моем отримує завдання вирушити до Росії, щоб уповільнити або затримати її вихід з Першої світової. Як кореспондент англійської газети він має зустрітись у Петрограді з Олександром Керенським і Борисом Савінковим. У його мемуарах побачимо про «розчарування, нескінченні розмови там, де потрібно діяти; коливання; апатію, що веде прямим шляхом до катастрофи; пихаті декларації, нещирість і млявість, які я всюди спостерігав, – усе це відштовхнуло мене від Росії і росіян».
Професія секретного агента вабила письменника, надавала неабиякий досвід, в тому числі для майбутніх творів і відповідала, перш за все, для нього самого, на питання, чи вважав він себе справжнім патріотом Британії. До того ж, його агентурна діяльність була схожа на театральну гру, іноді маніпуляцію. Слухати Моем полюбляв більше ніж говорити, не менше – провокувати на одкровення – отже, стовідсотковий шпигун J.
Він довго хворіє, але не припиняє подорожувати до початку Другої світової. Китай та Малайзія надихнуть на збірку оповідань і книгу «На китайській ширмі». Тема колоній окрема в його творчості. Справжнім пронизливим маленьким шедевром є оповідання «Рудий».
Титульне фото: Вільям Сомерсет МоемУ 1926 році Моем придбав на Французькій Рив’єрі віллу «Мавританка», де мешкає до кінця життя. Знані гості герцог і герцогиня Віндзорські, Уїнстон Черчилль, Герберт Уельс, Жан Кокто, Томас Стерзн Еліот, Редьярд Кіплінг, Ян Флемінг, Ноел Кауард, Вірджинія Вулф, Ага-хан; понад десяток слуг, вишукана кухня, плавальний басейн. Але письменницька  дисципліна понад усе: щодня о дев'ятій ранку письменник уже в своєму мансардовому кабінеті, де працює до першої години дня. Норма 1000–1500 слів на день обов`язкова. Вікно завжди зачинене, щоб чудовий вид на Середземне море не відволікав. За таким розпорядком він провів майже сорок років.
Підсумок життя – 78 книг і статус одного з найбагатших письменників у світі. До того ж, Моем мав одну з найкращих європейських колекцій робіт Гогена, Ренуара, Пікассо. Полотна з його експозицій ставали неодноразовими учасниками аукціону «Сотбіс», залишки заповідані британській нації.
Під час Другої світової, перебуваючи в Сполучених Штатах, Моем багато працює над голлівудськими сценаріями. Стає автором премії зразка 1947-го, власного імені, що присуджується найкращим англійським письменникам у віці до тридцяти п`яти років.
Подорожувати припиняє, бо ніяких нових вражень йому не потрібно. Драматургія та художня проза в минулому, головна увага – есеї. У 1954 році він удостоєний Ордену кавалерів пошани. Остання прижиттєва публікація – автобіографічні нотатки «Погляд у минуле» – вийшла восени 1962 на сторінках лондонської «Sunday Express».
Помирає письменник, як і народжується, взимку, на 92-му році життя. Його порох, за бажанням, був розвіяний під стіною Бібліотеки Моема, біля Королівської школи в Кентербері. В життя після смерті він не вірив.
Людина, яку багато хто вважав злісним циніком, більшість років свого буття провела поза Британією, можливо тому, його головні герої – англійці, що мешкають за кордоном. Вони кидають виклик обставинам і роблять вчинки неочікувані для них самих. Моем активний противник пуританської моралі, не про нього і культ розуму. Він завжди пише про те, про що хоче, і в цьому абсолютно вільний.  
Його популярність не спадає й досі, книги постійно публікуються, п'єси ставляться у Британії й Америці. Він неймовірно популярний у Франції та Німеччині. Йому підкорився і Голлівуд, за його романом «Візерунковий покрив» знято фільм із Едвардом Нортоном і Наомі Воттс. З'являються нові адаптації п'єс на телебаченні, не припиняють зростати наклади книжок. Його зацікавлено читають.
Моем ніколи не прагнув того, щоб автобіографія його будь-коли була надрукована в рідній Англії. Справа не в місці, справа в тому, що він максимально виговорився у своїх творах і в десятках доль і життів, розповівши власну, в кожній. Без усілякого театрального перебільшення, саме такою, якою вона й була. В цьому й лишив свій слід у думках і серцях читачів.
НЕдругорядний Сомерсет Моем у «Пунктирах історії».

«Бог, якого можна зрозуміти, вже не Бог».
«Великі істини надто важливі, щоб бути новими».
«Відкласти задоволення – значить збільшити його».
«Відпочинок, спокій, тиша, самотність. Схоже, таку розкіш можуть собі дозволити тільки дуже багаті, адже це нічого не варте. Дивно, що так важко цього досягти».
«Відмовитися від усього заради особистого щастя – можливо, і означає поразку, але ця поразка краща за всякі перемоги».
«Дар співчуття. Чудова якість, але ті, хто його усвідомлює в собі, нерідко ним зловживають; з жадібністю вампіра впиваються вони в біди друзів, аби знайти застосування своєму таланту».
«Для вироблення характеру необхідно щонайменше двічі на день робити героїчне зусилля. Саме це я й роблю: щоранку встаю і щовечора лягаю спати».
«Добре одягнена людина – це та, на чий одяг не звертають уваги».
«Доброта – єдина цінність у цьому ілюзорному світі, яка може бути самоціллю».
«Дуже сумно, коли зовнішність людини перебуває у невідповідності до її душі».
«Душа – джерело турбот. Людина втратила рай у ту хвилину, коли знайшла душу».
«Жага визнання – мабуть, найнезнищенніший інстинкт цивілізованої людини».
«Життя сучасних письменників, саме по собі не становить жодного інтересу. Що стосується мого життя, то воно просто нудне, і я не хочу асоціюватися з нудьгою».
«Життя на десять відсотків складається з того, що ви в ньому робите, а на дев'яносто – з того, як ви його приймаєте».
Титульне фото: Вільям Сомерсет Моем«Іноді якась дрібниця здатна справити на нас дію, абсолютно невідповідну з її фактичним значенням. Все залежить від ситуації та від нашого настрою в ту хвилину».
«Коли люди запевняють, ніби вони байдужі до того, що про них думають, вони здебільшого обманюють себе».
«Кумедно в житті ось що: якщо ви відмовляєтеся приймати будь-які речі, крім найкращих, то дуже часто саме їх і отримуєте».
«Легко бути приємними з тими, хто тобі байдужий».
«Люди злі тією мірою, якою нещасні».
«Люди найбільше у світі люблять наклеїти на іншу людину ярлик, який раз і назавжди звільняє їх від необхідності думати».
«...Людина сповнена несподіванок».
«Мені здається, що люди, звичайні пересічні люди, ніяк не відповідають грандіозній ідеї вічного життя. Зі своїми нікчемними пристрастями, дрібними чеснотами та пороками вони цілком на місці у повсякденності буття; але ідея безсмертя надто велична, вона не вміщається у форму настільки скромного розміру».
«Мрії – не уникнення дійсності, а засіб наблизитися до неї».
«Найбільша трагедія життя не в тому, що люди смертні, а в тому, що вони не вміють любити».
«Найцінніше, чому навчило мене життя: ні про що не жалкувати».
«Не у всякій справі важливо бути першим. Можна жити приспівуючи, навіть якщо ти і посередність».
«Небо і Пекло підвладні магії, як і всі види живих істот, прекрасні та потворні, як любов і ненависть».
«Непристойність – душа дотепності».
«Норма – те, що зустрічається лише зрідка».
«Ось справді іронія життя: те, чого ми прагнемо, виявляється кращим, коли воно досягнуто не повністю».
«Писати просто і ясно так само важко, як бути щирим і добрим».
«Привласнивши ту чи іншу маску, людина з часом так звикає до неї, що і справді стає тим, чим спочатку хотіла здаватися».
«Пам'ятник художнику – його твори».
«Річка, хоч і текла так повільно, все ж таки була в русі, й від цього виникало сумне почуття швидкоплинності життя. Все минає, і якщо залишає після себе слід, то який?»
«Тільки посередність завжди у формі».
«Трохи здорового глузду, трохи терпимості, трохи почуття гумору і можна дуже затишно влаштуватися на цій планеті».
«У мене станеться простріл у плечі, якщо ви й далі зрошуватимете його сльозами».
«Що може бути прикрішим, ніж необхідність прийняти ласку від ненависної тобі людини?».
«Хороший стиль не повинен зберігати сліду зусиль. Написане має здаватися щасливою випадковістю».
«Терпимість – інша назва для байдужості».
«Я приймав світ таким, як він є. Я навчився терпимості. Я хотів свободи для себе і ладен був надати її іншим».


Джерела:
Моем, Вільям Сомерсет. Місяць і мідяки. На жалі бритви: романи / В. С. Моем; худож. А. З. Толкачова; передм. І. О. Влодавська; пер.: О. Жомнір, А. Муляр, О. Мокровольський. – Київ: Дніпро, 1989. – 574 с.: іл. – (Зарубіжна проза ХХ століття).
Моем, Вільям Сомерсет. Пряники та ель = Cakes and ale: роман / В. С. Моем. – Київ: Знання, 2001. – 223 с. – (Бібліотечка для тих, хто вивчає англійську).
Моем, В. Сомерсет. Розмальована завіса = The Painted Veil: роман / В. С. Моем. – Київ: Знання, 2006.
Моем, Вільям Сомерсет. Розмальована вуаль: роман / В.-С. Моем; пер. О. Гординчук; худож. М. Кристопчук. – Харків: Кн. клуб сімейного дозвілля, 2016. – 224 с.
Моем, Вільям Сомерсет. Тягар пристрастей людських: роман / В. С. Моем; пер. з англ. Є. Даскал. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 750 с.
Моем, Уільям Сомерсет. Театр: книга для читання англ. мовою для студентів ІІ–ІІІ курсів / У. С. Моем. – Київ: Нова книга, 2002. – 311 с.
https://countryhouselibrary.co.uk/blogs/explore-books-by-great-authors/somerset-maugham-a-readers-guide
https://www.chairish.com/product/3717418/british-playwright-w-somerset-maugham-in-the-atrium-by-edward-quinn-1960
//pixels.com/featured/portrait-of-william-somerset-maugham-bettmann.html
https://www.theguardian.com/stage/2023/apr/24/somerset-maugham-a-wily-playwright-of-light-dramas-and-weighty-morals

16.01.2024